Сила упаковки: чому ягідники відмовляються від пластику та які екологічні альтернативи існують

У 2021 році в Євросоюзі набуде чинності заборона на продаж будь-якого одноразового пластикового посуду.

Це означає, що більше не можна буде купити тарілки, столові прилади, палички для розмішування цукру, трубочки для пиття, ватяні палички, пакети, палички для повітряних кульок і деякі харчові контейнери.

Також до 2029 року Європа планує збирати 90% використаних пластикових пляшок на переробку.

Уже з 2019 року магазинам у ЄС заборонили безкоштовно роздавати пластикові пакети і тому багато споживачів перейшли на паперові та багаторазові пакети.

Це цілком виправданий крок.

За останні десятиліття пластик міцно увійшов в наше життя.

Він всюди: упаковка, посуд, товари для будинку, автомобілебудування.

Складніше назвати галузь, в якій його не застосовують.

У нього багато переваг - міцність, доступна ціна, привабливий зовнішній вигляд, але всі ці плюси затьмарені тим, що період розпаду цього матеріалу становить не одну сотню років.

Нещодавно науковий журнал Science Advances опублікував дослідження, відповідно до якого пластик почали масово застосовувати в 50-х роках минулого століття, а уже до 2015 року було його було вироблено близько 8,3 млрд тонн.

Це в 30 разів більше, ніж маса всього дорослого населення Землі.

Різні пластикові вироби розкладаються від 100 до 1 тисячі років.

Пакети та пластикові контейнери – близько 450 років.

Якщо темпи накопичення пластикового сміття не зменшаться, то до 2050 року на планеті буде близько 12 млрд тонн пластику, що дорівнює половині маси води озера Байкал.

Тому перехід з пластику на екопакування це навіть не мода, а гостра необхідність для планети.

Маленька небезпека великих масштабів.

В Україні ця проблема стоїть ще гостріше через неусвідомлення масштабів.

Адже ані усталених традицій сортування сміття, ані масової вторинної переробки пластику у країні просто немає.

Ситуація ускладнюється іще і тим, що населення не знає, яку справжню небезпеку приносить пластик для продукції.

Наведемо простий приклад.

Фермери вкладають величезні зусилля, щоб виростити партії стиглих ягід, дбайливо збирають та пакують врожай в пластикові контейнери.

Здавалось би, у чому небезпека? Але як пояснює кандидат медичних наук та провідний науковий співробітник лабораторії профілактичної та екологічної токсикології НПЦ "Гігієна" Олена Юркевич, небезпека причаїлась іще на складі пластикової упаковки, де вона зберігається без належного контролю, іноді під прямим сонячним промінням та за високих температур.

Тобто, ця упаковка уже є небезпечною навіть ще до того, як в неї потрапляє ягода.

Спробуємо розібратись, що відбувається всередині простого і звичного нам пластикового контейнеру?.

Потрапивши в «пластикову пастку», з ягодами починають відбуватись наступні процеси:.

при потраплянні прямих сонячних променів пластикові контейнери деформуються (про що неодноразово згадували самі фермери) і псується зовнішній вигляд ягід;.

сік під дією прямих сонячних променів та підвищеній температурі перетворюється на каталізатор виділення токсичних речовин, які з пластику потрапляють на продукт;.

пластик не має абсорбційної властивості, тому в контейнері з`являється конденсат і починає розмножуватись пліснява та бактерії;.

пластик не є «дихаючим» матеріалом і ягоди в ньому в прямому сенсі слова «задихаються», втрачаючи свою свіжість вже через кілька годин.

Як пояснює Юркевич, похідні пластику в людському організмі здатні викликати небезпечні реакції, зокрема навіть зміну гормонального фону.

Найбільш небезпечні пластикові токсини це – Бісфенол-А і Фталат.

ЕКО варіанти.

Виникає питання: «Яку ж упаковку обрати, якщо ви піклуєтесь про здоров’я своє та близьких людей?» Вихід є і це пакування із натуральних матеріалів, або ЕКО-упаковка.

Іще донедавна виробники продуктів харчування її майже не застосовували, проте зараз у супермаркетах яйця, гриби, помідори усе частіше можна побачити не у пластикових пінетках, а саме у натуральних кошиках із деревини, чи целюлози.

Вони виглядають быльш оригінально і приваблюють покупців.

Поки що на полицях магазинів така продукція займає приблизно 10-20% асортименту, проте у наступні роки кількість лише зростатиме.

Адже поступово і виробники ягід також переходять на ЕКО-пакування.

І у них на це інша, вагома причина.

Як засвідчує директор з розвитку ТОВ «Нікдарія» (ТМ i.

Berry) Євген Харлан, якщо хочеш продавати свій продукт у преміум-сегменті, піклуватись про його свіжість, а тим більше – експортувати ягоду до ЄС, то про пластик не може бути й мови, ритейл там приймає лише еко-пакування, тож компанії готові вкладати у це кошти.

Які ж види екологічного пакування ягідної продукції є на сьогодні в Україні?.

Перший варіант – упаковка із пресованої целюлози.

Для виробництва ягідних пінеток використовується спеціальна технологія і екологічна сировина – паперова маса, виготовлена ​​по тій же технології, що і яєчні лотки.

До переваг пінеток пресованої целюлози можна віднести те, що технічні характеристики ягідних контейнерів дозволяють зберегти форму, свіжість делікатного продукту, що особливо важливо в процесі транспортування.

Сам матеріал з високою абсорбцією поглинає зайву вологу і сік ягід, що не дозволяє утворюватися цвілі (на відміну від пластикових аналогів).

Такий результат досягається завдяки матеріалу та спеціальним «дихаючим» отворам.

Тож вона абсолютно безпечна, як для ягід, так і інших продуктів, і для навколишнього середовища (набагато швидше від пластику розкладається при утилізації).

При дотриманні температурного режиму продукцію можна транспортувати на достатньо далекі відстані без втрати якості.

Другий варіант – контейнери із деревинного шпону.

Кошики виготовляються з струганого шпону твердих порід деревини (берези, осики, дуба і ясена), що забезпечує більш тривалий термін зберігання фасованої продукції – приміром, за прийнятної температури ягоди можуть зберігатися до 5 днів.

Шпон не містить деревних смол, які можуть негативно позначитися на смакових якостях харчових продуктів.

Одноразова упаковка з деревини листяних дерев ідеальна для упаковки фруктів, ягід, овочів, грибів, горіхів, сухофруктів, хлібобулочних, кондитерських виробів, чаю, кави та ін.

Третій варіант – упаковка із тростини.

Після обробки тростини або листя агави залишаються волокна, які застосовують у виробництві посуду, упаковки, будівельних матеріалів і навіть біопалива.

В Україні цю сировину може легко замінити сировина із сорго чи навіть очерету.

Цю сировину із тростини прийнято називати багасса, з неї виробляють одноразовий посуд.

Склянки, тарілки, бокси, контейнери з тростини мають привабливий зовнішній вигляд, є екологічно чистим продуктом і при цьому не поступаються за міцністю пластиковим аналогам.

До того ж, посуд з тростини можна ставити як в морозильну камеру, так і в мікрохвильову піч без застережень для здоров'я.

Ну, і нарешті, термін розкладання такого екопосуду становить всього кілька місяців.

Четвертий варіант – тара із висівок.

Буквально на початку цього року в Україні з’явився посуд із висівок.

Створюють таку екотару за спеціальною запатентованою технологією, стискаючи пшеничні та кукурудзяні висівки, або водорості, чи полімери на рослинній основі за допомогою пресу та гарячого повітря.

Таким чином тонну пшеничних висівок можна перетворити на 10 тисяч тарілок чи мисок.

Ще донедавна його виробляли тільки в Польщі, а тепер таку продукцію можна знайти і у нас.

На відміну від пластикових і паперових тарілок, цей посуд добре тримає форму, є твердим, в ньому можна розігрівати і запікати продукт.

Виробник запевняє, що тарілки з висівок повністю розкладаються за 30 днів.