Топ-15 чудернацьких музеїв світу, які вас здивують своїм існуванням

Тому у Міжнародний день музеїв, який відзначають 18 травня, 24 канал пропонує вам пофантазувати та ознайомитися з "дивацтвами" світу культури.

Музей брехні (Кюріц, Німеччина).

Головний девіз музею – "Не вірте своїм очам".

І до нього варто прислухатись.

Адже тут, за словами засновника осередку тотальної неправди Райнхарда Цабки, все підробка.

Варто лише замилуватися старовинною будівлею, якій на перший погляд років близько 200, як виявиться, що і це брехня.

Музею всього кілька десятків років.

Музей брехні у Киріці.

В розпорядженні відвідувачів/відвідувачок музею десять залів "сурогатної реальності", де живуть своїм життям і вуса Гітлера, і відрізане вухо Ван Гога, і казковий літаючий килим.

Музей брехні у Киріці.

А коли ви переступаєте поріг музею, вас частують справжнісіньким зіллям, яке дарує вічну молодість, та неймовірно смачним тортом.

А вся експозиція музею дісталась його директору у спадок від правнучки барона Мюнхаузена.

Музей брехні у Киріці.

А от і "ніт!".

Зілля – непоганий чай, а торт пластиковий.

Не втрачайте пильність у музеї.

Музей каналізації (Париж, Франція).

Як на парфумерну столицю світу, Музей каналізації – місце доволі незвичне і з ароматом зовсім не парфумним.

Проте, це унікальна нагода дослідити невеличку ділянку функціонуючої каналізаційної системи міста, яка спроможна відкинути вас назад у часі.

Адже ви маєте можливість пройтися тунелями, які проклали майже два століття тому.

З каналізаційної системи у Парижі зробили музей.

Для вразливих туристів облаштували спеціальні пандуси.

Також туристичні ділянки тунелів забезпечують світлом та подачею свіжого повітря.

Музей каналізації у Парижі.

В галереях "підземного царства" відвідувачам/відвідувачкам пропонують оглянути окремі механізми, устаткування, комп’ютерні системи моніторингу.

А моніторити є що – на сьогодні довжина каналізаційної системи Парижу досягає 2100 кілометрів.

Музей каналізації у Парижі.

Цікаво, що цьому антиподу парфумерній індустрії відомий письменник Віктор Гюго присвятив 50 сторінок свого роману "Знедолені".

Також каналізацію міста згадали в своїх роботах Умберто Еко в "Маятнику Фуко" та Гастон Леру в "Привиді опери".

Музей поганого мистецтва (Бостон, США).

Як не дивно, подивитися на роботи горе-митців у бостонському Музеї поганого мистецтва з’їжджаються туристи зі всього світу.

Девіз музею – наше мистецтво занадто погане, аби його ігнорували.

У 1993 році музей відкрив антиквар Скотт Вілсон, діставши першу картину – "Люсі в полі з квітами" – зі смітника.

Картина "Люсі в полі з квітами".

Три виставкові зали налічують близько 600 експонатів і вісім тисяч відвідувачів/відвідувачок на рік.

Вони тематично розбиті на блоки – "Під кайфом", "Нікчемні риси" і "Малосимпатичні пейзажі та натюрморти".

З колекції Музею поганого мистецтва у Бостоні.

Як зазначають в музеї, щомісяця вони отримують заявки від 20 художників, але позначку "найгірші" проходять лише п’ять з них.

З колекції Музею поганого мистецтва у Бостоні.

Та не думайте, що зберігати "мистецьке сміття" справа із легких.

Одного разу з музею викрали картину.

За повернення "жахливої пропажі" призначили винагороду розміром 6,5 мільйона доларів.

Проте полотно, мабуть, дуже припало злодіям до душі, і ні за які гроші вони його віддавати не хотіли.

Адже "викидень культури" так і не повернули.

З колекції Музею поганого мистецтва у Бостоні.

З колекції Музею поганого мистецтва у Бостоні.

З колекції Музею поганого мистецтва у Бостоні.

З колекції Музею поганого мистецтва у Бостоні.

З колекції Музею поганого мистецтва у Бостоні.

З колекції Музею поганого мистецтва у Бостоні.

Музей сніжинок (острів Хоккайдо, Японія).

Японський вчений Накая Укітіро відкрив унікальний музей для неповторних (в прямому сенсі) сніжинок.

І нехай ми той сніг бачимо кожної зими, але пильно розгледіти їхній візерунок можна тільки в цьому музеї.

Музей сніжинок.

Раніше дослідники не могли ні роздивитися досконалих крихіток під мікроскопом, ні сфотографувати їх.

Але науковий прогрес не стоїть на місці і – вжух! – ви можете "зануритись" в якісні світлини сніжинок з високою деталізацією.

Музей сніжинок.

Музей розташувався в снігових печерах, тож не забудьте тепло вдягнутися.

Бо, як ви розумієте, там трохи прохолодно.

Але сніжинки того варті.

Музей сніжинок.

Цікавий факт: в одному кубічному метрі снігу "живуть" 350 мільйонів сніжинок, і жодна з них не має близнючки.

Музей шепоту (Філадельфія, США).

З назви музею і не одразу зрозумієш, що шепотіти всередині нікому.

Адже це похмура будівля з височезними стелями та моторошною атмосферою, де зберігаються людські заспиртовані патології.

У Музеї шепоту зберегіються страшні, а часом і огидні речі.

Біологічні аномалії можуть бути цікавими з медичної точки зору.

Проте пересічний/пересічна турист/туристка можуть зазнати глибокого емоційного потрясіння через споглядання направду потворних експонатів.

Музей шепоту.

Музей розбитих сердець (Загреб, Хорватія).

Музей, присвячений "залишкам" нещасного кохання, заснувала розлучена пара Олінка Вістіце і Дражен Грубісіч.

Музей розбитих сердець.

Експозиція складається з предметів, наданими екс-закоханими.

Так, в музеї можна побачити навіть сокиру, яким дівчина розтрощила речі своєї подруги.

Також є і досить тривіальні, але приватні речі – іграшки, листи, світлини.

Музей розбитих сердець.

Цікаво, що кожний експонат супроводжується історіями невдалого любовного досвіду.

Таким чином організатор та організаторка хотіли надати музею своєрідного терапевтичного ефекту, аби допомогти парам пережити розрив стосунків.

Музей спідньої білизни (Брюссель, Бельгія).

Екстравагантний музей зацікавить тих, кому імпонують пікантні експонати.

Адже в цьому осередку спіднього представлені елементи одягу зірок шоу-бізу та політиків, які хоч раз в своєму житті одягали те, що подарували музею.

До речі, цей важливий факт підтверджують спеціальні сертифікати (сарказм сарказмом, але це, на жаль, правда.

І такі сертифікати, виявляється, видають).

Експонати музею – спіднє, яке вже носили.

Проте охочих віддати "брудну білизну" на добрі наміри музею знайшлося не так вже й багато.

Кілька десятків експонатів вмістилися в одній виставковій залі.

До слова, в музеї розмістилися й фотоколажі спідньої білизни.

Власник арт-центру – художник Жан Бюкуа – особливо пишається колажем із зображенням екс-президента Франції Ніколя Саркозі та його трусами.

Гордістю музею – труси Ніколя Саркозі.

Музей презервативів (Нонтхабурі, Таїланд).

Виявляється, латексні диво-вироби можна не тільки використовувати, але й просто на них дивитись.

Тому на території Міністерства охорони здоров’я Таїланду, що в передмісті Бангкоку, розташувався саме Музей презервативів.

Музей презервативів.

Та якщо ви думаєте, що подивитись на презервативи може будь-хто, то дуже помиляєтеся.

Аби проникнути всередину, необхідно отримати дозвіл очільника відомства.

І тільки після цього ви зможете поринути в загадковий світ латексу та дізнатися, як тестуються вироби на міцність та "довговічність".

Серед інтимних експонатів представлені презервативи зі всього світу та різні фалічні пристрої.

Музей сексу (Амстердам, Нідерланди).

З 1985 року перший в світі Музей сексу в Амстердамі вабить безліч туристів і туристок.

За останніми підрахунками, це близько півмільйона зацікавлених на рік.

В музеї вам, звісно, не запропонують взяти участь в "приватних експериментах", але, щонайменш, здивують та вдосталь полоскочуть вашу фантазію.

Адже цей храм Венери наповнений численними еротичними зображеннями, манекенами, муляжами, статуетками, сувенірами та навіть секс-атракціонами.

Музей сексу.

Варто зазначити, що осередок секс-культури відчиняє свої двері тільки повнолітнім особам.

Музей фалосів (Рейк’явік, Ісландія).

З назви зрозуміло, яку саме експозицію пропонує ісландський музей.

Але треба уточнити, що природознавчий музей спеціалізується на вивченні статевих органів тварин та ссавців.

Починаючи з 1974 року, колекція поповнювалася пенісами і вже налічує 280 експонатів.

Музей фалосів.

Найбільшим – є частина статевого органу синього кита довжиною 170 сантиметрів та вагою 70 кілограмів.

А весь орган мав би довжину 12 метрів та важив би 900-1500 кілограмів.

Найменший експонат – пеніс хом’яка довжиною 2 міліметри.

Щоб його роздивитись (якщо вам це треба), необхідно використати збільшувальне скло.

Цікаво, що в секції ісландського фольклору можна побачити член водяного, якого ніби піймали у 18 столітті, ельфа та "різдвяного хлопчика", якого вважають родичем Санта Клауса.

Музей фалосів.

В 2011 році експозиція поповнилась чоловічим статевим органом.

Музей волосся (Аванос, Туреччина).

Якщо ви маєте неприродні почуття до волосся, то турецький музей запропонує вам 16 тисяч екземплярів для детального огляду.

Він цією справою займається ще з 1979 року.

Правда, невідомо навіщо.

Музей волосся.

Колись це була гончарня.

Існує навіть оповідка, що її власник – Чез Галіп – заснував музей через розбите в юності серце.

Ніби його кохана мала поїхати з міста і на згадку про себе залишила прядку волосся.

Галіп розповідав цю історію відвідувачам та відвідувачкам гончарні, і вони через емпатію почали й самі лишати там прядки волосся.

З часом його назбиралося стільки, що довелося відкрити цілий музей.

Музей волосся.

Музей смерті (Лос-Анджелес, США).

Для тих, кому не терпиться побачити, як виглядає смерть, існує спеціальний музей – так би мовити, для наочності.

Музей смерті.

З 1995 року портал "потойбічного життя" збирає експонати, які під різним кутом розкривають тему смерті.

Тут можна побачити сцени масових самогубств, вбивств, "чорні" малюнки, голови, які злетіли з гільйотини, механізми для покарання.

Музей смерті.

Тож місце це не для слабкодухих.

Музей радо приймає всіх охочих, проте табличка біля каси не рекомендує відвідувати музей дітям, вагітним та людям із слабкою нервовою системою.

Музей сміття (Нью-Йорк, США).

Експонати для музею його власники шукали не деінде, як на сміттєзвалищах.

Спочатку артефакти вміщувались в звичайному гаражі, а потім вони так розмножились, що довелося їх поселити в двоповерховому приміщенні.

Музей сміття.

Варто зауважити, що до того, як стати сміттям, речі були просто побутовими речами – посуд, меблі, техніка, газети.

Але у кожного свій шлях.

Музей марихуани (Амстердам, Нідерланди).

В 1991 році музей веселого садівництва відкрив Бен Дронкерс, адже для нього розведення коноплі було справою життя.

Музей марихуани.

Відвідувачі та відвідувачки музею мають змогу дізнатися, як рослину використовували в давнину.

Виявляється, марихуану можна було не тільки курити.

Музей марихуани.

Сьогодні музей пропонує шість тисяч експонатів.

Варто зауважити, що деякі з них "живі".

Підводний музей (Канкун, Мексика).

Підводний музей у Канкуні (Мексика) – один з тих музеїв, куди в бахілах не зайдеш.

Тут потрібно справжнє екіпірування – водолазний костюм та акваланг.

Відкрили унікальний музей у 2009 році.

Його створенням зайнявся скульптор Джейсон де Кайрес Тейлор.

Можна було б подумати, що мету перед собою поставив епатувати відвідувачів.

Але ні.

Ціль більш благородна – захистити довкілля.

Справа у тому, що Карибський регіон щорічно відвідують мільйони туристів.

Вони встигають не тільки на бірюзові води подивитись, але й завдати непоправної шкоди підводному світу.

Наприклад, через "вторгнення" людей гинуть цілі колонії коралів.

Підводний музей у Мексиці // Smithsonian.

Тож Тейлор схитрував: створивши незвичайний музей, він потягнув потік туристів в інший бік.

Це справді спрацювало – відвідувачів біля природних рифів в Національному парку на Західному узбережжі поменшало.

А коралові рифи отримали більше місця для формування.

Підводний музей у Мексиці // Smithsonian.

Підводний музей у Мексиці // Smithsonian.

Наразі музей налічує близько 400 скульптур, які на 10-метровій глибині зображають еволюцію людини з часів племені майя до наших днів.

Всі вони виконані з екологічних матеріалів, тож не шкодять довкіллю.

Та незвичайний культурний об’єкт здивує вас не тільки підводною експозицією, але й морськими мешканцями, які її облюбували.

Підводний музей у Мексиці.

Підводний музей у Мексиці // Smithsonian.

Підводний музей у Мексиці // Smithsonian.

Підводний музей у Мексиці // Smithsonian.

Підводний музей у Мексиці // Smithsonian.