Україна – Литва: вікно на Євро-2020 з думками про Роналду

Чемпіонат Європи-2020 став ще ближчим для збірної України.

Команда Шевченка в Харкові без особливих проблем здолала збірну Литви.

Гості намагалися протиставити нашим хлопцям щось на кшталт підвищеної мотивації, (бо нічого іншого не було), проте цього добра і в українців виявилося з надлишком.

Від зарядженості Ярмоленка й партнерів можна було висікати іскри.

Все інше – справа техніки.

Уперше в нинішньому відбірному турнірі наша команда могла дозволити собі не думати про другий матч «спарки», а повністю сконцентруватися на першому поєдинку.

Так, гра з Португалією важлива, цей суперник – чинний чемпіон континенту і все таке, проте кого це буде цікавити, якщо раптом, доведи Боже, команда Шевченка втратить бали з Литвою? Тому жодної Португалії – всі думки лише про Литву.

Чому? Бо у разі перемоги над цією скоромною командою, якій, проте, втрачати нічого, а відтак вона може собі дозволити «припаркувати автобус» у своїй карній зоні, збірну України від виходу напряму на чемпіонат Європи-2020 відділятиме лише формальність.

Тобто, грубо кажучи, у наступному поєдинку – проти Роналду та компанії – нас влаштує будь-який результат, а в останній грі турніру – проти сербів – українці можуть собі дозволити навіть програти 0:5 (але не більше).

Хто хоч трішки в темі, розуміє, що з нинішнім достоту високим рівнем гри збірної України вона не може так зганьбитися в Белграді.

Відтак, повторюся, перемога над Литвою виходила на перший план.

Ці хлопці уникнули сюрпризів.

Ось де іронія долі: ключовим поєдинком в стратегічному сенсі для нашої національної команди став не матч проти чемпіонів Європи чи зустріч проти міцних і амбітних сербів, а саме гра проти посереднього й рядового супротивника.

Головною нашою проблемою в цьому матчі була проблема вибору.

Причому вибору такого, про який зазвичай кажуть «приємний головний біль».

Наразі Андрій Шевченко може собі дозволити виставити практично два рівноцінних склади.

І ось тут було важливо, щоб наш тренер зробив саме правильний вибір.

Враховуючи, що зараз у нашій збірній гравців атакувального штибу набагато більше, аніж місць у стартовій одинадцятці, було зрозуміло, що місця всім не вистачить.

За межами стартового складу опинилися Циганков, Буяльський і Коноплянка.

Що, зрештою, можна було спрогнозувати.

А ось відсутність Яремчука і Миколенка відверто здивувала.

Замість цих парубків, котрі вважаються основними виконавцями нашої збірної, Шевченко задіяв Мораєша й Соболя.

Все-таки наш тренерський штаб тримав у голові матч проти Португалії, через що вирішив поберегти деяких гравців.

Вищезгадана теза підтвердилася на початку другого тайму.

Як тільки рахунок став 2:0 на користь нашої національної команди, було замінено ключових футболістів нашої національної дружини – Марлоса, Ярмоленка й Степаненка.

Що б не говорив у підсумку Шевченко, а цими замінами він наглядно продемонстрував, що у понеділковому поєдинку його команда буде реально змагатися за прийнятний результат.

Але то буде в понеділок.

Зараз можемо констатувати, що збірна Литви особливих проблем нашій команді не створила.

З одного боку, було видно, що гості збираються дати бій, що дуже хочуть зачепитися бодай за примарний шанс на нічию.

Проте Україна, як команда значно майстерніша й іменитіша, такого шансу опонентові не дала.

Власне, перемогти у Харкові збірній України Литву могла завадити лише збірна України.

Суперник у нашої команди був посереднім.

І це – в ліпшому випадку.

Такого «винести за дужки» - завдання «без зірочки».

Поспіх та метушня – ось що могло дійсно стати для наших перешкодою для перемоги.

І довгенько бажання якомога швидше відкрити рахунок грало з українцями злий жарт.

А коли вони почали зловживати індивідуальною грою, всілякими фінтами й «п’ятками», захотілося наполегливо «порекомендувати», щоб грали простіше.

Простіше й надійніше.

Власне, щось таке кричав своїм підопічним і Шевченко.

Спільна радість.

У підсумку Литву перший раз вдалося взяти на «понт» завдяки елементарній «стіночці».

Малиновський «обстукався» з партнером і сильно пробив.

У другому таймі Ярмоленко не менш фахово «підставився» й заробив небезпечний штрафний удар, який не менш майстерно виконав усе той же Малиновський.

У проміжках між двома геройствами атакуючого півоборонця «Аталанти» майже стовідсоткову нагоду забити втратив Ярмоленко, який поцілив у поперечку.

А трішки пізніше – ще один наш англійський легіонер Зінченко, якому не вдалося влучити в площину воріт із кількох метрів.

Проте й дубля Малиновського виявилося досить, аби перемогти Литву.

Балтійська команда не створила для нашої ні особливих проблем, ні навіть неособливих.

Українці в сенсі профпридатності виявилися на голову вищими за свого суперника.

Що й довели як своєю грою, так і результатом.

Проте, ця перемога, яку візуально складно назвати ексклюзивною чи видовищною, насправді має ключове значення для збірної України.

Після цієї звитяги вихід на чемпіонат Європи у нас майже в кишені.

Залишилося дотриматися формальностей.

Тобто, українцям треба неабияк постаратися, щоб опинитися за бортом континентального форуму.

Віримо, що цього не станеться.

А перетворити формальність на реальність можна вже в найближчий понеділок, у поєдинку, який відбудеться у Києві проти команди Роналду.

Ось тепер, коли завдання-мінімум виконане, можна нарешті по-справжньому зосередитися на Португалії.

Олександр Васильєв, для «Главкома».

До 20-річччя матчу Росія – Україна у Москві.