Как превратить «мусорную порядочность» с «моды» на постоянную привычку?

Потрапити в десятку найбільших забруднювачів світу, звісно, неприємно.

Але Україні це «вдалося».

І з цим нарешті треба щось робити.

Україна потрапила в десятку країн з найбільшим обсягом «виробленого» сміття на одного жителя.

Про це повідомляє Хмарочос із посиланням на USA Today (для аналізу використовувалися дані Світового банку).

У цьому неприємному рейтингу Україну обійшли розвинені держави.

Канада - на першому місці за кількістю відходів на людину, США — на третьому, Фінляндія — на п’ятому.

Але річ у тім, що майже 95% українського сміття — саме небезпечні відходи.

«Україна продукує понад 474 млн тонн відходів на рік, із яких 448 млн є небезпечними відходами.

Жодна зі 105 країн, які надають доступ до даних про небезпечні відходи, не виробляє їх так багато», - пише видання.

Така статистика — привід вкотре підняти тему відповідального поводження зі сміттям.

Адже ми бачимо, що звички завжди прибирати за собою, сортувати сміття, на рівні безумовного рефлексу у більшості просто немає.

А в Україні це уже давно і періодично з’являється хіба що як мода, спровокована надихаючою промовою когось із голлівудських знаменитостей про шкоду довкіллю від нашої діяльності.

Але що врешті потрібно для того, щоб «мода» все ж таки прижилася — і дізнавався Укрінформ.

Про одну особисту історію колеги, яка надихає.

Хоча закон про сортування сміття де-юре працює з січня 2018 року, де-факто, він практично не виконується — через відсутність достатньої інфраструктури, а звідси й бажання людей.

Хоча є й ті, хто, зіткнувшись із труднощами, все ж продовжують «лупати сю скалу» і схоже, успішно.

Приміром, наша колега Ольга Масна кілька місяців тому перейнялася ідеєю сортування сміття.

Попри те, що сортувальна станція знаходиться далеко від її дому, а привчити себе мити та висушувати пластикові пляшки, пакетики спочатку було складно, її надихає усвідомлення користі таких зусиль для природи.

«Вже й рука не піднімається викинути пластик у відро.

Але звісно, проблема в тому, що мало пунктів прийому пластику і ще менше заводів, де можна це переробити.

Найбільш відома в Києві сортувальна станція - «Україна без сміття», та й вона ледь виживає.

На їхній сторінці постійно прохання про фінансову допомогу: зростає кількість свідомих громадян, тому сміття більшає, а грошей ні», - говорить Ольга.

Вона додає, що найбільший пункт розташований на Саперно-Слобідській вулиці, де відходи беруть на переробку і спалення (безпечне, без викидів в атмосферу).

Там приймають пластик, скло, метал (старі сковорідки, швабри тощо) і навіть одноразові пакетики.

«Але, на жаль, не всі пачки пластикові навіть з маркуванням приймають на переробку.

Наприклад, пачки з-під кетчупа чи гірчиці, виготовлені зі змішаного пластику, беруть тільки на спалення, за що потрібно заплатити 50 гривень.

(Звісно, викликає подив, чому за ініціативу зробити довкілля чистішим людині доведеться ще й заплатити, але така практика у більшості європейських країн; цю тему ми розкриємо в наступних публікаціях — Авт.) Також по місту є багато пунктів, де приймають папір, скляні, пластикові пляшки і жерстяні банки.

За 1 кг пластикових пляшок навіть платять 3 гривні», - продовжує колега і насамкінець відмічає, що хотілося б, аби сортування і переробка сміття були впроваджені на державному рівні.

Власне про користь суспільству від правильного поводження зі сміттям, коротко пише американське інформагентство 24/7 Wall Street: «Чи знаєте ви, що переробка 15 скляних пляшок заощаджує достатньо енергії для живлення кондиціонера протягом години або ноутбука більше ніж на один день? Це лише деякі з причин, чому утилізація є гарною річчю.

Більш довгострокові переваги включають створення робочих місць, зменшення забруднення води та повітря, збереження енергії та природних ресурсів».

У Києві, до речі, останнім часом цьому стали більше приділяти уваги.

Також у межах пілотного проекту було придбано 120 контейнерів для збору скла і пластику, які встановлюють у центральних районах міста.

Наприклад, такі новенькі контейнери уже з’явилися на вулиці Богдана Хмельницького, поруч із адміністрацією Шевченківського району та біля легендарної Київської перепічки (див.

фото нижче).

Киянам нагадують, що у контейнер для збору скла можна викидати: цілі та биті скляні банки, віконне скло, пляшки з-під напоїв, ліків, косметики.

Не можна викидати: порцеляну, кераміку, дзеркала, будь-які лампочки.

У контейнер для збору пластику можна викидати: пластикові пляшки та упаковку, пакети з супермаркетів, плівку стрейч, бульбашкову та поліпропіленову плівку, одноразові стаканчики та контейнери..

Дуже бажано задля економії місця попередньо зім’яти пляшки та зняти з них кришки.

Не можна викидати: пляшки та упаковку з маркуванням цифрами 3 та 7, предмети, які містять папір або метал, сильно забруднені жиром предмети.

Будемо сподіватися, що експеримент приживеться, і такі контейнери з’являться не лише у столиці.

Як же перетворити «моду» на звичку?.

Звісно, встановити роздільні сміттєві контейнери — замало для виховання звички з сортування сміття.

Тож Укрінформ запитав у фахівців: що, на їхню думку, потрібно, аби це перестало бути тимчасовою модою, а прижилося назавжди?.

Першою, до кого ми звернулися, якраз і стала згадана Громадська організація »Україна без сміття».

«У розвинених країнах, сортування вторсировини є також ж звичкою, як почистити зуби зранку.

Потрібно розуміти, для чого ви це робите і чи хочете ви зберегти планету для своїх дітей, онуків.

Радимо, подивитися документальні фільми про екологічну ситуацію та як кожен з нас кожного дня продукує сміття і забруднює навколишнє середовище, навіть не підозрюючи цього.

Багато наших відвідувачів вже сортують ось так, на рівні рефлексу, адже, коли починаєш бути свідомим і сортувати - зупинитися дуже важко, адже відбувається багато змін в голові і ви вже інакше сприймаєте те, що раніше для Вас здавалося звичним! Чудові фільми «Пластиковий океан», «Сміття», їхній перегляд нікого не залишає байдужим», - говорить представниця команди «Україна без сміття» Катерина Морскова.

Експерт громадської організації «Еко.

Право-Київ» Олег Листопад вважає, що проблема твердих побутових відходів не вирішиться, поки не буде ухвалено профільного закону, який передбачить розширену відповідальність виробника тари та упаковки.

«Тобто саме на виробника покладається відповідальність за роздільний збір, сортування і переробку відходів тари та упаковки.

Виробник має переконувати населення сортувати і він же має створювати для цього можливості.

А держава визначає, який відсоток твердих побутових відходів має бути перероблений і до якого року треба досягнути цього показника.

Так це працює у Європі — багато країн вже забезпечують переробку 50% сміття.

Проект закону про розширену відповідальність виробника вже розроблений Мінприродою, але він не подобається деяким групам бізнесу.

Ще раніше треба ухвалити закон про відходи (рамковий) - він зараз поданий і зареєстрований у ВРУ, але відповідно до регламенту у новому скликанню треба буде його вносити знову.

Крім того, треба ухвалити ще низку профільних законів про інші типи відходів - медичні, електронні, особливо небезпечні тощо.

Ініціативи щодо добровільного сортування - це добре, але вони охоплюють дуже мало громадян і геть не торкаються бізнесу - торгівлі, сфери обслуговування.

громадського харчування тощо.

Досить тільки згадати, скільки твердих побутових відходів виробляє Мак.

Дональдс або КФС», - підсумовує експерт.

На думку ж президентки ГО «Let’s do it Green Ukraine» Оксани Тюпи, одна із причин незацікавленності населення – низький прожитковий рівень.

«У регіонах люди думають про виживання, а не про природу, на жаль.

До того ж, у нас відсутня нормативна база, фінансова підтримка від держави для впровадження грамотної системи роздільного збору сміття.

До прийнятої законодавчої потрібно ще багато роботи з розробки низки актів та постанов.

Робота з роздільного збору сміття вимагає системного підходу спершу від держави, а потім від перевізників, утилізаторів, переробників, населення, освіти.

Це стосується і системи контролю санкцій, штрафів», - каже Оксана Тюпа.

Членкиня Правління міжнародної спілки «Інститут національної політики» Марина Багрова наводить приклад ЄС, де біля будинків служби зі збору сміття встановлюють 3 контейнери, як привило: синій — для паперу, жовтий — для пластику і чорний — для змішаного сміття.

«Цей досвід необхідно дано почати практикувати в Україні.

Саме тоді, коли будуть створені відповідні умови для утилізації побутових відходів, у переважної більшості громадян України сформується стійка звичка сортування сміття», - вважає Марина Багрова.

Сацький Павло, доцент кафедри політичних технологій ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» вважає, що на сьогодні простої роз’яснювальної роботи в суспільстві вже явно замало для того, щоб вкласти у свідомість необхідність цивілізованого поводження зі сміттям.

«Мені вбачається два шляхи, які, за можливості, можуть комбінуватися.

Перший - суто репресивний.

Елементарне застосування передбачених законодавством штрафів.

Проте Україна для застосування такої практики потребує вдосконалення законодавства, яким регулюється прийняття судом рішення за подібними справами на підставі відеофіксаціі факту.

Безумовно, тут важлива проблема щодо обладнання публічних місць камерами відеофіксації.

Другий шлях — морально-просвітницький.

Не складно у місцевому бюджеті зафіксувати прибирання сміття комунальними службами як окрему статтю витрат.

Тоді буде змога розділити витрати, передбачені на забезпечення цієї статті, на усіх платників податків».

Віталій Опанасюк, СЕО компанії «Імпел Гріффін», яка вже більше 20 років опікується прибирання в Україні та ще 5 країнах вважає, що вироблення звички сортувати сміття — питання часу.

«Усі країни проходили цей шлях багато років.

Це не питання нагайки, це питання ментальних стандартів.

Якщо у кіно, у рекламі та ЗМІ буде йти мова про розділене сміттєзбирання, про утилізацію, то населення буде мати своє ставлення до цього питання.

А зараз навіть такого питання не піднімається у інформаційному просторі».

Як «монетизувати» відходи? Спитайте в німців, які заощаджують 12 млрд.

Прикладом того, як ефективно поводитися з відходами, вважається Берлін.

За інформацією DW, завдяки високоефективній системі сортування сміття та його ретельній переробці німецька промисловість заощаджує на імпорті сировини до 12 мільярдів євро щорічно.

Там прямісінько під містом на глибині 15 метрів побудували сортувальний завод, куди по системі тунелів стікаються сміття та відходи з усіх ресторанів, кафе, крамниць.

«Працівники з точністю до 100 грамів сортують відходи на папір, рештки продуктів та пластик.

Із цих залишків роблять пюре, жир з якого піде на виробництво косметики.

Малесенькі частки, які залишаються, відправляють у біогазову установку для виробництва енергії.

В результаті із 15 тисяч контейнерів вивозять лише 5 тисяч, тобто дві третини відходів оптимізовані», - йдеться у відеосюжеті.

Навіть виробники одягу вже використовують переробку відходів - от іще яскравий приклад монетизації відходів.

Приміром, бренд Ralph Lauren представив нову колекцію поло з поліестеру, який отримують після переробки пластику, а мас-маркетовий виробник Zara презентував зимову капсульну колекцію, в якій усі речі виготовлено з переробленого поліестеру.