Неможливо не розчулитись: 3 вражаючі історії життя та порятунку собак з притулку

Журналістка Лана Вєтрова з чоловіком виховує 3 собак, яких привезла додому з притулку."Ми з чоловіком давно планували взяти тварину з того притулку, де найскладніші умови утримання.

Хотіли собачку, яка зможе з нами подорожувати.

Здивувалися, коли в притулку побачили дуже позитивну неймовірно гарну лайку.

Не розумію, для чого люди платять купу грошей за породистих тварин, коли в притулках є собаки будь-якої породи чи віку.

Наша лайка одразу обрала собі місце за нами в мікроавтобусі.

Оберігає його вже 4 роки.

Вона унікальна тим, що у неї завжди хороший настрій та купа енергії.

Через те назвали її Дзига.

У притулку розповіли, що від неї двічі відмовлялися господарі.

Її брали, як собаку для полювання, а вона дуже боїться пострілів.

Колись навіть і в нас ледве не втекла через петарди в сусідньому дворі.

Тепер ненавиджу піротехніку.

Ми її треті та останні господарі.

Коли забрали лайку, мене не покидало відчуття, що її забрали б і без нас.

Породистих собак забирають частіше.

Мені ж хотілося взяти безнадійного песика, якого б ніхто окрім нас не забрав".

- каже Лана Вєтрова з Києва, власниця трьох собак з притулку, зоозахисник.

Жінка працює керівником Національного Рееєстру Рекордів України.

За фахом - журналіст.

Бере участь у зоозахисних акціях."Коли ми поїхали за собакою вдруге, то застали, як привезли рудого цуцика та запирали його в клітку.

Він пручався та протестував.

Коли клітка зачинилася, песик, як дитина почав плакати від страху та відчаю.

Я була неподалік, пригощала собак печивом.

Підійшла і до нього.

Налякане цуценя було таким голодним, що намагалося проковтнути печиво цілим.

Вирішила спочатку заспокоїти його, а потім вже піти.

Почала гладила через прути.

Він з усіх сил намагався пролізти поближче і застряг.

Почала його звільняти, покликала на допомогу працівника.

Коли з-поміж тих прутів витягла цуценя, він з такою надією заглядав мені в очі і ліз на руки, що не змогла запроторити його назад в клітку.

Назвали песика Укропом, бо це був 2014 рік.

Він має характер справжнього чоловіка.

Простий і надійний.

Коли Дзига провокує його на пустощі, то потім по-жіночому хитренько уникає покарання.

Укроп цього не робить.

Готовий відповідати за двох, бо завжди захищає її.

Привніс в сім'ю відчуття справжньої дружби.

Він наш захист і опора.

Але мене знову не покидало відчуття, що такого золотого красеня-метиса теж би хтось з притулку забрав", - додає Вєтрова.

Зоозахисниця вмовила чоловіка взяти третю собаку з притулку замість подарунку на 8 Березня."Я хотіла взяти безпородного песика.

Відчувала, що він чекає саме на мене.

Бо люди, як правило, навіть не доходять до тих кліток, де сидять нещасні собаки - без порід і без імен.

Чоловік вже сердився.

Та і я розуміла, що третя собака – це завелике навантаження.

Але знала, що по-іншому не зможу.

Впросила його на 8 березня замість подарунка взяти ще одну собаку.

У притулку ми попросили відкрити приміщення колишнього корівника, де у вологих, напівтемних і холодних клітках сиділи нікому не потрібні тварини.

Коли йдеш, то нещасні собаки втискуються в стіну з переляку.

Їх не вигулюють.

Вони не соціалізовані.

Їх виловлюють на вулицях гицелі, і вкидають у клітки.

У собак стрес, у деяких депресія.

На цьому їхнє нормальне життя закінчується.

Я йшла тим безкінечним рядом кліток під загальний гавкіт і відчувала, що моя собака серед них.

Зупинялася біля кожної з кліток і примовляла: "Я шукаю тебе, де ти, моя собачка?".

Раптом в одній з кліток до мене почала повільно підповзати по мокрій підлозі сіренька, як мишка, непримітна собака.

В очах я побачила страх та прохання: "погладь мене".

Так ми знайшли одна одну.

Вона або народилася в притулку або потрапила туди ще цуциком.

Більше про неї ніхто нічого не міг мені там розповісти.

Їй було вже 5 років і за все своє життя вона ні разу не виходила на вулицю.

На клітці висів вирок: "Без породи, без імені"."Відірвати від землі її було неможливо.

На руках заносили її в машину.

Думала, що в авто у неї взагалі серце з переляку зупиниться.

Дорогою вона заспокоїлась, притислася всім тільцем до мене, і з цікавістю дивилась через вікно.

Можливо, в той момент вона серцем відчула, що це її дорога додому.

Ім'я залишили їй з притулку — Чіта.

Там всіх безпородних собак так називали.

У неї поломане ребро, порвана губа та численні шрами.

Хоча виглядає вона дуже гарно.

Можу собі уявити, що пережила Чіта.

Сиділа в клітці з іншими не стерилізована.

Багато разів народжувала діточок прямо на підлозі.

Де вони потім дівалися, ніхто не знає.

Можливо, їх поїдали собаки, а може просто шваброю вигрібали і викидали.

Вдома поселили її на другому поверсі, де живе моя донька, щоб вона не відчувала ревнощів та конкуренції Дзиги.

Укроп дружить з обома", - згадує власниця собак.

Їй потрібен спокій, рідна територія та ми.

Вона вразлива і дуже чуттєва дівчинка.

Любить з нами їздити в авто на природу.

Чітка дала мені розуміння того, що треба рятувати собак з тих темних напівсирих кліток.

Безпородні собаки пропадають у притулках.

Їй пощастило, а тисячам іншим - ні.

Тепер вже точно знаю, що безпородні собаки з притулку - це безподібні друзі і компаньйони в сім'ї.

Вони відчувають безмежну вдячність і відданість за те, що ти їх рятуєш.

Чітка завжди дуже делікатно лиже мені руку, коли я даю їй миску з їжею.

І лише після цього починає їсти.

Ми всіх своїх друзів агітуємо брати собак з притулку, а не фінансувати бізнес розведення собак."Половина вуличних песиків - це невдалі експерименти розведенців і заводчиків.

Фінансувати їх - це брати участь в стражданнях тварин.

У притулках є навіть домашні собаки, яких здають туди разом з аксесуарами: модними нашийниками зі стразами, лежаками з іменами, одягом.

Тобто, собака цим "господарям" потрібний був, як іграшка.

Награлися – набрид.

Не розумію людей, які обирають породистих собак, щоб підкреслити свій статус та самоствердитись.

Круто, коли береш безпорідну тварину або рятуєш з вулиці.

Це більше свідчить про твої людські якості та викликає повагу, ніж покупка собаки в якості доповнення до авто чи дизайну квартири", - каже жінка.

У мережі з'явилося відео, на якому пес старанно завиває під гімн України, що лунає з гучномовця.