— Найекономніша подорож була до Білорусі.
Витратив 300 гривень.
З них сотню віддав за торт для дядька.
Він — мисливець.
Готував нам м'ясо бобра.
То смачно, як свинина, — говорить 26-річний Андрій ПОВСТЯН із Черкас.
Проїхав автостопом понад 10 тис.
Відвідав Таїланд, Грузію, Угорщину, Австрію, Білорусь і Польщу.— До Мінська поїхали з другом на фестиваль, — продовжує Андрій.
— Коли були під кордоном, водій висадив.
Поряд тільки траса і голі поля.
Здалеку побачили якесь підприємство і кукурудзяне поле.
Там вирішили ночувати.
Коли прокинувся, мене обнюхувала вівчарка.
Поруч стояло троє суворих на вигляд мужиків, один комусь дзвонив.
Виявилося, ми ночували біля складів, нас сприйняли за шпигунів і хотіли викликати поліцію.
Я пояснював, що ми туристи.
Друг встиг зловити машину.
Водій сказав, що доки не почує правду, не візьме.
Мужиків удалося переконати, його — теж.
Він ще півдороги сміявся, коли розказували цю історію.
У Білорусі гостинні та акуратні люди.
Самі можуть на клумбах у містах посадити квіти чи дерева.
Водій із Бреста розказував, що із сусідами в під'їзді влаштували чергування з прибирання, бо двірник не хотів.
Подорожувати автостопом Андрій Повстян почав у студентські роки.— Перший раз їхав автостопом із другом у Вінницьку область на зліт велолюбителів, — розповідає.
— Такі мандрівники з речей в подорож беруть мінімум: намет, спальний мішок, каремат, воду, трохи їжі, ліки, деякі косметичні засоби і мінімум одягу.
Рюкзак не важчий 10 кілограмів.
У дорозі ніколи не обманюю водіїв.
Говорю, що їду автостопом, грошей не маю.
Одного разу сів до діда на старому "Жигулі".
Він думав — заплачу.
Як дізнався, що грошей не маю, висадив на трасі.2014-го Андрій Повстян разом із дівчиною 24-річною Оксаною Бабенко проїхали автостопом Грузію.— Із Борисполя полетіли до Кутаїсі.
З міста у місто переїжджали автостопом, — розповідає Оксана.
— Усі водії питали, як в Україні поживає Міхеіл Саакашвілі.
Він в той час був губернатором Одеської області.
По тону запитання вгадували, подобався він їм чи ні.Загалом побували в 10 найбільших містах Грузії.
Зробили привал на два дні біля Чорного моря, ніжилися у термальних джерелах у Боржомі, ночували на висоті понад 3 тисячі метрів у наметі, щоб побачити, як сходить сонце над Казбеком.
На гору піднімалися години чотири.
На півдорозі була розвилка.
Однією дорогою йти безпечніше, але довше, інша — крута, але дістатися вершини можна швидше.
Ми обрали другу.
Стояла спека, ми були стомлені.
Раптом почули вгорі якийсь шум.
Думали, то почало сипатися каміння.
Стало страшно.
Коли відскочили зі стежки в кущі, повз нас пронеслося стадо коней.
Коли були в містечку Степанцмінда, на висоті 1750 метрів бачили православний монастир.
Приміщення маленьке, всередині облущені стіни, але атмосфера сильна.
Уночі храм світився, здавалося, що десь між зірками підвішений.
Наступного дня поряд з ним бачили гелікоптер, що розшукував туристів, які зірвалися зі скелі.
За літо із грузинських гір не вертається більш як десяток людей.
Під Батумі мандрівників підібрав бізнесмен.
У місті безкоштовно поселив у свій готель.— Абдул за чотири години дороги двічі погодував у кафешках, разів п'ять розповів свою біографію, — говорить Оксана.
— Познайомив із дружиною й сином, а потім знайшов номер у своєму готелі.
Увечері повіз до ресторану біля моря.
Наступного дня поїхали в ботанічний сад.
Я прив'язала до рюкзака маленький жовто-блакитний прапорець.
Коли стояли на зупинці, біля нас зупинилася машина.
Водій спитав, хто ми, звідки і куди їдемо.
Коли підвозив до готелю, розповів, що він — грузин, а його дружина — українка.
Слухали в машині "Океан Ельзи".
Після того Абдул проводив екскурсію містом.
Показав магазин одягу свого друга, за яким приглядав.
У знак гостинності подарував штани.
Потім відвіз нас аж до наступного пункту — Кобулеті.
На прощання сказав, що його перша любов — з Черкас."У Шри-Ланці весь час просиділи в готелі"Торік у березні Андрій Повстян поїхав до Шри-Ланки.
Коли був там, у країні оголосили надзвичайний стан.— За день до нашого приїзду туристи-мусульмани посварилися з місцевим таксистом-буддистом, — розповідає.
— Побилися.
Це запустило ланцюгову реакцію.
Буддисти спалили мусульманам прилавок, на якому вони продавали сувеніри, а ті заклали бомбу на зупинці.
Владі довелося запровадити воєнний стан: скасувати рейси, вимкнути засоби й інтернет.
На вулицю можна було виходити лише до четвертої години дня.
Ми майже весь час просиділи в готелі.
За кілька днів повернулися додому.