Голосування за кандидатів на посаду нового прем’єра проходило серед 160 тисяч членів Консервативної партії.
Хоча результати голосування стали відомі 23 липня, офіційно переможець стане прем'єр-міністром 24 липня.
Джонсон був головним претендентом на посаду прем'єра Великої Британії, яку до цього моменту обіймала Тереза Мей.
Він – прихильник виходу країни зі складу Євросоюзу.
Раніше Джонсон заявляв, що в разі обрання на пост глави уряду не планує платити Євросоюзу відступні за Brexit, допоки не доб’ється прийнятних умов виходу Британії з ЄС.
Чому пішла у відставку Тереза Мей? Політик склала свої повноваження прем’єра Британії 7 липня через те, що не могла реалізувати Brexit.
Після цього Мей ще очолювала уряд, допоки однопартійці не обрали її наступника.
Мей заявила, що зробила все, аби укласти угоду з ЄС щодо виходу Британії з його складу – від спроб отримати вигідні для країни умови виходу до захисту безпеки королівства та єдності.
Проте настав час визнати свою поразку.
Що відомо про Бориса Джонсона?.
Британський політик і журналіст, член Консервативної партії, колишній глава МЗС Великої Британії та екс-мер Лондона.
Джонсон – один з лідерів кампанії за вихід Британії з ЄС.
Кар'єра журналіста.
Джонсон розпочав роботу у цій галузі з посади кореспондента-стажера у газеті Times.
Але пропрацював там лише рік: з газети Джонсона звільнили за фальсифікацію цитати його хрещеного батька Коліна Лукаса, який пізніше став віце-канцлером Оксфордського університету.
Джонсон працював також у газетах Wolverhampton Express&Star, The Daily Telegraph, Spectactor.
Статті Джонсона часто мали сенсаційний характер, навіть часто викликали суперечливі погляди.
Джонсон також є автором низки книг.
І як продюсер політик сприяв виходу в 2006 році серії документальних фільмів "Мрія про Рим", де порівнюється Римська імперія та сучасний Євросоюз.
Політична діяльність.
У 2001 році Джонсона обрали до Палати громад парламенту від виборчого округу Хенлі-на-Темзі.
У 2003 році його призначили віце-президентом Консервативної партії Великої Британії.
У 2004 році Джонсон став міністром культури у тіньовому кабінеті опозиції.
З усіх цих посад у Консервативній партії Джонсона було звільнено в листопаді 2004 року.
Усе тому, що його звинуватили у брехні щодо позашлюбних зв'язків з однією із співробітниць у газеті The Spectator's.
Хоча сам Джонсон ніколи не визнавав ці звинувачення.
Однак з обранням нового лідера консерваторів Девіда Камерона Джонсона призначили міністром освіти тіньового кабінету опозиції.
У 2008 році Джонсон став мером Лондона.
Після цього був главою МЗС Британії, проте в 2018 році пішов у відставку.