По магазину ходять у капцях та халаті - українка розповіла, що її вразило в Ізраїлі

В Ізраїлі ніхто не переймається зовнішнім виглядом.

У спеку можна зустріти дівчину у теплому взутті та курточці з шапкою.

Усі віряни їдять кошерну їжу, ту, що дозволена Торою.

Крім того, є певні правила та обмеження.

Наприклад, можна їсти молочне не раніше, ніж через 6 годин після того, як поїли м'ясне.

Щоб обійти це правило вигадали морозиво без молока.

Про менталітет місцевих, гастрономі погляди та ціни в Ізраїлі Gazeta.

ua розповіла 19-річна Марія Волосюк з Рівненщини.

Вона 2 роки як переїхала у місто Ашдод разом з чоловіком.

Нас дуже манив Ізраїль.

Але чули, що туди українців не дуже хочуть пускати.

Проте вирішили ризикнули, - згадує Марія, - В ту ніч, коли прилетів літак до Тель-Авіва, не одразу повірили, що пройшли контроль та нас пропустили у країну.

І якщо чесно, то ще інколи не віриться.

Ми цього дуже сильно хотіли та нам вдалося!"Спочатку молодята планували провести в Ізраїлю декілька медових місяців, але вони затягнулися на 2 роки."Фразу "беседер, А-коль беседер" я полюбила відразу.

Запам'яталася вона мені швидко і легко, своїм мелодійним звучанням.

А ще тому, що я частіше чула і чую саме ці слова, що переводяться з івриту як "прекрасно ..

все прекрасно", - розповідає Марія, - І дійсно, це стан більшості місцевих.

Попри непрості природні умови, на життя в стані постійної бойової готовності, не дивлячись на великі податки і дороге житло".

У Тель-Авіві ціни на квартиру студію без хорошого ремонту і меблів від 2,500 до 3000 шекелів (18000 – 21600 грн) А якщо більш-менш нормальний ремонт то 5000 шекелів (36 060 грн).

А зарплати залежать від кількості робочих годин.

На будівництві платять десь 50 300 грн, але є й менші зарплати.

Але крізь треба мати громадянство, якого у пари немає.

Тому подружжя береться за усі пропозиції підробітку.

Можуть по магазину ходити в піжамі, махровому халаті, м'яких домашніх капцях.

Мало хто прасує одяг, у спеку 25+ ви можете зустріти дівчину в угах і теплій курточці.

Ідеали моди та краси тут нікого не цікавлять, - ділиться Марія, - У автобусах їздити неможливо через галас.

Усі звикли розмовляти через крик.

Навіть водій не витримує і починає кричати в мікрофон ще голосніше ніж всі інші.

Тут немає культури поступатись місцем жінкам, навіть якщо вона вагітна.

90% чоловіків не пропускають дівчину вперед, не притримують двері".

Дівчина розповідає, що досить дорого коштують фрукти.

Наприклад, за 1 кг черешні просять 35-40 шекелів (252-288 грн), за персик - 12.90 шекелів (93 грн), яблука - 13.80 шекелей (120 грн)."Їхню їжу я не дуже люблю, тому що вона занадто солона і гостра.

Звикла більше до нашої.

Але от "Шакшуку" я люблю.

Це яйця смажені в томатному соусі з сиром.

Також фалафель і шварма (схоже до нашої шаурми).

Цим, мабуть, харчується більшість євреїв.

Снідають вони в більшості в кафе", - розповідає Марія.

Ізраїль - релігійна країна, де приписи Тори поширюються і на їжу.

Вірянам можна їсти тільки кошерну їжу: свинина - не кошерно, змішувати м'ясне з молочним - не кошерно, осетер - не кошерний, відповідно чорна ікра - теж не кошерно, а ось червона ікра - кошерна."Виявляється, навіть борошно теж буває кошерне! Для цього на завод запрошується равин, який читає над борошном молитви, після яких воно стає кошерним, про що буде свідчити спеціальна печатка на пакуванні, - розповідає Марія, - Ще можна побачити інший значок "Парва".

Парва - це ті продукти, які не можна віднести ні до м'ясного, ні до молочного: фрукти, овочі, крупи, горіхи і т.

Часто значок "Парва" можна зустріти на пакуванні з морозивом".

Марія розповідає, що в Ізраїлі існує морозиво, що роблять без молока.

На ньому є значок "Халяві" - молочне.

М'ясне не можна змішувати з молочним, але це ще не всі обмеження.

Людина може їсти молочне не раніше ніж через 6 годин після того, як поїла м'ясне.

І ось коли людина поїла м'ясо, та хочеш морозиво, на допомогу приходить морозиво "Парва"."Дуже полюбила подорожувати країною.

Саме подорожі мені допомогли пережити переїзд і звикнути трохи до Ізраїлю.

Зараз в мене зовсім нема такого відчуття, що я на чужині.

А це так важливо, відчувати, що ти на своєму місці.

Часто люди думають, що переїхавши за кордон всім стає легше і всі стають щасливі, але це не так! Куди б ви не поїхали, де б не були - ми завжди беремо з собою себе, - ділиться Марія, - Але до переїзду, навіть і не думала про те, як сильно я люблю свою сім'ю та свою Батьківщину.

Перед кожним нашим святом в мене починається "міні-дипресія" бо так не вистачає тієї атмосфери підготовки і святкування, рідних поруч людей..

Сумую за запахом маминих булочок, літнім дощем, свіжим молоком і прогулянками у лісі по гриби та ягоди".

Понад 700 намальованих незвичних ангелів уже продала на благодійному аукціоні українка Юлія Косівчук, яка 15 років уже мешкає у місті Берклі в передмісті Сан-Франциско штату Каліфорнія.