Чому в Україні нон-фікшн поступово витісняє художню літературу?

Продавці також відчувають цю тенденцію і, звісно ж, підіграють їй.

Як наслідок, зайшовши до книгарні, ви передусім побачите саме нон-фікшн у яскравих обкладинках: біографії відомих людей, історії успіху, посібники із саморозвитку (як професійного, так і особистісного), наукові дослідження і багато іншого.

У цій статті я хотів би поговорити про дедалі більшу популярність нон-фікшн.

В англійській мові різниця між цими двома категоріями одразу помітна ще в назві: "fiction" і "non-fiction", де "fiction" вживається в значенні "вигадка".

Для нон-фікшн украй необхідні підтверджені факти.

Навіть якщо твір заснований на реальних подіях, варто говорити про авторське переосмислення інформації, ці книжки переважно не претендують на документальну правдивість.

Ви можете не погодитися і сказати, що популярнішими й досі є художні твори.

Дійсно, перше, що може спасти на думку, коли говорять про літературу, – це бестселери на кшталт "Де немає Бога" Макса Кідрука, "Чорний ворон" Василя Шкляра, "Стоунер" Джона Вільямса, "Готель Світ" Алі Сміт тощо.

Безперечно, усі ці книжки продають великими накладами.

Проте, як це не парадоксально, вони не можуть бути репрезентантами продажів.

Адже за їхніми спинами залишається величезна кількість інших авторів.

У світі художньої літератури ключове місце належить імені письменника на обкладинці: що більш рейтинговим є автор, то більше його куплять.

У сфері нон-фікшн ситуація інша – тут провідну роль грає тема й авторитетність джерел інформації, і лише потім звертають увагу на ім'я автора.

Саме тому зацікавити читача та продати йому нон-фікшн легше.

Ці книжки говорять самі за себе, читач розуміє, про що мова: про Вінстона Черчилля в книжці "Як Черчилль врятував цивілізацію" Джона Гарта, про космічний прорив Ілона Маска та інших у книжці "Космічні мільярдери" Тіма Фернгольца, про навички спілкування у книжці "Мистецтво говорити" Джеймса Борґа.

Ці видання чіпляють своєю прагматичністю.

Часто не треба навіть читати анотацію – усе на поверхні.

Провідну роль тут грає яскравий, знайомий та мотиваційний заголовок.

Або от книжка "Покоління Z на роботі" Девіда Стіллмана.

По-перше, вона познайомить читача з поняттям "покоління Z", по-друге, навчить продуктивному спілкуванню з його представниками на робочому місці.

Таку книжку придбають і ті, хто хоче з'ясувати для себе особливості нового покоління, і ті, хто прагне розкрити для себе нові "фішки" у HR.

Нон-фікшн, який точно зацікавить.

Доказом дедалі більшої популярності нон-фікшн не лише в Україні, а й у світі є ТОП-100 найбільш продаваних книжок на Amazon.

На сьогодні більшість із цієї сотні – нон-фікшн.

Читач дедалі частіше шукає в літературі користь та знання, а художня література пропонує відпочити у світі письменницьких фантазій.

Але це прагнення можуть задовольнити і різноманітні TV-шоу, і кіно, і інтерактивні розваги.

Простір художньої літератури займають серіали.

Світ вигадки, який приносить читачу задоволення, стає більш яскравим і насиченим у серіалах Netflix, HBO та інші.

До того ж глядач радше віддасть перевагу перегляду годинного серіалу, ніж прочитанню роману на 100 тисяч слів.

Читання передусім розглядають як засіб отримання нової корисної інформації і покращення власних навичок, а це прерогатива саме нон-фікшн.

До речі, книжки нон-фікшн ще й менші за обсягом – в середньому це 35 тисяч слів, кожне з яких містить корисну інформацію.

Прагнучи заволодіти дедалі ширшим колом читачів, автори нон-фікшн перейняли деякі прийоми художньої літератури.

Наприклад, навіть у книжках на складну тему взаємодії космосу та людини на кшталт "Великої картини" Шона Керролла читача чекатиме вибудуваний сюжет і ліричні відступи.

Все для того, аби засвоєння інформації було простішим і цікавішим.

Шон Керролл "Велика картина".

Нон-фікшн почали розподіляти на чіткі класифікації, прототипом яких у художній літературі є жанри.

Наприклад, у видавництві "Фабула" великий масив нон-фікшн літератури поділили на серії:.

#PROCreators – про видатних особистостей, які змінили історію.

Це політики, художники, науковці, бізнесмени, спортсмени та інші, які особистим прикладом надихають інших.

#PROBusiness – про бізнес, підприємництво, маркетинг, менеджмент, PR, HR.

Тобто про все, що допоможе в діловому житті.

#PROScience – найцікавіше зі світу науки (фізика, хімія, історія, математика, космос та інше).

#PROSystem – усе, що стосується інформаційних технологій – від написання цифрового коду та створення дизайну до моделей управління в ІТ.

#PROMe – усе, що стосується саморозвитку особистості – саморозвиток, самомотивація, розширення власних можливостей.

І наостанок ще один залізний аргумент на користь нон-фікшн.

Востаннє першість художній літературі на світовому ринку належала 2013 року.

Відтоді у світі, а відтак і в Україні, спостерігають стрімке зростання продажів нон-фікшн.

За даними платформи Penguin Random House, яка використала дані Асоціації американських видавців (AAP), Бюро економічного аналізу США та Bookscan, 2017 року частка прибутків від продажу нон-фікшн по всьому світу склала 6,18 млрд доларів, тоді як прибутки від продажу художньої літератури склали 4,3 млрд доларів.

І цей розрив з кожним роком зростає.

Відчуваючи такий розрив, автори художньої літератури дедалі частіше звертаються до правдивих історій і на їх основі будують свій сюжет.

Тож говорити про тотальну перемогу нон-фікшн не варто, радше обидва жанри під тиском читацьких інтересів і надалі будуть трансформуватися.

Проте незмінними у нон-фікшн залишатимуться фактологічна база і реальність подій.