Бойові дії на льодовику та ядерна зброя, яку відчує весь світ: індо-пакистанська війна

Незаконно захоплені території.

Вершини Сіаченського льодовика подекуди сягають навіть до 7,5 тисяч метрів над рівнем моря і на 70 кілометрів він тягнеться в Каракорумських Гімалаях.

Це найдовший льодовик в цих горах і другий за довжиною в неполярних районах світу.

Коли німець звернувся до полковника гірсько-штурмової бригади Нарендри Кумара з проханням провести його по вершинах льодовика, то побачив те, що його здивувало та обурило.

Для Індії захоплення Сіачену Пакистаном означало б практично втрату Кашміру.

Я побачив карту і зрозумів, що щось пішло не так.

Тоді пішов до командування.

Справа у тому, що лінію розмежування по якій припинили вогонь після першої індо-пакистанської війни на американських картах змістили на 45 градусів на Схід.

Таким чином незаконно подарували пакистанцям 10 тисяч квадратних кілометрів,.

– розповів Нарендра "Бик" Кумар.

З першої експедиції Кумар привіз додому залишки сміття.

Пакети і папірці, які належали пакистанським військовим.

Потім він взяв з собою сотню студентів-кадетів і підкорив з ними усі сім перевалів Сіачену.

В нереально складних умовах він встановив там індійські триколори.

Нарендра Кумар.

Потім індійці почали регулярні походи в Сіачен з туристами.

Протести Ісламабада розчинялися в мовчанці Нью-Делі.

Градус напруги зростав, але до війни на льодовику готувалися, як до чогось дуже ймовірного.

Проте відкрито про це ніхто не говорив, поки фортуна першим не посміхнулася індусам.

Військові дії на льодовику.

Специфіка бойових дій на льодовику не ворожила нічого доброго.

Наднизькі температури і загроза обморожень, снігопади та крижані дощі, ураганні пориви вітру та характерна для висоти гірська хвороба.

Внаслідок гіпоксії продуктивність людини падає на 40%.

Не потрапити під лавину, не зірватися в урвище і долати снігові замети, несучи на собі спорядження вагою до 35 кілограмів.

Перші два батальйони гірських єгерів і скаутів почали сходження на Сіаченські вершини.

Індійці випередили пакистанські ДРГ на два тижні.

Це зіграло вирішальну роль.

Ані спроби пакистанців штурмувати індійський укріп-район в лоб, ані артилерійські канонади, що викликали лавини, щоб поховати індусів під снігом – успіху не мали.

Військові серед льодовиків.

Впертість пакистанців у війні за льодовик викликає повагу.

Впродовж трьох років вони не могли переламати хід подій та успіху індусів.

Не допомагало навіть зручніше положення з їх сторони, де льодовик мав більше прохідних шляхів.

Стратегічна перевага пакистанців дозволяла прострілювати периметр.

Позиції були захищені важкодоступними підйомами і урвищами.

Здавалося б неприступна позиція пала внаслідок шаленого задуму командира роти сикхів лейтенанта Бана Сінгха.

Вони розгромили пакистанський дот піднявшись до нього по 90-градусній, прямовисній, заледенілій скелі.

Ми пішли туди вночі, проте у нас були обмежені запаси набоїв.

На висоті сім тисяч метрів вітер був 120 км на годину, снігопад і ворог в укріпленні на горі.

Вони облаштували там табір.

Це було найгірше із чим ми стикалися.

Коли закінчилися кулі в хід пішли ножі, топірці та льодоруби.

Пакистанські воїни намагалися до останнього битися з нами,.

– пояснив Наїб-субедар Джамму-Кашмірський полк легкої піхоти Бана Сінгх.

Бана Сінгх після цієї операції став національним героєм.

Встановлення на основних перевалах Сіачену індійських триколорів не означало завершення війни.

Обидві країни почали нарощувати в горах військову присутність, закриваючи очі на втрати.

Більшість смертей були небойовими.

Сніжні барси гинули від нестримних погодних умов або зривалися в урвища непривітного льодовика.

Бана Сінгх.

За приблизними підрахунками всього за час конфлікту в цих горах загинуло не менше 3000 пакистанських і 900 індійських бійців.

З початку 2000-х Індія, коли на льодовику запанувало чергове перемир'я, спробувала капіталізувати свою перевагу в Сіачені.

На сьогодні з індійської сторони служать на льодовику майже три тисячі військових альпіністів, а пакистанці тримають майже чотири тисячі піхоти, гірських єгерів і спецназу.

Становище після перемир'я.

Попри офіційне перемир'я пакистанські спец-служби, як і раніше, крізь пальці дивляться на табори ісламістів-терористів.

Шахіди атакують не лише військових і несуть смерть не тільки в Кашмірі.

У 2001 році відбулися теракти в столиці Індії Нью-Делі, а в 2008 році в Бомбеї.

Для пакистанських силовиків це спосіб проявити свою необхідність, що Ісламабад ніколи не мовчить на демонстрацію сили з боку Нью-Делі.

А ще пакистанці досі відчувають жаль за чотири програні конфлікти.

З 1998 року країни влаштували нуклеарну естафету.

Індія провела п'ять випробувань атомної зброї, а Пакистан на одну більше.

Завдяки міжнародному тиску країни перестали залякувати одна одну.

Ядерна зброя змінює все.

Якщо Індія та Пакистан обміняється ядерними ударами, то наслідки відчує весь світ,.

– додав оглядач міжнародної політики Іван Яковина.

Чергове загострення на початку 2019 року знову винесло Індію і Пакистан на перші шпальти новин.

Шахіди підірвали конвой індійських силовиків й 44 людини загинули.

Відповідальність на себе взяли ісламські сепаратисти, які боряться за приєднання Кашміру до Пакистану.

У відповідь Нью-Делі вислала штурмовиків, які перетнули пакистанський кордон і розрядили бортовий арсенал по нібито табору бойовиків.

Це був повітряний удар не по Кашміру, а вже по Пакистану вперше з 1971 року,.

– експерт з питань міжнародної політики УІМ Ілія Куса.

Для індійської сторони такий сценарій невеликого загострення добре вписується у передвиборчі перегони.

Пакистанському прем’єру Імран Хану вдалося стримати ескалацію конфлікту, попри бажання військових кинутися у нову авантюру.

Те, що він передав збитих льотчиків додому, лише підняло рейтинг Пакистану і підтвердило теорію про бажання мусульман іти на мирову.

Разом з тим Індія має 1,3 млн солдат в сухопутних військах проти 600 тисяч пакистанців.

Шість тисяч індійських танків проти трьох тисяч пакистанських.

Але в умовах сучасних воєн, де ключову роль відіграє далекострільна артилерія і авіація, перевага індусів просідає.

Наприклад, Індія має вдвічі більше літаків ніж Пакистан.

Але половина з цих машин це застарілі радянські Міг-і, а в Пакистанців під рукою американські F-16.

Кількість військових та танків в Індії та Пакистані.

Деескалація останнього конфлікту в 2019 році швидше була дивом ніж закономірністю.

Сьогодні вся міжнародна спільнота затамувавши подих та чекає, щоб індо-пакистанський конфлікт поступово заховався.

Або хоча б тримався у дипломатичній площині.