Як російськомовна преса готується до виконання мовного закону

Закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної» набере чинності 16 липня 2019 року, але значна частина його норм почне діяти пізніше.

Зокрема, для преси передбачена поетапна українізація.

Ще під час підготовки мовного законопроекту Українська асоціація медіабізнесу, що об’єднує великих видавців преси, прогнозувала, що його вимоги призведуть до краху галузі преси через фінансову неможливість для ЗМІ друкувати два наклади – українською мовою та тією, якою воно виходило завжди.

У результаті ухвалений закон містить компромісні вимоги до преси.

Так, газети й журнали повинні видаватися українською мовою або ж мати кілька мовних версій, одна з яких – українська (окрім газет і журналів, що видаються кримськотатарською та іншими мовами корінних народів України, англійською та іншими офіційними мовами Європейського Союзу, а також наукових видань).

Але із закону прибрали вимоги про 50% україномовного тиражу газет і журналів, хоча залишили регулювання розповсюдження україномовних версій видань у кожній точці продажу.

Зате українізацію преси зробили поступовою: для загальнонаціональної і регіональної преси вимоги закону почнуть діяти через три роки (з 16 липня 2022 року), а для місцевої – через п’ять років (з 16 липня 2024 року).

«Детектор медіа» розпитав редакторів кількох загальнонаціональних видань, як вони готуються до виконання закону.

Коли чекати українських версій?.

Загальнонаціональна преса схиляється до того, щоб запускати україномовні версії на додачу до російськомовних, а не на заміну, щоб не втратити читачів, які звикли читати російською мовою.

«Остаточного рішення немає, але, вірогідніше за все, будуть дві версії», – припускає головний редактор журналу «Фокус» Євген Гордейчик.

«Якщо закон буде діяти, то ми обов’язково будемо відкривати україномовну версію газети “Сегодня”», – запевняє головна редакторка газети «Сегодня» Ольга Гук.

Запуск українських версій читачам слід очікувати ближче до 2022 року, адже законодавець дав видавцям три роки на підготовку.

«У законі є період підготовки, коли він добіжить кінця – будемо запускати», – каже Євген Гордейчик.

Ольга Гук теж каже про 2022 рік, але не виключає, що український випуск може з’явитися й раніше: «Якщо помітний попит на україномовну газету “Сегодня” з’явиться – ми зможемо запустити її раніше, ніж того вимагає закон».

Власник і головний редактор газети «Факты и комментарии» Олександр Швець не форсує подій, розраховуючи на покращення української економіки: «За ці три роки я сподіваюся, що, можливо, якось вирівняється ситуація в українській економіці.

Ми чи не найбільше мріємо, щоб повернувся розквіт економіки і його відчули б усі.

Я б дуже хотів видавати газету й українською мовою».

Як редакції будуть готуватися до запуску українських версій?.

Ольга Гук каже, що в їхній редакції це буде поступовий процес.

«Сегодня» планує спершу готувати українські випуски до певних подій.

Не виключаю, що спочатку будемо розповсюджувати їх безкоштовно.

Сподіваємося на співпрацю з партнерами – великими національними корпораціями, товаровиробниками, свідомими рекламодавцями, які зможуть зробити свій внесок у друк таких випусків та стати спонсорами мовного державотворення», – розповідає головна редакторка «Сегодня».

Євген Гордейчик і Олександр Швець звертають увагу на низку проблем, які необхідно вирішити для запуску української версії.

По-перше, підготувати журналістів, щоб вони писали українською.

По-друге, найняти нових працівників.

По-третє, знайти додаткові джерела фінансування.

«Фокус» розглядає можливість залучення спонсорів і донорів.

Як зміниться штат редакцій?.

Видавцям доведеться розширити склад літературних редакторів і коректорів, дизайнерів, найняти на роботу перекладачів, можливо, буде потрібен окремий випусковий редактор.

Не виключено, що доведеться створити окрему частину редакції.

Щоденній газеті «Сегодня», крім підбору додаткових кадрів, потрібно буде вирішити ще й виробничі проблеми, розповідає Ольга Гук: «У нас виходить від 16 до 32-40 шпальт в номері, залежно від дня тижня.

Крім того, у випусках в Києві, Одесі, Харкові та Дніпрі ще й є шпальти з локальними новинами.

Також зараз є нічні номери, коли ми встигаємо дати репортажі з головних спортивних подій або сповістити про щось термінове на кшталт результатів виборів.

Треба буде не тільки оперативно перекласти всі тексти, але й переробити інфографіку, замінити сканворди, назви рубрик.

Іноді в заголовках є гра слів, яку не перекладеш механічно.

Усе потребуватиме уваги та часу, щоб зробити якісно.

Ближче до запуску будемо аналізувати, яка кількість людей потрібна, щоб щоденно вкладатися в наші дедлайни».

Скільки коштуватиме запуск україномовних версій?.

Конкретних сум представники редакцій не називають.

«Зараз рахуємо, у скільки обійдеться перехід на україномовну версію і де знайти необхідні для цього гроші», – каже Євген Гордейчик.

Основні витрати видавців – друк і розповсюдження.

Сума цих видатків змінюється щороку, тому видавцям наразі непросто оцінити, у скільки обійдеться запуск україномовної версії.

«З кожним роком вартість паперу дорожчає.

Зростають ціни на паливо – одразу дорожчає й логістика.

Також у бюджет треба закласти кошти на новий персонал і промо.

Кожне додаткове робоче місце – це витрати ще на комп’ютерну техніку, програмне забезпечення та офісне обладнання.

Оцінювати це в грошах потрібно буде у 2021 році при формуванні бюджету-2022», – пояснює Ольга Гук.

Як це вплине на вартість газети?.

Редактори кажуть, що намагатимуться зробити все можливе, щоб не піднімати ціну примірника для читачів.

Але це залежить, за їхніми словами, не лише від видання, а й від української економіки та активності рекламодавців.

Чому раніше не запускали україномовну версію?.

Опитані «Детектором медіа» редактори вважають, що російськомовна преса користуються в українських читачів більшою популярністю.

«Україномовні [видання] користуються меншим попитом.

Це об’єктивна реальність.

Якби було інакше, більшість видавців змінили б мову виходу ще до ухвалення закону або додали б україномовний наклад», – каже Ольга Гук.

Євген Гордейчик теж каже, що значна частина українців читає пресу російською мовою, і не бачить сенсу збільшувати собівартість видання, якщо аудиторія звикла споживати контент російською.

Він наголошує на важливості змісту матеріалів, а не мові: «Я повністю за розвиток української мови, але моя особиста думка – важливо, про що пишуть видання, а не якою мовою.

Якщо в матеріалах є маніпуляції, заклики до сепаратизму, до поширення “русского мира” – тоді потрібно карати редакторів, видавців, закривати такі видання».

Газета «Факты и комментарии» якось намагалася запустити українську версію, але безуспішно.

«Наша аудиторія звикла читати російською мовою.

Років сім тому ми оголосили передплату українською мовою, але набралося лише 100 передплатників.

Ми мусили скасувати це і повернути кошти», – пригадує Олександр Швець.

За його словами, вже кілька років газета практикує публікацію окремих матеріалів у випуску українською мовою.

«Правильніше і професійніше було б творити україномовну газету, але, на жаль, зараз такої можливості ми не маємо.

Якщо ми відмовимося від нашої російськомовної аудиторії, я не впевнений, що ми зможемо набрати тиражі, хоч трішки помітні на газетному ринку», – пояснює пан Швець.

Маркетологи газети «Сегодня» теж аналізували перспективи запуску україномовної версії газети ще задовго до закону про мову.

«Вперше це було, коли думали відкривати корпункт у Львові.

Потім – коли запускали україномовну версію нашого сайту.

Далі – коли аналізували шляхи розширення аудиторії», – пригадує Ольга Гук.

За її словами, висновки аналітиків були доволі песимістичними: попит у Києві, містах-мільйонниках чи загалом по країні був, за їхньою оцінкою, недостатнім.

«Тож поки ми зробили те, що реально можемо: запустили україномовну версію сайту, випустили трьома мовами – українською, російською та англійською – книгу “Таємниці монастирів”, яка базується на контенті газети», – розповідає головна редакторка «Сегодня».

За її словами, після запуску україномовної версії сайту «Сегодня» користувачі все одно віддавали перевагу російськомовному контенту.

Зараз користувачів українськомовної версії побільшало, проте переважна частка аудиторії «Сегодня» читає новини російською.

Які недоліки в законі вбачають видавці?.

Ольга Гук вважає прагнення держави підтримувати та розвивати державну мову правильним і доцільним, але має застереження щодо вимог закону до розповсюджувачів преси.

«Найбільша вада цього закону – у регулюванні обсягу накладу та його обов’язкової наявності в кожній точці продажу без гарантій, що цей наклад комусь знадобиться, – каже головна редакторка «Сегодня».

– У випуск газети кожен день вкладається багато зусиль багатьох людей.

І я хочу, щоб їх оцінили.

Я хочу, щоб україномовне видання дійшло до свого читача».

А Євгена Гордейчика дивують винятки для деяких мов: «Закон не поширюється на видання, які видаються однією з офіційних мов Євросоюзу.

Мені цікаво, чому угорці або поляки мають право на видання своєю рідною мовою, а грузини й вірмени такого права не мають? (вони мають право, але зобов’язані випускати також видання українською мовою.

– Ред.) Але, звичайно, якщо закон є, ми зобов'язані його виконувати».