Новий винищувач для України: Чому нам вигідний французький Rafale

Всі фото – ЕРА.

Як відомо, модельний ряд української бойової авіації станом на сьогодні представлений успадкованими ще від СРСР літаками МіГ-29 (орієнтовно 72 одиниці), винищувачами Су-27 (48 одиниць), штурмовиками Су-25 (24 одиниці) та бомбардувальниками і розвідниками Су-24 та Су-24МР (сумарно до 36 одиниць).

Однак, всі вони в середньотривалій перспективі потребуватимуть заміни, адже термін експлуатації їх добігає кінця в 2025-му році, а враховуючи п'ятирічний період необхідного навчання як льотного складу, так і обслуговуючого персоналу, плюс постачання нових літаків за контрактом, визначатись з заміною потрібно не пізніше 2020-го року.

Depo.

ua пропонує цикл ознайомчих матеріалів з ймовірними варіантами заміни старих МіГ-ів і Су-шок, присутніми на світовому ринку реактивних винищувачів.

На черзі французький багатоцільовий винищувач Dassault Rafale (Дассо Рафаль).

Що собою представляє.

Rafale – це багатоцільовий винищувач, розроблений французькою компанією Dassault Aviation.

Роботи над проектом почались наприкінці 1970-х років, коли Франція задалась питанням пошуку альтернативи наявним бойовим винищувачам.

У 1979-му році задля економії коштів вона уклала угоду з Великою Британією, Німеччиною, Італією і Іспанією з метою створення спільного багатоцільового винищувача Eurofighter Typhoon.

Однак дуже скоро розбіжності в поглядах призвели до того, що в 1984-му році французи залишили проект і продовжили розробку вже власного літака (зокрема, французи хотіли робити ставку на виробництво палубного літака, тоді як інші країни бачили майбутнє за наземним винищувачем).

Перший політ новий винищувач здійснив 4 липня 1986-го року, тоді й отримав назву Rafale.

Ввести в експлуатацію "Рафаль" планували в 1996-му році, однак через закінчення "холодної війни" і, як наслідок, зміни пріоритетів та скорочення видатків на оборону, цей процес довелося відкласти до 2001-го року.

З того часу він на постійній основі експлуатується ВПС і ВМС Франції.

Сьогодні цей літак випускається у трьох основних варіантах: Rafale C – одномісний наземний, Rafale B – двомісний наземний (складає 60% всього повітряного флоту) і Rafale M – одномісний палубний.

Таким чином Франція одним багатоцільовим винищувачем замінила майже весь свій "різношерстий" повітряний флот.

Як і "Гріпен" з "Тайфуном", "Рафаль" спроектований по аеродинамічній схемі "качка" (аеродинамічна схема, при якій у літального апарата органи поздовжнього управління розташовані попереду крила) з додатковим високорозміщеним переднім горизонтальним оперенням (так звані "канарди"), середньорозміщеним трикутним крилом з кореневими напливами, одним вертикальним кілем і двома двигунами в хвостовій частині фюзеляжу.

Необхідна довжина злітно-посадкової смуги для "Рафаля" становить 400 метрів.

"Начинка".

Як і Typhoon, Rafale має повну "дисплей-кабіну" (панель кабіни пілотів літака, що включає в себе лише електронні дисплеї і позбавлена будь-яких механічних покажчиків).

Вона була розроблена за принципом злиття даних: для більш простого керування центральний комп'ютер розумно вибирає та надає пілотам на монітори пріоритетну інформацію.

Для відображення інформації, зібраної з цілого ряду датчиків по всьому літаку, кабіна оснащена ширококутною голографічною системою дисплея (HUD), двома головними плоскими кольоровими багатофункціональними дисплеями (MFD), а також центральними колімованим дисплеєм.

Ці дисплеї розміщені так, щоб мінімізувати відволікання пілотів від зовнішнього середовища.

Деякі дисплеї мають сенсорний інтерфейс для полегшення взаємодії людини з комп'ютером.

Також "Рафаль" має систему голосового управління польотом, що дозволяє екіпажу виконувати ряд операцій через голосові команди.

Велика увага приділяється мінімізації робочого навантаження на пілотів під час виконання усіх операцій.

Інтелектуальний польотний костюм пілота автоматично контролюється літаком для протидії у відповідь на розраховані g-сили.

Комп'ютер "Рафаля" запрограмований так, що якщо пілот під час польоту втратить просторову орієнтацію (це можливо при маневруванні з великими перевантаженнями), то відбудеться автоматичне вирівнювання літака.

Також пілот може вручну вмикати автопілот за допомогою перемикача на джойстику керування.

Rafale використовує інтегровану модульну авіоніку (IMA), основу якої складає модульний блок обробки даних (MDPU), що містить всі основні функції літака, такі як: система управління польотом, злиття даних, керування вогнем і інтерфейс людина-машина.

IMA значно допомагає бойовим операціям за допомогою злиття даних, постійної інтеграції та аналізу різних систем датчиків по всьому літаку.

Для прийому та передачі даних екіпаж "Рафаля" використовує багатофункціональну систему поширення інформації.

Вона дозволяє в режимі реального часу обмінюватися інформацією з іншими літаками, наземними командними пунктами, штабами сухопутних військ та кораблями.

Щоб мати перевагу у повітрі, Rafale має кілька пасивних систем датчиків.

Найбільшою гордістю є фронтальна електрооптична система, або Optronique Secteur Frontal (OSF), розроблена компанією Thales (отой незвичний виступ перед кабіною трохи правіше центру).

Вона повністю інтегрована в повітряне судно і може працювати як у видимій, так і в інфрачервоній області.

Французи стверджують, що OSF є захищеною від перешкод і здатна забезпечити приховане спостереження на великі відстані, зокрема: повітряних цілей – на 100 км, морських цілей – на 6 км.

Крім цього, "Рафаль" обладнаний системою RBE2, яка може в пасивному режимі відслідковувати цілі на відстані 200 км.

Хоч "Рафаль" і не належить до винищувачів категорії "стелс" (винищувачі п'ятого покоління), але при його проектуванні було виконано ряд конструктивно-компонувальних заходів, спрямованих на зниження ефективної поверхні розсіювання, що зменшує його радіолокаційну помітність.

Зокрема, канали повітрозабірників виконані S-подібно і екранують лопатки компресора, забезпечуючи тим самим зниження ефективної площі розсіювання літака.

Крім цього, 70% поверхні літака покриті радіопоглинаючими матеріалами.

Разом з тим, багато з функцій, призначених для зменшення радіолокаційної помітності літака Rafale залишаються засекреченими.

Також "Рафаль" обладнаний двома двигунами M88 власної розробки, які відносяться до 5-го покоління двигунів.

Монокристалічні лопатки турбіни і диски двигуна виконані методом порошкової технології.

Двигун забезпечує "Рафалю" крейсерську надзвукову швидкість з двома ракетами і підвісним паливним баком без включень форсажного режиму.

Озброєння.

Перші версії винищувача "Рафаль" були обладнані лише для виконання бойових завдань перехоплювача повітря-повітря (стандарт F1) і не мали ніякого озброєння для операцій повітря-земля.

Однак час диктує свої вимоги, тому бойові можливості літака весь час вдосконалюються і станом на сьогодні він є багатофункціональною бойовою машиною, здатною вести бій в режимі перехоплювача, штурмовика, бомбардувальника і розвідника.

Бортові системи Rafale дозволяють йому здійснювати бойові операції наземної атаки та повітряного протистояння межах однієї вилазки, підвищуючи його життєздатність і універсальність.

Починаючи з 2008-го року всі нові літаки виготовляються за французьким стандартом озброєння F3 (повний "фарш"), а всі літаки, які були виготовлені раніше, були модернізовані під F3.

Оснащений за стандартом F3 "Рафаль" здатний виконувати різні місії в умовах протидії ППО.

Зокрема, він обладнаний крилатими ракетами великої дальності Storm Shadow і ракетами класу "повітря-повітря" MICA-IR і MICA-EM, а також протикорабельними ракетами AM39 Exocet.

Також французький винищувач може похвалитись новітніми ракетами класу "повітря-повітря" Meteor, які значно розширить його можливості по знищенню повітряних цілей за межами візуальної видимості.

Крім цього, "Рафаль" може бути озброєний ядерними ракетами ASMP-A.

На додаток до вищезазначеного обладнання, Rafale несе 30-мм кулемет револьверного типу GIAT 30 і може бути оснащений цілим рядом лазерних бомб і боєприпасів.

Rafale, як правило, має 14 точок підвіски, 5 з яких підходять для важких озброєнь або обладнання (наприклад, допоміжні паливні баки) і має максимальну вантажопідйомність 9 тонн.

Але нас має найбільше зацікавити його універсальність.

Для сумісності з різними типами та походженнями озброєння, бортова система управління Rafale відповідає стандарту MIL-STD-1760, електричному інтерфейсу між літаком і його магазинами, що спрощує включення багатьох з існуючих видів зброї та обладнання.

Отже, у випадку співпраці з Україною можна було б розглянути можливість використання вітчизняних високотехнологічних боєприпасів.

Використання.

До недавнього часу "Рафаль" перебував на озброєнні лише Франції.

Спочатку Міністерством оборони було замовлено 120 літаків, а у 2009-му році дозамовлено ще 60 одиниць.

До недавнього часу французам не вдавалося вивести "Рафаль" на зовнішній ринок – раз за разом вони програвали всі тендери.

7 грудня 2011-го міністр оборони Франції Жерар Лонге навіть заявив, що у разі відсутності іноземних замовлень, виробництво літаків Rafale буде згорнуто після того, як кампанія Dassault виконає замовлення Міноборони Франції.

Однак, в лютому 2015-го року інтерес до французького винищувача проявив Єгипет і став першим іноземним оператором "Рафаля", підписавши контракт на поставку 24 готових літаків (8 одномісних і 16 двомісних).

При цьому, перша партія літаків надійшла вже в липні 2015-го року, а станом на кінець 2018-го в розпорядженні Єгипту вже було 18 літаків.

Крім цього, Єгипет хоче дозамовити ще 12 літаків "Рафаль".

Також відомо, що в 2012-му році Індія оголосила "Рафаль" переможцем свого тендеру на поставку 126 багатофункціональних винищувачів за ціною 20 млрд доларів США.

При цьому, перші 18 літаків мали бути доставлені з Франції, а решта 108 – зібрані на заводах Індії в рамках угоди про передачу технологій.

Однак, з реалізацією домовленостей обидві сторони не поспіщали і у підсумку в 2016-му році між двома країнами був укладений контракт про поставку лише 36 готових "Рафалів" за ціною 7,8 млрд євро і виробництво ще 18 на території Індії на таку ж саму суму.

За умовами контракту перший літак має бути доставлений в Індію на початок 2019-го року.

Окрім цього, в 2015-му році Катар замовив 24 літака за ціною 6,3 млрд євро (7,02 млрд доларів) з можливістю дозамовити у 2017-му році ще 12 за ціною 1,1 млрд євро.

При цьому, перший "Рафаль" був доставлений в клієнту в лютому 2019-го року.

Серед потенційних операторів Dassault Rafale називають також Фінляндію, Малайзію, Іспанію, Швейцарію і ОАЕ.

До плюсів винищувачів "Рафаль" можна віднести неодноразову участь у бойових операціях, як то: війна в Афганістані (2007-2014 рр.); війна в Лівії (2011 р.), де вони патрулювали повітряний простір, а також наносили точкові удари по військах і військових об'єктах Муаммара Каддафі; військова операція проти "Ісламської держави" (2015-2016 рр.), де вони у складі сил коаліції з борта авіаносця Шарль де Голль наносили удари по силам ІД в Іраку.

Додамо, що за весь час відомо про чотири випадки аварій винищувачів "Рафаль", тричі по причині технічних несправностей, і один раз через людський фактор.

До речі, "Рафаль" вважається одним з найскладніших літаків свого класу як в обслуговуванні, так і в керування (власне, саме тому компанія-виробник змінила акцент з одномісних палубників на двомісну модель – двом пілотам простіше впоратись з керуваням).

Вартість.

Як ми вже писали, не ціна є визначальним фактором при виборі реактивних винищувачів.

В значній мірі рішення окремо взятої країни залежить від офсетних програм, які можуть запропонувати компанії-виробники, а також від геополітичної кон'юнктури.

Однак, навіть попри всі знижки і партнерські програми, "Рафаль" залишається найдорожчим бойовим літаком свого класу у світі.

Для прикладу, згідно контракту з Катаром у вартість першого траншу, окрім самих літаків, входило також забезпечення крилатими ракетами дальнього радіусу дії і ракетами "Метеор", а також підготовка 36 катарських пілотів і 100 катарських техніків французькими військовими, тому ціна за одиницю склала 263 млн євро, тоді як під час другої поставки вона становила вже 92 млн євро за один літак.

Єгипет заплатив за 24 літака 5,2 млрд євро з навчанням персоналу (217 млн євро за одиницю), але це була частина великої угоди, що включала в себе, серед іншого, поставку багатофункціонального фрегату типу FREMM.

Індія замовила перші 36 літаків "Рафаль" за ціною 7,8 млрд євро (217 млн євро за одиницю).

Більше того, Індія наразі добивається того, щоб 50% від суми контракту французи в обов'язковому порядку реінвестували в індійську промисловість.

При цьому вартість однієї години польоту "Рафаля" у 2012-му році складала 16,5 тис.

Для порівняння: у інтернаціонального "Тайфуна" цей показник дорівнює 18 тис.

доларів, у шведського JAS 39 Gripen – 4,7 тис доларів, у американського F-16 – 7 тис.

Тобто, "Рафаль" є одним з найдорожчих в обслуговувані літаків свого класу у світі.

Чому цей варіант може бути вдалим для України.

Традиційно, тут є декілька моментів.

По-перше, багатоцільові винищувачі "Рафаль" мають реальний бойовий досвід, хоч він і стосується лише використання літака в якості штурмовика, бомбардувальника і розвідника.

По-друге, за своїми технічними та експлуатаційними характеристиками Dassault Rafale є одним з найкращих серед реактивних винищувачів четвертого покоління і за прогнозами фахівців залишатиметься таким як мінімум до 2035-го, а то й до 2040-го року.

А це важливо, адже поки ми визначимось з новим брендом, поки укладемо контракт, поки отримаємо готові літаки – пройдуть роки, а світ тим часом не стоятиме на місці.

По-третє, як бачимо з досвіду інших країн, французи хоч і зі скрипом, але все ж йдуть на поступки реальним клієнтам аж до того, що погоджуються збирати літаки на території клієнта на правах передачі технологій.

Для України, враховуючи її науково-технічний потенціал в авіаційній галузі, це був би ідеальний варіант.

Але є ряд але.

Насамперед, "Рафаль" є найдорожчим з існуючих винищувачів четвертого покоління.

Інтернаціональний "Тайфун" і американські F-15 і F-16 коштують дешевше.

Також підготовка льотного складу та обслуговуючого персоналу для обслуговування Rafale займає кілька років, що рівносильно підготовці людей до F-16.

У той же час підготовка для JAS 39 Gripen і Typhoon займає близько 6 місяців.

Враховуючи те, що Україна до останнього відкладає прийняття рішення про реформування бойового авіапарку, цей показник матиме не останнє значення.

Разом з тим, якщо Україна зможе-таки домовитись про виробництво літаків у себе на території, то це дозволило б не лише за рахунок дешевшої робочої сили здешевити "Рафаль" для власних потреб, але й заробляти на цьому, збираючи літаки на експорт.

Крім цього, фірма Dassault Aviation не має центру обслуговування літаків у Східній Європі, що в певній мірі гальмує просування "Рафалів" на цей ринок.

Україна, яка має потужну науково-технічну базу, могла б стати для них своєрідним логістичним хабом і зосередити в себе не лише виробництво, а й обслуговування літаків.

Залишилось нагадати, що якщо Україна не почине вирішувати питання реформування ВПС вже зараз, то через кілька років може взагалі без авіації залишитись.

Ми й так дотягнули питання до тої межі, що нам скоро будь-який "секонд-хенд" буде за щастя.

Головне тут – не піти шляхом в нікуди і не скуповувати по всьому світу старі радянські МіГ-и і Су-шки, відтерміновуючи тим самим вкрай важливу реформу.