Другой Париж: вполне реальная туристическая поездка, а не «мечта всей жизни»

Ейфелева вежа - символ Франції / фото Myroslava Shulhevich.

06:39, 26 березня 2019.

17.

Туризм.

Париж - без перебільшення, одна з головних туристичних Мекк, куди хочуть потрапити мільйони людей.

Романтичний, казковий, епатажний… Якими тільки епітетами його не наділяють.

Але я розповім вам про місто без вже набридлого «у Парижі мріє побувати кожен» або «побачити Париж і померти».

Ейфелева вежа - символ Франції / фото Myroslava Shulhevich.

По-перше, Париж – у наш час не таке вже й недосяжне задоволення, аби називати «мрією усього життя».

Все цілком реально.

У 21 столітті, напевне, актуально мріяти полетіти на Марс чи щось подібне, а Париж - то вже з розряду «планую поїхати».

По-друге, у вас що оригінальніших мрій нема?.

Париж цілком реальне місто, столиця Франції, де люди також незадоволені життям (згадайте протести «жовтих жилетів»), часто стоять у заторах.

У них також є сірі будні, які вони прикрашають думками про відпочинок в екзотичних місцях.

Але оскільки Париж стабільно потрапляє у різні рейтинги найкрасивіших міст світу, побачити його все ж варто.

Тому шукайте в інтернеті варіант подорожі, який підходить вашому гаманцю, і вперед (насправді, це не так вже й дорого, як прийнято вважати, якщо все правильно спланувати).

Париж очима однієї туристки.

Париж цікавий тим, що він різний / фото Yury Shulhevich.

Чи сподобалося мені місто? Якщо одним словом — так.

Як на мене, воно об’єктивно гарне.

Місто на березі Сени, з красивими мостами і величною архітектурою.

Хтось скаже, що це уособлення прекрасного, а хтось – що нічого особливого.

І де ж правда? Насправді все суб’єктивно: треба дивитися і оцінювати власними очима.

Чим же цікавий Париж? По-перше, тим, що він різний.

У мене було враження, що ми за день побували, як мінімум, у чотирьох містах.

Вузенькі безлюдні вулиці змінюються на переповнений людьми туристичний центр, з мостами через Сену, Ейфелевою вежею, музеями тощо.

Потім потрапляєш у багаті райони з дорогими будинками і просторими вулицями, де майже немає людей і кафе.

Зовсім іншим є горбистий Монмартр - місце художників, де знову багато людей, безліч маленьких кафе, в яких ти сидиш так тісно, що доводиться тулитися до незнайомого сусіда.

Райони навколо каналу Сен-Мартен також мають свій колорит.

Монмартр - місце художників / фото Yury Shulhevich.

Як на мене, при всьому цьому Париж контрастний, але в міру.

Дорогі квартали не так сильно дисонують з біднішими.

Водночас, вулиці з дорогими брендовими магазинами і набережна Сени, де під мостом живуть бездомні, яскраво ілюструють нерівномірність розподілу світових ресурсів.

І ще одне.

Мені здається, що Париж і туристи — то вже невід'ємні речі.

Навіть не знаю, чи є такий період, коли їх мало.

Але місто, як на мене, звикло бути туристичною Меккою.

Париж без туристів, як і вони без нього — вже ніяк.

Тут не пахне французькими парфумами.

Пісуар у Парижі / фото Yury Shulhevich.

Багатьом європейським містам характерна якась «вилизаність», як я то називаю, але не Парижу.

Я би не сказала, що в місті брудно (про що чула від багатьох людей), але там й не блищить чистотою.

Проте це проблема більшості мегаполісів, не кажучи вже про туристичні місця.

Також часто у провулках можна відчути неприємні запахи.

Місто, очевидно, має проблеми з «нетриманням».

Не рідкість, коли хтось справляє нужду під стовпом, або під будинком.

І це при тому, що у Парижі багато безкоштовних туалетів (так звані «розумні кабінки»), а на додаток є ще вуличні пісуари, що було для мене несподіваним відкриттям.

Автоматичних громадських туалетів десь 400 на місто, ви можете знайти їх на карті.

Це досить простора кабінка, яка навіть має зимовий підігрів.

Кабінки, які розміщені у найбільш відвідуваних місцях, працюють цілодобово.

Вони позначені на карті червоним кольором.

Жовтим позначені ті, які працюють з 6:00 до 22:00.

А синім - з 6 ранку до першої ночі.

Туалет повністю автоматичний.

Після кожного відвідувача він зачиняється (горить синя лампочка) на цикл змивання, миття обладнання і підлоги та дезінфекцію.

Тому заходити відразу після сусіда в черзі не можна.

Треба дочекатись, поки загориться зелена лампочка, а тоді тиснути OPEN.

Всередині є спеціальні кнопки для зачинення/відчинення дверей.

Оранжева лампочка інформує, що туалет зайнятий.

Червона лампочка означає, що кабінка не працює.

На практиці то трохи довга процедура, яку не всі витримують.

Ще одна приємна дрібничка у Парижі - можливість зекономити на купівлі води - в парках і скверах є бювети, в яких вона добре очищена і придатна для пиття.

Прогулянка Парижем: ногами, на велосипеді, на автобусі чи кораблику.

Сеною можна покататися на кораблику / фото Myroslava Shulhevich.

На моє переконання, найкраще самому гуляти містом, якщо хочеш хоч трохи відчути його атмосферу.

Адже різні екскурсійні варіанти покажуть вам хоч і цікаві, але стандартні місця.

Або можна вибрати золоту серединку - трохи послухати екскурсоводів, а тоді податися у вільне плавання.

Раджу багато гуляти Парижем подалі від галасливих туристичних місць, тоді зможете потрапити на цікаві маленькі вулички, що лише для вас символізуватимуть це місто.

Якщо ж втомилися ходити, то можна взяти квитки на туристичний двоповерховий автобус і трохи роздивитися Париж вже сидячи.

Також можете податися на один із кораблів, які регулярно возять туристів Сеною.

Погуляти вздовж Сени, пройтися красивими мостами, випити посередньої кави, але заїсти смачнючим круасаном - це легко, бо всі дороги ведуть туди.

Але якщо хочете потрапити у якісь дальші місця, наприклад, Монмартр, то вам треба буде познайомитися з громадським транспортом міста.

Чи чули ви, що в паризькому метро часто губляться люди? Мені розповідали не одну таку історію.

Аж цікаво було подивитися, що ж то за таке загадкове метро.

Ніби, нічого складного.

Але ви маєте знати, яка кінцева назва вашого напрямку (тобто вибирати і лінію, і напрямок).

Бо входи там різні, залежно від того, в яку сторону їдете.

І раджу вивчити кілька елементарних слів французькою.

Вихід (sortiе), наприклад.

А ще варто знати: direction - напрямок, ligne - лінія, correspondance - місце пересадки на поїзди RER (приміські потяги) або переходу на іншу гілку метро.

Одноразовий квиток в паризькому метро називається ticket t+ (дійсний півтори години).

Він з магнітною стрічкою і його треба сканувати кожного разу, коли кудись пересідаєте.

Продають його в касах метро або в автоматах метрополітену (мають кілька мов), коштує він приблизно до 2 євро.

Цей квиток розповсюджується на всі станції метро, RER (дійсний лише в межах Парижа, зона 1), а також на проїзд в автобусі або трамваї та на фунікулері Монмартру.

Якщо купуєте відразу більше квитків, то можна зекономити.

Також є інші варіанти оплати, наприклад, для туристів - це проїзний Paris Visite - від 2 до 5 днів.

З цікавого.

В паризькому метро є станції-привиди.

Туди можна потрапити тільки під час спеціальних екскурсій.

Це станції, які закрили на початку Другої світової війни, але через близькість до інших станцій або незручну конструкцію так і не відкрили.

Серед них є такі, які ніколи не обслуговували пасажирів, і навіть не мають виходу назовні.

Також паризький метрополітен першим у світі запустив поїзди на шинах.

Про затори.

У Парижі проживає понад 2 мільйони людей, міська агломерація більш як 12 мільйонів, а додайте сюди ще туристів і ви зрозумієте, які затори можуть тут бути.

Думаю, це одна з причин любові парижан до скутерів - їх тут дуже багато.

Ще тут досить багато вузьких вулиць, де на такому транспорті зручно проїхати.

Окремим туристичним атрибутом є парижанки на скутерах.

А ще французи — темпераментні водії, і у мене склалося враження, що вони не дуже полюбляють правила.

Тому, якщо поїдете власним транспортом, майте на увазі - французи можуть бути непередбачуваними.

У Парижі популярні велосипеди / фото Yury Shulhevich.

Також у Парижі популярні велосипеди.

Там навіть створили мережу публічних велосипедів Velib, яка входить до системи громадського транспорту французької столиці.

Взяти їх на прокат можна буквально на кожному кроці.

За декілька євро ви маєте змогу доїхати в іншу частину міста і залишити велосипед там.

Але ця система не розрахована на довгий прокат, бо перші півгодини безплатні, а ціна кожних наступних зростає в два рази, починаючи з євро.

А зараз нюанс, який змусить вас подумати, чи ви хочете той велосипед.

Зареєструватися в системі можна за допомогою платіжної картки, з якої знімають 150 євро страхового депозиту - хто ж його знає, що ви з тим велосипедом зробите.

Ми були свідками, коли один хлопець не перевірив, який велосипед він бере, а той виявився без педалей.

Що там було! Він кидав тим велосипедом, кричав, всім агресивно розповідав, що з ним сталося.

Я, напевне, чула усі французькі мати.

Кажу ж вам, темпераментні ті французи, часом аж занадто.

Але досить про темпераментних французів, перейду до найвідоміших туристичних місць Парижа.

«Залізна леді» або Париж під вашими ногами.

Ейфелева вежа щорічно приймає майже 7 мільйонів відвідувачів / фото Yury Shulhevich.

У Парижі, здавалось, якою б дорогою ти не пішов, все одно рано чи пізно вона виведе тебе до Ейфелевої вежі.

Так гуляєш собі, а тут раз - і оглядовий майданчик з краєвидом на неї.

Відразу купа людей, бо то ж місце туристичного паломництва.

Тож будьте готові до довгого стояння на сонці у черзі за квитками, що не дуже вже романтично.

Якщо хочете тої романтики - тоді вам в один із ресторанів «Залізної леді» й краще під вечір, щоб «Париж біля ваших ніг».

Ейфелева вежа - символ Франції - щорічно приймає майже 7 мільйонів відвідувачів.

Вона вважається найбільш відвідуваною туристичною пам’яткою світу, а також її найчастіше фотографують.

Ще вона відома як «Залізна леді».

Сам Ейфель називав її «300-метровою вежею».

Її споруджували як тимчасову конструкцію.

Парадоксально, але під час будівництва більшість тогочасних французьких митців різко критикувала вежу, називаючи «гігантським фабричним комином».

А зараз вона стала найвідомішою асоціацією з Францією.

Настільки популярний туристичний об’єкт не може не мати свого сайту.

Там ви знайдете всю інформацію про саму вежу, її історію, сьогодення, а також ціни на квитки, які можна купити онлайн, і години роботи.

На сайті також розписано про ресторани, які можуть вас зацікавити.

Дорогою до вежі будьте готові зустрітися з десятками торговців різними сувенірами, зокрема, маленькими брелками у вигляді Ейфелевої вежі, які дуже наполегливі.

З цікавого.

Вежа часто змінювала свій колір - від жовтого до червоно-коричневого.

Останні десятиліття її фарбують у «коричнево-ейфелевий» колір, який навіть офіційно запатентований.

Він близький до природного відтінку бронзи.

Коли сідає сонце, на вежі вмикається красива ілюмінація.

Цю атракцію, яка триває 5 хвилин, добре видно з Марсового поля, де можна сісти з келихом французького вина, наприклад.

Хоча в реальності, то швидше буде пластикова склянка.

Також над Парижем сяє маяк, який називають «променем Парижа».

Париж музейний.

Туристи роблять фото на фоні Піраміди Лувра / фото Myroslava Shulhevich.

Музеї з чергами на години нас не цікавили, хотілося побачити саме місто і хоч трошки відчути його дух.

Але все одно про них трохи розкажу.

У Парижі 97 музеїв, 300 мистецьких галерей і близько 100 театрів.

Ходити - не переходити, правда.

Але, найвідоміший, як ви самі знаєте, Лувр.

Він є одним із найбільших музеїв світу (має кілька поверхів), в якому близько 300 тисяч експонатів (хтось пише про 400 тисяч), з яких тільки 35 тисяч виставляються в залах.

У 2018 році кількість відвідувачів музею перевищила рекордні 10 мільйонів.

Якщо вам важливо лише побачити «Мону Лізу» чи «Венеру Мілоську», це цілком реально в рамках екскурсій одного дня.

Якщо ж ви хочете побачити більше, то знаючі люди радять виділити на музей цілий день.

При цьому варто скласти собі план того, що вас цікавить, бо навіть за день не варто намагатися обійти все.

Кажуть, аби все побачити, треба 10 годин в режимі нон-стоп і по секунді на предмет.

Експонати музею розділені на 8 колекцій, про які я вже не розказуватиму, це все можна почитати в інтернеті, якщо вас зацікавить музей.

Головний вхід до музею - через скляну піраміду Лувра, але він не єдиний.

Якщо ви купили квитки онлайн, то можна скористатися входом біля піраміди.

Але коли квитків у вас немає, а чергу оминути хочеться, то в Лувр можна потрапити через нижній поверх торгового центру Caroussel du Louvre.

Звісно, Лувр також має свій сайт, де можна купити квитки, а також роздрукувати путівник по музею.

До речі, у першу неділю місяця з жовтня по березень вхід безкоштовний, але й черги тоді ще більші.

Тому вам порада: аби не стояти у довгих чергах, приходьте зранку або за кілька годин до закриття.

Я ж не є настільки великим прихильником всесвітньо відомого класичного мистецтва, що готова в перше знайомство з містом стояти годину і більше, аби побачити «Мону Лізу» за пару метрів і не ближче.

На сьогодні картина знаходиться у залі Лувра за куленепробивним склом, має сигналізацію і механізм підтримання мікроклімату для збереження полотна.

Вартість цієї системи захисту становить 7 мільйонів доларів.

Картина визнана безцінною і не підлягає страховці.

Але не Лувром єдиним.

У Парижі вас може зацікавити також музей д'Орсе, де представлені роботи імпресіоністів та постімпресіоністів, зокрема, шедеври Моне, Ренуара, Ван Гога.

Або музей Пікассо, в якому зібрано понад 5 тисяч робіт майстра.

Поряд з його власними роботами представлена особиста колекція художника, де є полотна Матісса, Дерена і Руссо.

А якщо хочете знати більше, то можна просто запитати в інтернету про музеї Парижа і вибрати ті, які вас найбільше зацікавлять.

Єлисейськими полями до Тріумфальної арки.

Єлисейські поля часто називають найкрасивішим проспектом світу / фото Yury Shulhevich.

Давайте вийдемо з музеїв і пройдемося Єлисейськими полями до Тріумфальної арки, які є також символами Парижа.

Тут знову буде багато туристів, бо ж всі ходять центральними вулицями.

І всім треба поставити галочку, що ти бачив Тріумфальну арку.

Єлисейські Поля – головна вулиця французької столиці.

Її протяжність майже 2 кілометри, а ширина – 71 метр.

Кажуть, потрібно мінімум півгодини, аби пройти вулицю повністю.

Спочатку це був парк-сад, який поступово перетворився на проспект, що пролягає від площі Згоди до самої Тріумфальної арки.

Тут гамірно, багато кафе та магазинів.

І знову ж таки, Єлисейські поля часто називають найкрасивішим проспектом світу.

Тріумфальну арку споруджували за наказом Наполеона, але він не дожив до закінчення будівництва.

На стінах арки вигравійовані назви битв, виграних республіканською і імператорською армією, а також імена французьких воєначальників.

Тепер ви розумієте, звідки назва.

З Тріумфальної арки добре видно діловий квартал Дефанс, де стоїть її сучасний варіант - Велика арка Дефанс.

До речі, цей квартал вважається найбільшим діловим центром Європи.

Сам Париж ділиться на 20 округів, з яких мене зацікавив ще 13.

Це найбільший азійський квартал у Європі - Паризький чайна-таун.

Треба буде ще туди якось добратися.

Пон-Неф - найстаріший зі збережених мостів Парижа, перетинає острів Сіте / фото Yury Shulhevich.

Але повернімося до центру Парижа.

Ви точно маєте побувати на острові Сіте - це один із двох островів Сени, що збереглися в центрі міста і найстаріша його частина.

Острів з'єднаний з обома берегами та сусіднім островом Сен-Луї дев'ятьма мостами.

Через велику кількість пам’яток тут завжди людно.

Саме на цьому острові стоїть один із найгарніших витворів готичного мистецтва - Собор Паризької Богоматері (Нотр-Дам де Парі), про який ви напевно багато чули.

Але далеко не всі знають, що ця церква побудована на місці галло-римського храму Юпітеру.

Один із найгарніших витворів готичного мистецтва - Нотр-Дам де Парі / фото Myroslava Shulhevich.

Найвища точка Парижа - Монмартр.

Монмартр - 130-метровий пагорб на півночі Парижа, найвища точка міста.

На вершині пагорба знаходиться базиліка Сакре-Кер, яка популярна як серед місцевих, так і гостей столиці Франції.

Піднятися на вершину можна знаменитими сходами або за допомогою фунікулера.

Вечорами тут завжди багато молоді, яка відпочиває, розважається, проводить різні акції.

Вечорами біля базиліки Сакре-Кер багато молоді / фото Myroslava Shulhevich.

Сам Монмартр дуже цікаве та колоритне місце.

Про район кажуть, що все його минуле і теперішнє пронизане духом мистецтва.

Тут знаходяться численні арт-кафе й художні студії відомих майстрів.

А ще звідти відкривається неймовірний краєвид на місто.

Саме на Монмартрі знімали фільм «Амелі».

Десь тут знімали "Амелі" / фото Myroslava Shulhevich.

Про Монмартр можна багато розказувати, але відчути атмосферу, яка там панує, вийде лише на місці.

В одному з безлічі місцевих кафе за келихом вина, де ви тулитиметесь до когось незнайомого і спостерігатимете, як вуличний художник малює чийсь портрет.

Париж, який не спить.

Парижани не лягають рано спати / фото Yury Shulhevich.

Кажуть, що більшість парижан після виходу на пенсію переїжджає кудись у передмістя чи на південь Франції.

У першому випадку, очевидно, щоб ритм життя відповідав їхнім рокам, а в іншому - аби погріти кісточки.

Тому Париж вважається «молодим» містом.

Плюс, тут 13 університетів, а ще інститут та академія, не кажучи вже про навчальні заклади з нижчим рангом.

За статистикою, у місті проживає майже 52% неодружених.

Тим, очевидно, і пояснюється наше спостереження, що парижани люблять погуляти, а лягати рано спати — не їхній коник.

Людей на вулицях купа, всі кафе заповнені, особливо біля води.

Одним із таких місць масового скупчення молоді є канал Сен-Мартен.

Звуки різноманітної музики від вуличних музикантів, гамір дуже контрастних тусовок, часом якісь розбірки.

Запах марихуани, якого я раніше не знала, але мене просвітили.

У Парижі можна побачити і почуте різне - це місто молодих, вільних, розкутих людей, які люблять розважатися і шукають себе різними способами.

Атмосфера свята, ліхтарики біля води і знову французьке вино - таким побачили вечірній Париж.

Російські куполи на фоні Ейфелевої вежі.

Гуляючи вздовж Сени ви також натрапите на «духовно-культурний центр» Російської православної церкви, який розташований неподалік Ейфелевої вежі.

Центр, профінансований Кремлем, обійшовся у близько 170 мільйонів євро.

У ЗМІ про нього писали - головний закордонний символ «величі руського міра».

Чого лише варта церква - собор з п'ятьма позолоченими банями.

Його відкрили у жовтні 2016 року, але не з такими фанфарами, як хотіли.

До Парижа мав приїхати Путін, який хотів разом із тодішнім президентом Франції Франсуа Олландом перерізати стрічку, але той відмовився з ним зустрічатися через агресію РФ в Україні та її позицію щодо Сирії.

Дивилася я на той російський центр з церквою в центрі Парижа і думала: «Все має бути помпезно і нас повинні бачити.

Скільки ж грошей туди пішло.

І згадала, як живуть в РФ прості люди.

Але до чого тут вони.

Це могутня держава, яка має показувати свою велич.

Отак цар любить свій народ».

А коли ще почула в метро зупинка «Героїв Сталінграда», відразу згадала різні міжнародні саміти, де французи часто виступають в ролі прихильників чи захисників РФ.

Є контакт, як кажуть.

Постскриптум про Париж.

Після зустрічі в одному з центральних парків із французькими військовими при «повному параді», я згадала про теракти.

І після в кожному туристичному місці, де було багато людей, оцінювала натовп, шукала підозрілих чоловіків чи жінок, намагалася змоделювати можливі небезпечні ситуації і так далі.

Американське посольство біля Єлисейських полів охороняють найбільше з усіх споруд, які ми встигли побачити.

Французи дуже відрізняються від тих же німців, наприклад.

Справді, чим більше на південь, тим люди емоційніші, темпераментніші.

Парижани, зокрема, голосніші, відкритіші, не такі педантичні.

Не так люблять правила і чистоту.

Але є велика категорія парижан - мадам і месьє - для яких правильні манери, аристократична поведінка і витончений вигляд - це ціль життя.

А французи з песиками, або з шаликами на шиї навіть серед літа - то таки реальність.

Француз з песиком / фото Yury Shulhevich.

Наймиліший спогад - французьке весілля, на яке ми випадково потрапили у церкві біля Єлисейських полів.

Церкву не закривають для туристів, але розпорядник відгороджує стрічкою передню частину храму.

Парочками заходять гості в елегантному та не дуже вбранні (в кого який смак), займають свої місця, а тоді всі чекають наречених.

Гарна атмосфера, романтична музика, ти встаєш і разом з незнайомцями вітаєш чужих тобі людей, але щиро бажаєш їм щастя.

Високі вікна з білими віконницями в 5-поверхових будинках - моя архітектурна любов у Парижі.

А ще цікаво було пройтися вздовж Сени, де пришвартовані кораблики перетворили на квартири.

Навіть квіти вирощують.

Можливо, власники тих суден здають їх в оренду.

У Парижі кораблики перетворили на квартири / фото Yury Shulhevich.

Кава в Парижі мені не дуже смакувала, але круасани і всілякі французькі тістечка дійсно смачні, то безперечно.

Висновок: треба ще з’їздити туди - не встигла у чайна-таун і не бачила «Мони-Лізи».

А ще хочу посидіти в одному дуже милому кафе біля каналу Сен-Мартен, на яке цього разу не вистачило «живота».

Я розказала вам лише про кілька найвідоміших туристичних місць Парижа.

Але є там ще багато інших, не менш цікавих пам’яток, які варті уваги.

І насамкінець моя порада: не ходіть протоптаними дорогами, натомість шукайте свої стежки.

Тоді, може, вам вдасться відчути трохи справжнього колориту міста без туристичних шаблонів або просто побачити місто по-своєму.

Хоча, чи є в Парижі місце, де ще не ступала нога туриста, я вам точно не скажу.

Мирослава Шульгевич.

#Париж#Франція#подорожі до Європи.