Фільм "Чорний Ворон" за романом Василя Шкляра вийшов у прокат

— Попит на українське кіно є.

Ось фільм "Захар Беркут" ми крутили півмісяця.

Були повні зали, — каже директор він­ницького кінотеатру "Родина" 69-річна Галина Бондар.

— "Чорний Ворон" вийшов тільки у четвер 5 грудня.

Це будній день, може, через це було не так багато людей.

На історичні фільми ходить багато молоді.

Найдешевший квиток на картину коштує 50 гривень.

У перший день показу в кінотеатрі "Родина" зайняті 25 місць.

Зала розрахована на 120.Після сеансу дві подруги у вестибюлі фарбуються, жваво обговорюючи фільм.— Бачиш, на що здатна любов жінки до чоловіка? — каже 24-річна Юлія.

— Тіна (дружина головного героя.

— ГПУ) гідно витримала полон, не покинула Ворона, коли настали скрутні часи.

А він захищав її та майбутню дитину до кінця.

Зараз не всі хлопці навіть здатні першими подзвонити.

Раніше на смерть йшли.

Ось це романтика!— Та не в цьому суть фільму.

Явно видно історичну паралель.

Росія й 100 років тому вбивала українців, хотіла загарбати нашу землю.

Постійно казали, що ми — братні народи.

Але брати так не поводяться.

Такими фільмами треба протвережувати українців.

Особливо на окупованих територіях, — каже друга дівчина, одягаючи пальто й шапку.

Біля кінотеатру бородань підкурює цигарку.— Читав книгу давно, тому хотів освіжити пам'ять через екранізацію, — каже 39-річний Олексій Козловський.

— Знаю, що битва була кривава.

Це показали вражаюче.

Бачив у залі, як жінки навіть відверталися.

У "Чорному Вороні" не стали художньо вигадувати смерть повстанця Івана Чорноуса, як і в книзі.

Бо достеменно не відомо, коли і як він помер.

Комуністична влада знищила ці документи.

Такими фільмами треба доносити правду до людей, які вивчали історію через радянські підручники.— Для мене гра акторів відійшла на другий план.

Коли читав Шкляра, текст сприймав спокійніше, та і характер кожного героя у книзі розкривається краще.

А фільм дав більше емоцій.

Я дуже розхвилювався і сприйняв усе близько до серця.

Особливо момент, коли чекісти розстрілювали повстанців, — говорить 35-річний Володимир Дяченко.

На "Чорний Ворон" до кінотеатру "Візорія.

Колос" у Полтаві прийшов зі своїм 14-річним сином Святославом.

У залі зо три десятка глядачів.33-річний Дмитро Шевченко, кремезний чоловік із чорною бородою, опускає голову і важко дихає, коли повстанець Вовкулака вбиває брата за зраду.— Нагадало Тараса Бульбу.

Тепер точно прочитаю книгу Шкляра.

Фільм навіть емоційніший за "Століття Якова", який зняли 2016 року.

Недарма Геродот писав, що наші українські жінки — наче амазонки.

Коріння матріархату дуже сильне і небезпідставно.

У фільмі присутній войовничий характер українок, які готові нарівні з чоловіками ставати до бою.

Коли Тіна, дружина Ворона, захищалася від чекістів — це дуже простежується, — говорить Дмитро Шевченко.— Україна завжди мусила відстоювати себе.

І ніколи не здавалася.

Як і зараз.

Єдиний наш мінус — наївність.

Ворог хитріший і цим перемагає в інформаційній війні.

Ми маємо бути жорсткими, а не довірливими.

Ось через ці людські якості найбільше страждаємо.

"Чорний Ворон" нам укотре доводить, що за свободу потрібно боротись, адже вона просто не дається, — додає Дмитро.

Квиток кладе в кишеню, на згадку.— От паскуда! — вигукує 25-річний Влади­слав Іванченко.

В суботу 7 грудня в черкаському "Мультиплексі" дивиться історичну драму "Чорний Ворон".

Глядач бурхливо реагує на епізод, в якому полонений командир червоноармійців відсікає голови своїм солдатам, щоби врятуватися.— Найбільше ненавиджу таких людей, які ні нашим, ні вашим.

Немає різниці, за кого ти воюєш, у кожної армії своя правда, — каже Владислав.

— Головне, щоб вірив у це, ніс певну ідею.

У цього росіянина її немає, він завжди буде зрадником.

Далі майже до кінця фільму глядачі сидять мовчки.

Відерця з попкорном та напої відклали на підлогу.

Зал кінотеатру на 124 місця майже заповнений, вільні лише перші два ряди.

Переважно глядачі середнього віку із родинами.

Є з десяток молодих людей.

Коли на екрані з'явилися титри, публіка аплодує.

Ще пару хвилин після закінчення не залишає своїх місць.— На перегляді тричі розплакалася, — каже 45 річна Інна Альбоща.

Спеціально приїхала із райцентру Сміла на прем'єру.

— Я люблю Шкляра, часто буваю на творчих зустрічах.

"Чорний Ворон" — один із найулюбленіших романів.

Коли донька запросила в кіно, не могла відмовитися, навіть вихідний на роботі взяла.

Підходить донька жінки.— Не очікувала, що мені сподобається фільм, в університеті читала роман, то не дуже зацікавив.

Але від стрічки просто в захваті, — розповідає 23-річна Анна Альбоща.

— Відчувала гордість за наших воїнів — і за тих із Холодного Яру, і за тих, хто зараз воює на Донбасі.

Україна дійсно може похвалитися захисниками.

Але як 100 років тому, так і зараз немає того гетьмана, який би зібрав усіх у кулак.— Історія, яка зачіпає за живе, — каже 53-річний Василь Тирса.

Біля кінотеатру чекає на дружину.

— Я читаю Шкляра, зараз от почав "Характерника".

Фільм схожий на роман, але дуже скорочено.

Якби за основу взяти всю книгу, то вистачило б на цілий серіал.

Подібні картини варто масово і безкоштовно показувати молоді, щоб мали дух патріотизму.

Сюжет чудовий, гра акторів теж.

Україна починає знімати дійсно якісні фільми.