Тентен із коміксів — володар світів

Шанувальники коміксів Ерже мають нагоду зустрітися з культовим Тентеном, — щойно вийшла книжка "Тентен, репортер "ХХ Віку", у країні Сов'єтів" (видавництво Pinzel).

Упродовж усього ХХ століття популярність жанру комікса рік у рік зростала.

А кожен надто популярний вид мистецтва (кіно, поп-музика, мурали абощо) в наш час у вправних руках дуже швидко обертається на засіб і зброю.

Віктор Шкловський писав: "Міфологія — не місце для прогулянок, вона — місце для боїв".

Надзвичайно влучне зауваження відомого радянського дослідника міфів, особливо коли йдеться про такий стратегічно важливий продукт масової культури як комікс.

Комікс, який, за академічним тлумаченням, народився в першій половині ХІХ століття (альбоми швейцарця Родольфа Тепфера), за понад сто п'ятдесят років свого розвитку став справжньою ідеологією й розгалузився на безліч підвидів та піджанрів.

Це ідеологія молода й досить агресивна.

Ідеологія, від якої неможливо сховатися.

Бетмен, Джокер, Снупі, Людина-Павук, Халк, Аквамен та багато інших дивляться з афіш і екранів, живуть у рекламних роликах і аматорських графіті, стають персонажами міських легенд, фанфіків та навіть докторських дисертацій.

І навпаки, — комікси пожадливо всотують реальних історичних і культурних діячів та персонажів світової літератури.

З'являються мальовані життєписи Пабло Пікассо, Карла Маркса, Наполеона І, Марії-Антуанетти, Жанни д'Арк, Альберта Ейнштейна — всіх, кого тільки може вмістити уява.

Комікси давно переступили всі можливі вікові та інтелектуальні рамки.

Їх читають і діти, і старі, і академіки, і чорнороби.

Буквально всі.

Комікси завоювали кіноіндустрію й музику, потроху просочуються у пластичні мистецтва, театр і навіть оперу.

Без перебільшення можна сказати, що ми живемо у світі коміксів.

Радянський комікс зростав з Айболитями, Шапокляк, Дядями Стьопами, Хлопчишами-Кибальчишами, капітанами Врунгелями та ще кількадесятьма іншими цікавими для аналізу персонажами.

Так само, якщо уважно придивитися до антиподів — мультфільмів про Міккі Мауса, — можна побачити дуже грубо прикриту пропаганду.

Вже не кажучи про японські мангу й аніме.

Велика історія коміксу розпочалася значно пізніше від "Досвіду фізіономіки" Тепфера.

Видатний автор коміксів і дослідник їх історії бельгієць Бенуа Петерс говорить про 1960-ті як про початок повальної "коміксоманії".

Однак "золоту добу" жанр пережив кількома десятиліттями раніше — в 1930-х роках з народженням Тентена — першого й одного з найбільших героїв коміксів, журналіста-авантурника, за яким невідступно слідував білосніжний песик Мілу.

"Неймовірно, — захоплено пише Б.

Як і всі великі класичні твори, "Пригоди Тентена" підтримують магічний зв'язок з часом".

Ерже — автор пригод Тентена — типовий "кабінетний" письменник, що робить його подібним до Жуля Верна.

Жорж Ремі (це справжнє ім'я Ерже) прожив усе життя в Бельгії, у Брюсселі, і походив із незаможного середнього класу.

Своє дитинство згадував як "вельми сіре".

Барвами його життя наповнив спершу скаутський досвід, а згодом — фах журналіста.

Творити мальовані історії Ерже почав у 19-річному віці.

Своє власне життя Жорж Ремі обернув на комікс.

За словами Б.

Петерса, який особисто добре знав Ерже, той за кілька годин до смерті зізнався йому, що вклав в історію Тентена усе своє життя.

"Світ — безмежний, і мандрівник — справжній його володар", писав Гюстав Флобер.

Володіти світом (себто мандрувати) замість Ерже став його герой, Тентен.

Рівно 90 років тому вийшов перший альбом про цього непересічного маленького героя — "Пригоди Тентена, репортера "ХХ віку", в країні Сов'єтів".

Як і у випадку з романами Ж.

Верна та Александра Дюма, твір спершу виходив частинами — в дитячому додатку до газети Vingtième Siècle ("ХХ століття" або "ХХ вік", так літературніше й романтичніше).

Чому для свого першого альбома Ерже обрав саме радянську тему? Інформації у другій половині 1920-х років було водночас і багато, і мало.

Газет виходило чимало, розвивалося радіо, однак точною назвати інформацію, яку там подавали, важко.

Люди відчували інформаційний голод, у буквальному сенсі.

Особливо стосовно такої інтригуючої теми як Радянський Союз, — молода держава, що постала на геть нових принципах, де вбили монарха і все "роздали людям".

Велике зацікавлення тема викликала в Бельгії — країні, яка свого часу багато інвестувала в Російську імперію, будувала там заводи, фабрики, прокладала залізничні і трамвайні колії.

Навіть воювала там у Першу світову (згадаймо Марселя Тірі з його "Проїздом у Києві").

А з націоналізацією втратила в тому регіоні, буквально, все.

Тож у заможних кіл промисловців і банкірів були свої порахунки з "країною Сов'єтів", а незаможні верстви дивилися в бік сходу з острахом і симпатією.

Одне слово, це була "топова" тема.

"Справжньому письменнику нічого сказати, — зауважив свого часу засновник "нового роману" Ален Роб-Ґріє.

— У нього є тільки спосіб висловлення.

Він мусить створити світ, виходячи з нічого, з праху…" Ерже справді творив світ "з нічого".

Він використав декілька ґрунтовних репортажів своїх бельгійських і французьких колег про новонароджений Радянський Союз.

Вийшов твір, різко критичний і реалістичний до СРСР.

Як пише лондонський мистецтвознавець Том Маккарті в есе "Тентен і таємниця літератури", "перше відрядження Тентена влаштували перш за все для пропаганди, розвінчання злодіянь комуністичного режиму".

Політизація "Пригод Тентена" значно знизилася після виходу альбома "Синій лотос".

"Правий" Ерже став майже буддистом.

Не дивно, що невдовзі, коли "країна Сов'єтів" набрала сили (особливо після Другої світової війни), першого альбома не перевидавали: щоби не псувати відносин із могутньою Москвою.

Сам Ерже, аби пояснити це, казав, буцімто цей перший альбом "недосконалий".

Причини цього можемо знайти серед нинішніх західних "зірок", які часто-густо охоче відвідують "золотоглаву", а за необхідності навіть не гребують узяти нове громадянство з рекламною метою.

Відразу після розвалу Союзу вийшло перевидання, — а кілька років тому єдиний чорно-білий альбом про Тентена і Мілу побачив світ у кольорі.

Єдина країна, в якій альбом "Тентен, репортер "ХХ Віку", у країні Сов'єтів" не перекладений і не виданий, це… певна річ, Росія.

Історія українського перекладу першого альбома пригод Тентена тісно пов'язана з історією Міжнародного фестивалю мистецтв Anne de Kyiv Fest.

Керівництво фестивалю спільно з видавництвом Pinzel розпочали переговори щодо придбання прав на переклад і видання книжки в Україні восени 2016 року.

Фіналізували проєкт у середині нинішнього року.

Фестиваль Annede.

Fest у цьому контексті згаданий не випадково, адже одна з головних цілей фестивалю — повертати загублені, забуті й поцуплені імена до українського культурного контексту.

І той факт, що головний комікс усіх часів і народів, який є одним із символів Бельгії, розпочинався з альбома, присвяченому, серед іншого, голоду на території України в середині 1920-х, не міг не привернути уваги команди фестивалю.

Переклад здійснив Іван Рябчій — автор уже культового перекладу життєпису Анни Київської, редактором виступив відомий поет і перекладач Юрко Позаяк, спеціальний шрифт створив Сашко Ком'яхов, версткою займався Микола Леонович — для молодої галузі українського коміксу легендарні люди.

Двигуном процесу став головний куратор фестивалю Федір Баландін.

Альбом вийшов за підтримки Посольства Бельгії в Україні та Посольства Франції в Україні не випадково.

Тентен — один із головних мистецьких фетишів франкофонного світу.

Французькою комікс буде "bande dessinée" (себто "мальована стрічка"), скорочено BD, а мультфільм — "dessin animé" (тобто "оживлений малюнок").

В обох словосполученнях використане слово "dessin", що ріднить ці жанри.

І невипадково.

Адже герої мультфільмів так само агресивно присутні всюди і так само використовувалися різними країнами для просування своєї культури й інтересів.

Перша презентація відбулась у вересні у Львові під час Форуму видавців.

В Італійському дворику Львівського історичного музею видання презентував особисто Посол Бельгії в Україні пан Алекс Ленартс.

Вихід українською мовою першого альбома про Тентена саме в час святкування 90-річчя народження головного бельгійського героя — подія етапна для становлення як жанру коміксів в Україні, так і загалом книжкової галузі.

Адже не секрет, що Тентен — один із "найдорожчих" персонажів коміксів.

І виводити його на новий ринок украй складно.

Тож те, що вдалося здійснити спільно команді фестивалю та видавництва Pinzel, можна, без перебільшення, назвати подвигом.

У перекладі є багато цікавих моментів, родзинок.

Починати можна вже з назви.

Ім'я головного героя в оригіналі пишеться Tintin і має два носових звуки (яких не існує в українській мові), ближчі до "ен", а не "ін".

В англійському перекладі ім'я залишили без змін (латиниця дозволяє), однак звучати воно стало інакше — "Тінтін".

Українська команда відмовилася від легкого шляху, і "Тінтіну" повернули його справжнє ім'я — Тентен.

А "paysdes.

Soviets" стала "країною Сов'єтів", зі свідомим використанням апострофа.

Ідея вестернізації назви належить Юркові Позаяку.

За словами перекладача І.

Рябчія, найбільші труднощі під час роботи над текстом викликав переклад вигуків, яких у "Пригодах Тентена" (зрештою, як і в будь-якому іншому коміксі) — безліч.

Словників українських вигуків немає, тож довелося шукати у творах класиків української літератури.

Тандемові перекладача і редактора це вдалося на славу.

В епоху "життя як коміксу" поява українського перекладу альбома про Тентена є надзвичайно вчасним і корисним проєктом.

Усе, що оточує нас, — світ героїв і антигероїв, власне, світ коміксів.

"Усе, феноменально й умовно трактоване в алегорії, метафорі і символі, обертається в міфі дійсністю, у буквальному сенсі слова", — писав О.

Політика теж перетворюється на "оживлену" штуку буквально в нас на очах.

І це явище далеко не обмежується Україною, — згадаймо скандальний "Картковий будинок", герої якого значно популярніші за чинних американських політиків.

Чи серіал "Готем", сплетений з персонажів коміксів різних циклів.

Тентен (за словами вже згаданого Тома Маккарті) — це божество.

Божество у світі коміксів.

Це божество панує вже 90 років — і пануватиме стільки, скільки існує мальований жанр.

Альбом дуже прислужиться батькам міленіалів і постміленіалів, адже часом пояснити безглуздя й небезпеку ностальгії по "вєлікаму і магучєму" дуже важко.

Конкурувати самими лише емоціями з індустрією прославлення "совка", яка нині є головною "скрєпою" сусідньої держави, досить складно.

Тентен для сучасних підлітків — справжня енциклопедія, правдиве свідчення, причому збоку.

Правда, подана у зрозумілій для молоді формі коміксу, збереже не одну голову від романтичного лівацтва.

Тентен — як головний свідок епохи? Чому б і ні?!.