Лежатиме Панночка в труні. Чи буде танцювати в ній канкан

20 червня в Міжнародному центрі культури і мистецтв Федерації профспілок України в Києві покажуть прем'єру балету "Вій" за мотивами повісті Миколи Гоголя.

Музику написав 44-річний Олександр Родін.

Поставив – головний балетмейстер театру "Київ Модерн-балет" 47-річний Раду Поклітару.

Він розповідає про роботу над виставою.

Живу в Україні 14 років.

Але не ставив нічого з української літератури.

Багато читав, про що повість Миколи Гоголя, хто такий Вій.

Намагатися відштовхуватися від цього у творчості – безвихідь.

Треба вигадати свою історію і жити нею.

Мій Вій – приголомшливий.

Складніший і поліфонічніший, ніж заведено в сценічних інтерпретаціях Гоголя.

Не люблю розповідати про майбутній спектакль.

Не хочу, щоб публіка йшла з повним розумінням того, що побачить.

Я, звісно, деміург (творець.

– Країна), але іноді Галатея сильніша за Пігмаліона (у давньогрецькій міфології скульптор Пігмаліон створив зі слонової кістки Галатею й закохався в неї.

На його благання богиня Афродіта оживила статую.

– Країна).Разом із головними героями з'явився персонаж, якого немає в Гоголя.

Це дівчина Хоми Брута – Василина.

Не буде у виставі традиційних декорацій, лише 3D-проекція.

Лежатиме Панночка в труні.

Чи буде танцювати в ній канкан – подивимося.

Сучасний театр цікавий тим, що кожен режисер чи хореограф насамперед – інтерпретатор, а не ілюстратор.

Для цього є академічне мистецтво.

Ніхто ж не хоче прийти і побачити точну балетну копію фільму "Вій" 1967 року.

Руки не доходили створити щось на українську тематику.

Та в якийсь момент я зрозумів, що вже і час, і треба, і хочеться.

Прочитав багато української класики.

До книги як першооснови для створення балету висуваю такі вимоги – образність, яскравість характерів, контрастність, різноманітність, динаміка.

І не в останню чергу має бути назва, яка добре продаватиметься.

Музику написав композитор Олександр Родін.

Співпрацювали з Національним симфонічним оркестром України під керівництвом Володимира Сіренка.

У запису партитури брали участь 82 музиканти.

Вперше в Україні залучили стародавній австралійський духовий народний інструмент діджериду та кілька перкусій, які Олександр Родін сам вигадав і виготовив.

Вій не може бути уособленням абсолютного зла.

Бо абсолютне зло – це пороки, які є в нас самих.

Він просто їхнє дзеркало.

Балет, насправді, про неідеального Хому Брута.

Він і в Гоголя такий – із купою вад.

Але хто із нас досконалий? Уся європейська культура родом із Давньої Греції.

Головна мета давньогрецького театру, попри банальність поняття, це катарсис – очищення через співчуття до головного героя.

Тому хочу, аби хоча б один глядач у залі зміг асоціювати себе з Хомою Брутом.

З усіма плюсами і мінусами, недоліками й перевагами.

Завжди сподіваюся, що в мене найкращі у світі актори, і самі все розуміють.

Звісно, даю завдання і коригую, коли щось не подобається.

Це звичайна режисерська робота.

Але я – не режисер із надвисокими вимогами.

У театрах є методика: до того, як перейти до роботи над постановкою, актори проводять спільні читання п'єси, усамітнюються в запропонованих обставинах, їдуть на три місяці, закриваються в глушині, щоб просочитися духом твору.

В нас такого немає.

Ми приходимо в зал, репетируємо, я вигадую.

Робити вистави в "Київ Модерн-балет" просто і легко, бо всі артисти вносять пропозиції.Хома присутній на сцені всі два акти, має лише чотири хвилини відпочинку.

Ми пройшли з двома виконавцями головної ролі Іллею Мірошніченком та Владиславом Детюченком матеріал від початку до кінця – витримати можливо.

Виснажливо, але людський організм привчається до навантажень.

Є така хореографічна форма в класичному балеті, як варіація – сольний танець.

Чоловічий зазвичай триває від 45 секунд до хвилини.

Учені зробили заміри: навантаження, яке зазнає організм танцюриста під час варіації, непідготовлену людину призведе до смерті.

Питання – у тренуванні.Комунікую багато і легко.

Але при створенні режисерського плану, який є основою для будь-якого проекту, мені потрібне усамітнення.

В ідеалі – ще й вимкнений телефон.

Тільки я, музика і комп'ютер.

Щоб написати думки по проекту "Спляча красуня", зняв номер у готелі у Ворзелі під Києвом.

Годинами ходив околицями в навушниках.

Вислухав 10 варіантів "Сплячої красуні" Петра Чайковського від різних диригентів, обирав найкращий.

Це був кінець травня, світило сонце, сидів під парасолею на балконі – бо інакше не було видно на моніторі комп'ютера, що пишу.

Відчував абсолютне щастя.

Бо це той період роботи, коли немає необхідності працювати з людьми.

Є тільки я і фантазії.З "Вієм" теж вдалося усамітнитися.

Але композитор уже мав 30 хвилин музики.

Треба було зрозуміти, як взаємодіє з лібрето.

Бо з композиторами-класиками простіше, вони нічого переписувати не будуть.

А з Родіним завжди є спокуса попросити щось змінити.

Намагався мінімально цим користатися, було цікаво цілісно й недоторканно втілити в хореографії те, що пропонує він.

І в цьому – більша віртуозність, ніж спроба режисера Поклітару змусити композитора Родіна переробляти свою музику під мої невгамовні фантазії.

Лише у двох місцях просив Олександра про зміни.

У першому акті потрібен був номер, без якого танцівники не встигають переодягтися для наступної сцени.

І мені було потрібно трохи більше часу, щоб закінчити першу ніч у церкві, бо в Олександра все обривається раптово.

Розумів, що я не факір – не зможу швидко змінити відчуття, дихання, атмосферу, і перенести глядача в інше приміщення.

Родін вирішив це питання.

Не знаю, чи буде постановка вселяти жах.

Років сім тому, мені подзвонили від режисера Романа Віктюка.

Сказали, що хоче запросити мене хореографом у свій проект.

Я прийшов на зустріч у готель "Україна".

Там був автор книжки, драматург, який переробив її на п'єсу, художники і Віктюк.

Чомусь постійно намагався мені перекладати: "Москалику, ти нічого не розумієш українською".

"Не надо мне ничего перекладати, я все понимаю", – кажу.

"Ні, ні", – відповів.

І цілий вечір навіщось перекладав.

Коли ми закінчили обговорення спектаклю, я спитав: "Єдине, що не зрозумів, це буде смішний спектакль чи страшний?" – "Радочка, такий смішний, щоб у кінці страшніше було".

Сподіваюсь, що так і в нас буде.

Але якщо ми не говоримо про американський кіногумор категорії Б (малобюджетні комедійні фільми.

– Країна), то всі інші емоції передбачити на 100 відсотків неможливо.

Звісно, мене може торкати, але не чекаю, що зал реагуватиме так само.

Я із задоволенням проживу вечір прем'єри з глядачами і потім зроблю висновок: чого вийшло більше – жахливого, смішного чи трагічного.

Цього разу я не перечитував "Вія".

Важливо мати ті спогади, з якими прийде глядач.

Якщо ставиш "Війну і мир", сподіватися, що всі перечитають двотомник перед тим, як прийти на спектакль, – сумнівно.

Вія виконуватиме живий артист.

З ляльками ми тимчасово зав'язали, після "Сплячої красуні".

Спектаклі зазвичай набирають якість із часом.

Зникають технічні помилки, не дуже помітні глядачам.