Іншопланетяни на Донбасі. Канали Медведчука 14-20 жовтня 2019 року

«Детектор медіа» продовжує моніторинг каналів «112», News.

One та ZIK, який показує, як виглядають «незалежність» і «свобода слова», на думку журналістів так званого холдингу «Новини», що формально належить бізнесмену й політику Тарасу Козаку — соратнику «сірого кардинала» «Опозиційної платформи — За життя» Віктора Медведчука.

Цього тижня телеканали Медведчука ділили українців, називали київську владу «сепаратистами», дискредитували акції протестів, просували російську позицію у Мінських перемовинах, нав’язували маніпуляції про громадянську війну та розквіт нацизму.

Загалом, були тими «вільними» та «нейтральними» ЗМІ, які ми так любимо.

Сорти українців повертаються.

Один із найчастіших посилів, які повторюють в «Опозиційний платформі - За життя» - це заклик не «розколювати», а об’єднувати Україну.

Про це розповідають Медведчук, Рабінович, Кива зараз, а Нестор Шуфрич у відео розповідає про це ще в 2007 році.

А потім на каналах Медведчука Юрій Павленко розказує, що «чим далі на захід, тим більше людей там хочуть війни до останнього українця».

Євген Червоненко нав'язує, що Україна складається з «Востока, Центра и Запада».

Андрій Портнов заявляє, що своїм походом на концерт гурту «Сокира Перуна» прем’єрміністр Олексій Гончарук підриває довіру південно-східної України, адже люди не вітають нацистську символіку.

А на півночі та заході, значить, вітають? Михайло Погребінський стверджує, що «Западу Украины, части националистически настроенного общества, вообще Донбас не нужен.

Не нужен.

Это люди, которые только мешают им в реализации своего плана как бы этнически чистой Украины».

Можете порівняти ці слова з заявами Жириновського: «Завтра вот такие вот Билецкие, если оттуда уйдут завтра все проросийские боевики и полностью прекратится поддержка России, будет закрыта граница, скажут: «[...] Ми зараз підемо встановлювати український порядок у Донецьку.

І карати всіх сепарів» [...] Поэтому им и нужен особый статус».

Ой, вибачте, насправді це заява не Жириновського, а члена «ОПЗЖ» Олега Волошина у прямому ефірі News.

Федеральним російським токшоу можна менше лякати жителів ОРДЛО етнічними чистками після реінтеграції, якщо це завдання частково візьмуть на себе проросійські канали Медведчука.

До речі про етнічні злочини.

Як і токшоу цього тижня, дрібніші програми на каналах Медведчука теж маніпулювали історією з походом прем’єра Олексія Гончарука на ветеранський захід, де, серед інших, виступав гурт «Сокира Перуна».

У «Суб’єктивних підсумках» на News.

One цю тему просто педалювали, а от на програмі «Тема» Олена Лукаш узагальнила: «Украина действительно больна людьми, которые исповедуют нацизм».

Олег Волошин назвав активістів, які заважають Зеленському реалізувати свій мирний план, «нациками».

Наталія Влащенко запитувала (фактично, стверджувала), чи не демонструє Україна лояльність до радикалів найгіршого толку?.

Далі більше.

Олена Лукаш на News.

One стверджувала, що в Києві, як і в самопроголошених «ЛДНР», «После государственного переворота сидели захватчики, такие же точно, сепартисты и рассказывали Донбасу, который их не принял и отторг, что они незаконно избранные».

Ви б, звісно, могли обуритися, що Лукаш прирівнює Революцію гідності до іноземної окупації.

І нав’язує ідею про громадянську війну, розповідаючи про те, як хтось когось «не принял».

І називає керівництво української держави «сепаратистами».

І стверджує, що українські вибори 2014 року були такими ж легальними, як і терористичні.

Але, насправді, на Лукаш мали б образитися в «ОПЗЖ», адже їхні члени теж прийшли до влади у 2014 році, а, отже, вона і їх назвала сепаратистами та захватчиками.

В інший час посіпака Януковича ще активніше розповідала про громадянську війну: «Кто такие та сторона? Мне так больно это слышать, как будто это не наши братья, как будто это не Донбас.

Как будто это какие-то инопланетяне, захватившие кусок нашей земли».

На каналах Медведчука вам швидше розкажуть про інопланетне вторгнення, ніж про російську агресію.

«Окупація Донбасу, за версією Олени Лукаш.

Трошки не ті «зелені чоловічки».

Михайло Погребінський розповідав, що деякі військові можуть спеціально пострілювати у бік ворога, аби не було розведення військ й вони продовжували отримувати прибавку до зарплати.

Ведуча Діана Панченко поширювала тези про те, що Сергій Пашинський має причетність до трагедії 2 травня в Одесі.

Шуфрич та Волошин поширювали конспірологічні теорії про розстріли на Майдані.

Також Олег Волошин нав’язував думку, що Революція гідності відбувалася заради приведення до влади Турчинова та Яценюка, і що активісти Майдану відповідальні за війну та втрату Криму.

На каналах Медведчука для вас швидше перепишуть історію, ніж звинуватять у чомусь Росію.

Отже, підсумуємо, що тут розповіли про Україну протягом одного тижня: вона хвора на нацистів, у неї громадянська війна, її західна частина хоче знищити східну, нею п’ять років керували сепаратисти, її військові не хочуть зупиняти війну через гроші, Революцію гідності проводили заради приходу до влади.

Це не просто мова ворожнечі, порушення стандартів достовірності, повноти, балансу думок та відокремлення фактів від коментарів.

Це українофобія.

Росії - компроміс, українцям - санкції.

«Предлагаю европейским странам всерьез задуматься о том, что коль скоро ввели санкции против России с целью, с правильной целью, принуждению России к компромиссам с Украиной, то необходимо ввести персональные санкции против таких господ, как Билецкий, Стерненко, Карась и все прочие, кто сегодня, призывая к силовым, к насилию, пытается сорвать мирный процес с украинской стороны [...] Желающих протестовать против формулы Штайнмайера в Украине станет значительно меньше», - розповідав Олег Волошин.

Тобто, ОПЗЖшник пропонує страхом та силою припинити протести й схилити Україну до російського варіанту компромісу.

Школу Януковича видно одразу.

І це, звісно, не єдиний випадок, коли канали Медведчука захищали російські позиції.

«Санкційний список».

Михайло Погребінський обурювався, що Україна не хоче розводити війська без семи днів тиші, мовляв, подібних умов ніде не прописували.

Замість лобіювати українські інтереси (не залишати території під атакою ворога), політтехнолог Медведчука чомусь повторював Лаврова.

Аналогічну позицію зайняв і сам Віктор Медведчук, який додатково приписав владі слова про те, що розведенню заважають радикали.

Ми подібних заяв не знайшли.

Юрій Павленко також розповідав, що акції протестів - це просто спроби політичних лузерів реабілітуватися.

Нестор Шуфрич сказав, що піде служити на кордон, якщо його не передадуть Україні після реалізації домовленостей.

Дмитро Співак обурювався, чому учасники маршів проти капітуляції не ідуть у військомат.

Можливо, тому що значна частина з них уже й так військові? Також Співак звалював усю відповідальність за відкладення Нормандської зустрічі на Україну, а то глядачі, не дай Боже, подумають, що цього не хоче Росія.

І, звісно, ведучий News.

One стверджував, що якщо Україна буде ставити неможливі вимоги, це призведе до заморозки конфлікту.

Виходить, нам у принципі не варто намагатися відстоювати свої інтереси й треба одразу погодитися на вимоги Росії? Дивно, що такого сильного та вольового політика вигнали зі списку «Слуги народу».

Аналогічну риторику «або по-російські, або катастрофа» відстоювали й у програмі «Тема» на News.

Ведуча відключалася під час виступів наближених політиків, а в опонентів постійно запитувала щось накшталт «Тобто, ви хочете, щоб люди і далі там гинули?», або «Чи берете ви на себе відповідальність, що у разі, якщо ви зриваєте мирний процес...», або «Треба виконувати домовленості чи ні? Чи треба сказати, що ми, держава Україна, домовленості не виконуємо, ми не тримаємо слово?».

Нав’язування одностороннього виконання Мінських домовленостей - це, взагалі, лейтмотив каналів Медведчука.

Так само як маніпулятивні спрощення накшталт «Ми воювати збираємося чи встановлювати мир?».

Адже мир може бути встановлений на різних умовах і, насправді, в кінцевому результаті Україна збирається не «воювати чи миритися», а повернути та реінтегрувати свої території.

Що може бути неможливим у разі настання «миру» на умовах Росії.

Що ж до українських умов, то вони, як ми вже зазначали, партійним каналам не дуже подобаються.

Наприклад, вимогу розпустити самопроголошені «ЛНДР» критикували і Михайло Погребинський та Віктор Медведчук на News.

One, і Микола Скорик на ZIK.

Ви, звісно, могли подумати, що на каналах Медведчука у негативному світлі виставляють лише Україну.

Але це не зовсім правда.

От Олеся Яхно на News.

One намагалася покритикувати Росію, після чого..

щось сталося.

Експертку перервали на середині речення, а слово віддали Олені Лукаш.

Промова обірвалася так різно, що, здається, наче Олесі Яхно просто вимкнули мікрофон.

Андрій Пальчевський теж згадав про критику Росії… назвав «придурками» журналістів, які хамлять Путіну в ефірі.

І, традиційно, коротко підсумуємо тиждень загальним рівнем журналістики на каналах Медведчука.

Микита Василенко (який любить похвалитися у Facebook своїм професіоналізмом) запитав у Андрія Пальчевського: «Сформулируйте ваше понятие идеальной женщины».

В’ячеслав Піховшек, цитуючи заяву ОПЗЖ щодо свободи слова, сказав: «Мета «Зе-влади» - встановлення в Україні медіадиктатури в гірших традиціях «1+1».

Чорт забирай! А Медведчук з Піховшеком же й справді розуміються на медіадиктатурі «1+1».