Уранці 4 травня у Черкасах перехожі знайшли на вулиці з розбитою головою місцевого журналіста 57-річного Вадима КОМАРОВА.
Йому зробили операцію, але так і не отямився.
46 днів був у комі.
Помер 20 червня.— Вадима вбили, але його і далі бояться, — каже письменниця 55-річна Валентина Коваленко.
— На сесіях обласної ради він любив сідати біля мене.
Часто розповідав про розслідування, якими страшенно дратував тих, кого це безпосередньо стосувалося.
Якось спитала: "Ви так глибоко й відверто копаєте.
Не боїтеся, що вас уб'ють?" "Нехай бояться мене", — віджартовувався Комаров.
Раніше в журналіста двічі стріляли: 25 років тому — коли він розслідував справу про хабарництво прокурорів, та у вересні 2016-го — намагався викрити недоброчесних суддів.
Останнім часом публікував статті щодо проблем у Черкаській виправній колонії №62.— Коли Вадим почав активну блогерську діяльність, стала запрошувати його на ефіри, — говорить журналістка Ольга Мальована.
— Ми переймалися однаковими темами — місцевими та політичними питаннями.
Вадим був принциповий, щирий, іронічний і самокритичний.
Почуття гумору разом із дотепними та влучними коментарями робили його неповторним.
Він був авантюрист: сміливий і безстрашний.
Практично жив роботою.
Знав, що і де відбувається.
Скрізь встигав.
Дружина Оля його підтримувала.
Ставився до неї з великою теплотою.
Казав: "Пора бігти — мене кохана вдома чекає".
Вадим Комаров навчався у Люботинській школі-інтернаті на Харківщині.
1991-го створив підприємство з виготовлення будівельних матеріалів.
Кілька років працював у черкаському виданні "Антена", видавав газету "Фактор".
Торік заснував газету "Черкаські відгуки".
Часто публікував пости на сторінці громадської організації "Агенція антикорупційних реформ" у "Фейсбуку".
Справу розслідує поліція.
Склали фоторобот ймовірного нападника.
Його розшукують.