"Ілюстрована історія кіно". Дивіться, з чого починалось мистецтво "рухомих картинок"

У "Видавництві Старого Лева" вийшла друком книжка з історіями про кіновиробництво.

Автор і ілюстратор видання – Адам Оллсач Бордмен.

Над перекладом працювала Катерина Міхаліцина.

"Ілюстрована історія кіно" розповідає про те, як зароджувався цей вид мистецтва та як він влаштований зсередини.

Як зізнається сам Бордмен, кіно захопило його з першого сеансу.

"Моє "вперше" – це спеціальний показ перевипуску фільму "Імперія завдає удару у відповідь" (1997).

То був мій день народження, тому мене навіть пустили у проекторну.

Побачити на власні очі велетенські апарати, завдяки яким кіно стало можливим, – це був, скажу вам, неймовірний досвід", – розповідає автор.

Публікуємо кілька фрагментів з книги:.

Перші творці кіно.

Французького інженера Луї ле Пренса вважають батьком "рухомих картинок".

Його "Сцена в саду Раундгей" тривалістю 2,11 секунди – це найдавніший фільм, який зберігся донині.

У найближчих планах ле Пренса було велике турне з метою показати свій винахід світу.

Він сів на поїзд у Діжоні, а зійти мав у Парижі.

Однак друзі так і не дочекалися його на станції – Луї безслідно зник.

Більше ніхто й ніколи його не бачив.

Загадкове зникнення відомого інженера породило безліч абсурдних гіпотез, зокрема й припущення про криваву змову проти суперника, на чолі якої нібито стояв американський винахідник Томас Едісон.

Камери Ле Пренса.

"Сцену в саду Раундгей" Ле Пренс зняв за допомогою однооб'єктивної камери – найзвичнішої для нашого сучасного ока.

Проте інженер розробляв також апарати з багатьма об'єктивами (наприклад, шістнадцятьма), причому в них камери могли поєднуватися з проекторами.

Такі винаходи сам Ле Пренс називав "доправлячами".

У 1890-х публіку буквально заворожила поява невідомої доти розваги – рухомих картинок.

Уперше в історії людства швидкоплинні кадри з життя можна було переглядати знову й знову, ділитися ними.

Зразки апаратури.

Приблизно в цей період винахідник Томас Едісон, який уже встиг зажити слави затятого змагальника, представив світові свій "Кінетоскоп" – апарат, натхненний Майбриджевим зоопраксископом.

Глядач, дивлячись крізь крихітний окуляр, бачив рухому картинку, створену внаслідок пересування плівкової стрічки над джерелом світла.

А французький винахідник Леон Булі тим часом розробив свій "Кінематограф" (якому, власне, й завдячуємо появою цього слова) і продав патент на нього братам Люм'єрам.

"Кінематограф", на відміну від "Кінетоскопа", не лише відтворював зняті кадри, а й виводив зображення на екран, уможлививши колективні перегляди.

Перші кіностудії.

Творці кіно, що стояли біля витоків галузі, у своїй справі покладалися лише на природне освітлення.

"Чорна Марія", яку 1893 року спорудили на замовлення Едісона, була найпершою кіновиробничою студією.

Однак і в ній тривалість робочого часу залежала від світлового дня.

Аби максимально продовжити його, будівлю поставили на обертову платформу.

Через кілька років німецький винахідник Оскар Месстер відкрив першу кіностудію в Берліні.

Зважаючи на свій досвід театрального освітлювача, він завбачливо встановив у приміщенні чотири 50-амперні дугові лампи "Кьортінґ та Маттісен".

Отож процес кінозйомки тепер не обмежувався денними годинами.

Перші кіносеанси.

Побутує думка, що перший публічний кіносеанс влаштували брати Люм'єри.

І сталося це ще 1895 року в Індійському салоні "Ґранд-Кафе" у центрі Парижа.

Тоді глядачам показували "Прибуття поїзда на вокзал Ла-Сьйота" (1895), і вони мало не позривалися з місць, угледівши локомотив, який із гуркотом мчить простісінько на них.

На диво, Люм'єри сумнівалися у потенційних можливостях свого кіноапарата, тому згодом облишили кіносеанси та присвятили себе іншим науковим розробкам.

У своїх фільмах брати Люм'єри переважно зображали звичайне, буденне життя і воліли називати їх "новинами" – actualités.

Проте зняли вони й кілька гротескних комедій у жанрі slapstick –балаганний гумор з бійками, гонитвами і падіннями.