Поєдинок Давида з Голіафом: битва, що врятувала Хорватію

Передумови до розпаду Югославії.

"Братерство і єдність" – гасло Соціалістичної Югославії.

Впродовж майже 50 років після завершення Другої світової вона була найбільшою державою Південної Європи та другою за величиною в соціалістичному таборі.

Шість республік, дуже різноманітних та відмінних одна від одної, крутилися на спільній орбіті завдяки Йосипу Броз Тіто.

Його особистий авторитет підсилювався його вмінням домовлятися із регіональними елітами.

Після закінчення ери Тіто у 1980 році країна затріщала по швах.

Югославський державний та військовий діяч Йосип Броз Тіто.

Паради ще могли прикрити крах соціалістичного проекту в Європі.

Але авторитет сербського Белґрада як єдиного центру і столиці захитався.

Все, на що спромоглися партійні бонзи, щоб випрямити ситуацію – це кадрові перестановки.

Весною 1990 року на перших місцевих демократичних виборах комуністи вперше зазнали поразки.

Найвідчутніше в двох республіках із шести: Словенія і Хорватія вибрали замість "червоних" представників націонал-демократичної опозиції.

Згодом тріснула "Комуністична партія" – у відповідь на принизливу риторику сербських колег словенська та хорватські делегації просто залишили засідання.

З цього моменту можна вважати, що в політичному житті Югославії настав переломний момент.

Ці народи не змогли більше знаходитися під владою єдиного центра в Бєлграді,.

– розповів Ростислав Дрогобич, автор Facebook-спільноти "Військова історія".

Передвісником великої війни став футбольний матч між хорватським "Динамо" (Загреб) і сербською "Црвеною Звездою".

Гра, яка згодом увійде в історію, як "матч ненависті" відбувалась 13 травня в Загребі.

Вона закінчилася величезною бійкою за участю футболістів та фанатів "Динамо", а з іншого боку – правоохоронцями, які здебільшого були сербами.

В цей же день почалися перестрілки на окраїнах міста.

Матч між "Динамо" (Загреб) та сербською "Црвеною Звездою": дивіться фото.

Через тиждень, 25 червня 1991 року, Словенія та Хорватія одночасно оголосили про свою незалежність.

Словенцям знадобилося 10 днів, щоб поставити Белґрад перед фактом того, що відтепер у них своя, окрема країна.

"Їм вдалося роззброїти частини ЮНА й взяти під контроль стратегічні об'єкти та виставити по периметру своїх кордонів війська й фактично відділитися", – пояснив експерт Ростислав Дрогобич.

Як Хорватія виборювала незалежність.

Оговтавшись від першого удару, серби переключилися на Хорватію.

А це – майже все курортне й промислове узбережжя Адріатичного моря, півострів Істра.

Так просто віддавати республіку ніхто не збирався.

Белґрад зробив ставку на армію і сербів, які компактно проживали в кількох місцях на території Хорватії.

Югославська народна армія рушила на бунтівний Загреб.

Першим великим населеним пунктом на їх шляху було містечко Вуковар.

Його назва перекладається, як "вовча фортеця".

Містечко було найбільшим хорватським портом на Дунаї.

Так Вуковар виглядає зараз.

В 1990-х в ньому проживало 44 тисячі мешканців.

Половина з них – етнічні хорвати, не набагато менше тут жило й сербів.

Проголошення незалежності Хорватії місцеві серби зустріли вороже.

Заворушення переходили в перестрілки.

Безпосереднім передтекстом вторгнення стало вбивство 12 хорватських поліцейських, які намагалися на околиці Вуковара повісити хорватські прапори замість югославських.

Невдоволення Хорватської національної гвардії загасили авіацією.

У вересні 1991 року до міста почали наближатися танки ЮНА.

Белград планував закрити всі питання з Вуковаром за два тижні.

Югославська армія була повноцінною військовою машиною.

Хорвати мали на своїй стороні поліцію, яка в них була у республіці.

Розподіл сил у битві за Вуковар.

На озброєнні в захисників Вуковара була переважно стрілецька зброя й залишки ще радянських арсеналів.

Спочатку місто планувалося взяти ударами двох танкових груп – з Півночі та Півдня.

В результаті Вуковар й околиці стали одним найбільших у Європі цвинтарів бронетехніки.

Окрім регулярної армії, брати Вуковар прибули й сербські добровольчі батальйони.

На ділі в командування були самі клопоти з добровольцями, адже кожен підрозділ, який прибув на місце конфлікту, виконував накази свого штабу.

Спочатку самооборону Вуковара набрали з тих хто був під рукою.

Згодом місто поділили на сектори й лінії відповідальності.

За ними були закріплені конкретні підрозділи.

Облога міста не була суцільною.

Неперекритими залишалися ходи через кукурудзяні поля, якими оборонці евакуйовували поранених і отримували підкріплення.

Невелике наддунайське місто хорвати змогли перетворити на зубастий бастіон, який не візьмеш в лобову.

Місто було схоже до наших, радянської забудови, коли окраїни високі, а центр – нижчий і вузький.

Якби серби зразу взяли центр, все би вже закінчилося,.

– розповів експерт Сергій Лещенко "Сайгон".

Характерною рисою боїв за Вуковар було те, що бойові дії практично переривалися, коли сідало сонце.

Хорвати вночі намагалися зробити, те, на що в день не було можливості.

Диверсанти під носом у ворога мінували сербські танки.

З початком осені, зрозумівши, що в лоб танками Вуковар не взяти, серби поміняли тактику.

ЮНА поступово наближалася до центру.

Невтішна роль у драмі Вуковара відіграла стара водонапірна вежа.

Цегляний кістяк 50-метрової вежі з вищербленими пробоїнами дуже нагадує вежу українського Донецького аеропорту.

Навколо обох боїв за дивним збігом народилися схожі легенди.

Як і український ДАП, Вуковарська вежа стала символом оборони Вуковора й прикладом стійкості хорватів.

Найбільші втрати припали на останню фазу оборони.

В листопаді сербська артилерія випускала по оборонцях від 9 до 12 тисяч снарядів.

Що відомо про бої за Донецький аеропорт?Вони тривали з вересня 2014 року до 21 січня 2015 року і стали одними з найзапекліших на сході України.

Бої розгорнулися між українськими військами, бійцями-добровольцями з однієї сторони та силами проросійських збройних угруповань з іншої.

18-21 січня 2015 року внаслідок підриву терміналу аеропорту загинули 58 захисників України.

21 січня було ухвалено рішення відвести українських бійців з нового терміналу, оскільки цей об'єкт було повністю зруйновано і він був не придатним для оборони.

Оборона терміналів аеропорту тривала 242 дні.

Бої за Донецький аеропорт стали символом незламності та бойового духу українського війська, а захисники терміналів отримали прізвисько "кіборги".

Доля цивільних, які залишалися в місті, була фатальною.

Доводилося більшість часу ховатися від артобстрілів.

В моменти тиші виходити з укриття було небезпечно: в місті працювали сербські снайпери, які не шкодували нікого.

3 листопаду ЮНА спільно з сербськими добробатами вдалося вклинитися в лінію оборони Вуковара.

З того моменту перемога сербів залишалася лише питанням часу.

Зрештою, після 87 днів хорвати капітулювали.

Переможці п'яніли від помсти.

Драма Вуковара продовжилась різаниною у вуковарському госпіталі.

Трагедія в госпіталі Вуковара: що відомо? Відразу після падіння міста, кілька тисяч хорватів знайшли притулок в місцевому госпіталі, звідки і були вивезені в "Овчари" – колишню свиноферму, яка служила табором для військовополонених.

Попри угоду, укладену між хорватським урядом та ЮНА госпіталь не був евакуйований.

Замість цього приблизно 300 осіб вивезли на вантажівках й стратили.

Після розстрілу тіла були скинуті в яму й зариті бульдозером.

Серед жертв були не лише хорвати, там були і серби, які захищали своє місто й не бачили майбутнього в реставрованій Югославії.

Після взяття Вуковара вісім тисяч хорватів і тих, хто їм допомагав, вислали до концентраційних таборів на території Сербії.

Іншою стороною медалі перемоги ЮНА була стратегічна поразка.

Подальший наступ на хорватів провалився.

Битва виснажила Югославську народну армію і стала поворотним пунктом в хорватському конфлікті.

За кілька днів було оголошене перемир'я, яке давало хорватам шанс підготуватися до війни і відстояти свою незалежність.

Місто стало першим, повністю знищеним бойовими діями, з часів завершення Другої Світової.

Серби святкували перемогу, та все ж тримісячна тяганина навколо не найбільшого хорватського міста змушувала задуматися над зміною тактики.

Зруйнований битвою Вуковар.

Саме після Вуковара міжнародний трибунал у Гаазі отримав перші докази злочинів сербів проти людяності.

За злочини при штурмі Вуковара трибунал виставив звинувачення низці сербських посадовців.

Зокрема, главі Сербії Слободану Мілошевичу.

Президент Югославії Слободан Мілошевич.

Під тиском міжнародної спільноти Сербія таки почала арештовувати своїх колишніх бійців добробатів, які були причетні до різанини в Вуковарі.

В лютому 2015 року Міжнародний трибунал постановив, що битва за Вуковар і бійня, яка була після неї, не є геноцидом.

Та водночас звинуватив сербські воєнізовані формування у тяжких злочинах проти людяності.

До сьогодні Вуковар залишається містом на кордоні, де уживаються різні між собою серби й хорвати.

Між ними є чимало ветеранів.

Після битви за Вуковар минуло вже майже 30 років.

Проте там мало що помінялося.

І серби, і хорвати залишилися при своєму.

Взаємне несприйняття, як прихована інфекція, може проявити себе знову, як тільки з'являться сприятливі умови.