«Справа Вишинського» як дзеркало війни

Валентина Самар, ZN.

Вважається, що одна з головних цілей будь-якої інформаційної війни — так впливати на противника, аби він самостійно і без примусу приймав рішення, вигідні інший стороні.

У всіх без винятку сферах і з застосуванням усіх доступних способів та засобів впливу Росія успішно використовує дезінформацію як зброю й, не шкодуючи коштів, нарощує її арсенал.

Це пояснює той факт, що топ-менеджери пропагандистських ЗМІ й телеведучі-яструби в Росії особливо обласкані владою і купаються в розкоші.

Це почасти пояснює й те, чому Кирило Вишинський, керівник представництва інформагентства «Россия сегодня» в Україні, — ледь не єдиний український арештант, звільнення якого цікавить Путіна.

Вишинський — боєць спецназу інформаційних військ РФ, особа, наближена до «штабіста» Дмітрія Кисельова, котра володіє цінною інформацією.

Таких не кидають.

Для України Вишинський — це не тільки цінний обмінний фонд.

«Справа Вишинського» — це ниточка, потягнувши за яку, можна ослабити ворога, і це дзеркало, в якому віддзеркалюються всі недоліки нашої оборони не тільки в інформаційній війні.

Перший може проявитися вже в понеділок, 15 липня.

Як відомо, Конституційний суд України визнав неконституційною ч.5 ст.

176, відповідно до якої при обранні запобіжного заходу підозрюваним і обвинувачуваним у тероризмі, держзраді, сепаратизмі та участі в незаконних збройних формуваннях суди безальтернативно мали обирати арешт.

Тепер їм можна призначити більш м'який запобіжний захід — домашній арешт або вихід під заставу.

У випадку з Вишинським, як ми розуміємо, Росія заплатить будь-яку суму.

Але є ризик, що більше ми його не побачимо.

У випадку з керченськими рибалками, нагадаю, співробітники консульства РФ, зробивши нові документи, вивезли їх до Росії.

Рішення КСУ сумнівів не викликає, — але пролом у КПК, який створює тепер ризики для втечі підозрюваних або обвинувачених у тяжких і особливо тяжких злочинах, треба закривати терміново.

Ситуація така: щоб обміняти Вишинського на українських в'язнів Кремля, його необхідно засудити.

Для цього він має бути доступний слідству.

Тому його не можна випускати з-під варти.

Жодні інші заходи цього не забезпечать.

Які ваші докази? (с).

Українські політики й чиновники зазвичай пояснюють перевагу Росії в інформаційній війні двома причинами: по-перше, кажуть вони, авторитарна Росія тотально контролює ЗМІ, тому медіаресурс РФ — це потужний стиснутий кулак, а демократична Україна може тільки махати вільними руками; по-друге, Росія витрачає на інформаційні війни мільярди доларів, у нас таких грошей немає.

Все так, але як це, наприклад, пояснює той факт, що в Україні досі працює представництво «Россотрудничества» — федерального агентства РФ, яке, спільно з фондом «Русский мир» публічно призначене Владіміром Путіним бути головним двигуном російської політики «м'якої сили» у світі? При тому що діє воно в Києві (а раніше і в Одесі) всупереч міжурядовій угоді, якою передбачено створення культурних центрів, а не філіалу держструктури РФ із дипломатичним «дахом» без реєстрації юрособи.

Грошей чи повноважень забракнуло нашим спецслужбам, якщо тільки на п'ятому році війни СБУ виявила в центрі Києва незареєстрованний підрозділ державного агентства «Россия сегодня», яке отримує мільйони євро з-за кордону? При тому що воно не діяло в підпіллі, а працювало публічно, проводячи у своєму бюро прес-конференції з участю різноманітних проросійських діячів.

Представництво пропагандистського монстра РФ з'явилося в Києві не на порожньому місці.

До війни це було українське бюро «РИА Новости».

У грудні 2013 року указом президента РФ агентство було ліквідоване, а натомість створене МІА «Россия сегодня», міжнародна медіа-група, у складі якої флагмани російської пропаганди й дезінформації — телеканали RT (раніше Russia Today) і Sputnik.

Гендиректор МІА — Дмітрій Кисельов.

Керувати українським представництвом він поставив Кирила Вишинського, з яким його пов'язують багато років дружби та спільної роботи.

Далекого 1999 року Вишинський приїхав до Києва з Дніпропетровська, де працював на «11 канале» і «Уличном телевидении» — регіональних проектах Віктора Пінчука.

У столиці він став телеведучим на ICTV, недавно придбаному Пінчуком телеканалі.

Він також став шеф-редактором програми «Подробно» з Дмітрієм Кисельовим.

Майбутній головний антиукраїнський пропагандист Росії тоді казав, що для нього робота в Україні «это не контракт, это любовь», і носив вишиванку.

2006-го року любов і контракт із ICTV закінчилися, Кисельов повернувся на канал «Россия» і став ведучим програми новин «Вести».

А Кирило Вишинський став її кореспондентом.

2013-го року Кисельов очолив «Россия сегодня», і 6 березня 2014 року Вишинський підписав із МІА трудовий договір.

При цьому представництво «Россия сегодня» в Україні не реєструвалося, а продовжувало діяти представництво вже ліквідованого РАМІ «РИА Новости».

Тому слідство вважає, що діяльність агентства в Україні не було легалізована відповідно до законодавства.

Кирила Вишинського затримали у травні 2018 року.

СБУ заявила, що спільно з прокуратурою АРК припинила діяльність мережі медіаструктур, які фінансувалися з Росії й використовувалися для ведення інформаційної війни проти України, починаючи з окупації Криму.

«Встановлено й задокументовано, що навесні 2014-го Вишинський отримав завдання виїхати до АРК для проведення підривних інформаційних акцій.

Саме він та підконтрольні йому журналісти виготовляли там матеріали, які виправдовували анексію Криму, а також приєднання Криму до Росії», — повідомляв тодішній заступник голови СБУ Віктор Кононенко.

Кримську кампанію Вишинський, слід гадати, провів успішно, — у квітні 2014 року його нагородили двома медалями РФ.

Під час обшуків правоохоронці знайшли медаль міноборони «За возвращение Крыма» і медаль «За службу Отечеству».

Останню Вишинському вручав Алєксєй Громов, заступник голови адміністрації президента РФ, який курирує федеральні ЗМІ.

30 вересня 2015 року Владімір Путін надав Вишинському російське громадянство.

(До речі, цей та інші укази президента РФ про набуття громадянами України громадянства країни-агресора є у вільному доступі — на випадок, якщо спецслужби України зацікавлять такі факти.).

Досудове слідство тривало до січня нинішнього року, весь цей час він перебував під вартою в СІЗО Херсона (в цьому місті базується кримський главк СБУ).

З квітня справа Вишинського вже слухається в суді.

Він обвинувачується у скоєнні злочинів за семи статтями Кримінального кодексу, а саме: ст.

109 КК (дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади), ст.

110 (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України), ст.

111 (державна зрада), ст.

28 і 32 (злочини, вчинені групою осіб за попередньою змовою та з повторюваністю).

Вишинського також обвинувачують у діях, спрямованих на розпалення національної, расової або релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності або образи почуттів громадян у зв'язку з їхніми релігійними переконаннями (ст.161 ККУ).

Як докази в обвинувальному акті наводяться висновки судово-лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи 72 матеріалів, опублікованих на сайті «РИА Новости в Украине».

У банківському сейфі відділення ВТБ в Києві Вишинський зберігав нарізний пістолет FN Browning M1906, на який у нього немає відповідного дозволу, тому в обвинувальному акті є й «незаконне поводження зі зброєю» (ст.263).

Як фінансувалося й керувалося з Росії представництво «Россия сегодня»? Схема дуже проста і, порівняно з витонченим схематозом вітчизняних топ-корупціонерів, майже прозора.

Тобто мала читатися спецслужбами та фіскалами відразу.

2014-го року Кирило Вишинський заснував і очолив ТОВ «Интерселект», яке фактично не вело ніякої господарської діяльності, — її насправді вело незареєстрованне бюро «России сегодня».

Але щомісяця «Интерселект» отримував з-за кордону долари чи євро.

Спочатку — на підставі договору з кіпрською компанією Barsolina Ventures Ltd на створення медіаконтенту без зазначення, для якого саме ресурсу.

Насправді цей контент розміщувався на сайті «РИА Новости Украина».

Трьома траншами «Интерселект» отримав від Barsolina Ventures Ltd 257 тисяч доларів.

Barsolina Ventures належала ще одній кіпрській компанії, а та — «непробивній» фізособі, і 20 березня 2019-го припинила існування.

Тобто прямого зв'язку з РФ тут немає — на відміну від основного «покупця» контенту, київського бюро російського інформагентства.

2015-го року Вишинський від імені ТОВ «Интерселект» підписав угоду на виготовлення контенту з сербською SPN Media Solutions DOO BEOGRAD.

За три роки — з лютого 2014-го по квітень 2018 р.

— «Интерселект» Вишинського отримав від сербської компанії 2 млн 134 тис.

916 євро.

SPN Media Solutions належить ТОВ «Капитал-Медиа», якою володіє «Редакция газеты «Московские новости», що, своєю чергою, входить до холдингу МІА «Россия сегодня».

З каналами доставки грошей проблем не було, — благо, в Україні на той час діяли «дочки» російських держбанків, навіть внесених у санкційні списки США.

Гроші з Белграда через VTB Bank Deutschland надходили на рахунки «Интерселекта» в українській «дочці» ВТБ.

Чого і кого немає в «справі Вишинського».

В окреме кримінальне провадження виділено епізоди, пов'язані з Володимиром Скачком — автором матеріялів, які, за висновком експертизи, мають підставу для кваліфікації його дій за ст.

110 (Посягання на територіяльну цілісність і недоторканність України).

Обшук у Володимира Скачка СБУ провела через 10 місяців після арешту Вишинського.

Його не затримували.

На засідання суду з обрання запобіжного заходу він мав їхати до Херсона.

Але Володимир вийшов у Москві, звідки з телевізорів тепер посилає промені ненависти Батьківщині, її владі й громадянам.

(Поясню, мабуть, чому повсякчас виникає Херсон.

Свого часу DT.

UA неодноразово писало про дивну логіку влади у відтворенні кримських правоохоронних структур.

2014-го у Києві було поновлено роботу прокуратури АРК.

І тільки через рік — головком МВС, у підслідності якого була левова частка проваджень.

Базування Кримського головкому міністр Аваков визначив в Одесі (треба було працевлаштувати генерала Катеринчука, місце якого звільнили під Лорткіпанідзе, який прийшов із Саакашвілі).

Головком СБУ відновили ще через рік — але вже в Херсоні! Туди ж за настійною вимогою колишнього постпреда президента Бориса Бабіна частково перевели й головком Нацполіції.

Словом, проблеми з розслідуванням «кримських справ», коли процесуальні керівники й слідчі в різних містах, а судове слідство щодо них, згідно з КПК, — у райсудах Києва, уявити нескладно.

Політичної волі в Києва привести структуру до здорового глузду досі не спостерігалося — взяли гору приватні й відомчі інтереси.).

Більше фігурантів у «справі Вишинського» на сьогодні немає.

У тому числі й інших, крім бюро «Россия сегодня» (сайт «РИА Новости Украина»), медія.

Але ж нагадаю, що ексзаступник голови СБУ Кононенко в травні 2018 року заявляв про розкриття мережі медіяструктур, підконтрольних і фінансованих РФ.

І це логічно, адже злочинна діяльність, за даними слідства, полягала не тільки в опублікуванні антиукраїнських матеріялів, а й у створенні контенту для інших ресурсів.

По суті, «РИА Новости Украина» було продакшном такого контенту, який потім розносили різноманітні онлайн, і не тільки, ЗМІ.

І цю мережу за п'ять років треба було встановити й блокувати її роботу.

У серпні 2018 року, тобто вже після арешту Вишинського, американське видання Buzz.

Feed News і низка європейських — Postimees, Re: Baltica, 15min.

lt і KRIK — опублікували спільне розслідування про діяльність онлайнвидань Baltnews.

Три сайти-близнюки в країнах Балтії з'явилися 2014 року й фінансувалися «Россия сегодня» частково за такою самою схемою, що й представництво в Україні.

Спочатку — від кіпрської Barsolina Ventures Ltd., а з середини літа 2015 — від сербської SPN Media Solutions.

Важлива деталь: фінансування всіх трьох балтійських видань обходилося Росії набагато дешевше, ніж одного бюро в Україні.

За даними слідства, щомісяця «Интерселект» отримував 53 000 євро, Однак, як стверджував ексзаступник голови СБУ Кононенко, це лише доведена сума — за оперативним даними, щомісячне «забезпечення» становило понад 100 тис.

Додам також, що «сірим» залишається фінансування періоду до реєстрації «Интерселекту» в жовтні 2014 р.

й укладення договору з кіпрською компанією в грудні.

Скоріш за все, це був «чемоданний» період.

Оголошений обвинувальний акт може викликати цілком резонні запитання: а хто автори 72 публікацій, кваліфікованих обвинуваченням як такі, що порушують закон, і чому до відповідальности притягнуто тільки Вишинського? Відповідь ніби на поверхні — він як керівник представництва «Россия сегодня» ці матеріяли організував і поширив, чим і завдав шкоди державі та її громадянам.

Але є й інші запитання: хто отримував гроші за створення шкідливого контенту і чи сплачувалися з цих заробітків податки? Сподіваюся, ми згодом все-таки отримаємо відповіді на ці запитання, бо важливо, щоб, крім іншого, громадяни України розуміли: а) усю міру відповідальности за подібні діяння; б) чітко розмежовували свободу слова і підривні спецоперації ворога; в) оцінювали ступінь токсичности тих чи інших медійних майданчиків, на які їх — політиків, експертів, громадських діячів і журналістів — запрошують.

До останнього приклад — одне з відкриттів, отриманих при аналізі контенту сайту «РИА Новости Украина».

385 матеріялів із цитуванням або згадуванням директора Української політконсалтингової групи Дмитра Разумкова у період із 2014-го по травень 2018 року.

Ні, «у Вишинського» не просто давали новини, де ньюсмейкером був нинішній лідер партії «Слуга народу» і потенційний кандидат на посаду голови Верховної Ради парламентсько-президентської Республіки Україна.

Вони ці новини організовували, у тому числі, шляхом проведення пресконференцій і підбивання політичних підсумків тижня щоп'ятниці.

За участи різних людей, але регулярно зустрічаються імена знакових політконсультантів, таких як Михайло Погребинський або Олег Волошин.

Багато матеріялів — розшифровок інтерв'ю Разумкова радіо «Голос столицы» (це колишнє радіо «Вести»).

За інформацією автора, його фінансування також ішло за описаною схемою з РФ.

Чому цей епізод у СБУ «відвалився» — невідомо.

Можливо, щодо нього ведеться окреме провадження.

Власники юрособи — ТОВ ТРК «Киевские ведомости — телерадиоэфир» — «Украинский медиа-холдинг» Сергія Курченка (50%), частка у 18% належить Світлані Григорівні Суркіс.

Як перестати бути поплічником агресора.

Не можна виграти інформаційну війну у ворога, використовуючи його методи, але не проти нього, а проти власних громадян — симпатиків політичних опонентів.

У підсумку ефективність інформаційно-психологічних спецоперацій, що їх проводять російські ресурси, множаться багаторазово.

Досвід штабу Петра Олексійовича в цьому плані має підказати: не все, скопійоване «у Путіна», дає 86% підтримки.

Україна, як відомо, не Росія.

Головна перешкода інформаційному супроводу війни Росії проти України — наша згуртованість і взаємна довіра одне до одного і до інститутів держави.

Без них ми слабкі й уразливі.

На їх розгойдування і знищення спрямовані головні зусилля інформаційно-психологічних операцій РФ.

Тому важливо визначити й усунути найслабкіші місця.

Перше з них — непрозора структура власности й фінансування ЗМІ, насамперед телерадіокомпаній — кричить і вимагає негайного усунення після скандалу зі скупкою трьох кнопок на українському пульті Тарасом Козаком aka Віктор Медведчук і логічним наслідком у вигляді спроби проведення телемосту телеканалами «Россия 1» і News.

Нагадаю, що 2015 року було ухвалено закон, який зобов'язав ТРК публікувати на своїх сайтах і повідомляти Нацраду з питань телебачення і радіомовлення інформацію про їхніх власників.

Але записати телекомпанію, як і будь-яку іншу, можна на кого завгодно.

А потрібні достовірні дані про кінцевого реального бенефіціяра.

Це все нам обіцяли наступним кроком.

У ВРУ лежать два законопроєкти — №6762 і №8494, — які мають забезпечити не тільки прозорість структури власности, а й фінансування електронних ЗМІ.

Але обидва проєкти ніяк не можуть потрапити до зали.

Співавтор обох народний депутат Микола Княжицький каже, що причина спротиву їх ухваленню в тому, що в кожній фракції є представники олігархів, не зацікавлених у прозорості.

Прізвища, звичайно, не називаються.

Але, перебравши олігархів і канали, ви вирахуєте, що найбільше запитань у вас буде до придбання Козака, «Прямого» і часток у «112».

Адже всі інші олігархічні пули каналів добре відомі.

Тому новий парламент має ухвалити закони, які гарантують повне розкриття власности та джерел фінансування медій, причому, не тільки ТРК, як передбачається згаданими проєктами, а всіх, включаючи онлайнові видання.

Сьогодні вони звільнені від обов'язкової реєстрації як ЗМІ, однак відомо, що нині багато видань є не просто сайтами, а мультимедійними платформами, які можуть містити в собі інтернет-»телевізор», радіо, онлайнгазету й агентство.

Ступінь зараження цього сегмента українського медіяпростору дезінформацією та іншими продуктами російської пропаганди сягнув рівня загрози інформаційній безпеці.

Хвилі, які з їхньої подачі в лічені години піднімають соцмережі, можуть викликати паніку й порушити громадський порядок.

На прикладі сайту «РИА Новости Украина» ми бачимо, що можна побудувати схему практично законного фінансування цілої фабрики контенту, спрямованого на підрив держави.

Обов'язкова реєстрація як юридичної особи та засобу масової інформації — інтернетгазети, агентства або інтернеттелебачення з розкриттям кінцевого бенефіціяра та джерел фінансування — легалізує діяльність українських ресурсів і дасть можливість виявляти ресурси ворожі.

Кричатимуть про порушення свободи слова і свободи в Інтернеті насамперед ті, кому є що приховувати і хто не хоче бути відповідальним.