Інша Україна: Навіщо Путіну Карпачова, Азаров та "бандерівці"

У середині лютого, невдовзі після появи на прес-конференції екс-президента Януковича, нагадав про себе ще один персонаж із політичного минулого.

Ніна Карпачова, яка зараз називає себе віце-президентом Європейського інституту омбудсмена, а сім років тому працювала на посаді українського омбудсмена, разом зі своєю російською колегою (правда, діючою) Тетяною Москальковою відвідала в московському слідчому ізоляторі "Лефортово" захоплених Росією українських військових моряків.

Карпачова повідомила про стан ув'язнених, який викликав у неї "серйозну стурбованість".

Теза про те, що вона постійно турбується про долі військовополонених Кремля, зараз активно впроваджується російськими медіа.

Для чого?.

Про появу Карпачової ми дізналися із посту у "Фейсбук" першого віце-спікера Ради Ірини Геращенко, яка назвала використання екс-омбудсмена російською пропагандою елементом гібридної війни.

"Гібридна війна – це коли РФ використовує гібридного "омбудсмена", витрушує від пилу Януковича, який заявляє, що, як Порошенко його попросить, то він готовий просити Путіна про заручників.

Замість Денисової (чинний український омбудсмен – Ред.) – Карпачова, замість Порошенка – Янукович, РФ дістає зі своїх загашників різних персонажів, які підігрують кремлівській платівці про "нелегітимність української влади", – написала Геращенко.

І при цьому нагадала про позицію української влади в питанні звільнення моряків: Київ вимагає без торгів і передумов звільнити військовополонених і готовий передати 25 засуджених росіян в обмін на політв'язнів Кремля.

Насправді, поява Карпачової поруч з одіозною Москальковою не дивує.

Восени 2018-го ця пані разом з тією ж Москальковою їздила до анексованого Криму, де відвідала в СІЗО капітана українського риболовецького судна "ЯМК-0041" Віктора Новицького і провела зустріч з керівництвом і студентами коледжу в Керчі.

При цьому гостя зазначила, що на місце трагедії "не тільки як керчанка, а як громадянка України".

Яка мета перебування колишнього уповноваженого з прав людини на окупованій території, залишилося нез'ясованим.

В офісі чинного українського омбудсмена Людмили Денисової з приводу відповідності поїздки Карпачової до анексованого Криму українському законодавству лише заявили, що це питання перебуває в компетенції СБУ.

Замолоду уродженка Молдови, сім'я якої переїхала до Керчі, будувала комсомольсько-компартійну кар'єру: секретар комітету комсомолу Керченського судномеханічного технікуму, інструктор комітету комсомолу Київського національного університету ім.

Шевченка, секретар Керченського міського комітету комсомолу, слухач вищої партійної школи при ЦК КПУ, секретар Алуштинського міськкому Компартії.

До розвалу Союзу встигла повчитися в Московській Академії суспільних наук.

Після заборони Компартії знайшла собі інший вектор діяльності: попрацювавши в Міжнародному центрі Рерихів і повикладавши на юридичному факультеті Сімферопольського держуніверситету потрапила до Верховної Ради по мажоритарному округу в Алушті.

В Раді працювала заступником голови комітету з прав людини.

Вперше на посаду омбудсмена була обрана парламентом 1998 року, 2003-го її переобрали.

Не вигнав Карпачову з крісла навіть Майдан.

Хоча 2005 року 18 правозахисних організацій підписали відкрите звернення до уповноваженого з прав людини з пропозицією піти у відставку, "щоб не приносити високий авторитет омбудсмена в жертву швидкоплинним політичним подіям".

На виборах до Ради 2006 року Карпачову включили до виборчого списку Партії регіонів під почесним №2.

Омбудсмен входила до фракції "регіоналів" і щоб уникнути відвертого порушення закону, на час депутатства парламент припинив її повноваження як уповноваженого з прав людини.

Але доручив їй виконувати ці ж обов'язки.

В лютому 2007 року парламентська коаліція Партії регіонів, комуністів і Соцпартії обрала її омбудсменом на третій термін.

Єдиним її конкурентом був правозахисник із Харкова, голова Української Гельсинської групи Євген Захаров, для обрання якого не вистачило голосів депутатів від "Нашої України" і БЮТ.

Однозначність її політичної позиції не залишала місця для сумнівів: можна згадати особисту участь цієї пані в гучній антинатівській кампанії, яку в травні 2006-го провели, зокрема, і в Криму, комуністи, "регіонали" і партія Наталії Вітренко.

Під час ув'язнення Юлії Тимошенко в Качанівській колонії Карпачова зустрічалася з нею.

Провела зустріч у СІЗО і з Юрієм Луценком.

Однак це мало чим допомогло вказаним особам.

Звільнили з посади Ніну Іванівну у квітні 2012-го: сплинув строк повноважень.

Її наступницею стала Валерія Лутковська.

Загалом, діяльність колишньої компартійної активістки і "регіоналки" як уповноваженого з прав людини викликала неоднозначну оцінку як правозахисників, так і політиків.

Та оскільки після завершення каденції омбудсмена вона відійшла в тінь, про неї забулися.

І ось вона сама про себе нагадала.

Та далеко не одній Карпачовій відведена роль "представника" України в російських гібридних сценаріях.

Деякі наші політологи й експерти буквально живуть в російських телевізійних ефірах, начебто представляючи позицію Києва.

А насправді їм відведена роль таких собі "хлопчиків для биття" у кремлівських пропагандистських шоу.

Згадаємо, як недавно київську журналістку Яніну Соколовську вигнали з ефіру.

Вона заявила, що Кремль є організатором підпалу Будинку профспілок в Одесі у 2014 році.

"Змиріться з фактами! За даними слідства, в Одесу зайшов російський спецназ із Придністров'я", — сказала Соколовська.

З її думкою в Україні можуть погодиться, однак сказане в російському телеефірі, вочевидь, розлютило не лише ведучих пропагандистської передачі, але й глядачів.

Не виключено, що на це й робилася ставка: ось воно, обличчя "київської хунти".

Для росіян ця пані – українська націоналістка, якщо таке каже.

Адже навряд чи глядачі тієї програми складуть до купи дві речі: її біографію в Україні і той факт, що справжніх українських націоналістів в Росії саджають не в телевізійні студії, а в тюрми.

Буває в російських ефірах і дипломат Вадим Трюхан.

Він відстоює проукраїнську позицію, проте незрозуміло, навіщо брати участь у подібних програмах взагалі, це те саме, що розповідати канібалам про гуманізм.

До депортації в Україну чергувала ефіри з п'яними скандалами колишня журналістка зі Львова Олега Віщур (Бойко).

Ну а "головним українцем" на російському ТБ називають В'ячеслава Ковтуна.

Це, як і більшість інших прізвищ "представників" нашої країни, в самій Україні практично невідоме.

Зате в російському віртуальному інформпросторі вони справжні зірки.

Хтось грає роль "тупого хохла", хтось – "злобного бендеровца", а хтось начебто представляє "здорову" (з погляду росіян, звісно) частину українського суспільства.

І всі разом ці персонажі, так або інакше, допомагають Москві крок за кроком формувати викривлену реальність.

Для свого глядача, однак навіщо підігрувати навіть у цьому.

Нещодавно в ефірі каналу "112" вийшло інтерв'ю з екс-прем'єром часів Януковича Миколою Азаровим, який уособлює собою іншу Україну - еліту в екзилі, яку ніхто не сприймає тут всерйоз.

Але яка сипле меседжами про "іхтамнєт" і власними поглядами про українську політичну складову.

Меседжі ці розраховані на тих, хто сумує за часами Януковича, стабільністю, а також на російського споживача "правди" про Україну.

Повертаючись до Карпачової - колишньому українському омбудсменові теж відведена своя маленька роль у цій п'єсі про несправжню Україну.

Бо в реальному світі і сама вона, і її політична позиція нікому вже давно не цікаві.