Суд ЄС пояснив скасування санкцій проти Януковича і компанії: Мало свідчень

Рішення Суду ЄС щодо зупинення санкцій проти президента-втікача Віктора Януковича та його оточення були викликані недостатністю свідчень щодо дотримання під час порушеного проти них кримінального розслідування фундаментальних прав, зокрема, права на ефективний правовий захист.

Відповідне обґрунтування міститься у судовому рішенні, яке оприлюднене на сайті Суду ЄС.

Як раніше повідомляв Главком, Суд ЄС скасував рішення Ради ЄС, якими обмежувальні заходи, застосовані проти Януковича та його сина Олександра, продовжувалися у період з 6 березня 2016 року по 6 березня 2017 року, а також з 6 березня 2017 року і до 6 березня 2018 року, а також стосовно обмежувальних заходів, які були продовжені проти членів оточення тодішнього президента - Олександра Клименка, Сергія Арбузова, Віктора Пшонки, Артема Пшонки та Андрія Клюєва на період з 6 березня 2018 року по 6 березня 2019 року.

Всі перераховані особи з 2014 року були включені до переліку осіб, щодо яких застосовувалося заморожування фондів, на підставі того, що вони були суб’єктами кримінального переслідування в Україні з розслідування злочинів у зв’язку з розтратою державних коштів та їх незаконним виведенням з країни.

«Передусім, Суд, керуючись принципом прецедентного права, який виник із ухвали Суду юстиції у справі «Азаров проти ради ЄС», підтвердив, що судочинство ЄС має переглядати законність усіх актів ЄС із точки зору дотримання фундаментальних прав.

У цьому зв’язку, хоча Рада ЄС може основувати ухвалу або продовження обмежувальних заходів на рішенні третьої держави, вона має сама перевірити рішення Ради… на предмет того, чи була відповідність праву на захист та праву на ефективний судовий захист на час ухвали рішення.

Суд дійшов висновку, що заява про причини для продовження Радою обмежувальних заходів не включала жодного посилання на те, що Рада перевірила відповідність рішення дотриманню таких прав», - йдеться в ухвалі Суду.

Суд ЄС запропонував Раді ЄС, зокрема, перевірити рішення, прийняті в рамках Спільної закордонної та безпекової політики (СЗБП) 2016/318 від 4 березня 2016 року на доповнення до рішення 2014/119/СЗБП стосовно обмежувальних заходів, спрямованих проти певних персон, установ та органів з огляду на ситуацію в Україні (OJ 2016, L60, p.76) на період з 6 березня 2016 року по 6 березня 2017 року, та рішення Ради (СЗБП) 2017/381 від 3 березня 2017 року, що доповнює рішення 2014/119/СЗБП стосовно обмежувальних заходів, спрямованих проти певних персон, установ та органів з огляду на ситуацію в Україні (OJ 2016, L60, p.76) на період з 6 березня 2018 року по 6 березня 2019 року.

При цьому зазначається, що справа за номером Т-286/18, порушена Азаровим проти дій Ради ЄС із продовження обмежувальних заходів проти нього на період з 6 березня 2018 року по 6 березня 2019 року все ще розглядається, попереднє слухання відбулося 20 травня 2019 року.

Суд ЄС дійшов висновку, що жодна інформація, яка містилася в листах від влади України, на яких Рада ЄС основувала своє рішення щодо продовження обмежувальних заходів у справі, не надає можливості для висновку, що Рада ЄС володіла достатньою інформацією для перевірки щодо дотримання вище наведених прав.

Водночас, за постановою Суду, проведення такої верифікації було обов’язковою процедурою, незалежно від будь-яких свідчень, представлених українською стороною щодо необхідності заморожування фондів.

По-друге, Суд ЄС визнав недостатніми аргументи Ради ЄС стосовно того, що кримінальне розслідування було предметом судового розгляду в Україні і що кілька судових рішень були ухвалені в цьому контексті, на підтвердження перевірки факту дотримання прав, про які йде мова.

Суд ЄС визнав такі рішення недостатніми для того, щоб лише на їх основі продемонструвати, що рішення влади України ініціювати та провести кримінальне провадження, на якому було основано рішення про продовження обмежувальних заходів, було прийнято у відповідності з правом на захист та правом на ефективний судовий захист.

Як зазначається в ухвалі Суду ЄС, апеляція може бути подана до Суду юстиції щодо рішення загального Суду протягом двох місяців і 10 днів з моменту оголошення рішення.

При цьому факт анулювання передбачає анулювання актів, прийнятих інституціями ЄС, які суперечать законам Європейського Союзу.

Держави-члени, Європейські інституції та окремі особи можуть, за певних умов, оскаржити акт анулювання перед Судом юстиції або перед загальним Судом.

Якщо такі дії будуть добре обґрунтованими, сам акт може бути анульованим.

«Інституції, яких це стосується, мають заповнити будь-який правовий вакуум, що утворився», - йдеться у постанові суду ЄС.