Коли Максим Богаєнко востаннєОтримував подарунок.
Минулого літа побував у дев'яти європейських країнах.
Їхав на фестиваль живих статуй у Бельгії, потім зазирнув в Амстердам.
У якийсь момент розслабився – і відпочинок розтягнувся на два місяці.
Одну з ночей провів у придорожному кафе в Люксембурзі.
Питаю: можна тут до ранку залишитися? Кажуть: "Без проблем".
Вмостився у крісло і задрімав.
Десь за півгодини хтось плескає по плечу.
Перша думка: попросять піти.
Стягую пов'язку з очей і бачу хлопця з кока-колою і гамбургером.
"Це мені?" – питаю.
"Так", – віддає і йде.
У поїздці переважно харчуєшся бутербродами.
А тут величезний гамбургер з добре просмаженою котлетою.
Коли доїв, дивлюся, до мене йде прибиральниця з якоюсь коробочкою.
"Це для вас" – віддає.
Відкриваю і переживаю ще один гастрономічний стрес.
Всередині – шість пончиків.
Ночував просто небаУ серпні 2018-го.
Приїхав у Париж автостопом.
До того побував у Мадриді, Барселоні, Лісабоні.
Красот надивився стільки, що від французьких пам'яток, фонтанів і палаців нудило.
Обмежився Нотр-Дамом і Ейфелевою вежею.
І вирішив тікати з міста.
Знайшов за картою заправку на виїзді – планував там зловити машину.
До неї пройшов 6 кілометрів, але вночі вона не працювала.
Був стомлений, не знав, що робити.
Дивлюся, навпроти готель, поруч – сміттєвий бак, біля нього – два матраци Dormeo.
Один із них закинув за огорожу готелю і влаштувався під деревом.
І тут починається дощ.
Врятувало дерево і підстилка, яку знайшов перед цим на пляжі.
Накрився і заснув.
Вранці з Парижа вибрався електричкою.
БивсяПівроку тому зчепився з хлопцем, який так набрався на вечірці, що почав кидати в людей дротики для гри в дартс.
Я йому зробив зауваження – він тицьнув мене у підборіддя.
Я не витримав і врізав.
Суперник виявився кандидатом у майстри спорту з кікбоксингу.
Хвилин десять ми каталися з ним у калюжі.
Потім повернулися в приміщення, випили на брудершафт і розійшлися друзями.
Вранці на репетиції в театрі довелося пояснювати, чому в мене права частина обличчя розпухла.
Добре, що до прем'єри залишався місяць.
Потрапляв в аваріюУ 14 років із дідом перекинувся на мотоциклі.
Їхали на дачу, я сидів за кермом.
Коли піднімалися на гору, слабо витиснув газ, і ми покотилися назад.
Я вдарив по гальмах.
Але натиснув не на передні, а на задні.
Машина стала дибки – і ми перевернулися разом із нею.
"Урал" був масивний, з коляскою.
Та відбулися подряпинами.
Три роки тому.
На фестивалі театрів ляльок у Польщі познайомився з італійською актрисою Камілою.
Це була симпатія з першого погляду.
У неї в зовнішності щось східне, а мене азіатки завжди приваблювали.
Чотири дні ми не розлучалися.
Влітку без попередження махнув автостопом до неї в Рим.
Приїжджаю, а вона на зйомках.
Чекав 15 годин.
Коли через тиждень від'їжджав, було відчуття, що більше не побачимося.
Листуємося, але сильних емоцій уже немає.
Пише, що непогано було б побачитися.
Та у європейців "хочу бачити" не обов'язково означає щось романтичне.
Два роки працював демонстратором пластичних поз.
По 8 годин позував для студентів Харківської академії дизайну та мистецтв.
Спочатку складно: тіло дуже свербить і пітніє.
Постійно хотілося поворухнутися.
Але з часом звик.
Переслухав купу альбомів.
Добре став відчувати час – буквально до хвилини вгадував, коли буде дзвінок.
Востаннє був натурником узимку 2010-го.
Руки підняті вгору і злегка сперті на стіну, одна нога на підвищенні, обличчя – до стіни.
Найскладніша постановка за всю практику.
Руки, шия – все затерпало.
Коли з'явилася вакансія на зйомках фільму "Дау", кинув цю роботу з полегшенням.
Потрапляв під вплив2015-го захопився оздоровленням – бігав зранку, відмовився від м'яса, кинув курити.
Шкільний друг став вегетаріанцем і мене агітував.
Вирішив спробувати.
Камінням шунгіт заряджав воду.
Ще й батьків підсадив.
Шлунок зменшився – пари бутербродів вистачало на півдня.
Коли за місяць втратив 10 кілограмів, вирішив, що досить.
А коли схуд ще на 2 кіло, – запанікував.
І кинув дієту.
Купався в океаніУлітку 2018 року приїхав у португальське селище Сагреш.
Узяли зі знайомою вина й пішли на пляж.
Липень, сонце пече, а океан холодний.
У воду заходив разів 15, але на хвилину, бо тіло зводили судоми.
"Океан, – звернувся я, стоячи по пояс у воді.
– Забери мою печаль".
І тут мене накриває така сильна хвиля, що змила окуляри для плавання.
Коли поверталися, знайшов подібні на лавці біля магазину.