Бунт УПЦ МП: Коли Онуфрій стане предстоятелем "безіменної церкви"

Глава Синодального юридичного відділу колишньої УПЦ МП протоієрей Олександр Бахов вважає, що відмова змінити назву відповідно до закону, який зобов'язує церкву в назві зазначити зв'язок із Російською православною церквою, не приведе до її ліквідації, а перейменувати її примусово не можуть.

Він каже: закон не дозволяє змінити назву церкви в примусовому порядку, адже "прикінцеві та перехідні положення цього закону вказують: якщо релігійні організації не перереєстрували назву або не подали документи на зміну назви, їхній статут втрачає силу в частині назви цієї релігійної організації.

Але в разі, коли назву не буде змінено, це не стане підставою для ліквідації релігійної організації, вона продовжить існувати як юридична особа".

Що ж, батюшка знайшов у законі те, що йому вигідно.

Тлумачення головного юриста УПЦ МП зрозуміле: якщо немає чіткої норми про обов'язкову зміну назви, значить її і не змінюватимуть.

Більш того, Бахов продовжує переконувати, що його церква повністю самоуправна, хоча і продовжує спілкування з РПЦ.

Дійсно, минулого року УПЦ МП внесла зміни у свій статут, де визначила, що центром її управління є Київ.

Однак законодавець передбачив, що в московській церкві прикриватимуться цими змінами до статуту, тому в законі є норми, які УПЦ МП обійти не може.

Зокрема, колишній Київський митрополит Онуфрій є постійним членом священного синоду РПЦ, отже, входить до статутних органів управління російської церкви з правом вирішального голосу.

Про цей незручний момент в УПЦ МП намагаються не згадувати.

Так само не згадують там про інший момент: московська церква в Україні з'єднана з помісними православними церквами через Російську православну церкву.

А це ще одне підтвердження факту присутності УПЦ МП в ієрархії РПЦ.

До того ж, юридична самостійність цієї церкви від Москви – фільчина (точніше, Алексієва) грамота.

ua раніше нагадував, що на архієрейському соборі РПЦ, який відбувся 25-27 жовтня 1990 року, було прийняте визначення Українській православній церкві, на його основі складена і проголошена грамота патріарха РПЦ Алексія ІІ.

Тобто, не Томос, який ПЦУ надав патріарх Варфоломій, а лише грамота.

Саме тому УПЦ МП не була внесена до церковного диптиху навіть в автономному статусі.

Бахов стверджує: в Мінкульті проводять консультації, у який спосіб можна перейменувати церкву.

Позицію міністерства роз'яснив директор департаменту у справах релігій і національностей Андрій Юраш: якщо релігійні організації не внесуть у відповідний термін зміни, то їх статути втратять силу в частині, в яку потрапляє назва даних релігійних організацій і, таким чином, організація збереже статус юридичної особи, але залишиться без назви.

Після цього держави самостійно вибиратиме і називатиме цю релігійну організацію.

"Я не думаю, що це найкращий випадок для самих релігійних організацій, коли їм будуть пропонувати якісь назви", - підкреслив Юраш.

Тобто, якщо УПЦ МП не захоче змінити назву у встановлений час, а кінцева дата спливає 26 квітня, тоді вона взагалі ніяк не називатиметься.

В УПЦ МП вважають, що це не їх проблеми, а проблеми держави, тому нічого не роблять для зміни назви.

Там упевнені: влада не піде на розрив угод про оренду культових споруд із цією церквою після того, коли та залишиться без назви.

А ще більш упевнені, що 26 квітня в Україні буде інший президент, який коли й не скасує дію закону про зміну назви, то закриватиме на нього очі.

Звідси і самовпевненість, з якою Бахов та інші балакучі голови УПЦ МП коментують ситуацію навколо перейменування.

Що потрібно зробити владі, аби московські батюшки спустилися на грішну землю? По-перше, має бути політичне рішення, і його слід озвучити вже зараз, що після дедлайну автоматично втрачають чинність всі угоди про користування культовими спорудами громадами неперейменованої УПЦ МП.

Тобто, слід забути, що йдеться про релігійну організацію і застосовувати у даному випадку ті ж норми, що і до будь-якої іншої організації або бізнесу: нема назви – нема і приміщення.

Угоди з порожнім місцем не укладаються.

По-друге, якщо УПЦ МП доводить, що вона ніяка не РПЦ в Україні, і при цьому держава має право сама назвати церкву, то чому б не дати пофантазувати народу на цю тему.

Можна оголосити конкурс на краще наймення для колишньої УПЦ МП.

І 26 квітня назвою, яка переможе, церкву Онуфрія юридично оформити.

Тільки потім хай не ображаються, що їх припечатають "розкольницькою" або "запроданською" церквою.

Коли почалася декомунізація, мешканці кількох міст вперто не хотіли змін топонімів.

Зрештою, Комсомольськ став Горішніми Плавнями, Кіровоград Кропивницьким і так далі.

Ці назви прижилися, ніхто через перейменування не помер.

Так само треба зробити й з УПЦ МП – не хочуть змінювати назву самі, їм допоможуть українці.