"На осінь обіцяють третю світову кризу. Долар стане по 50 або зовсім зникне"

Про що говорять на набережній Дніпра в Києві– Хотите отдохнуть и найти свою судьбу? Поднимайтесь на тепло­ход, – біля Річкового вокзалу у столиці білявка закликає перехожих відвідати дискотеку на теп­лоході.

Квиток коштує 200 грн.

О 19:45 понад 30 пасажирів розсідаються на нижній палубі.

Залишається 15 хв.

до відправлення.– Потанцуем? – хлопець у чорній футболці з написом Pohuy підходить до дівчини в червоному лляному сарафані.– У меня есть парень, – дів­чина відкидає його руку зі своєї талії.– 10 минут на тебя смотрел и никого не увидел, – ляс­кає долонею по сідниці.– Отвали, – дівчина обливає його пепсі-колою та йде на верхню палубу.– Ты хотя бы знаешь, сколько эта футболка стоит? Я ее за 500 гривен купил.

Такая только у меня и у Жеки Кошевого.– Балуха і Клиха вирвали з лап Москви.

Я ж тобі казав, що Зеленський доб'ється, – чоловік у рваних джинсах п'є пиво на нижній палубі.– Сенцов зареєструвався у Facebook, але додає в друзі тільки своїх.

Він сам не радий, що його на Цемаха обміняли, – бородань у берцях читає новини зі смартфона.

– Щоб його зловити, знаєш скільки розвідників ризикувало життям.

Один загинув, другий лишився без ноги.

Сьогодні Путін відпустив 35.

А завтра може взяти в полон ще тисячу.

А Європа тепер на нас косо дивиться.– Тільки Нідерланди образилися.

Іншим давно нема діла до Цемаха.

Путіну готові простити й Україну, і Скрипалів, і збитий боїнг над Торезом, – його одноліток із сивиною на скронях намагається перекричати пісню Дзідзя "Цьомаю".

– Макрон у гості запрошує, а Трамп у Велику сімку готовий вернути.

Це означає: миру нам не бачити ще кілька років.

За сусіднім столиком двоє чоловіків голосно сперечаються.

За борт летить пляшка горілки.

Пасажира напідпитку і його товариша висаджують.

Теплохід вирушає у 3-годинну подорож.– Я тобі кажу, ця влада воювати не буде, – вусань ледь переставляє ноги.

– Вони на День Незалежності викинули цілий куплет із гімну.

Бояться, як Росія чи Польща відреагують на слова: "Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону".

Хватить під кожного прогинатися.– Що він доброго зробив за 100 днів при владі? – його товариш крутить на пальці ключі від авто.

– По тисячі гривень солдатам роздав? За ці гроші навіть черевиків не купиш.– Ти дякуй, що він "Приват" Коломойському ще не віддав.

Я на Марші гідності був.

Думав, осліпну.

Цікаво, скільки заплатять Бадоєву за постановку того мюзиклу? Йому б рекламу порошків знімати.

Від білого кольору пахне капітуляцією.

Моряків витягнув, а хто нам катєра віддасть – "Нікополь" і "Бердянськ"?– У мене на нього одна надія, що дозволить продавати паї, – чоловік із татуюванням герба на шиї курить iqos біля Mc.

– У батька є 8 гектарів.

Обіцяв, як продасть, мені квартиру купить.

Шість років їжджу по гуртожитках.

Хочу свою кришу.– То чого всю зарплату в барах просиджуєш? Долари купуй, поки дешево, – хлопець із золотим браслетом на руці жує гамбургер.

– Україна пару днів тому віддала мільярд доларів боргів.

Зараз ціни підстрибнуть.

На осінь обіцяють третю світову кризу.

Долар стане по 50 або зовсім зникне.– У нас кожні 10 років криза.

Якщо "слуги" зроб­лять мінімалку тисячу доларів, пиши пропало.

Малий і середній бізнес загнеться.– "Зелені" всі рішення будуть приймати одноосібно.

Всіх на гальорку відправили.

До трибуни не пускають.

Недоторканність зняли, тепер закони під себе перепишуть.– Лисого готують на мера Києва.

Батько нервується.

А я кажу: яка різниця – Кошовий чи Кличко? Шкода, що в новій Раді не буде Ляшка.

Хто буде корів на екскурсію водити?– Был дважды женат.

Детей нет.

Мне уже 30, в таком возрасте пора думать о потомках, – вусань у чорному піджаку веде набережною жінку у шифоновій сукні.– Я тебе рассказывал, как тачку пригнал из Америки? Мне ее кораблем доставили в Одессу.

А в салоне трупом воняет.

Я – в багажник, а там пусто.

Заказал химчистку.

Чувак говорит: "Не переживайте.

Никто в ней не умер.

Вам продали топленый автомобиль.

Продавайте его побыстрее, скоро начнет ржаветь".– Позавчора зробила лазерну корекцію зору.

Прийшла в клініку, а дівчина на ресепшині так співчутливо: "Ви самі? Ніхто не зможе супроводжувати вас після операції?" В Україні якщо тобі 32 і ти незаміжня, починають жаліти.

Замовила суші-сет, а офіціант: "Там 720 грамів.

Ви самі стільки з'їсте?"– Не знал, что тебе 32.

В анкете писали 28.

Я со старшими за себя на свидание не хожу.

Но ты меня зацепила, – кладе руку на талію.

Троє першокурсників сидять на сходах біля Дніпра.– У школі не вистачає вчителів.

Лідія Іванівна полетіла в Німеччину на роботу.

Поки їй заміни не знайдуть, хімію буде викладати фізкультурник, – каже русявий із пластиною на зубах.– Нас довела й більше не витримала.

Чули, Валєрка на юрфак не пройшов, хоч ЗНО здав на 190 балів.

Батя платити за контракт не хоче.

Буде вчитися на історика.

У Таньки – 148 балів, а вона пройшла на державний у педагогічний.

Який із неї вчитель?– П'ять років не ходила у відпустки.

Боялася, що за тиждень її хтось підсидить.

Я казала: "Наташа, якщо заміж не хочеш, то хоч дитинку роди", – брюнетка з бурштиновими сережками сідає на пакет з АТБ.

Поруч умощується її знайома.

– А вона: "Мені 39.

Ще трьох зможу родити".

А тут цей діагноз перевернув усе з ніг на голову.

Мала перший курс хімії почати, коли дізналася, що вагітна.– Зробила аборт?– Лікарі вмовляли.

А вона всім довела, що навіть із раком можна родити.

Чоловіку розказала, що став батьком, коли дитині було півроку.

Більше лишити не було на кого.

А їй давали ще місяць-два.

На похорон прийшли четверо колег.

Не було кому труну виносити.

А вона ж більше сотні людей навчила, десятки – начальниками департаментів зробила.

Жінка у джинсовому сарафані показує знайомій фото з весілля доньки.– За плаття віддали 34 тисячі.

Зять – бізнесмен.

Свій перший мільйон заробив, торгуючи гуманітаркою.

Тепер мріє відкрити сміттєпереробний завод.

На ферму з каліфорнійськими черв'яками витратив 50 тисяч гривень.

А збуту нема.

Конкуренція висока.

Думає розводити равликів.– А ми цього року ніде не були.

У Женьки – весілля, у Таньки – хрестини.

Вчора забрали її з роддому.

Ти би бачила, який пакунок малюка їм видали.

Памперси гірші, ніж торік давали.

Замість мила Johnson's тепер кладуть українське за 16 гривень.

А розпашонки які? Медсестра прийшла перевдягати дитину і дві кнопки вирвала.

Шиють одноразове.– А назвали як?– Наталкою.

Прийшли реєструвати дитину.

А там кажуть: "Якісь ви не­оригінальні".

Перед нами дівчині дали потрійне ім'я.

Інші у свідоцтві записали Тіфані, а хрестили Тетяною.– О, Martens из прошлогодней коллекции.

Где взял? – біля круїзного лайнера зустрічаються хлопці з довгим чорним волоссям.

Той, що з гітарою, присідає, аби роздивитися ближче брендові фіолетові черевики друга.– Соседи устроили гаражную распродажу, как в Америке, – розповідає той.

– Они в Канаду уезжают.

Гардероб продавали за копейки.

Такие в интернете 3 тысячи гривен, а я взял за 300.

Такой кучи народа в нашем дворе еще не видел.

Даже баба Катя, которая по квартире едва ходит, сама с третьего этажа спустилась.

Торговалась за ортопедический матрас.

Они хотели 2 тысячи, но отдали за штуку.

Хлопець у зелених шортах хоче поцілувати блондинку з букетом ромашок.

Та відвертається.

Потім стає навшпиньки й підставляє шию.– Целуешься ты лучше, чем на нашем первом свидании.

Когда ты наконец выучишь русский?– Я й не казав, що російською заговорю.

Це тобі вже пора переходити на українську.– Не поняла.– Що тут незрозумілого? Заміж схочеш – заговориш.

Я тебе до батьків не повезу, поки ти нашою не забалакаєш.