П’ятсот років проти НАТО. Канали Медведчука 28 жовтня — 3 листопада 2019 року

Інколи здається, що канали Медведчука керуються логікою сну.

Як ще можна пояснити запрошення Романа Насірова, якому інкримінують розтрату 2 млрд гривень, поговорити про проблеми митниці? Як можна пояснити виділення Андрію Портнову, поплічнику Януковича, який погрожує журналістам, уже другої власної програми? Як можна пояснити розлогі пояснення «сили Медведчука» від ведучого В’ячеслава Піховшека? Чому секс-скандали у Верховній Раді оцінює Ілля Кива? Навіть коли ЗМІ кума Путіна не просувають інтереси Росії, вони все менше й менше вдають журналістику.

НАТО як історичний ворог України.

Вступ України в НАТО невигідний Росії й усілякі регіонали історично виступали проти такого союзу.

Протягом років вони вигадували різні аргументи: від воєнних до економічних.

Але справжню суть проблеми помітив лише Нестор Шуфрич на News.

One: «Я не хочу, чтобы мы пошли против истории [...] Последние 500 лет все те, с кем мы воевали, от Турции до скандинавских стран, вошли в НАТО [...] И мы 500 лет почему то объединялись с другими, чтоб защитить наши земли от них».

Звісно, у НАТО 29 держав і ми воювали далеко не з усіма.

А за останні 75 років — узагалі ні з ким.

І члени НАТО раніше теж воювали між собою, що не заважає їм ефективно співпрацювати.

Крім того, з Росією ми воюємо прямо зараз, але Шуфрич має історичний аргумент і в цьому питанні: «Ситуация с Крымом, с точки зрения исторического периода, это секунда.

И мы не знаем, как этот вопрос будет решён через 20, через 50 лет».

Насправді «ситуація з Кримом» уже триває майже так само довго, як Друга світова війна.

І Росія — це якраз одна з тих країн, проти яких ми «воювали останні 500 років», тож навіть за логікою Шуфрича, ще 20 років нічого не змінять.

Сподіваємося, Шуфрич не почне згадувати ще старішу історичну ворожнечу.

На цьому дискредитація вступу в НАТО не закінчилися.

«Чи Донбасу хочеться реінтегровуватися в Україну, яка є членом НАТО? [...] Чи наближаємо ми цим Донбас?» — цікавилася ведуча Діана Панченко.

Такі ж самі маніпуляції просуває й російське телебачення.

Нестор Шуфрич також заявив, що Україна ніколи не стане членом НАТО та ЄС.

Але ж Янукович обіцяв...

Не обійшлося й без відбілювання Росії.

Олена Лукаш стверджувала, що в часи Януковича Росія не втручалася в українські справи, принаймні до неї жодного разу не приходили російські посли, хоча всі інші ходили.

Можливо, тому що Росія обходилася без офіційних дипломатичних каналів? Також поплічниця Януковича заявляла, що розповіді про втручання Росії в українські справи «вигадали», аби виправдати війну та крадіжки.

Виходить, Україна напала сама на себе й підставила Росію? На пряме запитання «хто здав Крим і чи вбачаєте ви провину Путіна?» Лукаш розповіла теорію змови про українську владу й повністю проігнорувала Росію.

Таким чином канали Медведчука нав’язують думку про те, що Росія ледь не змушена була забрати Крим собі.

Хоча навіть російська пропаганда виставляє РФ активнішим учасником анексії.

Аналогічна ситуація і з розведенням військ на сході України.

Ведучий Василь Голованов запитував: «Якщо обстріли відбуваються, це комусь потрібно.

Комусь не вигідний мирний рух.

Хтось не зацікавлений і, напевно, в зустрічі в Нормандському форматі.

Хто це може бути?».

Метастази попередньої влади та частина військових, які заробляють на бойових діях, — відповів Шуфрич.

Щоправда, він так і не пояснив, як попередня влада може впливати на російські війська й терористів, аби ті стріляли по ЗСУ.

І, звісно, ніхто не згадав про незацікавленість самої Росії в зустрічі.

Зате Шуфрич розповів, що українські військові й терористи домовляються про взаємні обстріли заради грошей.

Постійна подача цієї теми в такому ключі створює враження, ніби Україна зриває мирний процес, а Росія при цьому — щирий миротворець.

В’ячеслав Піховшек у своєму щотижневому дайджесті піару Медведчука теж обрав публікацію, в якій прямо стверджується, що «Киев демонстрирует бесхребетность и недоговороспособность [...] Кремль не заметил изменений, которые говорили бы о подготовке Киева к саммиту [...] Единственным довогоспособным политиком, способным брать ответственность и решать различные вопросы, является председатель политсовета “Оппозиционной платформы — За жизнь” [...] Суть формулы Штайнмайера — это не что иное, как мирный план Медведчука».

Наголосимо, що Піховшек сам обрав для ретрансляції цю проросійську позицію.

І сам не збалансував її думкою української сторони.

А щодо «формули Штайнмайєра», то навряд подібні порівняння позитивно вплинуть на її імплементацію.

Крім цього, ЗМІ кума Путіна традиційно просували міфи про Україну.

Постійний гість каналів Медведчука Микита Василенко, відомий за скандалами у фейсбуку, займався мовними міфами: «Що будуть робити старшокласники, коли дізнаються, що їм доведеться з першого, по моєму, жовтня наступного року переходити на українську мову? Або першокласники? І так дальше і тому подібне.

Це дуже багато людей, це дуже багато молоді.

Ми знаємо, що таке молодь, хто така молодь в Україні під час Майдану».

Народний депутат від «ОПЗЖ» Олександр Качний нав’язував регіональний розкол, стверджуючи, що Західна Україна підтримує військову риторику, але не виконує план із військового призову.

Токшоу «Стіна» вирішило ще раз поговорити про те, де майбутнє України — на Заході чи на Сході? Нестор Шуфрич захоплювався угорцями, «народом воїнів», які виступають проти українських мовних ініціатив.

А є хоча б одне питання закордонної політики, в якому «ОПЗЖ» відстоює позицію України?.

Андрій Портнов публікує персональні дані водія програми «Схеми».

Андрій Портнов погрожує журналістам.

Андрій Портнов планує отримати журналістське посвідчення, щоби спостерігати за медійниками офіційно.

Лишалося тільки знайти якесь ЗМІ, де поплічник Януковича зможе відчувати себе як удома.

І тут у нагоді став «112», який на пару з News.

One (де Портнов, до речі, вже має програму) регулярно надає ефірний час Лукаш, Коцабі, Піховшеку, Шарію та іншим людям, яких не личить згадувати у пристойній компанії.

Свою роботу на каналі Медведчука Портнов уже назвав «журналістською» та нагадав про відповідальність за перешкоджання своїм діям.

Звісно, будь-які професійні кодекси забороняють журналістам публікувати персональні дані осіб, порушувати етичні стандарти та мати конфлікти інтересів у висвітлюваних темах.

Але, з іншого боку, тому Портнов і обрав «112».

Дебютне шоу поплічника Януковича виявилося доволі нудним видовищем.

У сорокахвилинному випуску він просто прокоментував актуальні на тижні теми (секс-скандал Яременка, звернення Софії Федини до Зеленського, ТСК щодо подій 2 травня в Одесі) й не висловив жодних оригінальних думок.

Наприклад, про так звану «масову страту» в Одесі він уже розповідав у червні.

Шоу Портнова називається ПортNOW, але ми зробили для нього логотип, який краще відповідає ситуації.

На інших програмах рівень «журналістики» був схожим.

Ведучий В’ячеслав Піховшек взявся пояснювати, в чому сила Медведчука.

Пізніше «журналіст» узагалі почав прогнозувати дії хазяїна, мовляв, той співпрацюватиме із Зеленським, якщо йтиметься про позитивні ініціативи.

Не обійшлося й без чергової підбірки компліментів Медведчуку у пресі.

З кожним випуском своєї програми Піховшек усе більше нагадує жерця, який трактує для пастви дії божества.

ZIK запросив поговорити про проблеми на митниці колишнього голову ДФС Романа Насірова.

Який, мабуть, розуміється на цій темі, адже й сам був, кхм, проблемою на митниці: BBC називало справу проти нього в НАБУ «найгучнішою» для відомства.

Також ведуча Наталя Влащенко дивувала своїм підходом до журналістики, коли запитувала про «закордонний вплив» на українську владу у члена «Батьківщини» і стверджувала, що її співведучий Макс Бужанський (народний депутат «Слуги народу») на програмі не представляє коаліцію.

У передмові програми виступала Олена Лукаш, яка цього ж тижня відвідувала «Епіцентр» і взагалі зачастила на канали Медведчука.

Виникає відчуття, що поплічниця Януковича хоче за допомогою публічності захиститися від кримінального переслідування.

Сприяють таким підозрам і запитання до неї ведучого В’ячеслава Піховшека: «Чи просто взялася стара справа, яка тоді пилилися й пилися на полиці [...] І просто прийшли знову з цим всім [...] Вони не можуть бути наскільки дибілами: прийти з старою справою, нічого не висунути, знаючи, що ви їх розіб’єте».

Також це запитання може бути прикладом (не)дотримання стандартів балансу думок, рівновіддаленості та відокремлення фактів від коментарів на каналах Медведчука.

А прикладом «якісної» роботи ведучих може слугувати інша ситуація: Олена Лукаш порівняла дії сьогоднішньої влади із «планом Ост», тобто діями нацистів зі знищення завойованих народів.

В’ячеслав Піховшек у відповідь..

підтвердив, що подібні плани нацистів можна знайти в мережі.

Василь Голованов на програмі «Протистояння» пожалівся на закриття каналу Вадима Рабіновича, мовляв, це тиск на політика за захист News.

Про те, що канал Рабіновича порушив терміни подачі заявки на продовження ліцензії на 173 дні, ніхто не згадав.

Дмитро Співак у своїй особистій програмі вирішив, що Пінчук та Сорос готують партію під Олега Сенцова.

Усі ці приклади лише зайвий раз ілюструють загальний рівень каналів Медведчука.

Навіть без просування інтересів Росії тут зберігається надмірна кількість маніпуляцій, прислуговування інтересам партії, низький рівень гостей та ведучих і кричущі подвійні стандарти.

Типова ситуація на цих ЗМІ виглядає так: «Чи мав право “Слуга народу” у Верховній Раді переписуватися з дівчиною?» — запитує ведуча Діана Панченко в Іллі Киви.

Народного депутата, який не тільки листувався у Верховній Раді з дівчиною, а ще й після цього..

ну, ви знаєте.