"Зараз стільки можливостей". Директорка школи, яка не боїться змін і вірить у своїх колег

"Українська правда.

Життя" спільно з ГО "Смарт Освіта" за підтримки Представництва "Фонду Фрідріха Науманна за Свободу" в Україні створює серію публікацій про агентів змін у освіті.

У цьому циклі текстів – розповіді про директорів звичайних комунальних шкіл (їх прийнято називати "державними", хоча всі вони у власності місцевих громад), котрі в нинішніх умовах знаходять ефективні способи співпраці з чиновниками, батьками, учнями та вчителями.

Учні просять ще одну ніч читання, завойовують призові місця на міський турнірах з туризму, проводять тематичні дні й місяці, влаштовують конкурси і батли.

Звичайна школа на околицях Мелітополя, де навчаються 700 учнів, б’є рекорди за кількістю проєктів.

Як директорка школи гуртує і мотивує – у нашому матеріалі.

Звичайна школа на околицях Мелітополя б’є рекорди за кількістю проєктів.

Жовтий день.

"Вони будуть танцювати, навіть коли вимкнути музику".

Педагог-організатор школи №8 Анастасія Попенко поправляє жовтого бантика і біжить домовлятися зі старшокласниками, яку музику вони вмикатимуть на наступній перерві.

У тематичні дні у школі на перервах гучно, ритмічно і танцювально-весело.

Це вже традиція – на перервах лунає музика, учні-діджеї самі складають плейлист.

"Ми музику прослуховуємо, але діти наполегливо відстоюють обрані ними пісні.

Кажуть – це дуже модно, ви нічого не розумієте", – сміється пані Настя.

На початку жовтня – якраз один із тематичних днів.

Відтінки жовтого в одязі майже в кожного – від першокласників до випускників.

З нагоди "Жовтого дня" відтінки жовтого в одязі майже в кожного – від першокласників.

до випускників.

У цій школі проводять отакі танці!.

Педагог-організатор школи №8 Анастасія Попенко.

Костюм покемона теж відповідає "дрескоду".

Костюм покемона прекрасно підходить до жовтого дрескоду.

Школярі вже мізкують, як і коли провести паті на Хелловін.

Свято припадає на осінні канікули, а полякати вчителів, як минулого року, – хочеться.

Танцюють у цій школі весь час.

Напередодні дня вишиванки влаштували танцювальний батл.

Класи-переможці виступили перед батьками на святі.

"А цього 1 вересня танцювали вчителі", – розповідає директорка школи Олена Заменягре.

Був час, коли гурток з хореографії вела старшокласниця, але поїхала до Києва навчатися.

"Нам не вистачає ставок на позакласну діяльність, тому поки що немає гуртка сучасного танцю", – говорить директорка.

Викручуються такими розвагами на перервах.

"Поки що" – одне з ключових словосполучень пані Олени.

Директорка школи Олена Заменягре.

Ще рік тому про кімнату самоврядування для учнів ніхто і не згадував.

Знайти вільне приміщення в понад 40-літній школі, яку звели без актового і спортивного залів і в якій навчаються у дві зміни, майже неможливо.

"Ми своїми силами зруйнували стіну, щоб зробити кімнату самоврядування більшою", – розповідає заступниця директора Світлана Лісіцина.

Цього року відбулися вибори президента школи.

З п’яти претендентів перемогла дев’ятикласниця.

Є ще корпус з майстернями для трудового навчання.

Будівля стара.

Тут, крім трудового навчання, займається група подовженого дня.

Коли пані Олена стала директором, вікна були побиті і всередині було – холодно.

Зараз вікна засклені, батареї підвезли її друзі.

Школярі планують майструвати меблі з дерев’яних палетів.

Відкрита школа.

Спортивну залу добудували пізніше, ніж звели будівлю школи.

Однак, саме звідси хочуть почати ремонт, оскільки дах часто протікає.

А поки школа здає залу в оренду для секції з флорболу.

"Коли я ще вчилася, то уроки з фізичного виховання в нас відбувалися в коридорі", – пригадує пані Олена.

І додає, що місцева влада обіцяє школі капітальний ремонт уже наступного року.

"Влітку ми заповнювали таблиці – що нам треба.

Не тільки щодо ремонтних робіт, а й щодо облаштування.

Ми детально продумали, де яка зона в нас буде, щоб функціонально використати кожен квадратний метр".

Спортивну залу тут поки здають в оренду, але невдовзі будуть ремонтувати.

Тут планують функціонально використати кожен квадратний метр.

Допомагають і батьки.

Одна мама розмалювала стіни.

"Якби не вона, то жодного, навіть косметичного, ремонту школа б не потягла", – зазначає директорка.

Інший тато консультує шкільну адміністрацію з юридичних питань.

Батьків запрошують на неформальні зустрічі, навіть танцювали разом.

"У нас і вчителі, і батьки проводять майстер-класи на різних заходах – дихальні вправи, кулінарія, плетіння.

Після такого невимушеного спілкування батьки подивилися на вчителів іншими очима", – каже пан Олена.

У школі вітають батьківські ініціативи.

"У нас так Пласт з’явився.

Мама учня запропонувала, і вже три гуртки діють на базі нашої школи", – розповідає заступник директора з навчально-виховної роботи Юлія Литвиненко.

Школа розташована на околиці Мелітополя.

"У нас проблема – це доріжки біля школи.

Ми самі це не подужаємо", – жаліється директорка.

Тому школа – постійний учасник бюджету громадських ініціатив.

2014 року на кошти першого – а це 200 тисяч гривень – встановили ігровий майданчик із тренажерами.

"Коли я почала працювати директором, на цьому місці були зарості бузку, якісь плити, – розповідає пані Олена.

– Мені багато хто казали: "Тут неможливо щось змінити.

Але ми звернулися до депутатів – нам допомогли зачистити цей майданчик.

А потім виграли бюджет громадських ініціатив".

На вулиці вже встановили ігровий майданчик із тренажерами.

Долучилися школярі і батьки.

Ще до запуску проєкту розмалювали паркан навколо майданчика на тему "Мрії про спорт".

Наступний проєкт громадського бюджету – майданчик дозвілля.

На вимощеній плиткою площадці під розкішним деревом поставили лавочки.

"Я тут подекуди проводжу уроки української мови.

Востаннє ми з дітьми шукали тут частини мови в тексті", – описує урок директорка.

Згодом у школи з’явилося футбольне поле.

"Це для нас важливий бонус.

Міська влада реалізувала спеціальний проєкт для шкіл на околицях.

Раніше діти бігали просто в полі в рип’яхах".

Є у школи і футбольне поле.

Воно зі штучним покриттям.

Цього року школа подавала заявку на два проєкти.

Виграла один – на ігровому майданчику домонтують нові тренажери.

Пані Олена засмучується, що не вдалося зібрати необхідну кількість голосів на більший проєкт – концертний майданчик.

"Ми хотіли встановити відкриту сцену.

Тут гарне місце – мальовнича панорама.

І ми б тут проводили заходи для всього мікрорайону.

Але не вдалося… Поки що".

Сумніви, які не дають зупинитися.

"Я і досі сумніваюся, що всі зміни на краще.

Чи правильно я роблю, що беруся одразу за велику кількість справ?".

Пані Олена починала працювати у цій школі піонервожатою.

Потім були роки роботи у міському відділі освіти та інших школах.

"Погодилася на цю посаду не дуже легко.

Сама себе вмовила, сама з собою домовилася.

Чоловік мене підтримав", – розповідає.

Директор починала працювати у цій школі піонервожатою.

За п’ять років колектив змінився на 50%.

Багато вчителів пішли на пенсію, хтось кудись поїхав, хтось у декрет.

"Мені здається, що в мене зараз більше проблем, ніж тоді, коли я прийшла.

Коли ти щось робиш – це вже проблема".

Але не робити Олена Заменягре не може.

Проте каже, що не завжди треба ставити перед собою лише високі цілі.

А ще – треба не звертати увагу на негатив.

"Про нас багато пишуть, а це не всім подобається.

Не всі сприймають нове.

Коли я вперше прочитала негативний коментар, мені було болісно.

А потім перестала звертати на це увагу".

Школа проєктів.

Проєкти школи – це її родзинки, розповідає Катерина Зінченко, заступниця директора з методичної роботи, яка керує проєктами школи.

Саме вона відповідає за організаційну роботу.

Та й загалом команда заступників активна, мотивує вчителів не сидіти на місці.

Зліва направо: Катеринка Зінченко, Юлія Литвиненко, Світлана Лісіцина.

Двічі школа проводила (не)конференцію Ед.

Кемп, цього року школа почне пілотувати навчальну програму See.

Learning – для розвитку м’яких навичок і емоційного інтелекту.

У ній беруть участь 26 українських шкіл.

Стартап минулого року – ніч читання.

Щоб потрапити, діти читали книги, проходили тест онлайн.

На футбольному полі влаштували читацьку залу, потім ночували у школі.

Зараз школярі просять повторити акцію.

Для розвитку м’яких навичок і емоційного інтелекту пілотуватимуть програму See.

"Ми вже випускники демократичної школи (проєкт для розвитку демократичного стилю управління – ред.), – додає пані Катерина.

– Минулого року ввійшли до фіналу програми Healthy Schools (трирічна програма, в якій учнів навчають здорового способу життя та збалансованого харчування – ред.).

Тоді 40 шкіл запрошували в Київ на презентацію", – розповідає пані Катерина.

Вчителі так захопилися, що навіть влаштували між собою челендж здорового харчування.

"Кожного ранку ми виставляли свою здорову їжу.

Я почала з вівсянки з яблуками", – каже пані Олена.

Школа також входить до проєкту "150 клубів фінансової грамотності".

У них учнів навчають планувати бюджет та надають базові фінансові знання, що знадобляться їм у дорослому житті.

"Наша школа серед 17-ти навчальних закладів України, які отримали сертифікат, що надає право проводити турніри з фінансової грамотності для інших шкіл", – розповідає директорка.

У школі облаштовано також кабінет німецької мови – перемога у програмі GIZ "Здоровий спосіб життя, профілактика СНІД на робочому місці".

Школа виграла тренінговий кабінет – з мобільними партами, стільцями, шафами, проектором, ноутбуком та екраном.

Учнів тут навчають планувати бюджет та надають базові фінансові знання.

"Ми готували листи, розказували, чому ми маємо виграти.

Потім батьки зробили тут ремонт", – каже пані Олена.

Саме в цьому класі відбуваються зустрічі з батьками.

А минулоріч у межах благодійного збору коштів на лікування онкохворих дітей тут влаштували вечірній кінозал.

Ще один напрям роботи мелітопольської школи – екологічний.

Тут є прес для пластикових пляшок.

Шкільна команда, пройшовши екотренінг у Києві, вже вдома проводила такі ж для батьків і учнів.

Невдовзі планують встановити ще лавочки поблизу футбольного поля і біля самої школи – щоб батькам було зручніше зустрічати дітей після занять.

Вчителі, в яких є чого повчитися.

У школі 45 вчителів, чимало – її випускники.

"Аж троє вчителів – чоловіки", – сміється пані Олена.

"Коли я беру вчителів на роботу, то кажу, що ми одна із перших шкіл у місті, яка почала впроваджувати Гугл-сервіси.

І тому цікавлюсь, чи вміє людина працювати у них, чим живе і цікавиться, які новації хоче запроваджувати, якими вміннями і навичками готова поділитися", – ділиться директорка.

Вчителька 1 класу НУШ Ольга Гамаюнова перейшла зі своїми дітками із садочку.

Зараз навчається за спеціальністю "Початкова школа":.

"Діти жартують: "Може, ви підете далі з нами в середню школу?".

Тому треба вчитися весь час".

У цій школі багато танцюють, але таки й навчають.

Олена Заменягре впевнена: треба вірити в себе:.

"Не треба боятися змін.

Не всі зміни приємні.

І ти повинна бути готова, що не все буде виходити.

Коли я тільки прийшла до школи, усе робила сама.

Так було півроку.

Потім подумала: треба більше довіряти.

Я зрозуміла, що можу поділитися своїми ідеями, знайти однодумців для їхнього втілення.

Треба вірити у свою команду".

Минулого року ця школа з Мелітополю увійшла до фіналу програми Healthy Schools.

Якщо хочете використати ідеї цієї школи, можете нагадати собі основні з них тут.

Для перегляду скористайтеся стрілочками.

У Мелітопольській школі №8 проводять тематичні дні.

Учні і вчителі обирають певні ознаки для одягу і облаштування приміщень (наприклад, колір чи персонажів).

На перервах школярі вмикають музику, і всі танцюють.

Адміністрація склала план-таблицю зі списком, що потрібно школі.

Там не тільки ремонтні роботи, а й перелік обладнання.

Також педагоги детально продумали, де яка зона має бути, щоб функціонально використати всі приміщення.

Вчителі і батьки проводять майстер-класи на різних заходах – дихальні вправи, кулінарія, плетіння.

Після такого невимушеного спілкування батьки подивилися на вчителів іншими очима.

Школа – постійний учасник бюджету громадських ініціатив.

Завдяки цьому тут є ігровий майданчик із тренажерами і майданчик дозвілля із красивими лавочками.

У цій школі є заступниця директора, яка відповідає за проєкти.

Саме вона шукає можливості і відповідає за їхню реалізацію.

Коли директорка тільки прийшла до школи, усе робила сама.

Потім зрозуміла, що треба більше довіряти.

Тож вона почала ділитися своїми ідеями, шукати однодумців для їхнього втілення.

Віра у свою команду – ось рецепт мотивації вчителів.

Текст доступний також у виданні "Нова українська школа".

Публікація підготовлена за підтримки Представництва "Фонду Фрідріха Науманна за Свободу" в Україні.

Фонд Фрідріха Науманна за Свободу - фонд ліберальної політики, що сприяє зміцненню свободи та гідності людини в усіх сферах суспільства.

Детальніше за посиланням.

Усі фото Олександра Аліфіренко.