Раскладывал алкоголь в «Ашане», продавал бензопилы: мотивационная история Топ украинского волейбола Юрия Семенюка

В этой сборной есть люди, которые знают, что такое европейский волейбол и заполненные залы (Плотницкий, Ерещенко, Терьоменко, Виецький), но есть и те, кто и дальше выступает в Украине.

Большинство из них проходили школу харьковского «Локомотива» и с детства занимались волейболом.

Но есть человек, который неожиданно пришел в волейбол и никогда не думала о том, что наденет майку сборной.

Его зовут Юрий Семенюк.

Он играет на позиции центрального блокирующего, что неудивительно (рост Юры - 2.10).

И не просто играет, а является одним из лучших игроков команды (11 очков (5 блоков) с Чехией, 8 (2) с Нидерландами, 17 (5) с Черногорией).

Он кричит, заводит команду и выпрыгивает после забитых в стиле Роналду.

Семенюк - это об искренности и эмоции.

«Все дитинство в волейбол тягнули.

Думав: «Для чого це мені? Краще футбол побігаю, а ввечері на дискотеку піду»Иначе и не могло быть.

Он начал заниматься волейболом 5 лет назад - в 20 рассказывает волейболист Tribuna.

com:«Як молодий студент, хотів мати гроші на гульки та одяг.

Живу в Солонці (село біля Львова, – прим.

com), а звідти недалеко до «Ашану».

Влаштувався туди працювати в продуктовий відділ – розкладав напої, соки, алкоголь.

Мене кілька разів бачив там тодішній тренер «Баркому», кликав на тренування.

Але я про волейбол не думав.

Мене взагалі все дитинство в волейбол тягнули, але не хотів.

Думав: «Для чого це мені? Краще футбол побігаю, а ввечері на дискотеку піду».

Отаке було в голові.

Потім працював конcультантом у магазині будівельних матеріалів.

Продавав газонокосарки, бензопили.

Нормальна робота, два дні вдома, два – працюєш, хороша зарплата.

Тоді графік роботи дозволяв інколи ходити на тренування і я таки погодився.

Прийшов і взагалі було незрозуміло, що маю робити.

Пацани в шоці були – прийшов чувак, зріст 2.10.

Питали, де граю, скільки часу займаюсь.

Думаю: «Я взагалі перший раз на волейбол прийшов.

Що ви хочете в мене?» Я знав елементарні правила, але не вмів приймати м’яч – ні знизу, ні зверху, подавав взагалі з місця.

Раніше бігав хіба в школі на фізкультурі.

Здавали там волейбол.

Подав через сітку – молодець, не подав – йди тренуйся».

Сначала Семенюк тренировался с первой командой «Барком-Кажани», затем - с «Барком-Кажани-2».

На что-то серьезное не рассчитывал - типа хобби.

Все изменилось через месяц.

Клуб предложил поехать в месяц на сборы с первой командой.

Если все будет хорошо - подпишут контракт.

Но для этого надо было уволиться из магазина:«Я думаю: «Та фігня.

І так набридло вже на тій роботі – хотів з друзями в Карпати поїхати.

Робота якраз могла цьому завадити».

Звільнився і поїхав.

Чуть не помер – дуже тяжко.

Не знаю як, але витримав».Первый матч Семенюка - за «Барком-Кажани-2» на товарищеском турнире.

Было жестко - он не знал, куда становиться, куда бежать, что вообще происходит.

Без опыта и навыков трудно закрепиться в профессиональном спорте.

Юре повезло - физические данные позволяли что-то слепить:«Пощастило, що в мене є зріст.

А все, що міг допрацювати індивідуально, допрацьовував.

В команду прийшов польський тренер Ян Сух.

Після кожного тренування я залишався з ним на годину – біля стіни відпрацьовував прийом знизу – 100 разів, зверху – 100 разів.

Поки не подав нормально 10 разів, не міг піти.

Найважче – падіння, це щось з чимось.

Боки оббиті, лікті оббиті, борода болить, все в крові.

Але таки навчився.

Та навіть зараз мені бракує техніки.

Наприклад, для силової подачі.

В дитинстві тренують, як підкидувати м’яч, як на нього виходити, правильної техніки руки.

А я прийшов не дитиною – 2.10, 105 кілограмів.

З такими даними вже важко навчитися.

Та й стрибка нема – його також в дитячому віці закладають.

Я просто підкидую м’яч і біжу.

Добре, що вже подаю планер в стрибку (подачі у волейболі, при ній м’яч вібрує й змінює напрямок руху, – прим.

com), гібридний зі силовою також деколи летить.

Подавати навчився ще з Сухом, а все решта мені в голову вбив Угіс Крастіньш.

Він сильно допоміг.

Як переміщатися на блоці, як грати в захисті, як не боятися м’яча, правильно вибирати місце».Одно из самых тяжелых испытаний в карьере Семенюка - травма межпозвонкового диска.

По прогнозам врачей он должен был вернуться в игру через год.

Но Юра сделал невозможное - через 4 месяца уже тренировался с мячом.

«Психологічно і морально допомогли батьки й тоді ще дівчина, а тепер уже дружина.

Фізично я вже сам тренувався.

Поміг клуб – мав хорошу реабілітацію».Впервые Семенюка вызвали в сборную в 2017-м - команду как раз возглавил Угис Крастиньш.

Матч против звездных французов не сразу уложился в голове игрока: «Я з місця крок не міг зробити.

Там одні зірки – Гребенніков, Ле Ру, Нгапет.

Я тільки на відео їх бачив, мільйонні контракти.

Був в шоці, що граю проти них.

Раніше ж переважно дивився лише нарізки центральних блокуючих, вже потім – саму гру».

Его мечты и цели были куда скромнее: «На початку якогось з сезонів питалися, хто ти є – майстер спорту міжнародного класу, кандидат в майстри, маєш розряд.

А в мене взагалі ніколи не було нічого.

І я хотів бути кандидатом в майстри спорту – це ж звучить.

Коли грав у вищій лізі, мріяв грати у суперлізі.

Думав, що це щось дуже круте.

А про збірну навіть думок не було – дивився на футбольну збірну і розумів, який це рівень.

Но четкой цели поехать не было - летом ждали пополнения в семье и вместе с женой планировали остаться во Львове.

Даже была предварительная договоренность о новом договоре с «Барком-Кажани».

Однако все изменило предложение бельгийского «Маасейк», местного чемпиона и участника следующего розыгрыша Лиги чемпионов.

Новый сезон Семенюк начнет там - говорит, что все время надо повышать планку и поднимать технический уровень.

«Якщо дуже сильно хотіти, то все можна зробити.

Головне – ніколи не здаватися»И сейчас все мысли - о Евро.

Юра не хочет говорить, что Украина показывает свой максимум - в таком случае победили бы Нидерланды: «В тій грі у нас були сет-боли і в першій, і в другій партіях.

Треба було їх брати.

Але все попереду.

Кожна команда тут сильна по-своєму.

Треба максимально налаштовуватися на всі ігри.

Давайте зіграємо ще дві і тоді скажемо, наскільки добре ми зіграли».Еще 5 лет назад он работал в магазине.

Жизнь готовит невероятные сюжеты.

«Якщо дуже сильно хотіти, то все можна зробити.

Головне – ніколи не здаватися», - говорит Юра.

Спорить не будем.