Не зовсім нові обличчя: хто з одіозних попередників проходить в Раду

Так, знайомі прізвища ви побачите у списках "Батьківщини", "Європейської солідарності" тощо.

Також знову входять у Раду і низка одіозних політиків, відомих, зокрема, своєю антиукраїнською позицією та прихильністю до східного сусіда.

Розповідаємо про найвідоміших із них.

Найодіозніші представники партії "Опозиційна платформа – За життя".

Юрій Бойко.

Бойка часто згадують у соцопитуваннях як ймовірного кандидата на пост прем'єра / Опозиційний блок.

Лідер партії, відомий проросійськими поглядами.

Член Комітету Верховної Ради України у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю.

Фігурант 16 антикорупційних розслідувань.

Віце-прем'єр-міністр України (2012-2014), міністр палива та енергетики України в уряді Миколи Азарова (2010-2012) та Віктора Януковича (2006-2007).

Екс-голова НАК "Нафтогаз України" (2002-2005).

У березні та червні 2019 року разом із Віктором Медведчуком літав до Москви на переговори з російськими високопосадовцями.

Тоді Бойко назвав стосунки між Україною та Росією "вкрай важливими".

Саме Юрія Бойка найбільше українців очікують побачити у кріслі прем’єр-міністра – 13% (опитування Соціологічної групи "Рейтинг" з 12 по 20 червня).

Вадим Рабінович.

Рабінович переконаний, що Україна має вести діалог з РФ ​/ Днепр Час.

Співголова партії (№2 у списку), фігурант низки антикорупційних розслідувань, де звинувачувався у порушенні вимог фінансового контролю та незаконному збагаченні.

З 2014 до 2016 років був членом партії "Опозиційний блок".

Також у 2014 році балотувався на посаду президента України, де набрав 2,25% голосів (406 301 українець проголосували за нього).

У 2019 році на посаду глави держави не балотувався.

На телеканалі 112 Україна виходить в ефір програма "Хто кому Рабінович", де нардеп є ведучим.

Сам він називає це підсумками тижня: протягом години у студії Рабінович розповідає про, на його думку, найважливіші новини та аналізує їх.

При цьому він чітко підтримує діалог України з Росією, виступаючи проти попередньої влади (зокрема, Петра Порошенка).

Віктор Медведчук.

​Медведчук не приховує негативного ставлення до частини українців / Facebook політика.

Номер три у списку партії.

Кум Володимира Путіна, фактично володіє медіахолдингом "Новини" (112 Україна, ZIK, News.

One) – телеканали придбав друг і бізнес-партнер родини Медведчука, народний депутат Тарас Козак.

Саме ці медіа найактивніше висвітлюють діяльність та заяви кума Путіна.

З грудня 2014 року Медведчук займається питанням обміну українськими полоненими, що утримуються проросійськими бойовиками, часто використовуючи це для досягнення своїх політичних цілей.

Внесений у базу сайту "Миротворець".

Одна з причин – "замах на суверенітет і територіальну цілісність України.

Агент впливу, пособник російських окупантів".

До Медведчука негативно ставляться близько 46% українців, а позитивно – лише 11%.

Політик заявив, що не вважає за необхідне змінити цю ситуацію.

Більш того – він також ставиться до цих людей негативно: "Ну і чудово, я теж до них негативно ставлюся.

Ну а як? У нас 60% вважають Росію агресором, а я не вважаю.

Я що, повинен бути серед цих 60%? Ні, я буду серед іншої частини".

Наталія Королевська.

Королевська у Раді з 2007 року ​/ Facebook політикині.

Номер 4 у списку.

Міністерка соціальної політики в уряді Миколи Азарова (2012-2014).

Була депутаткою V і VI скликань від БЮТ, очолювала Комітет Верховної ради України з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва (2007-2012).

Народна депутатка України VIII скликання від Опозиційного блоку, членкиня Комітету ВРУ з питань соцполітики, зайнятості та пенсійного забезпечення.

Звинувачувалася у корупційних діях: у 2010 році на свій проїзд витратила 95 223 грн бюджетних грошей (перевищення норми у понад три рази).

Також їй закидали непрозорість задекларованих доходів і майна, їх невідповідність способу життя та кнопкодавство.

Сергій Льовочкін.

Льовочкін був главою Адміністрації Президента Януковича ​/ Опозиційний блок.

Номер 5 у списку партії.

Очільник Адміністрації Президента України Віктора Януковича (2010-2014).

У 1998 році балотувався до Верховної Ради як самовисуванець (Донецька область).

У 1999 році його призначили науковим консультантом президента Леоніда Кучми, з 2001 до 2002 року (та з 2002 до 2005) був його помічником.

Після Помаранчевої революції став радником голови ВР Володимира Литвина, а у 2006 році брав участь у виборах до парламенту від Народного блоку Литвина.

У 2014 році створив "Партію розвитку України", яка влилася до "Опозиційного блоку".

Був одним із 36 депутатів, які у січні 2018 року голосували проти Закону про визнання українського суверенітету над окупованими територіями Донецької та Луганської областей.

Відомий як прогульник засідань, фігурує у шести антикорупційних розслідуваннях.

Перебуває у близьких стосунках з олігархом Дмитром Фірташем.

Власник 20% акцій медіагрупи "Інтер".

Нестор Шуфрич.

Шуфрич голосував за диктаторські закони 16 січня 2014 року ​/ Facebook політика.

Номер 7 у списку партії.

Нардеп відомий як кнопкодав, фігурант низки антикорупційних розслідувань.

Народний депутат України з 1998 року.

Був міністром з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в складі другого уряду Януковича.

З листопада 2007 року – нардеп VІ, VІІ скликань від Партії регіонів.

З 2014, після розпаду ПР, – нардеп від Опозиційного блоку.

Деякі політики це розцінювали як національну зраду.

Голосував за диктаторські закони 16 січня 2014 року та проти Закону про визнання українського суверенітету над окупованими територіями Донецької та Луганської областей (січень 2018).

У лютому 2017 року Нестора Шуфрича Генеральний прокурор України Юрій Луценко звинуватив у несплаті податків на 40 мільйонів гривень.

НАЗК при повній перевірці декларацій виявило ознаки кримінальних злочинів – декларування недостовірної інформації на суму понад 250 прожиткових мінімумів.

Вадим Новинський, "Опозиційний блок".

Новинський є великим прихильником РПЦ ​/ Facebook політика.

Балотувався від "Опозиційного блоку" на виборчому округ №57 у Донецькій області, де й переміг, набравши майже вдвічі більше голосів, аніж найближчий конкурент.

Народний депутат VІІ та VІІІ скликань.

Голова підкомітету з питань благодійної діяльності та фінансування культури Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності.

Громадянство України отримав у 2012 році за наказом тодішнього президента Віктора Януковича.

До того був громадянином Росії.

Великий прихильник впливу РПЦ на українську церкву, був противником створення незалежної ПЦУ.

Голосував за диктаторські закони 16 січня 2014 року.

Фігурує у п'яти антикорупційних розслідуваннях.