Як Порошенко перед виборами поставить Тимошенко і Ляшка в мовний кут

За джерелами Depo.

ua , в останні два сесійні тижні перед виборами Верховна Рада нарешті розгляне у другому читанні закон про мову, який раніше став каменем спотикання для багатьох політсил.

Ще 4 жовтня 261 депутат підтримав законопроект №5670-д , повна назва якого Закон про забезпечення функціонування української мови як державної.

У цього документу багато співавторів із різних фракцій, тому для зручності його ще називають законопроектом Миколи Княжицького, оскільки його прізвище стоїть у переліку авторів першими.

Проходження вказаного документу зіткнулося з труднощами, адже у нього були альтернативні законодавчі ініціативи: закон про мови в Україні авторства Ярослава Лесюка і групи депутатів, закон про функціонування української мови як державної та порядок застосування інших мов в Україні авторства переважно "свободівців", і закон про державну мову, першою серед авторів якого стоїть депутатка від "Самопомочі" Ірина Подоляк.

Всі ці законопроекти чимось схожі, одні ліберальніші, інші жорсткіші, однак громадські організації, які вимагали від Ради нарешті прийняти мовний закон, здебільшого підтримували саме документ №5670-д .

Та коли почалося обговорення цього питання, виявилося, що без рейтингового голосування обрати кращий із законопроектів не вийде.

У підсумку законодавчі пропозиції Лесюка та інших підтримало 167 депутатів, "свободівців" лише 66, законопроект Подоляк обговорювався, але не голосувався, законопроект Княжицького і групи співавторів у рейтинговому голосуванні набрав 199 голосів.

Після чого почалася епопея з його підтримкою у першому читанні: спочатку "за" було 202 депутати, після чого сім разів поспіль спікер ставив питання про повернення до розгляду, аж поки нардепи на це погодилися.

Головними супротивниками законопроекту №5670-д на диво виявилися не екс-"регіонали", а представники "Блоку Петра Порошенка", які наполягали на підтримці більш симпатичного їм закону Лесюка.

І лише після того, як у сесійній залі дійшли згоди врахувати кілька важливих поправок до законопроекту Княжицького і компанії, він отримав 261 голос "за".

Підтримав документ і сам Ярослав Лесюк.

А от "свободівці", мабуть, образилися і не голосували.

"Проти" мовного закону були 26 народних обранців - 24 "опоблоківця", колишній "регіонал" Євген Мураєв і депутат з "БПП" Василь Брензович, який відстоює інтереси угорської громади Закарпаття.

Що за закон.

Він пропонує ввести розгалужену систему контролю за виконанням норм закону.

Зокрема, створюється Національна комісія зі стандартів державної мови, яка: затверджує її стандарти, правопис, термінологію, транскрибування і транслітерацію, визначає вимоги до рівня володіння державною мовою, їй "підвідомчі" посібники та підручники, методика та порядок перевірки рівня володіння мовою, вона ж затверджує зразок сертифікату про рівень знань державної мови.

До її функцій належить утворення Термінологічного центру української мови, який ініціює зміни до правопису та працює над стандартами української термінології в різних галузях.

При урядовому уповноваженому із захисту державної мови діє служба у складі 27 мовних інспекторів.

Крім того, створюється Центр української мови, який проводить іспити та видає державний сертифікат встановленого зразка на знання мови.

А от опоненти закидали авторам документу утворення нових бюрократичних органів, дехто лякав громадян мовними інспекторами, які, мовляв, ходитимуть в кафе, ресторани і торгові точки, аби впіймати за язика порушників закону.

Хоча, насправді, це не буде завданням інспекторів.

Натомість група підтримки закону про мови наполягала, що без системи контролю досягнути бажаного результату не вдасться.

Саме за декларативність ця група критикувала законопроект Лесюка.

Там, зокрема, написано: "Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи, громадяни, винні у порушенні Закону України "Про мови в Україні", несуть адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства України".

Але який конкретно орган контролюватиме дотримання вимог законодавства , незрозуміло.

Крім того, цей законопроект досить лояльний до мов національних меншин.

Так, у ньому можна знайти наступну ініціативу: " У межах сіл, селищ, міст, визначених законами України місцями поширення і використання мов корінних народів або національних меншин України, якщо не менше ніж третина їх жителів відносить себе до відповідних корінних народів або національних меншин, адміністративні послуги можуть надаватися державною мовою чи мовами (мовою) корінних народів або національних меншин з урахуванням побажання суб'єкта, що звертається за отриманням таких послуг".

Таких "або" у документі вистачає.

На думку його критиків, це суттєво знижуватиме темпи українізації.

Після прийняття Закону про забезпечення функціонування української мови як державної у парламенті визнали, що поправок до нього може бути більше тисячі.

У тому числі й таких, які стосуються захисту мов національних меншин.

Тут варто згадати про конфлікт з офіційним Будапештом після прийняття закону про освіту.

Угорщина через це й досі блокує просування нашої країни до НАТО.

То ж при обговоренні поправок на комітеті йшлося про варіанти уникнення повторення подібних конфліктних ситуацій та про зменшення бюрократичних органів.

Приміром, депутати підтримали ідею, що сертифікаційні іспити під керівництвом Нацкомісії зі стандартів державної мови прийматиме вже наявна структура - УЦОЯО, підпорядкована Міносвіти, а самі іспити переважно складатимуть ті люди, які приходять на державні посади чи в органи самоврядування вперше, або ж іноземці для отримання громадянства або можливості працювати в Україні.

Також передбачається тривалий перехідний період для вступу в дію тих чи інших норм.

Після тривалого обговорення мовний законопроект фактично готовий до другого читання.

Однак, враховуючи значну кількість поправок і необхідність їх розгляду у сесійній залі, варто очікувати гарячих баталій.

А це означає, що розгляд обіцяє затягнутися на день, а то й два.

Подібні документи – це, до того ж, чудова нагода погратися у патріотизм або, навпаки, у захист національних меншин.

У той же час, переносити голосування на після виборів також немає резону, важливий законопроект і так залежався.

Хто на ньому виграє.

За своєю значимістю мовний закон співставний з нещодавно підтриманими Верховною Радою змінами до Конституції щодо зовнішньополітичного курсу держави на ЄС і НАТО.

Їх ініціатором був президент Петро Порошенко.

І попри передвиборчу критику глави держави з боку його конкурентів за президентську посаду, фракції "Батьківщини" Юлії Тимошенко, "радикалів" Олега Ляшка і "Самопомочі" Андрія Садового віддали свої голоси за конституційні зміни.

Хоча їхні представники і говорили про передвиборчий піар Порошенка на темі НАТО та ЄС, та все ж зважили на суттєві втрати для своїх рейтингів у разі відмови від підтримки президентської ініціативи.

Те саме і з мовним законом.

Мова, поряд з армією і вірою, є трьома основними посилами Порошенка до виборців.

Влаштувати у сесійній залі галас через ті або інші норми у законі фракції Тимошенко, Ляшка і Садового можуть, проте навіть блокування парламентської трибуни зіграє проти них.

Слід, приміром, згадати, як провладні спікери достатньо ефективно використовували проти Тимошенко її не голосування за низку так званих "антипутінських" законів, ліплячи на неї ярлик проросійськості.

Звідси, логічно припустити, що і при голосуванні за мовний закон названі політсили будуть змушені грати за правилами, встановленими Банковою.

Навіть, якщо їм це дуже не подобатиметься.

А виграти від цього, за очікуваннями, має діючий президент.

Якраз в акурат до першого туру виборів.

Вже зараз Порошенко за багатьма опитуваннями посідає другу сходинку, а Тимошенко, котру не так давно називали номером один - третя.

Вихід у другий тур незалежно від суперника, є головним завданням президента сьогодні.

Ухвалення популярних рішень і тактичні перемоги над опозицією підуть йому лише в плюс.