Подвійні стандарти адвокатської Ради Київщини

Ця історія могла б бути сюжетом для детективу Агати Крісті – якби тільки не відбулася у реальному житті.

Чотири роки тому вітчизняну адвокатську спільноту сколихнула звістка про замах на київського адвоката Олександра Вишневого….

Адвокатська Рада Київської області вимагала від поліції знайти та покарати злочинців, що зазіхали на життя їх колеги.

І злочинців було знайдено – причому там, де ніхто і не очікував….

По слідах таємничої сім-карти.

Як вказано у матеріалах справи, 25 серпня 2015 року о 22:30 біля будинку №43 по вулиці Київський шлях у Борисполі невідома особа напала на адвоката Олександра Вишневого та вдарила його ножем у грудну клітину.

На щастя для адвоката, поранення виявилося непроникаючим – тобто, грубо кажучи, просто глибоким порізом.

Адвокатська спільнота підняла тривогу.

Адже це був не перший замах на Вишневого: місяцем раніше на нього вже нападали двоє невідомих осіб, однак – знов-таки на щастя адвоката – він відбувся лише розбитим вухом та подряпиною на чолі.

Сам Вишневий вказував, що напад пов’язаний із його професійною діяльністю, а точніше, з його судовим протистоянням із транспортною компанією «Клайт».

Також постраждалий заявив, що 17 серпня йому телефонувала невідома особа, яка погрожувала йому розправою, якщо він не припинить свою діяльність проти «Клайту».

Отже, картина вимальовувалася ясніша ясного: компанія-перевізник, яка намагається залякати – а, можливо, і фізично усунути адвоката, адвокат, який став жертвою своєї професійної діяльності, і, до купи, бездіяльна поліція, яка допустила аж два замахи на жертву.

Рада адвокатів Київської області негайно написала звернення на ім’я начальника обласного ГУ МВС із вимогою взяти цю справу на особистий контроль, бо інакше обурені адвокати вийдуть на протест під будівлю ГУ.

Утім, поліція виявилася не такою вже й бездіяльною, як могло б здатися на перший погляд.

Перш за все, було перевірено факт погроз: дійсно, 17 серпня на номер Олександра Вишневого двічі телефонувала невідома особа, яка знаходилася у зоні прийому базової станції в смт Вишневе.

Через п’ятнадцять хвилин з телефону з таким же IMEI, але вже з іншої сім-карти, телефонували на номери власниці компанії «Клайт» Надії Кліміної та її чоловіка.

За даними слідства, 25 серпня, у день замаху на адвоката Вишневого, цей телефон вмикається знову – о 20:00 у місті Бориспіль, на місці скоєння злочину, і працює до 22:30 – тобто до моменту нападу.

За цей час зловмисник встиг зателефонувати ще одній особі – на номер, який вперше було активовано о 20:00 у Борисполі і який вимкнувся у час нападу.

Більше цей номер не вмикався, тож слідчі зробили висновок, що він слугував для одноразового зв’язку між зловмисником та його спільником.

Тоді поліція почала «розкручувати» спільника.

Виявилося, що сім-карта, на яку телефонував злочинець, була придбана у той же день нападу – о 16:00 в магазині «АЛЛО» у київському ТРЦ «Піраміда», що на проспекті Бажана.

Сподіваючись встановити особу спільника, слідчі почали переглядати записи відеокамер спостереження ТРЦ – і тут їх очікував сюрприз.

Камери зафіксували, що о 16:00 до магазину «Алло» заходить чоловік, за прикметами схожий на нападника, а разом з ним заходить… його майбутня «жертва», адвокат Олександр Вишневий! Вишневий придбає у магазині мобільний телефон, а потім «жертва» і «нападник» разом від’їжджають від торгівельного центру на «мерседесі» Вишневого.

Дослідження телефонних дзвінків Вишневого підтвердило, що в цей час він дійсно знаходився в районі ТРЦ «Піраміда».

Більше того, як виявилося, до того адвокат весь день передзвонювався з абонентом «Київстару», який, судячи з даних станцій прийому, рухався з Житомирської області у напрямку Києва і доїхав ТРЦ «Піраміда» у той же час, що й Вишневий.

Потім сім-карта «Київстару» вимкнулася і знов з’явилася у мережі о 23:00 – тобто, після «нападу» і вимкнення картки зловмисника.

Тепер слідчим залишалося лише перегорнути останню сторінку цього детектива, і вони це успішно зробили.

«Нападником», який телефонував до Вишневого з погрозами, а потім разом із своєю «жертвою» імітував замах, виявився друг дитинства Вишневого, такий собі Руслан Малик.

Він же телефонував до подружжя Кліміних, намагаючись створити враження, ніби власниця «Клайту» причетна до погроз і, у кінцевому рахунку, до нападу на адвоката.

Під час обшуку у Малика був знайдений телефон та ніж, яким було поранено Вишневого, після чого Малик почав «колотися».

Як виявилося, автором ідеї із «замахом» був сам Вишневий, який намагався змусити компанію «Клайт», що займалася пасажирськими перевозками у Київській області, передати їхні маршрути підконтрольним йому перевізникам.

Напад із ножовим пораненням мав переконати слідство, що власниця «Клайту» намагається фізично усунути Вишневого, після чого подружжя Кліміних мав чекати арешт, а їхню компанію – розірвання договорів з Київською ОГА на маршрути, на яких наклав око адвокат Вишневий.

Однак для повної правдоподібності адвокату був потрібний реальний «нападник», на роль якого він і запросив свого друга дитинства.

Власне, у цій оборудці Вишневого підвела жадібність: накупивши «одноразових» сім-карт, він у той же час поскупився придбати своєму спільнику інший телефон – що і дозволило слідчим врешті-решт розплутати цю плутанину.

Несподівана розв’язка.

Отже, справа перевернулася з ніг на голову.

Поліція відпустила подружжя Кліміних, яких було затримано раніше, і зняла арешт з рахунків їхньої компанії.

Здавалося б, тепер на місце Кліміних мали б сісти Вишневий з Маликом – але не так сталося, як гадалося, оскільки у справу втрутився батько дружини Вишневого Аліни, суддя Київського апеляційного адмінсуду Володимир Мельничук.

Тож не дивно, що справа підозрюваного, який має такого впливового тестя, була спущена на гальмах.

Адвокат Вишневий продовжив свою буремну діяльність в улюбленій царині – у сфері пасажирських перевезень, аж поки навесні 2019 року знову не попав у поле зору слідства.

На цей раз Вишневий попався на вимаганні майнових прав у бориспільского перевізника Олександра Кисельова.

Восени 2016 року Вишневий повідомив Кисельову, що, за його інформацією, ФОП Кисельова має бути ліквідований і пообіцяв, що владнає цю справу за 10 000 доларів одноразово і 5% прибутку підприємства щомісячно.

Деякий час Кисельов слухняно платив адвокату-вимагачу, але після завершення терміну договору з міською адміністрацією заявив, що не хоче подовжувати договір за цим маршрутом і, відповідно, грошей від нього Вишневий більше не побачить.

На що Вишневий порадив Кисельову «подумати» і попередив, що його можуть чекати проблеми.

Після цього, як вказано у матеріалах прокуратури Київської області, «приблизно об 11 годині 23.03.2019 на громадській зупинці біля магазина «Смак» по вулиці Київський шлях, 79 у м.

Бориспіль невстановлені особи за участю представників громадського формування «Стоп-нелегал», виконуючи вказівки Вишневого О.

А., здійснили блокування роботи транспортного підприємства ФОП Кисельов О.

з метою вимагання грошових коштів, що створило умови, при яких Кисельов О.

повинен знову надавати грошові кошти Вишневому О.

для здійснення своєї законної господарської діяльності».

Схожу оборудку Вишневий провернув і з транспортною компанією «Надія-2000», яка працювала на автобусному маршруті №772 «Бузова – Київ АС Дачна».

Адвокат вимагав у «Надії-2000» передати цей маршрут компанії «СпецІнтер.

Транс», а коли власники «Надії-2000» не пристали на його вимоги, звернувся до керівника громадської організації «36 сотня» Віктора Дигаса.

За планом Вишневого, активісти «36 сотні» (в ідеалі – з числа учасників АТО) мали організувати блокування автобусів «Надії-2000», за що Дигас отримає 20 000 гривень.

Після цієї розмови, Дигас, не довго думаючи, пішов із заявою до прокуратури.

Там йому порадили пристати на пропозицію Вишневого, щоб правоохоронці змогли взяти адвоката на місці злочину.

У той же час до прокуратури звернулося керівництво «Надії-2000», яке змогло задокументувати факт спроби вимагання на користь «СпецІнтер.

Розмова Віктора Дигаса та адвоката Олександра Вишневого (оперативне відео від 27.03.2019, фрагмент).

Вишневий повідомляє Дигасу, що його місія виконана і «Шуба» (керівник «Надії-2000» Дмитро Шубін) нарешті згодився передати маршрут «бабусі» (директору ТОВ «СпецІнтер.

Транс» Тетяні Лобановій).

ОБЕРЕЖНО, НЕНОРМАТИВНА ЛЕКСИКА!!!.

Врешті-решт, весною 2019 року Вишневому було повідомлено про підозру за ч.

2 ст.

189 Кримінального кодексу – вимагання передачі прав на майно з погрозою обмеження прав, свобод та законних інтересів потерпілих, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Однак у справу знов втрутився всесильний тесть.

3 квітня 2019 року Шевченківський райсуд міста Києва відпустив Вишневого, не обравши для нього жодного запобіжного заходу.

А тепер підведемо юридичні підсумки.

1) Дії Вишневого, вчинені в серпні 2015 року, а саме: організація злочину, який полягає у створені «уявного замаху на його життя», створення штучних доказів з обвинуваченням в особливо тяжкому злочині власників компанії ТОВ «Клайт» та завідомо неправдиве повідомлення правоохоронних органів про вчинення даного злочину підлягає кримінальній оцінці згідно ч.

2 ст.

383 КК України (завідомо неправдиве повідомлення суду, прокурору, слідчому або органу досудового розслідування про вчинення злочину поєднані з обвинуваченням особи в тяжкому чи особливо тяжкому злочині або із штучним створенням доказів обвинувачення, а також вчинені з корисливих мотивів), що тягне за собою обмеження волі на строк від двох до п’яти років або позбавлення волі на той самий строк.

2) Дії Вишневого, вчинені весною 2019 року (оборудка з компанією «Надія-2000» та ФОП Кисельов), оцінюються відповідно до ч.2 ст.

189 КК України, а саме, вимагання, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням свого службового становища, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або з пошкодженням чи знищенням майна, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, яке карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Отже, завдяки тестеві – судді Майдану адвокат-шантажист гуляє на свободі вже щонайменше зайвих два роки, при тому, що за повторний злочин йому світить мінімум три.

І тут мимоволі виникає підозра, що справа не лише у батьківський любові судді Мельничука до Аліни Вишневої: кінець кінцем, навіть найлояльнішому тестеві давно вже набридло б постійно витягувати з-за грат зятя-злочинця.

Скоріше можна повірити, що суддя Мельничук сам має зиск із сумнівної діяльності Вишневого – якщо тільки не є її справжнім організатором.

Але окрім складних відносин Вишневого з законом є і інший бік справи – професійно-етичний.

І ТОВ «Клайт», і ТОВ «Надія-2000» свого часу були його клієнтами, а від адвоката клієнт зазвичай не має таємниць, як пацієнт – від лікаря.

Тим не менш, Вишневий, всупереч адвокатській етиці, фактично зливав колишніх клієнтів їхнім конкурентам – не кажучи вже про те, що в подальшому він вчиняв проти них кримінальні злочини.

Однак Рада адвокатів Київської області чомусь ніяк не зреагувала на поведінку свого колеги – і не реагує й досі.

Як пояснити цю дивну байдужість, ми не знаємо, але сподіваємося, що причиною є банальний брак інформації.

Інакше б довелося визнати, що адвокатська етика в Україні – поняття настільки розтяжне, що може включати в себе навіть злочин.