Словака обрали королем Мадагаскару

Угорсько-словацький авантюрист та король Мадагаскару Моріц Беньовський оглосив війну Франції 17 липня 1785 року.

Чоловік позбавлений батьківського спадку прожив яскраве та повне пригод життя.

Свій шлях розпочинав з України.

Приєднався до повстання Барської конфедерації на Поділлі 1768-го, зустрічався із гайдамаками.

Однак, після розрому конфедерації військами імператриці Катерини II чоловіка інтернували до Києва, звідти на заслання до Казані.

1769-го його перевели на Камчатку з якої він втік піднявши бунт.

В'язні проголосили чоловіка "командиром Камчатки" з якої він відплив на галіоті "Святий Петро".

Екіпаж зупинився у Китаї в бухті Макао, де Беньовський представився науковцем та підданим польського короля Станіслава II, за що отримав великі почесті.

У Кантоні - тепер місто Гуанджоу знайомиться з французами, які розповіли йому про острів Мадагаскар.

Тоді Беньовський відправляється до Парижу, де представляється бароном та славним мандрівником, який вирвався з сибірського полону.

Чоловіка запрошують на французьку службу.

Міністр іноземних справ Франції Віньєро Рішельє пропонує очолити експедицію на Мадагаскар.

Моріц висаджується на острові у лютому 1774-го разом із 20-ма французькими офіцерами та 237 моряками.

Вони будують нову столицю місто Луібур - на честь короля Людовіка XV.

Колонія розквітає - все більше й більше кораблів пришвартовуються на острові.

В жовтні 1776-го представники місцевих вождів обирають Беньовського своїм Ампансакабе - імператором Мадагаскару.

Це викликає заздрощі у колоніальної влади Франції, яка боїться що чоловік привласнить всі "скарби острова".

Беньовського відкликають до Парижу, жалують титул графа та вручають орден святого Людовіка в надії що цим заспокоять авантюрний дух чоловіка.

Той розповідає йому про війну за незалежність США.

Чоловіка зацікавлює це і він відпливає в Америку очоливши загін з 300 найманих гусар.

Знайомиться із Джорджем Вашингтоном та пропонує йому проект європейської підтримки.

Він передбачав постійні найми військових з артилерією з Європи.

Проте чоловік мріяв про Мадагаскар.

Не знайшовши підтримки у Австрії та Франції відправився до Лондона де переконав вченого Лондонського королівського інституту Жана Маггелана відвезти його туди.

Чоловіки відправились на американському судні "Лентрепід" та досягли острова.

Туземці впізнали чоловіка повторно проголосили королем Мадагаскару та разом оголосили війну Франції.

Їм вдалося захопити французьку фортецю та заснувати нову столицю - Мавританію.

Тоді французи обложили її на світанку 23 травня 1786-го.

Моріц Беньовський встав до гармати, однак французький стрілець потрапив у нього з першого пострілу.

Авантюрист став єдиним, хто загинув у той день.

За право називати Моріца Беньовського своїм земляком до сьогодні у історичних диспутах боряться угорці та словаки.

Чоловік став одним із символів романтизму XIX ст.

Гайдамацькі загони Максима Залізняка та Івана Ґонти розпочали вирішальний штурм Умані 20 червня 1768-го.

Наступного дня місто взяли повністю.

Тоді Умань належала магнатові Францішеку Потоцькому.

Місто вважалося великим торгівельним пунктом.

Через нього проходили торгові шляхи на Молдову та Османську імперію.

Місто добре укріплене.

Мало свою фортецю, яку природнім ровом оточувала річка Уманка - тепер притока Ятрані, Черкаська область.

Умань виставила проти гайдамаків частини польської регулярної армії, 300 драгунів, 1 тис.

надвірних козаків під командуванням польського полковника Обуха та сотників Івана Ґонти та Дашка.

Також перед наступом повстанців на місто його посилили 800 жовнірів Барської конфедерації та 500 надвірних козаків сотника Уласенка.

Воєначальник Умані Рафал Младанович посилає проти Залізняка найкращі козацькі загони на чолі з сотником Іваном Ґонтою.

Проте останній переходить на бік гайдамацького ватажка.

З'єднані сили повстанців вирізали польський табір у Грековому лісі та пішли під місто.