Секрети сої: коли сіяти, як підживлювати та чим правильно захищати?

Аби отримати гарний врожай сої – треба розумітись на тонкощах вирощування цієї культури.

Щоб продати зерно по найвищих цінах – потрібно орієнтуватись на ринку.

Аби отримати додатковий прибуток – необхідно налагоджувати переробку, або шукати свою нішу.

Саме для цього Agravery.

com разом із компанією BASF продовжує освітній спецпроект "Актуальне про сою", в якому розповідаємо все про цю культуру, починаючи зі світового та українського ринків збуту, найменших нюансів у вирощуванні і закінчуючи найнеймовірнішими продуктами переробки та сферами використання сої.

Посів починається не з сівалки, а з обробітку ґрунту.

Це золоте правило для вирощування усіх культур за традиційною системою землеробства.

А сої це стосується у першу чергу, оскільки від того як буде підготовлене поле, залежить вірогідність якісного збору врожаю.

Оскільки нижні стручки розташовані дуже низько, то, якщо поверхня поля буде не вирівняна або частина бобів залишиться не зібрана, або жатку буде пошкоджено поверхнею ґрунту, якщо її опустити занадто низько.

«При обробітку ґрунту головна задача – вирівняти поле.

Але зробити це, не надто збільшуючи витрати», - стверджує начальник управління рослинництва агропромхолдингу «Астарта-Київ» Вадим Скрипник.

Із цим погоджується агроном ФГ «Сокіл» Василь Драбатюк: навіть Flex-жатки не можуть якісно зібрати сою на невирівняному полі.

Зазвичай під сою оранку не застосовують, проте у разі утворення великих колій операція стає обов’язковою.

«Після цукрових буряків, пшениці чи соняшнику ми обробляємо ґрунт глибокорозпушувачами.

Весною використовуємо важкі культиватори, якими вирівнюємо поверхню ґрунту.

Якщо ж попередником була кукурудза і на полі знаходиться велика кількість пожнивних решток та присутні колії від машин, що вивозили врожай, тоді ми використовуємо оранку, після якої випускаємо на поле культиватор.

Після культивації робимо закриття вологи і посів», - каже Вадим Скрипник.

Із необхідністю обробітку ґрунту при утворенні колії погоджується аргентинський сільгоспвиробник Карлос Альберто Сесар: «В Аргентині майже усі культури вирощуються за технологією No-Till і обробіток ґрунту ми не використовуємо, проте бувають винятки, коли на полі утворилась велика кількість колій.

Тоді технологією дозволяється проведення обробітку для вирівнювання ґрунту».

Краще рано чи пізно?.

Більшість експертів сходиться на думці, що сіяти варто, коли ґрунт прогріється до 8°C на глибині заробки насіння і буде достатньо вологим.

Проте не завжди аграрії встигають вкластись у ці терміни, оскільки вони тривають близько п’яти днів.

Тому доводиться обирати між ризиком отримати гіршу схожість через прохолодну погоду – та нестачею вологи для оптимального розвитку рослин.

На думку кандидата біологічних наук та незалежного консультанта з агрономії Олександра Гончарова, краще посіяти у більш пізні строки, оскільки тоді вірогідність отримати гарний врожай дещо вища: «При ранньому посіві хтось захворів і помер, не досягнувши світла, когось з’їли на цьому шляху.

А ті, хто таки проріс, опиняються у не зовсім гарній компанії бур’янів, які зазвичай обганяють сою в рості».

Проте, на його думку, соя, на відміну від кукурудзи, дає непогані врожаї при запізненні з посівом.

Якщо сіяти сою в кінці травня, то аграрії все ще мають шанси отримати врожай.

Особливо, якщо, як в цьому році, ще і достатньо вологи.

Вадим Скрипник не погоджується із відношенням до раннього посіву.

За його словами, аби не збирати сою одночасно із кукурудзою та соняшником і не мати проблем з елеваторами, доцільно проводити ранній посів.

«Ми сіємо сою досить авантюрно і ніхто не розуміє, нащо ми так робимо.

Цього року в нас посів був на початку квітня.

Це не є традиційним підходом, але сіяти потрібно раніше, збільшивши норму висіву на 10%.

Ті люди, які залишили посів сої на травень, досі ще нічого не посіяли через погодні умови.

А в мене соя вже на деяких полях знаходиться у фазі 3-4 трійчастого листка», - запевняє начальник управління рослинництва агропромхолдингу «Астарта-Київ».

Проте цей підхід варто застосовувати лише на великих площах, де не можна оперативно провести посівну.

Існує декілька варіантів посіву сої: вузькорядний та широкорядний.

На думку Василя Драбанюка обидва ці методи мають свої переваги та недоліки.

«При широкорядному посіві в нас залишається простір для розвитку бур’янів і це не зовсім добре.

Натомість ми можемо провести міжрядний обробіток ґрунту, що дає можливість покращити забезпечення рослин киснем.

Також це дає нам можливість використовувати наші широкорядні сівалки та ми економимо 20% насіння», - говорить він.

Ще одна перевага - рослина не конкурує за поживні речовини і має місце для високого гілкування.

Але при нормальних умовах соя, посіяна вузькорядним способом без внесення добрив, дає не гірший результат.

Азот: вносити чи не вносити?.

Існує думка, що соя не потребує азотних добрив, оскільки завдяки симбіозу з азотфіксуючими бактеріями сама здатна забезпечити себе цим елементом живлення.

Проте експерти радять вносити невелику кількість азотних добрив для нормального початку розвитку цієї культури до моменту, поки на корінні не утворяться бульбочкові бактерії, які почнуть виробляти азот.

Враховуючи падіння цін на цю культуру на світовому ринку, цілком вірогідно, що аграрії можуть відмовитись від внесення азотних добрив, а також від листкового підживлення та внесення регуляторів росту.

«Наразі сільгоспвиробники США у зв’язку з торговою війною з Китаєм і обвалом цін на сою максимально скорочують усі витрати на цю культуру.

Тому усе, що не приносить відчутного прибутку або має мінімальну рентабельність – н застосовується», - запевняє Олександр Гончаров.

На думку Василя Драбатюка, повністю відмовлятись від обробок мікроелементами не варто: «Необхідно використовувати лише ті препарати, які необхідні рослині, а для цього потрібно робити аналіз забезпечення рослини мікроелементами.

Оскільки якщо дефіцит мікроелементів став видимим – то врожай , нажаль, втрачено».

В агропромхолдингу «Астарта-Київ» майже відмовились від використання азотних добрив та не застосовують мікродобрива.

Використовуються тільки стартові добрива «Super Start» в нормі 30 кілограмів на гектар, що вносяться разом із насінням.

На думку Вадима Скрипника, внесені у рядок добрива забезпечують швидкий розвиток кореневої системи, яка в період перших двох-трьох тижнів вегетації стає досить потужною, аби максимально використати наявну в ґрунті вологу.

Із розвитком кореневої системи утворюються бульбочкові бактерії, які беруть на себе функцію забезпечення рослин азотом.

«При вузькорядному посіві в нас немає пристосувань для прикореневого внесення добрив, тому ми вносимо з осені 150-170 літрів КАСу, а перед посівом сої не вносимо нічого.

Раніше ми вносили 100 кілограмів карбаміду із заробкою у ґрунт.

Листкового підживлення ми також не проводимо», - стверджує експерт.

Але для того, аби азотне живлення забезпечувалось у достатній кількості, необхідно проводити обробку насіння сої інокулянтами, наприклад, сухим препаратом ХіСтік Соя чи рідким інокулянтом Хай.

Кот Супер + Хай.

Кот Супер Extender.

«Сухі препарати додаються одразу до бункера сівалки і існує декілька застережень щодо користування ними.

Потрібно особливо уважно слідкувати, аби на препарат не потрапляло сонячне проміння, інакше частина бактерій може загинути.

Треба ретельно стежити і за умовами зберігання інокулянтів, оскільки з часом вони втрачають свою життєздатність», - стверджує Василь Драбанюк.

На думку Вадима Скрипника, рідкі препарати для інокуляції показують кращу ефективність: «Наразі ми робимо обробку рідкими інокулянтами на власному насіннєвому заводі.

Раніше мішали сухі інокулянти прямо в сівалці.

Але ефективність такої обробки значно нижче».

Прибираємо конкурентів.

Першим елементом захисту є обробка поля ґрунтовими гербіцидами.

До їх вибору потрібно підходити особливо уважно, оскільки ці препарати мають певні особливості.

Вони потребують вологи в ґрунті для того, аби надійно спрацювати.

Але у разі випадіння рясних дощів їх може промити на глибину залягання насінини, що може завдати шкоди проростаючій сої, або взагалі – вимиє препарат в нижні горизонти ґрунту, нівелюючи їх дію.

«При ранньому посіві використовувати ґрунтові гербіциди, які легко промиваються, не варто.

Наприклад, метрибузин через рясні опади може зашкодити проросткам сої.

Теж саме може статись при використанні хлорацетамідів, наприклад ацетохлору, метолахлору та пропізахлору», - стверджує Олександр Гончаров.

Тим не менш, обійтись без внесення цих препаратів доволі складно, оскільки, за словами заступника директора Інституту захисту рослин НААН з наукової роботи Сергія Ретьмана, без ґрунтових гербіцидів вирощувати сою тяжко: ця культура на ранніх етапах розвивається повільно, на відміну від бур’янів.

Винятком може слугувати лише серйозна підготовка ґрунту, яка мінімізує кількість небажаної рослинності: «Я раджу використовувати препарати на основі кломазону, метрибузину, S-метолахлору та інші ґрунтові гербіциди, що зареєстровані в переліку, вони доволі ефективні.

Усівони мають свої нюанси: щось менше контролює злаки, щось навпаки – краще, якісь із них мають високу імовірність промивання.

Усе це варто враховувати при виборі препарату».

Проте в агрохолдингу «Астарта-Київ» не бояться ризикувати із використанням ґрунтових гербіцидів під час раннього посіву і цілком задоволені результатом.

«Ми використовуємо ґрунтові гербіциди на основі ацетохлору та прометрину.

Звісно, у тому випадку, якщо йдуть інтенсивні дощі, такі як цього року, існує ризик промивання ацетохлору і виникнення фітотоксичності.

Проте, я можу сказати, що ґрунтові гербіциди дуже гарно спрацювали, хоч і є невеликі втрати сої, але в цілому результатом ми задоволені», - стверджує Вадим Скрипник.

Олександр Гончаров радить використовувати при ранньому посіві препарати з групи імідазолінонів.

На його думкуь вони працюють: «Препарати дають непоганий ефект при внесенні у баковій суміші з іншими препаратами.

Ми працюємо умовним тербутилазіном чи прометрином, що контролюють однорічні і деякі багаторічні дводольні бур’яни.

А група імідазолінонів додатково контролює злакові бур’яни».

Тоді як для пізнього посіву підійдуть будь-які ґрунтові гербіциди, якщо у ґрунті є волога.

З часом їх дія завершується і аграрію варто подумати про подальший захист, особливо від важко контрольованих бур’янів на кшталт лободи білої.

Науковець з Інституту захисту рослин радить використовувати проти цього бур’яну препарати на основі бентазону, кломазону чи тифенсульфурон-метилу: «Доволі ефективною є бакова суміш бентазону та тифенсульфурон-метилу.

Ці препарати можна вносити починаючи з першого трійчатого листа, проте варто також враховувати, що лобода найбільш чутлива до гербіцидів у фазу сім’ядоль.

Ефективним проти лободи є використання препарату Корум разом із прилипачем Метолат».

Також на неспівпадінні фаз розвитку сої та лободи наголошує Олександр Гончаров, за словами якого, якщо чекати настання першого трійчатого листа, то можна пропустити оптимальну для обробки фазу: «Але якщо ми будемо чекати цієї фази, то в нас нічого не вийде, оскільки лобода на цей момент буде «під охороною і в бронежилеті», тобто сформує щільний восковий наліт.

Тому із цим бур’яном потрібно боротись тоді, коли він ще маленький.

Відповідно потрібно орієнтуватись не на фазу сої, а на фазу бур’яну.

Соя якось впорається із гербіцидним навантаженням, а от бур’ян треба знищувати до фази двох листків».

Інструкція з лікування.

Одним із головних чинників збереження врожаю є захист від хвороб.

Наразі, за даними Сергія Ретьмана, сої загрожують аскохітоз, переноспороз, альтернаріоз, склеротиніоз, бактеріоз, а також фомопсис, який, який було вперше виявлено в Україні протягом останніх 20 років.

«Найнебезпечнішою хворобою для сої є бактеріоз, оскільки він майже нічим не контролюється», - стверджує Василь Драбанюк.

На нього має незначний вплив лише препарати на основі міді, проте згідно з даними науковця з інституту захисту рослин їх дія недостатня.

На думку Вадима Скрипника, до початку цвітіння соя має бути надійно захищена, аби не втратити врожай: «Для фунгіцидного захисту сої ми зазвичай використовуємо препарати на основі пропіконазолу в поєднанні з ципроконазолом, або фунгіциди на основі азоксістробіну з додаванням ципроконазолу, чи карбендазиму.

У разі великого поширення хвороб ми будемо вносити препарат Абакус.

Зазвичай, якщо є можливість вийти в поле і є чітке розуміння, чим потрібно працювати, тоді ми вносимо фунгіциди у фазу 4-5 трійчатого листка, аби культура до цвітіння була здорова».

Посіви сої пошкоджуються шкідниками від моменту посіву до самого збирання.

Наразі, за даними Сергія Ретьмана, активувалась чортополохівка.

Її гусениці активно поїдають сою.

«Проблема у тому, що відродження личинок чортополохівки відбувається неодночасно.

Тому знищивши частину гусеней ви не зможете проконтролювати тих комах, які знаходяться в яйці і захищені оболонкою», - стверджує науковець.

Для покращення контролю цього шкідника можна було б використовувати препарати на основі хлорпірифосу, які мають фумігантну та пролонговану дію.

Але експерт не радить цього робити, якщо поблизу знаходяться ентомофільні культури або насадження акації, яку часто використовують у якості лісосмуг, оскільки це може зашкодити бджолам.

Проти лускокрилих, що пошкоджують рослини на різних фазах (наприклад, підгризаючих совок чи вогнівок) неефективно використовувати неонікотиноїди, а препарати, що блокують синтез хітину на сої, без зрошення зазвичай не використовуються через їх високу вартість.

«Тому залишається працювати препаратами на основі фосфорорганіки чи інсектицидами із групи піретроїдів.

Залишається обирати серед препаратів на основі диметоату, наприклад, Бі-58 Новий, або серед інсектицидів на основі хлорпіріфосу з циперметрином.

Також до цих препаратів можна додати інсектицид на основі лямбда-цигалотрину», - стверджує Олександр Гончаров.

На думку експерта, використання комбінації фосфорорганічних препаратів та інсектицидів на основі піретроїдів має кращий ефект за рахунок синергізму, оскільки фосфорорганічні інсектициди підвищують чутливість комах до піретроїдів.

Ще одним небезпечним шкідником, за словами Сергія Ретьмана, є паросткова муха.

Вона відкладає яйце в паросток, який потім пошкоджує личинка, що призводить до його загибелі.

Втрати врожаю можуть сягати від 20 до 50% Проблема ще в тому, що личинку всередині рослини дуже важко контролювати, а муху агроном може просто не помітити через її малі розміри.

Єдиним виходом є протруювання насіння інсектицидними препаратами.

Проте агрономи не завжди використовують інсектициди для захисту сої.

В агропромхолдингу «Астарта-Київ» зазвичай не проводять обприскування проти комах або обходяться крайовими обробками препаратами на основі хлорпірифосу з додаванням циперметріну.

Справжнім лихом для сої стають кліщі.

Ці малопомітні шкідники призводять до того, що соя починає жовтіти та втрачає частину врожаю.

За словами Сергія Ретьмана, втрати можуть коливатись від 15 до 30, або навіть 40% , при високому рівні заселення.

Ці шкідники активізуються при високій температурі.

«Якщо на дворі 30 °C і сухо, то бери лупу і дивись, чи нічого червоного не бігає по листочку.

Якщо там вже є поодинокі особини кліща, то це свідчить про необхідність вносити акарициди», - стверджує Олександр Гончаров.

Але проблема захисту від кліщів у тому, що досі не існує препаратів, які б ефективно знищували як дорослих особин, так і яйця кліщів.

Тому агрономи вимушені комбінувати ці препарати.

Ще одним дієвим засобом контролю цих шкідників є колоїдна сірка, проте, за даними Олександра Гончарова, її недолік у тому, що використовувати її потрібно у нормі 12 кілограмів на гектар.

Тому експерт радить звернути увагу на вапняково-сірчаний відвар, рецепт якого досить легко знайти в інтернеті: «Цей продукт зареєстрований в США, виступає у якості акарициду, фунгіциду та сірчаного добрива.

Проте в Україні він не зареєстрований».

Загалом, технологія вирощування сої не є простою, але агрономи в Україні навчились із нею справлятись та отримувати достойний врожай.

І хоча тут є багато підводних каменів, таких як строки посіву та використання ґрунтових гербіцидів, проте досвід аграріїв щороку зростає, а технології вирощування покращуються і це призводить до збільшення врожайності цієї культури.

А як саме вони це роблять ми розповімо у наступному матеріалі, що буде присвячений одному з агрономів, який отримує високі врожаї сої в Україні.