"Позичив 200 тисяч гривень і все програв"

"Діти весною збираються до Канади, — пише лучанка Юлія Станіславівна, 62 роки.

— Там чотири роки живуть мої племінники.

Ми хвилюємося.

Їм і тут непогано.

Мають хату, дві дорогі іномарки.

Але тепер з роботою проблеми.

Зятя змусили закрити бізнес.

Погрожували вночі підпалити склади, де зберігав товар.

Діти вчать англійську, онукам мова важко вдається".

Листи коментує київський біо­енергетик Мирослав Олійник.

Сканує долонею фото худої й високої жінки в синьому пальто.

Однією рукою тримає хлопця-дошкільня, другою — чоловіка в коричневій шкірянці.— До Канади діти полетять у березні.

За рік умовлятимуть вас пакувати валізи.

Відмовитеся, бо не готові покинути рідний дім.

Приїжджатимуть раз на два роки, але назад не повернуться, скільки б не просили.

Внуки вивчать іноземну швидше за батьків.

Вільно говоритимуть англійською і французькою.

Тішитимуть успіхами в школі.

Зятю доведеться змінити кілька місць, доки знайде цікаву й високооплачувану роботу.

Донька скоро піде в декрет утретє.

Але надовго вдома не затримається.

Дитину доглядатиме няня."Торік сестра почала зустрічатися з удівцем, — розповідає в листі ковельчанка Анастасія, 36 років.

— Спочатку він подобався моїм батькам.

Але два місяці тому їхні стосунки змінилися.

Саша став агресивний.

Повертається додому п'яний, тижнями не може вийти із запою.

Нещодавно зізнався, що взяв у кредит 200 тисяч гривень і все програв у казино.

Поручителем записав нашу Таню.

Дружину втратив чотири роки тому.

Її прах тримає під ліжком.

Уві сні часто називає Таню іменем покійної.

Вона все вибачає, бо любить.

Досі хоче вийти за нього заміж.

Боїмося, що цей шлюб її погубить.

Сестри вже кілька років добивається колега з роботи, але Таня не відповідає.

Каже, що він їй нецікавий".

Вкладає у конверт фото жінки в короткій кролячій шубі.

На плечах — шкіряний рюкзак.— Олександр досі не змирився із втратою дружини.

В її смерті звинувачує себе.

До Тетяни має почуття, але одружуватися не стане.

Скоро зізнається про свої наміри.

Жінку ця новина ранить, проте довго побиватися не буде.

Зрозуміє, що це для її ж блага.

Щасливою у парі з цим чоловіком навряд чи стала б.

Зате до загравань колеги почне придивлятися.

Не зогледитеся, як стане вашим зятем.

Сестра матиме проблеми по-жіночому.

Завагітніти одразу не вдасться.

Першого сина всиновлять.

Другого — народить сама за кілька років."Живемо з чоловіком у шлюбі 33 роки, — пише 54-річна Надія з Полтавщини.

— Кілька років тому все пішло шкереберть.

Хочемо зробити якнайкраще, а виходить навпаки.

Думали купити квартиру, але розвалився банк, що мав дати нам кредит.

Доньці 32 роки, ніяк не налагодить особисте життя.

Зустріла одного, а він бив і ревнував.

Мусила кидати хорошу роботу й утікати від хлопця в інше місто.

Тепер думає поїхати за кордон.

Ми не проти, але як складеться там її доля?"— Не засмучуйтеся, що іноді все йде урозріз із вашими планами.

Дякуйте Богу, що застерігає від неприємностей.

Якби купили тоді квартиру, зараз би бідкалися, як повернути позику.

Дозбираєте грошей і придбаєте бажану нерухомість до кінця наступного року.

Не купуйте, не порадившись із донькою.

У неї зараз — інші наміри.

Планує шукати щастя за кордоном.

Але доля складеться інакше.

Зустріне чоловіка, який змусить її лишитися.

Скоро бути у вашій родині весіллю."Син виїхав за кордон.

Там довчився по своїй професії, мав іти на хорошу роботу, — розповідає у листі львів'янка Ксенія Іванівна, 62 роки.

— Але підвели знайомі, які обіцяли й не встигли виготовити йому документи.

Думаю, на нього навели порчу, бо нічого не вдається.

Хотів переїхати в іншу країну до племінниці чоловіка.

Три години чекав її з речами за вказаною адресою, але вона не прийшла.

Чому не допомогла? Ми такого від неї не чекали.

Син — порядний, вихований і роботящий.

Повернувся в країну, де був раніше.

Сім'ї не має, роботи — також.

Як складеться його доля? Донька теж сама.

Хотіла б їхати на заробітки, та здоров'я не дозволяє.

Коли в дітей почнеться біла смуга в житті? Чоловік був у лікарні.

Але зібрав речі і приїхав додому, бо дуже боїться операції.

Нашу сім'ю не любить моя сестра.

Чи впливає вона на нас?"— Дарма підозрюєте сестру.

Впливу на вашу сім'ю не має.

Заздрить, але не стромляє палиці в колеса.

Сину не вдасться влаштуватися в країні, де живе зараз.

Що швидше переїде звідти, то краще.

Розраховувати на допомогу друзів і родичів не варто.

Сам знайде житло й роботу, якщо перестане боятися змін.

Усе піде на краще.

Доведеться трохи перевчитися, але на новому місці платитимуть більше.

Як облаштується, покличе сестру за собою.

Обоє зустрінуть пару до кінця 2020-го.

Син скоро стане батьком.

Чоловікові треба повернутися в лікарню й погодитися на операцію.

Годі терпіти біль і дискомфорт.

Зараз це єдиний спосіб покращити самопочуття.