Коли навіть "дитина” вже виходить на пенсію. Прощання із Фернандо "El Nino” Торресом

Видатні, екстравагантні, контроверсійні, блискучі, успішні чи нелегкі кар’єри футбольних зірок урешті колись мусять дійти до свого логічного завершення.

Тепер настала черга і Фернандо Торреса, одного із найтитулованіших футболістів сучасності, двічі чемпіона Європи, чемпіона світу, володаря кубків Ліги Чемпіонів та Ліги Європи, Кубка Англії.

Коли Торрес вирішив, що "час настав”?.

Вранці 21 червня 35-річний іспанський футболіст, який упродовж останнього року грає за японський клуб "Саган Тосу”, записав відеозвернення до своїх фанатів, де заявив, що настав час завершити свою футбольну кар’єру після 18 захоплюючих років у грі.

Також він зазначив, що через 2 дні, 23 червня о 10:00 за місцевим часом, збирається дати прес-конференцію в Токіо, де має намір все пояснити та відповісти на запитання.

Що стало зрозуміло із прес-конференції?.

Причина для такого рішення виявилася простою — Торрес усвідомив, що вже не здатен відповідати тим вимогам щодо фізичної форми, які є у сучасному футболі.

Він запланував свій прощальний матч на 23 серпня проти "Віссел Кобе” — команди, де грають його колишні партнери по збірній та хороші друзі Андрес Ін’єста та Давід Вілья.

Також іспанець сказав, що не відкидає варіанту продовження своєї діяльності в якості тренера в майбутньому.

Деякі цитати із прес-конференції.

Про причини завершення кар’єри.

"Я горджуся всіма досягненнями, які я здобув за період моєї професійної футбольної кар’єри.

Коли я ще був молодшим, то думав виключно про трофеї.

З віком почав розуміти, що завоювати повагу — значно важливіше.

Добре знаючи себе та прислухавшись до власного тіла, я зрозумів (особливо на ментальному рівні), що час, коли я не зможу демонструвати футбол на високому рівні, вже досить близько.

Тому, перш ніж це станеться, я надаю перевагу тому, щоб завершити кар’єру на хорошій ноті.

Я більше не насолоджуюся грою так, як раніше.

Тому я вирішив, що найбільш чесним буде піти зараз.

Я хочу завершити кар’єру із чистим сумлінням”.

"Чи маю я щодо себе високі вимоги? Я завжди хочу бути чесним передусім із собою і грати на такому рівні, на якому повинен.

Я завжди віддавав всього себе у грі та викладався на повну.

І я все ще робитиму це упродовж наступних двох місяців”.

Фернандо Торрес — тренер?.

Коли було задано запитання про майбутнє та подальші плани, Фернандо відповів, що одразу після завершення кар’єри футболіста буде виконувати консультативну роль у його теперішньому клубі "Саган Тосу” та допомагатиме шукати молодих перспективних іспанських футболістів для цієї команди.

Не відкидає він і варіанту повернення в Європу заради тренерської кар’єри.

"Мені просто необхідно трохи часу, щоб побути з сім’єю та продумати свій наступний крок.

Я ще не знаю, що це буде — тренерство чи менеджмент.

Я думаю, що вчитимуся і тому, й іншому та просто чекатиму на дзвінок із відповідною пропозицією".

Також виявилося, що Торрес залишається відкритим до ідеї повернення до рідного "Атлетико” в майбутньому після того, як здобуде певний тренерський досвід.

"Коли я був ще малою дитиною, я відчув покликання, щоб стати футболістом.

Я впевнений, що тренерське покликання прийде у такий же спосіб.

Мені не потрібно спеціально його шукати”.

Справжній друг родом із Ліверпуля.

Згадав "Ель Ніньйо” і про своїх друзів.

Особливо відзначив легендарного капітана мерсисайдців Стівена Джеррарда.

"Я завжди говоритиму, що найкращим футболістом серед тих, із якими мені доводилося грати, є Стівен Джеррард.

У його особі я знайшов того футболіста, який продовжував мою власну гру.

Думаю, що мій ігровий рівень наче переходив у інший вимір, коли ми були на полі разом.

Я би дуже хотів повернутися в ті дні хоча б на мить”.

Коли прозвучить останній фінальний свисток?.

Врешті, Торрес подякував усім за підтримку та запросив на прощальний матч.

"Дякую всім, хто підтримував мене в цей нелегкий момент.

Моя остання гра відбудеться в Тосу 23 серпня з "Віссел Кобе".

Я зіграю зі своїми друзями Ін’єстою та Вільєю.

Це буде те протистояння, яке я б ніколи не міг собі й уявити раніше.

Думаю, що це ідеальний момент та гідне завершення”.

Чим нам запам’ятався Фернандо Торрес?.

Торрес — один із найкращих форвардів свого покоління.

У свої найкращі роки він був по-іспанськи технічним, чудово відчував правильний момент та ворота загалом, володів досить високою швидкістю та вмінням різко, майже синкоповано змінювати темп.

Це давало змогу розбивати структуру захисту суперників такими несподіваними маневрами, продуманими та видовищними водночас.

Атлетичність та чудова техніка дозволяли йому бути ініціативним, але не егоїстичним форвардом водночас.

За його словами, він завжди старався бути форвардом, який є інтегральною частиною команди.

Що цікаво, Фернандо мав усі шанси стати воротарем, проте саме через наполягання батьків та бачення першого тренера, його швидко перевели в атаку.

Він — наймолодший капітан "Атлетико” в історії.

Коли запалилася зірка Фернандо, "матрацники” також почали переживати різке піднесення.

Команда виходить до Прімери в сезоні 2002-2003, а ще через сезон потрапляє до фіналу Кубка Інтертото.

І хоча перший дебютний сезон майбутньої легенди "Атлетико” не був блискучим, уже за 2 роки, у віці 19 років, він стає наймолодшим капітаном команди та третім бомбардиром трофею Пічічі за версією газети Marca.

Молодий та перспективний, саме тут за ним і закріпилося прізвище "дитина” ("El Niño”).

А в "Ліверпулі” він розкривається на повну, перетворюється на справжнього убивцю із обличчям дитини та улюбленцем на "Енфілді”.

Торрес став найкращим бомбардиром-дебютантом в історії АПЛ, не будучи британцем.

За 4 сезони, проведених у "Ліверпулі”, "Ель Ніньйо” забиває 81 гол у 142-х матчах (причому позначка у 50 перших голів була досягнута за рекордно короткий період як для легіонера).

Його зв’язка із капітаном мерсисайдців Стівеном Джеррардом тоді вважалася еталонною і чи не найефективнішою в Європі.

Роки, проведені в Ліверпулі, стали зенітом його кар’єри.

У 2008 році Фернандо номінували на "Золотий м’яч”, і за результатами голосування він посів 3-є місце (тоді найпрестижнішу особисту нагороду у футболі вперше здобув Кріштіану Роналду).

Окрім того, тоді ж Торрес зазнає і неймовірних успіхів на рівні збірної Іспанії.

У 2008 році завдяки його голу у фіналі, іспанці стали чемпіонами Європи.

А через 2 роки Фернандо, який також блискуче себе проявив у цьому турнірі, стає вже чемпіоном світу разом зі своїми товаришами по збірній.

Проте амбіції гнали його за трофеями далі.

В результаті він переконався, що фанати на "Енфілді” вміють палко любити, проте зрад не пробачають.

Саме тому колишній улюбленець Торрес надовго залишиться там persona non grata після свого спонтанного переходу до "Челсі”, аж до повернення туди в якості запрошеного гравця на прощальний матч Стівена Джеррарда.

Заспівавши ще раз і востаннє присвячену йому "Fernando Torres, Liverpool’s number 9”, уболівальники тим самим нарешті показали готовність пробачити… і співчуття щодо наслідків його фатального трансферу.

І навіть попри надзвичайно різке індивідуальне падіння у складі "аристократів”, Фернандо вдавалося лише нарощувати свою зірковість та статусність за рахунок командних трофеїв.

Навіть незважаючи на спричинену численними травмами невпевненість, вражаюче низьку результативність та неспроможність витримувати жорсткі сутички за м’яч та пресинг, саме у складі "Челсі” він зумів здобути Кубок Ліги Чемпіонів, Ліги Європи (де він став найкращим бомбардиром), Кубок Англії.

Отже, завдання із трофеями можна вважати виконаним.

Окрім того, Торрес показав свою надприродню здібність до реінкарнації фізичної форми, коли він опиняється у складі національної збірної.

Так, на Євро-2012 в Україні та Польщі його було визнано найкращим бомбардиром турніру.

А далі, зробивши короткий транзит через "Мілан”, "Ель Ніньйо” нарешті знову повернувся додому.

Тоді всі футболісти "матрацників” доклали великих зусиль, щоби здійснити його давню мрію та допомогти йому виграти Лігу Європи разом із командою, із якої все почалося.

Здавалося, що у рідних стінах Торрес переживає другу футбольну молодість.

Проте рік тому, тверезо оцінивши ситуацію, іспанець вирушає догравати до Японії.

Ще через рік, кілька днів тому, йому вистачило сміливості й зовсім відмовитися продовжувати грати далі.

У Фернандо Торреса була одна із найконтроверсійніших кар’єр у сучасному футболі.

Уболівальники точно запам’ятали його по-різному: наймолодший капітан "Атлетико”, молодий "месія” для "матрацників”; легенда "Ліверпуля”, друг Джеррарда, а потім той, чию футболку палили на "Енфілді” та проклинали; нерезультативний "грошовий мішок” у "Челсі”, той, хто став "братом по нещастю” Андрія Шевченка і поповнив ряди форвардів, чию кар’єру погубив перехід до "аристократів”; безкомпромісний форвард збірної Іспанії, найкращий гравець Євро-2012 (в багатьох українців він точно асоціюється саме із цим); врешті, "той блондин із реклами Pe(p)si”.

Проте цей непересічний шлях у футболі важко не зауважити та не оцінити.

Сподіваємся за декілька років побачити сеньйора Торреса вже в амплуа успішного тренера.