Мова, якою розмовляють українські футболісти, також є частиною великої політики

Здивувався, що в наших футболістів-малоросів є стільки адвокатів.

Зрештою, не дивно, бо ж до гучних перемог люблять бути причетними усі.

Головні аргументи:.

а) мова не головне;.

б) їм ніколи вчитися/вони не на те вчилися;.

в) десь там, хтось там, колись там з батьками чи в себе в селі говорив українською.

Люди, ви реально вважаєте здорових лобуряків розумово неповноцінними, нездатними засвоїти мову країни, в якій вони живуть?.

Спілкуюся з представниками різних видів спорту і маю з чим порівнювати.

Нижче - мова про представників центральної та східної України, звісно.

Західну до уваги не беремо.

Легка атлетика.

Українською в публічному просторі вільно спілкуються дніпрянки Анна Рижикова та Ярослава Магучих, уродженка Донеччини Юлія Левченко, киянка Ірина Геращенко.

Без зайвих труднощів державною здатні говорити ще один уродженець Дніпра, скелетоніст Владислав Гераскевич, шашкіст із Харкова Юрій Анікеєв.

Також не можу згадати про чотирьох киян – дзюдоїстку Дарину Білодід, тренера з дзюдо Віталія Дуброву, боксера Владислава Сіренка, гімнаста Петра Пахнюка.

Тенісистка Марта Костюк – взагалі випадок особливий.

Останнім часом вільно перейшли на українську багато років російськомовні біатлоністи – уродженець Глухова на Сумщині Сергій Седнєв та Андрій Дериземля з Чернігова.

Про борця Беленюка не згадую, бо його змусила вивчити мову політична діяльність.

Хоча приклад Жана Венсановича теж показовий.

Виявляється, можна засвоїти мову навіть у стислі терміни.

Зважте, що більшість цих людей змагаються чи змагалися на рівні, який більшості з наших вбогих пілкарів недосяжний.

Тобто, часу на спорт вони витрачають, м’яко кажучи, не менше, ніж різні стіпанєнки, коноплянки, сидорчуки і коваленки.

Але при цьому спромагаються думати і поважають цю країну.

Так, більшість із них залишаються російськомовними в побуті.

Такі реалії.

Але байдуже, що в побуті.

Важливо те, що на поверхні.

Важливо, що московити мають підстави сказати: «У ніх вся футбольная сборная гаваріт па-рускі, трєнєр тоже русскогаварящій.

Кромє галічан.

Украінскава там нікто нє знаєт».

Тому, дорогі адвокати невігласів, пам’ятайте, що є країна, в якій слідкують не стільки за тим, як ці мастіра копають по м’ячу, скільки за їх поведінкою і мовою за межами поля.

То вони думають, що «внє палітікі».

Насправді є частиною великої політики.

Як кожен із нас, у більшій чи меншій мірі.