Зріз тижня: від тривожних очікувань до спокійного першого туру

«Детектор медіа» продовжує моніторинг прайм-тайму шести інформаційних телеканалів: «112 України», News.

One, Прямого каналу, ZIK, 24-го каналу та «Еспресо».

Це якісний аналіз, заснований на принципах «Методології моніторингу телевізійних і радійних програм».

Моніторинг триватиме до 5 травня цього року.

У моніторингу розглядаються наскрізні основні теми тижня, які найактивніше обговорюються в ток-шоу, гостьових студіях та авторських програмах телеканалів.

Моніторинги за 18-24 лютого 2019 року - тут, за 25 лютого - 3 березня - тут, 4-10 березня - тут, 11-17 березня - тут.

25 березня (понеділок).

Тема: Поїздка Медведчука й Бойка до Москви.

На каналі «112 Україна» тема розглядалася у «Вечірньому праймі».

Гість студії колишній міністр транспорту Євген Червоненко емоційно критикує нинішню владу, позитивно оцінює поїздку Медведчука з Бойком до Москви.

Опонентури в жодному вигляді немає, ведучі дають гостеві вільно висловлювати будь-які думки, в тому числі й окремі тези російської пропаганди і, навпаки, власними неавторизованими висновками й оцінками підтримують Червоненка.

Червоненко в обговоренні теми каже таке: «Умные люди говорят: любую войну всегда нужно заканчивать.

Мы не выполнили Минска, мы ничего не сделали, мы всё делаем, чтобы продолжить войну».

Ведучі повинні були б нагадати й гостеві, і глядачам, що Росія не робить для виконання мінських угод головного, тобто припинення бойових дій, постачання сепаратистів зброєю й боєприпасами й активної участі в боях як російських найманців, так і кадрових російських військових.

Ведучий Володимир Полуєв підводить до теми власним висновком (попри те, що на початку кожного «Вечірнього прайму» каже глядачам, що «ми не робимо висновків, їх ви робите самі»): «Можна контрабандою постачати з Російської Федерації деталі для військової техніки і в той же час піддавати обструкції всіх, хто закликає до якихось переговорів.

Давайте ми з вами цієї теми торкнемся.

“Епохальний та патріотичний”, принаймні так охарактеризував візит керівництва “Опозиційної платформи — За життя” в Москву народний депутат Вадим Рабінович.

Каже, перемовини з “Газпромом” зараз на користь національним українським інтересам».

Синхрон Рабіновича: «Я считаю, что Медведчуку и Бойко в Москве было выгодно говорить о будущем, понимая, что наша страна может остаться сегодня без трубы.

Это я вам секрет раскрываю.

Они обратились к Миллеру и попросили продолжить переговоры с украинской стороной по транзиту.

Те, кто живут на крови, те, кто состоялись на войне, те, кто боятся прекращения войны, конечно, для них это опасный и тяжёлый визит.

А с точки зрения любого украинца, который хочет жить в мирной стране, это эпохальный визит».

Полуєв: «Тож крок під вибори чи на захист національних українських інтересів»?.

Червоненко: «По поступку Бойко и Медведчука.

Ни для кого не секрет, мы с Медведчуком были самыми злейшими врагами, по сути у меня бизнес разлетелся, но тем не менее, я аплодирую.

И что бы вот эти ура-патриоты не говорили, они сделали патриотический шаг.

Насколько подешевеет, — это должен принимать правительство и президент будущий, но они начали великую вещь.

Они вместо болтовни показали всему народу а), первое, что мир возможен, раз с тобой начинают говорить.

Все примирения, даже мужа и жены, начинаются на экономических вопросах.

А это страны, это путь к окончанию войны; б) самое большое преступление вот нам досталось, это не Порошенко построил, и не Гройсман, и не Парубий.

Это никто не построил, это построил Советский Союз, наши с вами отцы и деды, этот трубопровод, вот эту курочку, которая 3 млрд в год давала нашей стране.

Её уничтожить — это верх дебилизма, я считаю, это преступление.

В бизнесе за это четвертуют, в политике — это приговор».

Тут ведучі мали би навести історичні бекґраунди, які повністю заперечують міфи, ретрансльовані Червоненком.

І те, що енергозалежність від Росії десятиліттями робила вже незалежну Україну неповносправною державою.

І те, що трубопроводи в СРСР будували українські фахівці, вся газотранспортна наука до 70-х років була в Україні.

І те, що за часів СРСР Москва десятиліттями викачувала з України газ для європейської частини Росії і для продажу на експорт до країн соцтабору, поки знову-таки українські фахівці не побудували свердловини в Сибіру і звідти протягли трубопроводи до вже наявних у європейській частині СРСР.

Червоненко: «Вопрос независимости Украины заключается не в падении на коленях и вымаливании, как это говорит власть.

А в нормальном диалоге об экономике и взаимном уважении, пример которого показали эти два политика.

В моём понимании, они поступили как настоящие патриоты и политики».

Ведучі не нагадують гостю і глядачам, що можна вести економічні переговори тоді, коли Росія перестане вести бойові дії й поверне окуповані території і що вести нормальний діалог про економіку й тим більше про взаємну повагу з агресором та окупантом у принципі неможливо.

Червоненко також в ході розмови контрагітує проти Порошенка й підсумовує: «А действительно он проиграет, я думаю».

На Прямому каналі тема обговорюється в ток-шоу «Прямий ефір» у ширшому контексті російських впливів на вибори.

Маніпулятивних моментів було небагато, переважно власні неавторизовані як слід оцінки і висновки ведучих.

Світлана Орловська підводить до теми так: «Та попри все серед кандидатів у президенти ще залишаються такі, що хочуть відновити стосунки з Росією.

Відкритий прихильник перемовин з Кремлем кандидат від “Опозиційної платформи — За життя” Юрій Бойко.

Доводиться уже не словом, а ділом.

Минулого тижня в компанії Віктора Медведчука він їздив до Білокам’яної і зустрівся з Дмитром Медведєвим та керівником “Газпрому” Олексієм Міллером.

Домовлялися про газ.

Українські гості скаржились на деградацію економічних стосунків між двома країнами.

Про причини такої деградації не говорили ані слова».

У контексті теми ведучі також негативно згадували про конкурентів нинішнього президента на виборах.

Опонувати їм у кожному випадку було нікому, оскільки у студії не було їхніх, наприклад, про Юлію Тимошенко Вересень каже таке: «Пані Юлія Тимошенко до війни активно виступала за дружні стосунки з Росією, як і більшість українських політиків, зараз обіцяє притягти Росію до відповідальності за збройну агресію та відшкодувати збитки.

Що ж до особистих зв’язків з Росією, на початку виборчої кампанії засоби масової інформації писали про бізнес в окупованому Криму у зятя Артура Чечьоткіна.

Офіційного підтвердження, тим не менш, цієї інформації не було.

Тобто може це фейк.

А може ні.

Ми не знаєм».

На мою думку, якщо у ведучого немає достовірних підтверджень певного факту, він сам не знає це факт чи фейк, то й не слід про це говорити в ефірі інформаційного телеканалу.

На каналі «Еспресо» у «Великому ефірі» Василь Зима обговорює тему з Олександром Пасхавером, представленим ведучим як «відомий економіст».

Сама розмова була коректною, гість уникав політичних оцінок, а оцінював радше як економіст, що переговори — це завжди шлях до вирішення проблем, але їх треба вести із сильних позицій і не виходити за межі національних інтересів, які не зводяться лише до економіки.

Смолій негативно оцінює поїздку Бойка і Медведчука, як він каже, «на поклон».

Він вважає, що переговори з агресором можуть бути лише за посередництва інших держав і лише про припинення війни.

Питання Зими: «Але що може зупинити, скажімо, Зеленський перемагає на виборах і він каже: ми маємо поговорити з Путіним, почути його, зрозуміти, і як він казав, “на сєрєдінє сойтісь”.

І от він вирушає до Москви, от хто його може зупинити»?.

Я вважаю маніпулятивними обидва питання ведучого.

По-перше, вони базуються на гіпотетичній ситуації, по-друге, ведучий акцентується на недоведеній «проросійськості» кандидатів Зеленського й Тимошенко.

І протягом ефіру відбувалося маніпулятивне опитування глядачів на тему «Чи підтримали б ви переговори новообраного президента України з Путіним?».

Таке формулювання питання може передбачати будь-які варіанти обставин: про що переговори, з яких позицій, у якому контексті тощо.

Крім того, і тут, і в інших випадках проведення подібних опитувань порушується ст.

56 п.

6 Закону «Про вибори президента», де сказано: «Протягом всього часу оприлюднення результатів інтерактивного опитування аудиторії повинно супроводжувати текстове повідомлення “Це опитування відображає думку лише цієї аудиторії”, яке має демонструватися на екрані (для телепередач) у формі, сприйнятній для глядача, чи бути озвученим (для радіопередач) чітким текстом диктора або ведучого передачі безпосередньо перед і після оприлюднення зазначених результатів».

Зазвичай ані «Еспресо», ані інші канали цього не дотримують.

У «Вердикті» Сергій Руденко обговорює цю тему з «політологом» Володимиром Фесенком і співголовою «Правої справи» Дмитром Снегірьовим.

Ведучий називає Бойка і Медведчука «колаборантами».

До теми ведучий підводиться так: «Несподівано 22 березня у Москві один із кандидатів у президенти України Юрій Бойко та Віктор Медведчук, кум президента Російської Федерації Володимира Путіна, провели зустріч з прем’єр-міністром країни-агресора Дмитром Медвєдєвим, а також з керівником “Газпрому” Міллером».

На дзвінок телеглядачки, в якому вона звинувачує президента Порошенка в тому, що переговори «він довірив Медведчуку», ведучий реагує так: «Телеглядачка буквально з язика зняла у мене про Медведчука і Бойка, дуже точно все розклала.

Чому головний дипломат країни, яким є Петро Порошенко, все-таки скажем так дистанційно довіряє Бойку і Медведчуку.

Тому що вони ніяк не могли потрапити до Москви власним літаком Медведчука без дозволу СБУ, яким керує Петро Порошенко?».

Тобто робить власний висновок про те, що нібито Медведчука з Бойком до Москви делегував президент.

Крім того, президент призначає голову СБУ, а не «керує СБУ».

Політтехнолог Фесенко каже, що хоч Порошенко з Бойком формально конкуренти, але Порошенко отримав свої бонуси від цієї поїздки, бо це була демонстрація «проросійського реваншу».

Руденко висловлює неавторизовано власну оцінку: «Ну тому що те, що зробили Бойко і Медведчук, якщо це не державна зрада то що це?».

Снегірьов каже, що СБУ повинна була знати про цей візит, якщо не запобігти йому.

І каже, що це «політична гра», і Бойко, й Порошенко отримали свої бонуси, «всі в плюсах, в мінусах лише Україна».

Що і ця поїздка, й розгляд законопроекту про мову у ВР — це тонка гра, щоби поляризувати країну (набагато тонше, ніж це робилося у 2004 році).

«Сценарій візиту є узгодженим, він задовільняє обидві сторони.

І якби він не задовольняв, то його б не було».

Обидва гостя висувають на адресу президента серйозні звинувачення, які потребували би надання слова у відповідь комусь із представників президента, крім того, на звинувачення слід було надавати слово у відповідь і представникам СБУ.

Як мінімум, слід було цитувати публічні реакції Порошенка, Клімкіна і Грицака, чого зроблено також не було, а отже балансу думок не дотримано ще й тому, що обидва гостя студії виступали з однакових позицій і виключно проти президента і спецслужби.

На каналі ZIK тема обговорювалася у «Грі з вогнем» Тетяни Даниленко.

Мені не зовсім зрозумілим був вибір гостей, адже заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій Юрій Гримчак і, як його нині представляють, «політолог» Тарас Чорновіл обстоюють позиції влади й персонально Порошенка, колишній міністр житлово-комунального господарства Олексій Кучеренко виступав із позицій Юлії Тимошенко, а Андрій Ніколаєнко, представлений як «політик і дипломат», насправді працює у штабі кандидата Сергія Тарути і його партії «Основа».

У такому складі обговорювати протягом майже години дії лідерів «ОПЗЖ» є явним порушенням стандарту балансу думок.

Крім того, на мою думку, було маніпулятивним перше питання Даниленко, яке одразу ж вело вбік від заявленої основної теми: «Власне Бойко з Медведчуком літали в Москву, безперешкодно, прямим авіасполученням, а питання: чомусь винна Тимошенко.

І СБУ про це говорить, власне, 5 канал, вам відомий, також чомусь згадує про Тимошенко.

При чому тут взагалі в цій історії Тимошенко?».

І справді: при чому тут Тимошенко? Протягом ефіру тривало маніпулятивне опитування глядачів: «Чи вірите ви в зниження ціни на газ»? Маніпулятивне, бо Бойко з Медведчуком говорили в Москві про газ у невизначеному статусі, адже вони не мають жодних важелів впливу на прийняття економічних і зовнішньополітичних рішень.

На каналі News.

One тема не обговорювалася у програмах, які розглядає цей моніторинг.

На 24-му каналі тема не обговорювалася.

26 березня (вівторок).

У вівторок на каналах обговорювалися різні теми, оскільки явних топових подій цього дня не було.

Тема: Витрати кандидатів на кампанію і рейтинги.

На каналі News.

One тему обговорювала Діана Панченко у «Великому вечорі».

Гостем у неї був Андрій Пальчевський, представлений як «бізнесмен та телеведучий».

Для мене не зрозуміло, чому «бізнесмен та телеведучий» виступає експертом у цих питаннях.

Він каже таке: «У вас весь лик преобразится, если вдруг мы узнаем в первый вечер, что вдруг победу одержал, допустим, Пётр Порошенко.

Который проигрывает сегодняшнему лидеру сколько? В два раза! Не 2 %, не три, в два раза.

Зеленский ничего не делает, но какие-то агентства ставят его на 31-32 %, пишут, что более трети.

Кстати, сегодня стала известна информация о том, сколько денег было потрачено на кампанию.

Порошенко потратил почти полмиллиарда, я ещё раз говорю, 500 млн гривень на свою кампанию.

Тимошенко — в два раза меньше, и в четыре раза меньше, судя по отчетам, Зеленский».

Ведуча не запитує в гостя, на які саме соцопитування він посилається.

Крім того, посилання «сегодня стала известна информация» є повністю недостовірним, але ведуча не звертає на це уваги й не запитує в гостя про джерела такої інформації.

Щоправда, цитує дані Комітету виборців, які спростовують слова гостя: «Порошенко — 251 млн гривень, майже вдвічі менше Юлія Тимошенко, 118 млн, ще менше Зеленський — 64 млн гривень».

Панченко презентує маніпулятивну «соціологію» якогось Фонду ініційованих проектів, де Зеленський має 26,1 % голосів виборців, а на другому місці — Юрій Бойко з 15,9 %, у Тимошенко — 15 %, у Порошенка — 13,3 %.

Пізніше Василь Голованов говорить на ці ж теми з кандидатом у президенти Олегом Ляшком, представленим лише як «лідер фракції Радикальної партії, лідер Радикальної партії».

Ляшко відверто агітує за себе без особливих зауважень із боку ведучого і зі зручними для гостя запитаннями, наприклад: «Пане Олеже, чи готові ви вже до неділі? Нагадаю, 31 березня у нас вибори президента України».

Ляшко: «Та я, як піонер, я всєгда готов.

Знаєте, що мене відрізняє від усіх інших кандидатів? Усі кандидати інші бояться програти, тому що для більшості тих кандидатів це “лєбєдіная пєсня”.

Я не буду називать їх по прізвищах, щоб не робити їм зайвої реклами.

А я не боюсь програти.

Той, хто боїться програти, той ніколи не переможе.

Як казав Черчіль: від поразки до поразки йти з оптимізмом.

А я впевнений у своїй перемозі».

Далі Ляшко каже таке: «Що мене дуже обурює — це соціологія, яка перетворилась на маніпуляції й інструменти боротьби.

Перше, от учора оприлюднюють нову соціологію, а ті, хто оприлюднює соціологію, вони забули, що є норма закону, яка забороняє за десять днів до президентських виборів оприлюднювати будь-яку соціологію».

Ведучий не виправляє гостя, який каже неправдиву інформацію, оскільки стаття 56 Закону забороняє оприлюднювати соціологію лише протягом останніх двох днів перед днем виборів чи повторного голосування, а не «за десять днів», як каже Ляшко.

На повідомлення Голованова про витрати кандидатів, Ляшко виокремлює інформацію про кандидатів, які не витратили на рекламу нічого (Олександр Ващенко, Микола Габер, Олександр Данилюк, Роман Насіров, Руслан Ригованов, Олександр Соловйов).

Каже, що це «технічні кандидати від влади», і з цього переходить на критику влади, яка, на його думку, «імітує боротьбу з бідністю населення», називає угоду з МВФ «пактом про зовнішнє управління українською економікою».

Ведучий повинен був би нагадати гостю і глядачам, що Україна вимушено позичає гроші в МВФ, відтак має виконувати певні умови позичальника.

Згодом Ляшко критикує «Нафтогаз України».

Голованов підтакує гостю цілком проросійською тезою: «Ми купуємо газ за формулою, яка передбачає прогін російського газу туди — назад.

Тобто ми купуємо той самий російський газ, але з націнкою, прокладками, “дюссельдорф-плюс” і таке інше.

З іншого боку нам кажуть: непатріотично купувати газ в Росії, але ж напряму, дешевше.

І отут виходить дивна ситуація.

Що робити? Купувати напряму, але дешевше і тим самим знизити людям тарифи, або вигадувати ще прокладки, прокладки, прокладки, і купувати дорожче в декілька разів, але в вишиванці, патріотично.

Але це ж імітація, той самий російський газ».

Тема: Рейтинги кандидатів.

На Прямому каналі в ток-шоу «Прямий ефір» цій темі була присвячена більша частина ефіру.

До теми ведуча Світлана Орловська підвелася з власними висновками: «Якщо вірити соцопитуванням, Володимир Зеленський залишається лідером перегонів.

Проте те, що він вийде до другого туру, сказати не можна.

Ніхто не гарантує, що молодь, яка є головним виборцем Зеленського, прийде на реальні, а не віртуальні виборчі дільниці.

Те саме можна сказати і про Порошенка з Тимошенко.

Ніхто не може передбачити, чи вдасться їм мобілізувати свій електорат.

Отже, у другому турі прогнозують три можливі конфігурації».

Далі ведучі наводять різні відсотки за позиціями: де географічно розташований електорат основних кандидатів і до кого перетікатимуть голоси тих, хто не потрапить до другого туру.

При цьому ведучі не дають жодних посилань на те, про які соцопитування йдеться.

Загалом ведучі малюють «однакову» для трьох основних кандидатів картину, крім одного твердження Орловської: «Прихильники Петра Порошенка своїм “другим вибором” Юлію Тимошенко не називають».

Ведуча також робить власний неавторизований висновок стосовно «ядерного» електорату Юлії Тимошенко: «16-17 % не більше, це стеля, більше не вийшло добрати.

Тобто ми бачимо, це от гуляння між 16 і 17.

Як не намагалася Юлія Володимирівна привернути до себе новий електорат, він не приходить».

Певно, подібні експертні оцінки могли б дати фахові соціологи, а не журналістка.

Крім того, у студії традиційно немає жодного представника «Батьківщини» чи штабу Тимошенко, тож опонувати ведучій нема кому.

Далі Микола Вересень згадує минуле:.

«Колись, не пам’ятаю, в 2002 році були вибори і мій батько тоді підтримував Юлію Тимошенко, ну тоді “Україна без Кучми”, всі ці були буремні дні, і місяці, і роки.

І не було жодного опитування, де вона би отримувала, тобто ця партія, більше 2 %.

І всі були шоковані, в результаті виборів вона отримала 7,5.

Тому я теж завжди дуже так примруживши око дивлюсь на соціологію, тому що люди з невідомих причин можуть брехати.

Це для мене загадково, але це правда.

Люди приходять і кажуть.

За кого будете голосувати? — За Іванова, а сам про себе вже знає, що буде за Петрова.

Але чому він не говорить в демократичній країні, що він за Іванова, я не можу пояснити».

Орловська: «Щоб не наврочити».

Вересень: «Коли це відбувається в Росії, я це розумію, там не дай боже скажеш, що «я проти Путіна».

Але в цьому випадку мене це дивує, ну це люди, такі люди є».

Тут Вересень каже неправду.

По-перше, на парламентських виборах 2002 року балотувалася до парламенту не партія «Батьківщина», а Блок Юлії Тимошенко.

По-друге, спільний екзит-пол КМІСу, «Соціального моніторингу» і «Соціса» показав тоді у БЮТ 7,87 % (при похибці 0,9 %), а БЮТ набрав у підсумку 7,21 % голосів виборців, тобто соціологія була абсолютно відповідною реальному результату, а отже люди масово не казали, що «голосуватимуть за Іванова, голосуючи за Петрова».

І, нарешті, Україна на той момент була дуже далекою від визначення «демократична країна» — уже за професійну діяльність було вбито журналіста Георгія Гонгадзе, над більшістю великих мас-медіа вже була встановлена жорстка цензура Банкової (темники) й уже показово жорстоко розганялися силовиками акції «Україна без Кучми», а їхні лідери вже зазнали кримінальних переслідувань і позасудових розправ.

Далі Вересень наводить ще одне маніпулятивне міркування з недостовірними посиланнями:.

«Я ще хотів би сказати, я нещодавно це читав просто так про тих людей, які ставлять ставки, на тих, хто виграє.

І це дуже відповідально, тому що це гроші.

Ми просто так говоримо, я буду за того голосувати, я за того, а тут ти не просто говориш, я буду за нього голосувати, ти кажеш я буду голосувати і ось мої 100 гривень чи 1000.

Так там дуже цікаво.

З десяти шість кажуть, що президентом буде Порошенко, ставлять на нього, три кажуть, що Тимошенко і тільки один з десяти каже, що буде Зеленський.

І це ті люди, які ризикують своїми власними грошима.

Це просто така для загального розуміння контексту якби сьогоднішніх виборів».

Коли народний депутат Юрій Павленко, який представляє «Опозиційну платформу — За життя», агітує за кандидата Бойка, ведучі його не зупиняють.

Так само коли народний депутат попередніх скликань Олександр Баранівський агітує за Порошенка, ведучі не роблять йому зауважень.

Тема: Луценко звинувачує Йованович у втручанні в діяльність Генпрокуратури України.

На 24-му каналі в різних програмах повертаються до теми попереднього тижня: звинувачення Луценка на адресу американської амбасадорки Марі Йованович у втручанні у внутрішні справи України.

У програмі «Pro.

Новини» ведучий Артем Овдієнко розповідає про це у властивій йому манері — тобто з великою кількістю неавторизованих висновків і оцінок, із власними припущеннями, які подаються у вигляді фактів (таких, наприклад, як теза, що «Трамп злий на Україну», яку ведучий повторює протягом своєї промови чотири рази).

Наводжу цю умопобудову ведучого майже повністю, оскільки тут майже в кожному реченні є грубі порушення стандартів журналістики:.

«Американський президент донедавна був надзвичайно злим на Україну.

Утім, після скандального інтерв’ю Юрія Луценка виданню Hill у Трампа є усі приводи пробачити офіційному Києву минулі образи.

От тільки біда в тому, що виграє від такого лише Володимир Путін.

Зараз спробую пояснити цю на перший погляд досить заплутану головоломку і ви зрозумієте, чому це вітчизняний генпрокурор ні з того, ні з сього раптом вирішив зізнатися американським журналістам, що американський посол в Україні Марі Йованович начебто схиляла його до недоторканності потрібних їй людей.

Але спочатку, чому Трамп злий на Україну? Він досі злий на те, що офіційний Київ під час виборів американського президента у 16-му році зробив ставку на його конкурентку демократку Хілларі Клінтон і усіляко її тоді підтримував.

Також Трамп злий на Україну, що втратив голову свого передвиборчого штабу Пола Манафорта, якого загратувалим у США після того, як в Україні НАБУ оприлюднило в Україні “чорну бухгалтерію” Партії регіонів.

Іще раз: Тамп злий і на офіційний Київ і на українське НАБУ, яке було у нас засноване за ініціативи і підтримки американських послів-демократів, які — тут увага! — є політичними суперниками республіканців Трампа.

Утім, ті-таки американці-демократи, а саме посол Марі Йованович тепер от різко критикують владу Порошенка, за якого в Україні останнім часом відбувся не тільки повний відкат із антикорупційною боротьбою, але й провалилась судова реформа.

І отут-от офіційний Київ схоже вирішив вбити одразу двох зайців.

Повернути прихильність Трампа та втопити таке незручне Банковій НАБУ, яке розслідує корупцію топ-чиновників.

Трамп такій можливості вчергове пнути демократів зрадів і оперативно нею скористався.

Навіть не маючи доказів, перепостив це інтерв’ю Луценка у своєму офіційному твіттері.

Інформую, що маємо в сухому залишку.

Петро Порошенко вустами свого кума наводить мости з Дональдом Трампом, задля цього топлять американського посла в Україні, яка є політичним конкурентом американського президента.

Але топлять посла не тільки, щоби зробити приємне Трампу, а і через те, що пані посол підтримує НАБУ і критикує дії чинної української влади.

Хто від того виграє? Точно не прості українці.

Адже те НАБУ без підтримки американців точно перетвориться на іще один такий собі підрозділ прокуратури, яких там і так уже десятки, і які незрозуміло чим усі займаються.

Можливо, виграє від того Порошенко, який прибере з України свою критиканку Марі Йованович.

Ну і точно від усього цього виграє Дональд Трамп, який завдяки заяві українського прокурора отримав додаткові козирі у боротьбі зі своїми політичними суперниками.

Може так статися, що тепер-от Дональд Трамп на приййдешніх виборах здолає демократа Джозефа Байдена та вдруге стане американцям за президента.

І, зрештою, може так статись, що так само як Трамп визнав анексію Ізраїлем Голанських висот, визнає він і анексію росіянами Криму.

Американський слон на ім’я Дональд у лавці посуду вщент трощить всі міжнародні домовленості.

Відтак, може з Кримом зробити він так само.

Отак от і виходить, що від скандального інтерв’ю Луценка із обвинуваченнями в бік американського посла Марі Йованович найбільше виграє Путін».

Ведучий при цьому не згадує реакцію Держдепу США на заяву Луценка, а ця реакція жодним чином не підтверджує частину висновків і припущень ведучого.

Невідділені від фактів оцінки й висновки є також у сюжеті Анастасії Кримової: «Петро Порошенко навіть показово обурився і виступив на захист американки.

Однак насправді йому може бути вигідний скандал навколо Марі Йованович.

По-перше, Київ давно дратують її нарікання.

По-друге, дискредитуючи посла напередодні виборів, влада може заздалегідь готуватися до того, щоб називати всі її майбутні заяви про порушення брехливими».

Крім того, в сюжеті є недостовірне посилання на авторство суб’єктивної думки («українські ж дипломати кажуть»).

Пізніше тему в програмі «Про головне» Леся Вакулюк обговорювала з гостем студії головним редактором «РБК Україна» Сергієм Щербиною і телефоном із керівником Центру протидії корупції Віталієм Шабуніним.

Обговорення було цілком коректним.

Але у програмі знову повторювався той же сюжет Кримової, збудований на суб’єктивних припущеннях і оцінках авторки.

Тема: Позов Порошенка до «1+1».

На каналі «Еспресо» тема обговорювалася у програмі «Великий ефір» ведучим Василем Зимою й екс-міністром економічного розвитку Павлом Шереметою.

Зима: «Ми бачимо, що ця велика війна заходить у таку стадію, коли починають діставати шашки і вже будуть рубатися між собою.

Ну, з одного боку, особисто фактично особиста образа президента, з іншого, ми розуміємо і позицію Коломойського до чого він веде.

Ну знову ж таки цей суд це більш політичне?».

Ведучий намагається подати подію як наступ президента на олігархів.

Гість не бачить у цьому такого, вважає, що це приватна справа Порошенка.

У «Вердикті» з Сергієм Руденком тему обговорювали цілком коректно.

На каналі ZIK яскраво виділених тем не було.

На каналі «112 Україна» цього дня були програми, які розглядаються іншими моніторингами «Детектора медіа».

27 березня (середа).

У середу канали обговорювали різні теми, переважно пов’язані з майбутніми виборами.

Тема: Чи будуть вибори чесними, чи забезпечать правоохоронці спокійне проведення виборів.

На каналі «112 Україна» у «Вечірньому праймі» цю тему Полуєв і Степанець обговорювали з гостем політтехнологом Вадимом Карасьовим (представленим ведучим як «класик української політології»).

Маніпулятивне питання ведучої до Карасьова: «Нарешті ми обговоримо те, що не встигли на “Пульсі” (де Карасьов так само був одним із гостей).

«Неодноразово ви поверталися до тези, що вибори наші, вони точно вже є конкурентними, а ще вони мають бути чесними і бажано справедливими.

З конкурентними розібрались.

Галочку поставили.

Вже є, виконано.

А от чесні і справедливі? Переконують, дивіться як переконують, що будуть максимально чесними, що просто неможливо буде щось там змахлювати?».

Карасьов: «Ну я не такой оптимист.

Я же не член фракции БПП».

Уся риторика Карасьова базується на нищівній критиці влади загалом і персонально Порошенка, ведучі в цьому «допомагають» гостю солідарними питаннями.

Балансу думок не забезпечено жодним з доступних способів.

Тема: Потрібні чи непотрібні теледебати кандидатів у президенти.

На Прямому каналі тему обговорюють у студії ток-шоу «Вибори-2019».

Наведено кілька цитат із великого інтерв’ю Порошенка журналістам інформаційних каналів із різних тем, у тому числі щодо дебатів із політичними конкурентами («Це має бути обов’язковим елементом передвиборчої кампанії.

Я, до речі, вважаю, що це самогубство відмовлятися від дебатів, тому я переконаний, що і без законодавчих змін дебати мають відбутися, і ті, хто відмовиться від дебатів, безумовно, українці мають зробити висновки.

Значить, є що ховати, значить є чого боятися»).

Потім запитання Вересня до гостей: «Якщо звернути увагу на те, що соціологи стверджують, що три кандидати є на перший тур, які, згідно соціологічних досліджень, можуть виграти і увійти в другий тур, це пан Зеленський, пан Порошенко і пані Тимошенко, і дуже багато в цій студії вимовлялося слово «дебати», то природньо спитати.

Як ви думаєте, якщо їх трьох поставити, хто може виграти, хто сильний дебатист, а хто може виграти, а хто може програти?».

Балансу думок у студії немає, адже немає жодних представників Тимошенко й Зеленського, сильні і слабкі сторони яких обговорюють гості і ведучі.

Тема також обговорюється в «Підсумках» Євгена Кисельова.

У стартовому питанні ведучий пропонує обговорювати гіпотетичну ситуацію, причому лише одну з можливих: «Как вы думаете, если всё-таки окажутся правы прогнозы, которые базируются на последних данных социологов.

Во втором туре окажется Зеленский и Порошенко, мне почему-то кажется, что дебаты, если они состоятся, разумеется, могут ситуацию как раз очень серьезно перевернуть.

Или получится как в Америке? Вы помните, Трамп явно проиграл дебаты, ну можн оспорить, насколько тяжело он их проиграл, но мнение большинства было, что всё-таки все три тура выиграла Хиллари Клинтон».

Як на мене, в обох програмах — дуже дивна тема для обговорення, вся вона збудована на повній гіпотетиці.

На 24-му каналі тема згадувалася в новинах.

Тема: Реакція Генпрокуратури і СБУ на поїздку Бойка і Медведчука до Москви.

На каналі «Еспресо» у програмі «Вердикт» Сергій Руденко обговорював цю тему із заступником міністра з питань тимчасово окупованих територій Юрієм Гримчаком і народним депутатом-свободівцем Андрієм Іллєнком.

Маніпулятивне запитання для опитування й перше запитання до гостей: «Чи загрожує діяльність Бойка та Медведчука національній безпеці України?» Іллєнко називає Бойка й Медведчука «відвертою російською агентурою».

Риторично запитує, чому вони так вільно почуваються й ведуть свою антиукраїнську діяльність.

Гримчак заперечує в тому сенсі, що «пан Бойко ще не так давно ще лідером фракції, першим номером у списку і, мені це дуже не подобається, але це був вибір народу України.

Да, він, мабуть, не дуже український народ, але народ, такі самі громадяни.

Він є народним депутатом, але не треба повторювати наші помилки 100 років тому, але треба дивитися і розуміти, за кого голосувати».

Ведучий тут не робить гостеві зауваження, що той приховано контрагітує проти кандидата й президенти.

Крім того, Гримчак каже, що «Вілкул і компанія» — це внутрішні виробники, а Фірташ і Бойко — це «представники компрадорської буржуазії», які заробляють тим, що «є прокладкою між метрополією і бувшою колонією».

«Тому інтереси ахметовських — тут в Україні, попри їх дурнувату політику, а тих інтереси в тому, щоб країна була залежною» (від Росії).

Це також є прихованою агітацією за Вілкула і проти Бойка.

Гримчак також оцінює ці переговори як «паніку “Газпрому”, бо ціни на газ стрімко падають, експерти прогнозують до травня по 170–175 доларів за тисячу кубів, а Міллер пропонує по 240–260 доларів».

Ще одне питання ведучого складається з неавторизованих висновків і оцінок: «Якою мала б бути реакція української влади після зустрічі Медведчука і Бойка фактично в прямому ефірі з керівництвом Російської Федерації.

Ми воюємо, вони з нами воюють, ми захищаємось, це — країна-агресор.

Тобто по прильоту Медведчук і Бойко мали б давати якісь відповідні свідчення, тому що для літака Медведчука є коридор на Москву, а Бойко туди потрапив, якось дуже дивно потрапив в той літак.

Було зрозуміло, чому вони туди поїхали.

Але вони виступали від імені України, говорили про якийсь газ, який вони хочуть купляти дорожче, ніж ми зараз купляємо в Європі».

Я поділяю погляди пана Руденка на дії Бойка та Медведчука, але таке питання є маніпулятивним, із зашитими підказками.

І плюс до того: поки що Україна купує газ в Європі дорожче, здешевлення ціни на газ, про яке казав Гримчак із посиланням на анонімних експертів, — поки що є лише можливою перспективою.

Загалом же в обговоренні грубо порушено стандарт балансу думок, оскільки серйозним звинуваченням на адресу Бойка й Медведчука опонувати немає кому.

На каналі ZIK тема обговорювалася Наталією Влащенко із кандидатом у президенти Ігорем Шевченком.

Ведуча двічі ставить таке питання: «З одного боку, СБУ мала дати згоду на переліт, з другого боку — ми всі чули, пан Медведчук заявив, що в Москву його послав Петро Порошенко.

Що це має означати?» І «Медведчук сказав публічно, і я не чула, щоб Адміністрація Президента якось відмовилась від цієї інформації, чи сказала, що вона неправдива, що він їхав на завдання президента, летів до Москви разом із Бойком.

Чому президент не прокоментував це і чи означає це, що це правда ця ситуація?».

Мені не вдалося знайти такого висловлювання Медведчука.

Були слова Тимошенко, сказані в ефірі «1+1», що «президент України дозволив Медведчуку і Бойко вилетіти до Росії».

І була реакція на цю поїздку президента Порошенка, яку він висловив на Раді регіонального розвитку в Чернівцях 23 березня: «Ви бачили вчора новини й відео з Кремля.

Побігли до Путіна.

Вони економіку обговорюють! Вони обговорюють повісити знову Україну на російську газову голку.

Вони вже союзи обговорюють, які будуть створені після президентських і парламентських виборів.

І вони зараз вже стверджують, що вони всі об’єднаються.

Проти кого вони об’єднаються? Проти України, проти кожного з нас.

Що вони поїхали туди вимолювати, які економічні інтереси? Що вони зі сльозами на очах, простягнувши руку, поповзли на колінах і просили у Путіна?» Як мені здається, це не корелюється із твердженням ведучої.

Крім того, наведені вище питання були явно не за адресою, перше слід ставити Медведчуку, друге — Порошенку, й аж ніяк кандидат Шевченко не може знати, що мав на увазі Медведчук, і чому щось не прокоментував Порошенко.

На каналі News.

One цього дня були програми, які розглядаються іншими моніторингами «Детектора медіа».

28 березня (четвер).

Тема: Імовірні фальсифікації майбутніх виборів.

На каналі «112 Україна» у «Вечірньому праймі» найбільше часу було присвячено темі ймовірних фальсифікацій на виборах і відтак імовірних протестів проти ймовірних же фальсифікацій.

Усе це ведучі обговорювали із журналістом Дмитром Гордоном, який уже звично на цьому телеканалі виступає «експертом» із широкого кола внутрішньополітичних питань.

Обговорення ведучий Володимир Полуєв починає із маніпулятивного питання, стверджуючи як доконаний факт повну гіпотетику: «… 31 березня — це день голосування.

О 8-й годині вечора закриваються дільниці й далі просинається мафія.

Я так розумію, всі почнуть рахувати голоси, фальсифікувати, змінювати протоколи.

1 квітня — це буде день дурня чи день якихось несподіванок для українців в плані виборів?».

Далі ведучий «програмує» гостя на ствердну відповідь: «Якісь зіткнення очікуєте в ніч підрахунку голосів?» Гість відповідальність за імовірні фальсифікації повністю покладає на владу: «У меня уже обращение к действующей власти, потому что столкновения могут быть только из-за фальсификаций.

Если они допустят эти фальсификации, и люди увидят и выйдут, мало никому не покажется.

Сметут эту власть так, ну Янукович ребёнком будет казаться».

Або: «Я обращаюсь к власти.

Мне очень бы не хотелось, чтобы власть фальсифицировала выборы».

На слова Гордона, що коли будуть масово викладати в інтернет відео одних і тих самих фальсифікацій по всій країні, ведучий Полуєв каже таке: «І хто підтвердить аутентичність цих відео? Завжди ж можуть заявити: та це фейки, це провокація.

Вийдуть сотні (нерозбірливо), які почнуть розказувати: та ми все перевірили, це неправда.

Звісно, не завжди зі своєї волі».

Далі Гордон лякає кривавим хаосом і нападом Росії.

Із посиланням на Євгена Марчука, каже, що російські війська за кілька годин можуть бути в Києві.

Ведуча Ганна Степанець на це: «Цілком цьому довіряємо.

Да, абсолютно, правда».

Говорили про те, що не виходьте нікуди, тому що дестабілізація, тому що «шатун», тому що валун, тому що Путін нападе, ну правда.

Стримували суспільне невдоволення, гнів і так далі, ненависть і таке інше.

Але дивіться, зараз президент чинний мітинги у кожному місті фактично збирає без остраху на те, що хтось там може напасти».

Гордон каже, що це штучні мітинги.

Степанець: «А отвєточку люди не можуть дати? Ось збираються ж і нічого, ну ми теж зберемося».

Ведучі на підтримку гостя продовжують змальовувати картину майбутніх масових фальсифікацій.

Полуєв каже: «Члени комісії, навіть вся комісія, може де-факто грати на боці одного кандидата, який просто перекупив представників своїх конкурентів.

Уточнення протоколів, перевезення бюлетенів, за цим всім можна не прослідкувати».

Гордон каже, що нині приховати інформацію неможливо, бо люди все знімають на смартфони і викладають у мережу.

Полуєв на це: «Але забовтати її можливо.

Дивіться, про “сєтку” знають всі, обговорюють всі, але це чомусь не заважає їй працювати».

Ведуча про «сітку» Порошенка розповідає докладно і з емоційними оцінками: «Якщо ми говоримо про чесність і прозорість виборчого процесу, уже на сьогодні є розуміння, повертаюся до “сітки”, аби розтлумачили ми зараз абсолютно точно, що відбувається.

“Сітка” є, причому цього разу, під час цієї виборчої кампанії створення цієї мережі є безпрецедентним.

Хоча прецедент був один раз, це була мережа і “сітка” Черновецького.

Але зараз вона перенесена, якщо вірити Авакову, вже на масштаб всієї країни.

Зараз не дослівно його цитую, але перекладаю.

Масштаб всієї країни, і в чому її особливість, в тому, що наймаються агітатори, які отримують зарплату десь там з грудня місяця чи січня, впродовж кількох місяців.

І розуміють чітко: якщо вони зараз проголосують за того кандидата, який їм платить цю зарплату, то вони ще до парламентських виборів будуть мати цю можливість і цю зарплату.

Тобто вони, члени їх родин, всі, хто від них залежить так чи інакше, кровно зацікавлені у перемозі цього кандидата.

А “сітка”, мережа вибудувана абсолютно безпрецедентно і унікально.

І це вже кілька мільйонів, про це всі говорять, про це заявляють представники різних політсил, про це говорить міністр.

Ну і що? І ми з вами про це говоримо в ефірі.

І кого це обурює?».

Ведуча: «Кожні вибори ми маємо щоразу істеричний характер, апокаліптичний характер, говорухінскій «так жить нєльзя», причому плювок в обличчя.

Ви нам кажете фальсифікації — це плювок в обличчя.

Скандал, про який ми згадували з “Укроборонпромом” — це не плювок в обличчя»? Мені здалося, що самі ведучі в цій розмові додавали цієї згаданої «істеричності», видаючи гіпотетичну картинку майбутніх виборів мало не за вже справджене.

Протягом розмови Гордон приховано контрагітує проти Порошенка, наприклад, каже: «Если все эти несколько миллионов проголосуют за Петра Алексеевича, значит так им и надо.

Значит, они достойны такого руководителя».

Або каже, що в Адміністрації Президента є справжні рейтинги і рейтинг Порошенка «удручает».

Тут ведучі не роблять йому зауважень.

І агітує за Смешка: «Выбирайте будущее.

Не выбирайте Порошенко! Это край.

Ну я могу сказать голосуйте за Смешко, но я этого не говорю».

Тут ведучий відреагував словами: «Без агітації!».

На каналі News.

One Василь Голованов обговорював передвиборну тематику із Дмитром Співаком.

Точніше, давав Співаку говорити на різні теми.

Це був останній день, коли дозволялося оприлюднювати дані соцопитувань, тож ведучий оприлюднює маніпулятивну «соціологію» від Фонду інноваційних проектів.

За цією «соціологією», на другому місці за Зеленським (23,2 %) — Юрій Бойко із 16,7 % голосів, на третьому — Тимошенко з 16,3 %, Порошенко на четвертому з 15,9 %.

Співак реагує на це так: «Тенденция понятна.

Вот четвёрка кандидатов.

Она понятна».

Голованов робить власні висновки: «Причому я вам скажу, при всій повазі до Володимира, з першим теж неоднозначно, оскільки електоральне ядро тих, кого ми бачимо на другому, третьому, четвертому місці, — це люди більш дорослі.

А Володимир, наскільки я можу уявити… Ті, хто бажають за нього голосувати, — це більш молода аудиторія, а вони ці люди не часті гості на виборах».

Як на мене, експертне обговорення цієї теми зі Співаком, який, як і ведучий, аж ніяк не є фаховим соціологом, виглядає дивно.

Втім, Співак на каналі News.

One виступає «експертом» із широкого кола питань, причому будь-яких.

Тут раптом від теми імовірних заворушень під час виборів Співак переходить до іншої теми: «Кстати, по моей информации, из Соединённых Штатов Америки приехал громадный десант разных специалистов, специалистов в разных направлениях.

Цель и задача у них такая: сохранить здесь рычаги управления и определённые властные полномочия.

Цель: сохранить обстановку, которая позволяет им, американцам, в любом развитии вариантов на выборах, продолжать управлять многими процессами и, насколько я знаю, фактором стабильности они избрали даже не СБУ, а господина Авакова».

Це чітка теза російської пропаганди про «зовнішнє управління Україною», яку ведучий дозволяє своєму гостеві озвучувати, з невизначеними посиланнями на джерела інформації, і не ставить йому логічних у цій ситуації запитань.

Маніпулятивний формат, у якому гостеві ставлять запитання глядачі, — телефоном і заздалегідь записані на вулиці (маніпулятивний за рахунок тенденційного відбору питань).

Одне запитання — побажання з Краснодону, щоб українці всі як один проголосували за кандидата, «який за мир і за позаблоковість» (натяк на Бойка).

Запитання з вулиці: «Коли в нас настане той час, коли люди себе будуть вільно почувати, говорити те, що вони хочуть?» (ніби зараз люди не можуть говорити те, що хочуть).

І тому подібні.

Тема: Кандидати почали надавати проміжні фінансові звіти по своїх передвиборних кампаніях.

На Прямому каналі в ток-шоу «Прямий ефір» спочатку без очевидних маніпуляцій обговорювалися теми російського впливу на вибори і спростування ВВС інформації про начебто заплачені оточенням Порошенка гроші за організацію зустрічі з Трампом.

У темі ж про фінансування кандидатами своїх виборчих кампаній маніпулятивні моменти були.

Так між ведучими відбувається такий монолог із негативами про основних конкурентів Порошенка на виборах.

Особливо ж настійливо обговорюється тема італійської вілли Зеленського з натяками на його зв’язки з багатими росіянами.

Ведуча Орловська: «Звісно, не обійшлося без сюрпризів.

Серед донорів Володимира Зеленського знайшлися люди з оточення бізнесмена Павла Фукса та колишнього заступника глави адміністрації президента Януковича Андрія Портнова.

Інформацію проаналізували журналісти з редакції “Наші гроші”, згідно з офіційними даними на сайті НАЗК.

До речі, сам Портнов у соцмережах закликає голосувати на виборах не за певного кандидата, а проти чинного президента».

Ведучий Вересень: «Офіційних коментарів поки від пана Зеленського або від його штабу немає.

Хто знає, можливо, вона, ця інформація, не буде такою різкою, як у випадку незадекларованої італійської вілли в декларації пана Зеленського.

Журналісти-розслідувачі знайшли елітне житло в Італії у власності пана Зеленського.

Однак в штабі обурились, кажуть фейк із метою дискредитації, а Зеленський нічого не приховував».

Орловська: «Що ж до інших кандидатів.

Партію Олега Ляшка фінансували студенти, ворожка, та навіть довірені особи іншого кандидата в президенти Руслана Ригованова.

Як пише рух “Чесно” сукупно від фізичних осіб минулого року партія отримала 52 млн гривень.

Це в 50 разів більше, ніж за два попередніх роки».

Вересень: «У Юлії Тимошенко — схожа історія.

Журналісти написали про кошти від студентів, касирів супермаркетів, манікюрниць, Свідків Єгови.

Чому Свідки Єгови, до речі, не можуть допомогти кандидату в президенти, я не розумію? Я хочу просто зауважити, що смак у пана Зеленського прекрасний.

Тому що в Італії я жив в отелі в цьому містечку, яке називається Форте де Мармі і там прекрасна природа, там все прекрасно, так що зі смаком все гарно.

Я не знаю, скільки там коштує».

Орловська: «Його ще називають “російською провінцією”.

Тому що там дуже багато росіян».

Вересень: «Я був, ще коли росіян було дуже мало, але зараз кажуть, дійсно, кожен російський олігарх вважає за необхідне купити там собі трошечки замків».

І далі то гості (як, наприклад, народний депутат Григорій Шверк із БПП), то ведучі повертаються до теми вілли Зеленського.

Вересень: «Я скажу тільки одне, щоб ви точно знали про пана Зеленського.

Бо я так не можу.

До моря — увага! — 600 метрів.

Це нічого не казати.

Ну де, ну що це за дача?! Не перша (лінія), не друга й не третя.

Десь там, я не знаю де.

Це 2-3 мільйона.

Перша лінія — це вже 20.

А п’ята — це вже нічого».

Хтось із гостей (не видно на загальному плані, хто саме): «Це свідчить про те, що він ще не Дерипаска».

Вересень: «Скромна.

Скромна людина».

Народна депутатка Вікторія Пташник каже, що олігархічний канал «1+1» на день тиші запланував показувати Зеленського, а це все теж вартує грошей, які жодним чином не відображені у витратах кандидата на кампанію.

Вересень: «І депутати мають зробити якесь законодавство, щоб не дозволяти таких речей, про які ви говорили».

Один із гостей — радник президента Юрій Бірюков каже й таке: «Кандидатам платят деньгами, кандидатам платят и виллами в итальянских городочках.

Две недели назад показывали абсолютно подтвержденную информацию, о том, что 41 если мне не изменяет память миллион долларов, которые были украдены из “Приватбанка” через цепочку офшорных транзитных фирм пришёл на офшорную компанию господина Зеленского.

Поэтому, в общем-то, можно говорить о том, что это народ Украины, доверяя свои деньги “Приватбанку”, купил виллу в Италии.

Так вот получается».

Вересень, замість уточнити в гостя джерела такої інформації, каже: «А що, ми збросілісь, тому що він гарний актор, ну і все».

Загалом же повне порушення стандарту балансу думок, оскільки ніяких представників Зеленського в студії нема.

Тема: остання передвиборна соціологія.

Про італійську віллу Зеленського згадує на початку «Підсумків» Євген Кисельов у вигляді такого собі жарту: «Трудно говорить, потому что я потерял дар речи, узнав о том, что у Владимира Зеленского есть вилла в Италии.

Я просто не понимаю, что теперь делать, как мне быть».

Крім того, Кисельов знову презентує сумнівну соціологію від «міжнародної фірми» Greenberg Quinlan Rosner, де показники Порошенка відчутно вищі за інші, реальні соцопитування.

Крім того, журналісти «Підсумків» у сюжеті вивели «середнє арифметичне» із шести різних опитувань, що також виглядає маніпуляцією, оскільки може йтися про різні методики, не кажучи вже про те, що більшість із цих шести опитувань викликають сумніви щодо авторитету фірм, які їх проводили.

На 24-му каналі тема соціології згадується Артемом Овдієнком у «Pro.

Тут ведучий робить свої «експертні», при тому доволі суперечливі висновки: «А от чи можна взагалі вірити цим соцопитуванням і чи не є вони усі замовними? Це окреме питання.

І скоріш за все, офіційні результати виборів таки не співпадуть з тими цифрами, що їх сьогодні перед виборами наводять нам соціологи.

Утім, це не означатиме, що соціологи навмисно чи випадково помилялись.

Адже варто розуміти, що не виключені фальсифікації під час підрахунку бюлетенів.

Так, дійсно, за Зеленського може проголосувати кожен третій українець, але після закриття дільниць підкуплені виборчі комісії нарахують йому лише 10 %.

А крайніми в очах суспільства зроблять соціологів.

Може так статися, що молоді українці головні прихильники Зеленського до дільниць просто не дійдуть, адже в неділю буде +16 і вони поїдуть на шашлики.

Відтак, і результати виявляться не такими, як кажуть нам зараз соціологи.

Або ж спрацює усе в комплексі — і хороша для пікніку погода, і фальсифікації під час підрахунку голосів, тож і лідер за соцопитуваннями Зеленський взагалі не потрапить навіть у другий тур.

Може й таке бути».

Я розумію, що прогнозування — це невдячна справа.

Але цей прогноз Артема Овдієнка, на мою думку, може бути хорошим прикладом того, як упередженість журналіста грає з ним поганий жарт.

У програмі «Про головне» Леся Вакулюк теж згадувала дані соцопитувань фонду «Демініціативи» і опитування групи «Рейтинг».

Маніпулятивних моментів не було, але дані соцопитувань подані неповно: не вказано замовників, часу проведення опитувань, території, яку охоплювало опитування, спосіб формування соціологічної вибірки, метод опитування і статистична похибка.

Всього цього вимагають як стандарти достовірності й повноти інформації, так і Закон «Про вибори Президента».

У презентації опитування «Демініціатив» ці дані вказані на екрані, але настільки дрібним розміром шрифту, що прочитати їх глядачу неможливо.

У соцопитуванні групи «Рейтинг» ці дані не вказані жодним чином.

На каналі «Еспресо» тема соцопитувань розглядається у «Великому ефірі».

Зокрема, ведучий Василь Зима подає власну оцінку: «Це інформація від групи «Рейтинг».

Група “Рейтинг”, яку підозрювали, і небезпідставно, в тому що вона має симпатію до Юлії Тимошенко.

Тут ми бачимо в цих рейтингах, що Юлія Володимирівна Тимошенко ніс в ніс іде з Петром Олексійовичем Порошенком.

Хоча, як побачимо, в інших рейтингах, між ними є суттєвий розрив».

Далі презентується рейтинг від Українського інституту соціальних досліджень і «Соціального моніторингу», який Юлію Тимошенко поставив на друге місце, рейтинг КМІСу і «Демініціатив», і рейтинг групи «Соціс».

Усі дані подано неповно, не вказано замовників, території опитування, розмір та способи формування вибірки, метод опитування, статпохибка.

Гість «політичний аналітик» Петро Охотін поставив під сумнів достовірність опитувань «Соціса», якого пов'язують із членом команди президента Гринівим, а отже вони можуть занижувати справжні рейтинги Тимошенко й завищувати рейтинги Порошенка.

На каналі ZIK всі ці теми того дня не згадувалися.

29 березня (п’ятниця).

Тема: Якими мають бути перші кроки нового президента.

На каналі «112 Україна» тема обговорювалася у програмі «Голос народу».

У першій частині програми гостем був кандидат Юрій Бойко, ведучий ставив йому виключно зручні, а часом компліментарні запитання.

В обговоренні теми Нестор Шуфрич контрагітує проти Порошенка, ведучі його особливо не переривають.

Так само не переривають Наталію Королевську (народна депутатка з команди «Опозиційної платформи — За життя»), яка відверто агітує за Юрія Бойка, як за «единственного человека, который продемонстрировал, как политико-дипломатическим путём можно вернуть мир в Украину».

Запитуючи гостей, куди має бути перший візит новообраного президента, ведучі намагаються своїми питаннями підштовхувати до відповіді, що до Москви.

Коли нардеп Олег Осуловський каже, що точно не в Москву, бо з Путіним ні про що неможливо домовитися, й нагадує Іловайськ, ведучі починають його перебивати.

Тема: Чи чекати вуличних протестів після першого туру виборів від кандидатів, які не потраплять до другого туру.

Тема обговорювалася на каналі News.

One у «Протистоянні» з Василем Головановим і Діаною Панченко.

Прямих маніпуляцій не було.

Постійний гість багатьох ефірів каналу Дмитро Гордон вів приховану контрагітацію проти Порошенка, наприклад: «Если Порошенко, чьего избрания я не хочу, выиграет честно, я первый скажу: победил, всё.

Ну что делать? Победил, значит украинский народ такой недалёкий, что снова его избрал».

Гостю не робили зауважень, ні ведучі, ні спеціальний юрист у студії, який стежить за дотриманням закону.

Тема: Оголошення підозр оточенню Порошенка.

На 24-му каналі у «Pro.

Новинах» ведучий Артем Овдієнко знову робить неавторизовані як належить оцінки й висновки: «Напередодні порохоботи ширили закиди у бік Зеленського, що той свою 15-кімнатну віллу в Італії за 4 млн євро не задекларував.

Але потому відбувся подвійний удар компроматом по репутації чинного президента.

Спочатку оточення Порошенка обвинуватили у тому, що після Революції гідності вони прибрали до своїх рук кинуту напризволяще імперію Віктора Януковича.

Фігурують прізвища тодішнього очільника Адміністрації Президента Бориса Ложкіна та тодішньої очільниці Нацбанку Валерії Гонтарєвої.

Найцікавіше, що детонатором цього скандалу став одіозний підлеглий Юрія Луценка прокурор Костянтин Кулик, який має вельми брудну репутацію і який вірою і правдою служив іще минулій владі, але попри це, його для своїх потреб залишила собі і влада постмайданівська.

Утім тепер, от коли Конституційний Суд скасував покарання за незаконне збагачення, і той прокурор Кулик зрозумів, що проти нього немає у чинної влади важелів впливу, він її зрадив і перекинувся на інший бік.

Зіграв проти Порошенка і на руку Коломойському.

А потому вибухнув іще один скандал, що стосується іншого близького товариша Петра Порошенка нардепа Ігоря Кононенка.

Він, якщо вірити розслідуванню журналістів проекту «Схеми», наживався на аферах в енергетиці, виводячи гроші з державних обленерго.

Чи можна вірити цим новим обвинуваченням убік оточення Порошенка, на тепер важко сказати, але вони-таки мають ознаки замовного комрпомату, адже з’вилися ці обвинувачення саме напередодні волевиявлення.

Утім, як то кажуть, диму без вогню не буває».

Крім того, попри згадування серйозних обвинувачень, балансу думок не дотримано в жоден із усіх можливих способів.

На каналі ZIK цю тему Тетяна Даниленко обговорювала з кандидатом і колишнім очільником СБУ Ігорем Смешком у програмі Face to face.

Маніпуляцій і порушень стандартів не було.

Тема: Зрив дебатів на Суспільному між основними претендентами на посаду президента.

На каналі «Еспресо» тема згадувалася у «Скандалах тижня».

Ведуча Марина Данилюк-Ярмолаєва робить численні неавторизовані як належить оцінки й висновки: «Так от ці люди забоялися прийти на національні дебати, тому що їм там не влаштовували б “теплі ванни”, а запропонували б гострі і чіткі питання.

Прийшла, змахнула білим пальтом, обізвала своїх конкурентів “пустими місцями” і сказала, що в неї дуже багато важливих справ, тому що треба готуватися до виборів.

Що цікаво, якщо подивитися, де ж були інші кандидати Петро Порошенко і Володимир Зеленський, вони теж добре провели вечір.

Наприклад, Петро Олексійович Порошенко рішив не йти на національні дебати, де б його можливо запитали щось гостре Петро Олексійович провів дуже чудово вечір на телеканалі олігарха Віктора Пінчука, де йому ведучі влаштували таку собі «теплу ванну».

Це не кандидати проігнорували журналістів, експертів, економістів, які хотіли запитати їх про важливі речі.

Вони насправді профілонили себе як кандидатів, показали, що думка народу їм не дуже й важлива».

На Прямому каналі цього дня були програми, які розглядаються іншими моніторингами «Детектора медіа».

30 березня (субота).

Це був «день тиші», коли на каналах не можна було обговорювати більшість передвиборних подій, оскільки не дозволялися згадування кандидатів, що могло бути оцінено як політична агітація.

Відтак, на частині каналів обговорювалися більш глобальні політичні теми, частина каналів не обговорювали політичних тем взагалі.

Тема: Російські загрози незалежності й державності України.

На Прямому каналі більша частина часу ток-шоу «Прямий ефір» була присвячена обговоренню широкого кола тем щодо різних російських загроз незалежності й державності України.

Маніпулятивних моментів і грубих порушень стандартів не було.

Тема: Про значення шостих у історії України президентських виборів і помилки українців у попередні роки.

На каналі «Еспресо» тема обговорювалася в «Суботньому політклубі» Віталієм Портниковим і Марією Гурською.

Маніпулятивних моментів і порушень стандартів не було.

На 24-му каналі переважно були повтори програм із попередніх днів.

На каналі «112 Україна» були програми, які розглядаються іншими моніторингами «Детектора медіа».

На каналах News.

One і ZIK політичних тем не розглядали.

31 березня (неділя).

Усі телеканали в день голосування робили телемарафони.

У цьому моніторингу оцінюються лише ті частини цих телемарафонів, які припадали на прайм-тайм (19:00–23:00).

Тема: День виборів (перебіг голосування, порушення, явка виборців, екзит-поли, підрахунки голосів).

На каналі «112 Україна» в телемарафоні ведучі постійно протягом ефіру і, як мені здалося, повністю штучно намагалися перебільшити значення тих порушень на виборах, які фіксувало МВС.

Ведуча Ганна Степанець каже: «Зараз говоримо, що численні порушення виборчого законодавства зафіксували правоохоронці абсолютно по всій Україні.

«Політичний експерт» Олеся Яхно звертає увагу, що з тих порушень — велика кількість незначних або суто технічних.

Народний депутат від БПП Вадим Денисенко каже, що всі нагнітали, що будуть фальсифікації, а за півгодини до кінця голосування ні про які системні порушення інформації немає.

Ведучий Володимир Полуєв його перебиває: «Дозвольте уточнення одразу.

Ми тут чуємо від МВС майже про дві тисячі порушень».

Денисенко: «Це не порушення, які впливають…».

Полуєв знову перебиває гостя: «Зачекайте! Ви кажете, що системних фальсифікацій немає, я тоді намагаюся зрозуміти, а що таке тоді системні фалььсифікації.

Якщо дві тисячі фактів порушень, про які заявляють лише в МВС, це несерйозно, це не системно?» При цьому сам же Полуєв із посиланням на КВУ каже, що приблизно така ж кількість порушень, як і на попередніх виборах.

Степанець: «І знову ж до цих чисельних порушень повертаємося.

Їх зафіксували правоохоронці по всій Україні.

Заступник міністра з питань окупованих територій Юрій Гримчак каже, що вибори пройшли спокійно.

Ведуча перебиває його: «Я нагадую вам про дві тисячі заяв з гаком!».

Олеся Яхно каже, що незіставно мала кількість порушень і їхній характер.

Ведуча: «Ну це зрозуміло.

Ми ще раз наголошуємо, що більше двох тисяч заяв, це сукупність звернень».

Степанець: «Численні порушення виборчого законодавства зафіксували правоохоронці по всій абсолютно території України.

Полуєв: «З одного боку, ми бачимо кількість кримінальних проваджень, заяв про порушення тощо.

А з іншого боку я цитую те, що ми почули від президента.

Цитата: жодного повідомлення, що могло б вплинути на результат.

Як це між собою корелюється? Ну так дійсно велика кількість порушень з одного боку…».

Насправді ж, у масштабах країни зафіксована МВС кількість порушень була незначною, їхній характер точно не мав впливу на результат виборів загалом.

Про велику кількість порушень каже ряд гостей студії.

Політтехнолог Вадим Карасьов наперед звинувачує ЦВК в тому, що «будут нагонять голоса, чтоб разрыв был не таким большим».

Кандидат у президенти Юрій Бойко каже про глобальні порушення й підкупи.

Колишній міністр юстиції в уряді Януковича Олександр Лавринович каже, що масштаби підкупів на цих виборах перевершили всі попередні.

І тому подібне.

Так само довибори до Верховної Ради 2012 року.

Нічого схожого на всі ті вибори в цей день на виборчих дільницях не відбувалося.

Ще однією темою обговорення були екзит-поли.

Про свою недовіру до них говорили й екс-голова ЦВК Михайло Охендовський, і Лавринович, і народний депутат-«радикал» Ігор Мосійчук.

Самі ж дані різних екзит-полів подавалися коректно.

Це були екзит-поли Центру «Соціальний моніторинг» і австрійського Інституту соціальних досліджень і консалтингу SORA, зробленого на замовлення телеканалів «112 Україна» і News.

One, дані Національного екзит-полу КМІСу і Центру Разумкова з «Демініціативами» і дані екзит-полу центру «Соціс».

Політтехнолог Карасьов сказав, що у нього є інші дані екзит-пола, «где на втором месте — другой кандидат».

Потім посилається на КМІС, Народний депутат Олексій Гончаренко спіймав його на слові.

Ще однією темою, яку активно просували деякі гості був прогноз, що підрахунок голосів буде сфальшовано й це виллється в масові протести.

Охендовський казав, що найстрашніше ще попереду.

«Політичний аналітик» Віктор Рибаченко, що люди не повірять результатам і будуть протестувати.

Євген Червоненко лякав присутніх і глядачів «страшными сюрпризами».

З огляду на стандарт балансу думок, у студії жодним чином не було представлено «Батьківщину» й кандидатку Юлію Тимошенко.

Не було також нікого від штабу кандидата Володимира Зеленського, щоправда, на його захист періодично ставав дехто з гостей.

На каналі News.

One телемарафон «Вибори-2019» вів ведучий Василь Голованов, який чітко працював як модератор дискусій між гостями.

Маніпуляцій не було.

Загалом і гості були з різних політичних таборів.

Тут, зокрема, від «Батьківщини» був народний депутат Іван Крулько.

Не було лише представників штабу Зеленського, але теж періодично на його захист ставали гості з антипорошенківських таборів.

Результати всіх екзит-полів подавалися коректно.

На Прямому каналі телемарафон був доволі хаотичним.

У мене склалося враження, що його творці самі заплуталися в численних майданчиках, трансляціях і точках прямих включень.

Протягом марафону була значна кількість маніпулятивних моментів.

Питання ведучого Миколи Вересня: «… Вчора, наприклад, були вибори в Словаччині.

Там перемогла жінка, вперше в історії цієї країни.

І про це теж багато хто говорив.

Але на ті вибори тільки, що жінка стала — така екзотика для Словаччини.

А українські вибори який мають міжнародний контексті чи мають вони його?» Це маніпулятивний момент, справа в тому, що у Словаччині не просто вперше перемогла жінка, набагато важливішим для контексту українських виборів було те, що ця жінка була позасистемним кандидатом, як у нас Володимир Зеленський.

Гість Вересня блогер Карл Волох на це твердження Вересня додав до цієї аналогії й іншу: «Для нас вибори в Словаччині цікаві не тим, що там перемогла жінка.

Для нас ці вибори цікаві своїм порядком денним.

Бо жінка-юрист, яка абсолютно не має імені як політик, виграла вибори знаєте з яким порядком денним? Антикорупційним.

А знаєте чому це нам цікаво? Не тільки тому, що у нас багато говорять про антикорупцію, а ще й тому, що Словаччина єдина з більш-менш пристойних країн, де створений Антикорупційний суд.

І коли його створювали, то його прихильники дуже довго переконували, що от подивіться на Словаччину.

Так от нічого доброго зі створенням Антикорупційного суду в Словаччині в справі боротьби з корупцією не сталося».

Маніпулятивне питання (із власними твердженнями і з підказкою в питанні) кореспондентки Олени Курбанової до міністра інфраструктури Володимира Омеляна (у включенні зі штабу Порошенка): «Знаємо, що було рішення народних депутатів не пустити у якості спостерігачів представників від Російської Федерації, це абсолютно логічно й зрозуміло, нащо це було зроблено.

Натомість цього разу бачимо дуже велику кількість представників від держав-партнерів, зокрема, ми знаємо, що до Києва прилетіла дружина сенатора Маккейна, великого друга України, навіть вона сьогодні в своєму коментарі сказала про те, що вона розуміє, чому її чоловік так любив Україну.

Що це означає, що Європа хоче бути переконаною, що справді демократія процвітає в нашій державі, хоче перевірити ще раз наші реформи, подивитися як все відбувається в нашій державі, чи вона захищає нас від Росії? Що відбувається»?.

Попри те, що ведуча Світлана Орловська обіцяла о 20:00 «дані екзит-полу Прямого каналу і “Соцісу”» (без пояснень глядачам, що таке екзит-пол і що таке «Соціс»).

Натомість о 20:00 дали трансляцію брифінгу Національного екзит-полу «Демініціатив», КМІСу і Центру Разумкова.

Політтехнолог Віктор Таран у студії звинуватив фракцію «Батьківщина» в підіграванні російському сценарію зриву виборів, бо вони підтримують «тітушок» під ЦВК.

На таке серйозне звинувачення опонентури не було, бо представників цієї політсили у студії Прямого каналу традиційно нема.

Натомість ведучий Матві Ганапольський сказав: «Логічно, мені здається, що логічно».

Ганапольський у певний момент звертається до народного депутата і члена Колегії МВС Антона Геращенка: «Зараз Антоне, зараз.

Я про це скажу.

Да-да, цікаве.

Знаєте, є вираз: хто всравсь — невістка.

Так хто всравсь — Прямий канал.

Я хочу сказати тобі, мій любий друже, що значить я прочитаю цей текст Центрвиборчком, як ви знаєте, атакували “тітушки”.

Будь ласка, робіть так, як я кажу, я читаю текст, я почав його читати (це, мабуть, ведучий каже до редакторів, бо начебто у студії ніхто йому в цей момент не суперечив).

Ваша справа, щоб ви мені давали цей текст.

Бо я не дозволю ображати мій канал.

Центрвиборчком атакували “тітушки”.

З самого ранку будівлю оточили десятки молодиків спортивної статури.

На запитання, з якою метою зібрались, чиї інтереси представляють і до якої організації належать, не відповідали.

А от, як зазначила кореспонденту “РБК-Україна” нардеп від “Батьківщини” Альона Шкрум, її там помітили наші журналісти, частина людей приїхала під ЦВК на підтримку Тимошенко, а інша частина за гроші від іншого кандидата, резюмувала Шкрум.

Нині на нашій сцені під ЦВК працює Наталка Фіцич, зможе вона Наталка Фіцич вийти в ефір? Наталка, вітаю тебе, розкажи, що там діється і при чому тут Прямий канал?» Тут явне перебільшення про «ЦВК атакували», насправді ці молоді люди поводилися спокійно й нікого не атакували.

І з наступного включення Фіцич так і не стало зрозуміло, «при чому тут Прямий канал» і хто і як його «ображає».

І, як ви знаєте, тут упродовж цілого дня збиралися молодики невідомі, які невідомо що тут робили, спортивної зовнішньості, у таких спортивних костюмах.

Ну наразі я маю сказати, що тут доволі все спокійно.

Ніхто правда не розходиться, але більше людей також не стає.

Є люди, які просто прогулюються, це видно по тому, як вони себе ведуть.

Але є і ті, хто напружено сидять і начебто чогось чекають, ну але це таке моє враження.

Люди ці дуже непривітні, як я вже сказала, в спортивних костюмах.

Говорять вони російською і дуже недоброзичливо.

Ну ось так це виглядає наразі, ось тут запалили ліхтарі.

Більше, на щастя, тут нічого не палає, окрім ліхтарів.

Ну от все спокійно, все на своїх місцях.

Я маю сказати, що в мене таке певне дежавю, адже я висвітлювала вибори президентські ще в 1999 році, якщо пригадуєте, тоді в другому турі зустрілися Леонід Кучма і лідер комуністів Петро Симоненко.

Кучма тоді переміг.

І от я пригадую, що тоді тут ніяких парканів не було і площа перед ЦВК була мабуть одним з найспокійніших місць у Києві.

Зараз зрозуміло, чого тут є всі ці паркани, чому тут так багато правоохоронців, адже навколо така незрозуміла доволі ситуація, але ще раз наголошую на тому, що наразі, наразі тут усе більш-менш спокійно.

І поряд зі мною у цій нашій виїзній студії політолог Олександр Палій».

Палій спочатку теж каже, що нічого не відбувається і після таких схожих результатів екзит-полів політикам «було б самовбивчо підіймати безлад».

Але потім каже таке: «Ці люди, які приїхали, вони з Харкова.

І один співробітник Прямого каналу нещодавно спитав, що вони тут роблять, і вони відповіли, що вони тут шукають наркотики.

Тобто достатньо така цікава ситуація».

Фіцич: «З чим ви пов’язуєте ось такі акції.

Адже це в принципі ситуація неординарна.

Я чому згадала вибори 99-го року, тому що подібних речей тоді не відбувалося.

Якщо відбувались якісь мітинги, збори, вони мали якісь упізнавальні знаки, це були якісь прапори, символіка.

Зараз ми бачимо, що це люди в темному, і правду кажучи, гуляти повз них не дуже хочеться».

Палій: «Я думаю, це один з кандидатів, кандидатка точніше.

Наймала цих людей зривати вибори, якби відмінність результатів була б невеличка.

Ми бачили випадки.

На Чернігівщині в Борзні було підпалено дільницю, а в Борзні там позиції чинного пррезидента дуже хороші.

Тобто явно намагалися збити явку там, де у Порошенка гарні результати.

Потім так само в Дніпрі, нормальні результати і було замінування дільниць.

Тобто такі бандитські методи, які використовувались по суті проти електорату Порошенка».

Ганапольський — до Геращенка: «Ти ж не знаєш, чим я хочу закінчити і чому мене це так зацікавило.

Я тобі, Антоне, хочу сказати, що мені оці молодики до одного місця, якби не одна обставина.

Народний депутат від “Батьківщини” Сергій Соболєв сказав, що молодики нібито охороняють сцену Прямого каналу.

Тобто іншими словами, оцей пан, він зробив заяву, що Прямий канал має якесь відношення до оцих от “тітушок”.

І мені здається, що ситуація взагалі якась незрозуміла, я хотів би щоб ти крапку поставив у цій ситуації».

Мені не зрозуміло, чому Ганапольський претензії до Соболєва адресує Геращенку.

Мабуть, слід було до студії запрошувати Соболєва і йому все це розповідати.

Тим більше, що в бік Тимошенко і «Батьківщини» у студії лунало протягом марафону чимало закидів, то присутність представника цієї політсили у студії було необхідним і з точки зору стандарту балансу думок.

Геращенко ж каже, що ті люди нічого не порушують, а поліція готова до будь-якого розвитку подій.

Включення кореспондентки Маргарити Стецюк зі штабу Зеленського також було з великою кількістю суб’єктивних оцінок: «Якщо сказати двома-трьома словами, що тут відбувається, це суцільні розваги і гумор.

Ну а от про державу, про політику, про перебіг кампанії сьогодні тут говорили не дуже багато разів.

Лише тричі була прес-конференція одного з політтехнологів команди пана Зеленського пана Разумкова Ми запитали, наприклад, чи не вважає пан Разумков, що команда Зе робила щось трошечки не так за виборчим законодавством.

Поясню, в чому справа.

Справа в тому, що сьогодні на усіх дільницях були спостерігачі від “команди Зе” і вони були присутні з такими зеленими бейджами, які, так би мовити, символізують власне цю політичну силу.

Нагадаю нашим телеглядачам, що це фактично заборонено законом України, жодна агітація».

Тут по-перше, кореспондентка каже лише про своє питання, але нічого не каже, що їй на це питання відповів член штабу кандидата.

По-друге, законодавством ніяк не регламентується використання певних кольорів у день виборів.

Далі кореспондентка згадує про італійську віллу Зеленського — заради самої згадки, цитуючи власне питання, адже інформативної відповіді на нього вона не отримала, певно й тому, що зверталася з цим питанням не за адресою: «Сьогодні ми змогли поспілкуватися з великим другом пана Зеленського, паном Кошовим, власне сьогодні змогли йому поставити певний ряд запитань.

Ну по-перше, чи не знає він щось про ту віллу, яка коштує понад 3 млн євро і незадекларована, хоч належить пану Зеленському.

Власне пан Кошовий зазначив, що він нічого про цю віллу не знає, що фактично він на ній не був, жодної інформації не володіє».

Розповідаючи про перший брифінг Зеленського після оголошення результатів екзит-полів, кореспондентка знову каже неправду: «Жодних питань журналісти не змогли поставити.

Жодної прес-конференції такої, ну якоїсь людської, де є якийсь модератор, є якийсь перелік питань і просто ЗМІ дають можливість поставити питання.

Такого не було.

На жаль, не змогли ми поспілкуватися з кандидатом на посаду президента України, вже вкотре.

На жаль, не змогли».

Насправді Зеленський у ході цього брифінгу коротко відповів на шість запитань журналістів.

На майданчику телеканалу на Софійському майдані в ролі ведучого й інтерв’юера працював політтехнолог Тарас Березовець.

Який у своїх запитаннях до гостей майданчика висловлює власні неавторизовані оцінки і твердження, наприклад: «Ну от відповідальність українських громадян була продемонстрована, чого не скажеш про всіх українських політиків, зокрема, кандидатів.

От ті якісь незрозумілі речі, які відбуваються під Центральною виборчою комісією, про які говорили в студії у Матвія Ганапольського.

Зокрема, поява там невідомих людей, які поки що не чинять порушень, але тим не менше вони фізично тиснуть, своєю присутністю в тому числі.

Чи означає це, що хтось з кандидатів може не змиритися з результатами цих перегонів і він може спробувати піти на якісь деструктивні кроки?».

Політтехнолог Віктор Уколов у студії каже таке: «У мене враження, що існує тіньовий штаб Зеленського, де сидить представник Коломойського, де вони розробляють схеми, як повернути кошти за “Приватбанк”, як повернути знижки на електроенергію для феросплавних заводів, як повернути контроль над “Укрнафтою”.

І як не пустити Зеленського, щоб він не коментував відповіді на складні серйозні питання.

Тому що він не здатний дати відповіді на ці запитання.

Він маріонетка.

Але це не означає, що нам буде легко виграти у цієї маріонетки.

Тому що ми змагаємось не з Зеленським, ми змагаємось з Коломойським».

Опонентури в жоден із можливих способів немає.

Ще в одному прямому включенні кореспондентки Ольги Шилкіної зі штабу Тимошенко теж звучать неавторизовані оцінки і твердження й недостовірні посилання на авторство суб’єктивних думок: «Одразу вийшла Юлія Володимирівна Тимошенко і заявила, що вона не визнає попередніх екзит-полів, не визнає тих цифр, які оприлюднені зараз.

Закликала всю спільноту українців не вірити, поки немає офіційної інформації.

Ну і хто слідкує саме за Юлією Тимошенко, за її кар’єрою, кажуть, що така поведінка цілком прогнозована, тому що це була б просто не Тимошенко, якщо б вона одразу, з першого разу визнала свою поразку.

Це певний стиль її поведінки, тому така реакція цілком прогнозована».

Антон Геращенко й політолог Віктор Таран кажуть останнє слово і йдуть зі студії.

Ганапольський проводжає їх такими словами: «Йдіть геть! Ви сказали своє слово, ви обрали інше життя.

Вони, до речі, хочу вам сказати, ідуть до штабу Зеленського.

Скатєртю дорожка! Давайте-давайте.

А от тепер, коли оці запроданці пішли від нас, починається нормальна розмова.

Нормальна, інтелектуальна, бо який тут інтелект, ви ж розумієте».

На 24-му каналі марафон «Президентські вибори 2019» вів ведучий Артем Овдієнко.

Дані Національного екзит-полу було подано у формі трансляції із прес-конференції соціологів.

Маніпулятивних моментів і грубих порушень стандартів протягом марафону не було.

На каналі «Еспресо» марафон «Вибори президента 2019» маніпулятивні моменти були лише в тому фрагменті, де ведучі Єгор Чечеринда і Марина Данилюк-Ярмолаєва спілкувалися у студії з першим заступником голови Національного інституту стратегічних досліджень Василем Яблонським.

У мене склалося враження, що ведучі сприймали гостя як повноважного представника всієї президентської гілки влади, тому що ставили йому велику кількість запитань явно не за адресою, адже НІСД не займається поточною політикою, правоохоронною діяльністю чи тим більше питаннями політичної боротьби, а розробляє для президента довгострокові стратегії розвитку держави.

Крім того, питання ведучих були переповнені власними неавторизованими оцінками, висновками тощо.

Коментуючи дані національного екзит-полу ведуча каже таке: «І що цікаво, перші результати, які були оприлюдннені національним екзит-полом, вони просто вражають, тому що перевершили всі сподівання, і всі ті дані, які нам подавали соціологи.

Тому що перше місце займає Володимир Зеленський, який набрав більше 30 %, а якщо так проаналізувати, то друге і третє місце, які займають Петро Порошенко та Юлія Тимошенко, вкупі набирають лише на 3 % більше».

Тут ведуча перебільшує, оскільки дані національного екзит-полу показали результати, дуже наближені до результатів останніх соцопитувань більшості соціологічних фірм.

Гість ловить ведучу на маніпуляції, коли вона каже таке: «От наші колеги, які активно відслідковували цілий день, як хто голосував, пишуть, що за Зеленського голосувала зовсім не молодь, це були виборці різних вікових груп».

Яблонський питає: «Це хто — колеги»? Ведуча: «Журналісти, наприклад».

Гість: «А яким чином вони взнавали, хто за кого голосував»? Ведуча: «Знаєте, в журналістів є свої джерела, є екзит-поли».

Гість: «Та ніхто ж не оголошував, пані Марино».

Ведуча: «Пане Василю, ну ви ж знаєте, як це працює».

Гість: «Не знаю».

Маніпуляція ведучого, який починає складати показники Зеленського й Тимошенко: «Ну дивіться, якщо Зеленський — 30,4, а приєднається до цього 14,2, ну все вже 44,2 — це вже перемога».

Тут і сам гість поправляє ведучого, бо простого складання голосів різних кандидатів не буває за жодних обставин.

Ведучий запитує в гостя: «Хотів би повернутися до людини, яку вважали головним інвестором Володимира Зеленського і в тім числі Юлії Тимошенко, оскільки казали, що він і на неї в тому числі ставить.

Це Ігор Валерійович Коломойський.

Він сидить зараз в Ізраїлі, напевно.

Як ви думаєте, він радіє цим результатам? Двоє людей, на яких начебто він ставив, виграли перше і третє місце.

І тепер ми кажемо, що Тимошенко не домовляється з Зеленським, але напевно, якщо їх об’єднує такий могутній олігарх-мільярдер, який десь там у вигнанні сидить і очікує повернення сюди, то, напевно, він може переконати якихось своїх висуванців об’єднатися заради спільної перемоги, чи ні? Як ви думаєте, його настрій?» Абсолютно маніпулятивне запитання.

По-перше, це не запитання, а твердження, по-друге, явно не за адресою (звідки Яблонський може знати, що собі думає Коломойський), по-третє, ґрунтується на припущеннях, зокрема про те, що Коломойський фінансував Тимошенко (що ніяк ніде не доведено).

Коли Яблонський згадує історію з пограбуванням Коломойським «Приватбанку», він каже: «Чому він сидить в Ізраїлі? Тому що ця країна не видає людей, проти яких порушені карні справи».

Ведучий: «Проти нього в Україні не порушено жодної кримінальної справи.

Він не є обвинуваченим, він не є підозрюваним, він не є оголошеним в розшук Якщо він злочинець і вкрав — скільки там? — 5 млрд доларів з “Приватбанку”, чому ГПУ не оголосила йому про підозру?» Знову ж питання не за адресою, і гість каже ведучому, що це запитання не до нього, а до ГПУ.

Попри це ведучий продовжує своє питання-обвинувачення: «В нас генпрокурор уже три роки на посаді.

Чому? Справу “Приватбанку” ведуть з літа 17-го року, якщо не помиляюся, чи 16-го, майже два роки».

Яблонський каже: «Ну я не знаю, може оголосять».

Ведуча жартує до свого колеги: «Та ти почекай, може, до другого туру ще й оголосять».

Далі обговорюють політичну долю Тимошенко.

Згадують результати президентських виборів 2014 року.

Ведучий переходить від Тимошенко, до Порошенка: «12 % було у Юлії Володимирівни.

Але! В Петра Олексійовича було 54,7.

А зараз скільки? — 17,8? Як можна за три тижні зробити роботу над помилками, які робилися протягом останніх майже п'ять років?» Яблонський: «Я думаю, це запитання до президента».

Ведучий: «А ви б як відповіли?» Тут маніпуляція полягає в тому, що гостеві журналіст ставить запитання, яке явно не в його компетенції, а коли він про це каже, журналіст сприймає це так, наче гість уникає відповіді, і продовжує на цій відповіді наполягати.

Ще один маніпулятивний епізод — некоректне емоційне порівняння докорінно різних обставин.

Яблонський каже: «Порошенко не кровожерлива людина.

Він не любить застосовувати якісь репресії».

Ведучий: «Про Януковича теж казали, що він не кровожерлива людина Якби був кровожерливий, то він міг Майдан розігнати ще в листопаді місяці».

Яблонський: «Але ж він почав це робити.

В листопаді він не сприймав його як таку загрозу».

Ще один епізод, де ведучі грубо порушують стандарт відокремлення фактів від думок: «Ми бачимо по цьому виступу, що риторика Петра Порошенка — це от патріотична, націоналістична, в той же час дуже багато пишуть, говорять, що якраз те, що він зациклився саме на цьому блоці питань, і мало робив щось у сфері економіки, покращення бізнесу, оце якраз зіграло проти Петра Олексійовича Порошенка».

Яблонський: «Ви зараз говорите, мені здається, трошки банальні речі»… Ведуча: «Це не банальні, це практично очевидні».

Яблонський: «Це не його поле відповідальності».

Ведуча: «Почекайте, коли Петру Олексійовичу Порошенку треба відкрити зупинку, він бере і розрізає там бантик, коли треба побувати на селекторній нараді з приводу монетизації субсидій, там Петро Олексійович перший біжить».

Ведучий: «А тепло в місті Сміла Черкаської області, каже: я наказую дати тепло, відкрутити вентиль, ну це ж всі бачили на телевізорі, хоча теж абсолютно не його компетенція».

Ще одне запитання ведучого не за адресою: «Про «руку Москви».

Москва сподівалася на перемогу в першому турі, тепер в другому турі, очевидно, буде сподіватися.

Другий тур.

Порошенко проти Зеленського, ну змоделюємо, якщо справді екзит-поли не брешуть і вони виходять вдвох.

Чи буде знову розігруватися ця карта про “руку Москви”? Ну зрозуміло, що можлива “рука Москви” — це Вілкул там, можлива “рука Москви” — це Бойко.

Але Зеленський.

Людина, яка наближена до олігарха Коломойського, який в 14-му році відстояв Дніпро і в принципі центральну Україну, і південь України, і назвав Володимира Путіна кремлівським карликом, чим наніс особисту образу президенту Росії.

Зеленський — це не «рука Кремля», правильно? І тепер ця історія не буде розігруватися? Правильно, ця карта антимосковська»? Це знову запитання скоріше до керівника виборчого штабу кандидата-президента, але точно не до Яблонського.

Ще одне питання ведучого: «У українського правосуддя до Фірташа питань немає? Так само як до Коломойського»? Яблонський: «Задавайте питання українському правосуддю».

Ведучий Чечеринда часом сам собі суперечить, бо, з одного боку, він не раз згадує про те, що Коломойський сидить «у вигнанні»: «Ви читаєте ЗМІ, знаєте загальні тенденції у ставленні влади до Коломойського і до Ахметова.

Один в фаворі і має спільний бізнес з кимось, а інший сидить начебто в екзилі, у вигнанні».

З другого ж боку, постійно звинувачує гостя в тому, що проти Коломойського не заведено кримінальних проваджень і не оголошено підозр.

Ведучий каже наступну інформацію без достовірних посилань на її джерела: «Сьогодні, між іншим, за версією журналістів українських, які ретельно відстежують шлях літака Медведчука.

Він сьогодні знову полетів до Москви з самого ранку.

Знов пряме авіасполучення, пам’ятаєте говорили, чому вони літають, хто їх випускає.

Людина знову полетіла, знову там вирішує якісь питання.

Напевно, звільняє наших заручників»? Ведуча додає: «До речі, вам не здається, що таке ставлення, лайт-ставлення Петра Олексійовича Порошенка і влади до Віктора Медведчука теж зіграло погану роль для президента в першому турі?».

Ведучий ставить і ще одне питання не за адресою: «Про долю Медведчука в разі перемоги ставленика Коломойського, як ви вважаєте, очевидно, Володимира Зеленського.

Якщо залишиться Порошенко, то зрозуміло, що буде з Медведчуком.

Він продовжуватиме представляти українські інтереси на перемовинах з Путіним щодо заручників, хоча півтора роки вже нікого не звільняють, ніяких заручників.

Ну просто факт, півтора роки уже ніхто нікого не обмінює.

Півтора роки! Тоді що літає робити в Москву Медведчук? Кожного тижня і майже через день».

Яблонський: «Я думаю, це запитання до нього знову-таки».

Ведучий: «Чому тоді він не літає через Мінськ, як інші нормальні люди.

Чому, ну чому у нього така преференція є»? Що знову є питанням, певно, до СБУ та, можливо, до «Укравіаруху», навіть, знову-таки, до президента Порошенка, але жодним чином не до заступника директора НІСД.

Протягом розмови ведучі постійно перебивають гостя, ставлять запитання й не дають йому закінчити відповідь у більшості випадків.

Наприкінці цього інтерв'ю одного разу Яблонський (який показав, на мою думку, неабияку витримку і толерантність до ведучих) зрештою не витримує і цілком ввічливо каже: «Ви мене запитали і не даєте відповідь дати».

Зрештою більшість запитань до гостя були не за адресою, вони зверталися до нього то як до політика, ким він не є, примушували його просто виступати адвокатом Порошенка в будь-яких питаннях, більшість із яких адресувалися по суті до того ж Порошенка (Яблонський не є Порошенком і навіть не є його повноважним представником) чи інших політиків та чиновників з орбіти президента.

Ведучі були явно упереджені проти гостя.

З іншими гостями ці ж ведучі були набагато коректнішими.

Крім хіба що одного моменту, коли народний депутат від БПП Григорій Шверк сказав, що в день виборів не було великих порушень, не було «каруселей», ведучий Чечеринда зіронізував: «Ну слава богу за 15 років, що минули від “каруселей”, ми зробили гігантський крок в бік демократії.

“Каруселів” і “печенів” в нас тепер нема».

На мою думку, хибна іронія, якщо згадати вибори 2002, 2004, 2010 і 2012 років.

На каналі ZIK телемарафон «День виборів 2019» пройшов без маніпулятивних моментів і без грубих порушень стандартів.

При презентації перших результатів екзит-полів в інфографіці помилково поставили на друге місце Тимошенко (переплутали результати її й Порошенка).