Європейський кіноприз-2019: час змін, брак переможців та овації Олегу Сенцову

Традиційно у грудні об’єднання європейських кінематографістів, що налічує більш ніж 3600 членів, з яких понад півсотні українців, запрошує своїх членів на церемонію нагородження Європейський кіноприз (European Film Award).

Вона відбулася вже в 32-й раз, цього року – у Берліні, де розташовується офіс академії.

Переможців визначали голосуванням члени Європейської кіноакадемії.

Українських фільмів цьогоріч серед номінантів не було.

Щоразу Європейській академії вдається зробити захід водночас і урочистим, і камерним, майже родинним.

Тут із теплом і смутком згадують тих, хто відійшли в засвіти – як колишній голова організації, продюсер Нік Пауелл, та артикулюють важливі меседжі щодо політики в галузі, таким чином підсумовуючи рік.

Режисери Олег Сенцов, Вернер Герцог та акторка Жюльєт Бінош викликали найбільші овації в аудиторії премії.

А от чого на цьогорічній церемонії бракувало – то це, власне, присутності переможців у головних номінаціях.

Передцеремонія й новини Європейської кіноакадемії.

Ще перед початком вручення статуеток стало відоме ім’я нового голови Європейської кіноакадемії – ним став британський продюсер Майк Дауні.

Майк Дауні.

Попередні шість років на чолі організації була польська режисерка Агнєшка Голланд, останній фільм якої «Ціна правди» зараз іде в українському прокаті.

Її каденція добігла кінця.

Почесний президент Європейської кіноакадемії німецький режисер Вім Вендерс назвав пані Голланд «сміливою, безстрашною, самовідданою й єдиною у своєму роді».

Почесний президент Європейської кіноакадемії Вім Вендерс і директорка Європейської кіноакадемії Маріон Дерінг.

«За ці шість років світ навколо нас змінився, – зазначила Агнєшка Голланд.

– Старі європейські демони та монстри повернулися, деякі нові – народилися, і ми можемо очікувати справжніх небезпек та викликів попереду.

Але також і нових позитивних перспектив – зростання екологічної чутливості та більшої гендерної рівності».

Майк Дауні, який до цього був заступником Агнєшки Голланд, зауважив, що непросто буде утримувати такі високі стандарти, однак він намагатиметься.

Зокрема, працюватиме над тим, щоб «зробити пріоритетом усі аспекти стійкості – не лише в Європейській кіноакадемії, а й в європейській кіноіндустрії – і розширити ідею гендерного балансу».

А саме: не концентруватися лише на постаті режисера/режисерки, а підтримувати та просувати гендерну рівність повсюдно, на кожному етапі кіновиробництва.

Пан Дауні також зробив важливу ремарку щодо номінування фільму «Офіцер і шпигун» Романа Поланського, якого неодноразово звинувачували в сексуальних злочинах.

Стрічка про справу Дрейфуса претендувала на головні нагороди Європейського кінопризу: «Найкращий європейський фільм», режисерську та сценарну номінації, – однак, як стало відомо пізніше, жодної не здобула.

Майк Дауні заявив, що Європейська кіноакадемія засуджує насильство в усіх його формах і планує переглянути свої дисциплінарні заходи.

Однак «із процесуальної точки зору, ми повинні поважати демократичні рішення членів EFA та сотні митців, які працювали над фільмом».

Цього року здійснилася мрія нового очільника організації, про яку він розповідав торік: український режисер Олег Сенцов, який п’ять років був політв’язнем Кремля, приїхав на церемонію.

Майк Дауні знав Олега ще до його затримання.

Він запросив українського режисера на сцену й зала влаштувала тривалі овації стоячи, проте слова Олегові Сенцову не дали.

Український режисер поділився своїми враженнями від церемонії та цього інциденту на своїй сторінці у Facebook.

Майк Дауні та Олег Сенцов.

«Коли мене покликали на сцену, і всі ці легенди кіно встали і почали плескати, то це був дуже дивний момент.

Правда, мені чомусь не дали виступити: або побоюючись моєї неідеальної англійської, або політичних тем, без яких я б не обійшовся.

Загалом, цей німий номер мені не припав до душі, а коли з'ясувалося, що вечірка після церемонії буде проходити в ресторані "Москва", багато стало зрозумілим.

Звичайно, я туди не пішов – ми влаштували своє, окреме українське паті, а європейці ніяк не могли зрозуміти, що проблема в назві.

Для них у цьому немає проблеми, і це багато що пояснює, адже по них не стріляють з мінометів», – написав пан Сенцов і додав, що це була найкраща з церемоній нагородження з тих, на яких він був присутнім.

Майк Дауні оголосив про створення спільної з Амстердамським міжнародним фестивалем документального кіно (IDFA) та Роттердамським міжнародним кінофестивалем ініціативи – Міжнародну коаліцію за кінодіячів, які перебувають під загрозою (International Coalition for Filmmakers at Risk).

«Ми маємо навчитися з цього досвіду [випадку Олега Сенцова] й бути готовими до такого в майбутньому.

Щоб коли нападають на свободу митців чи кінодіячів, реагувати швидко, точно та бути небайдужими», – зазначив новий голова Європейської кіноакадемії.

Організація займатиметься, зокрема, проведенням скоординованих публічних кампаній на підтримку кінодіячів, які зазнають політичних переслідувань, цензури чи незаконного ув’язнення, а також наданням їм юридичної допомоги.

Головні переможці – відсутні.

Перемогу в першій оголошеній цього вечора номінації здобув фільм «Фаворитка» (Велика Британія, Ірландія) – Йоргоса Лантімоса визнали «Найкращим європейським кінорежисером».

Він не приїхав на церемонію, тому й цю статуетку, і наступні – за «Найкращу європейську комедію» (це цікаво, бо жанр фільму неоднозначний), а також «Найкращий європейський фільм», отримував продюсер фільму Ед Гвіні.

Він зазначив, що на створення стрічки пішло 20 років.

Фільм розповідає про двір Анни Стюарт, яка правила Англією на початку 18-го століття.

У ньому знялися такі зірки, як Олівія Колман, Рейчел Вайс, Емма Стоун та Марк Гаттіс.

Торік «Фаворитка» здобула «Срібного лева» на Венеційському міжнародному кінофестивалі.

Ед Гвіні.

Переможця в головній номінації – «Найкращий європейський фільм» оголошував британський режисер Девід Єйтс, який зняв чотири останні частини «Гаррі Поттера», а зараз продовжує екранізувати світ, вигаданий Джоан Ролінґ, серією фільмів «Фантастичні звірі та де їх шукати».

Пан Єйтс не обійшовся без уже звичного жарту про Brexit: «Це особливе задоволення – бути британцем і вручати статуетку за “Найкращий європейський фільм”.

Європо, ми вже за вами сумуємо», – зазначив він.

Девід Єйтс.

Виконавиця ролі королеви Анни Стюарт у фільмі «Фаворитка» – британка Олівія Колман – стала «Найкращою європейською акторкою».

В акторській номінації переміг Антоніо Бандерас, який зіграв головну роль у драмі Педро Альмодовара «Біль та слава».

Він чекав оголошення результатів по відеозв’язку й подякував насамперед режисеру.

«Педро – це диво, яке прийшло в моє життя 40 років тому.

Це чоловік, яким я захоплююся, якого поважаю та люблю.

Я щасливий був зіграти в цьому фільмі… не його, але когось дуже схожого на нього, його альтер-его.

Це був один з найбільш прекрасних моїх досвідів роботи перед камерою», – зазначив пан Бандерас.

Педро Альмодовар.

Не було на церемонії й переможців у документальній номінації – режисерів фільму «Для Сами» Ваада аль-Катеба та Едварда Воттса (Велика Британія, США).

«Найкращою європейською сценаристкою» стала Селін Ск'ямма, яка також виступила режисеркою стрічки «Портрет дівчини у вогні» (Франція).

Селін теж не приїхала – через страйк у Франції.

Ісландська акторка Гера Хілмар.

Ще кілька переможців.

Перемогу в номінації «Європейське відкриття – Приз ФІПРЕССІ» здобула стрічка «Знедолені» режисера Ладжа Лі (Франція), яка розповідає про заворушення 2005 року в передмісті Парижа.

Ладжа Лі.

Цьогоріч Європейська кіноакадемія започаткувала одну нову нагороду – «Європейське досягнення в жанрі художнього серіалу».

Її отримали режисери німецького кримінально-драматичного проєкту «Вавилон-Берлін» Том Тиквер, Ахім фон Боррієс і Генк Гандлогтен.

Генк Гандлогтен, Том Тиквер і Ахім фон Боррієс.

У номінації «Найкращий європейський анімаційний фільм» переміг «Бунюель у лабіринті черепах» (Іспанія, Нідерланди) Сальвадора Сімо.

«Найкращим короткометражним фільмом» члени європейської кіноакадемії назвали «Різдвяний подарунок» (Румунія, Іспанія) Богдана Мурешану.

Сальвадор Сімо.

Богдан Мурешану.

Окрім категорій, переможців у яких визначають члени Європейської кіноакадемії, Європейський кіноприз має номінацію «Вибір глядачів».

У ній переможця обирають усі охочі проголосувати онлайн (в Україні партнерами EFA став «Детектор медіа»).

Перш ніж назвати переможця, ведучі змусили залу… не хвилину і не дві співати «мантру» зі словами «Я люблю свою аудиторію, а моя аудиторія любить мене».

Ну а статуетку в цій номінації забрав польський режисер Павел Павліковський – його фільм «Холодна війна» став тріумфатором Європейського кінопризу торік.

Павел Павліковський.

«”Вибір людей” – це зараз звучить дуже добре.

Люди часом дуже погано вибирають.

Але тут іде мова про мистецтво, тих людей, які, я думаю, люблять і співпереживають, а не ненавидять чи прагнуть руйнувань.

Я сподіваюся, такими є люди, які проголосували за мій фільм.

Інакших я і не можу уявити.

Я дуже схвильований, бо це я вперше я отримую таку нагороду», – зізнався Павел Павліковський, володар «Оскара» за свою попередню стрічку «Іда».

Почесні нагороди.

Традиційно на церемонії вручили дві почесні нагороди.

Премію за «Прижиттєві досягнення» цьогоріч отримав німецький режисер Вернер Герцог – один із фундаторів «нового німецького кіно», який зняв десятки художніх та документальних фільмів.

Його – великого шанувальника опери, привітали арією, яка в жартівливому ключі переповідала кар’єру режисера.

Чи не найбільш зворушливим стали слова Віма Вендерса про колегу.

«Я зустрів тебе, коли мені було 23.

Ти показував тоді студентам, і мені серед них, свій перший фільм.

За кілька років стали колегами, потрапили під цю парасольку “нового німецького кіно”.

Ми були друзями, а не антагоністами.

Немає нікого такого, як ти.

Мене захоплює твоя сміливість і повна незалежність.

Я люблю тебе за чесність, упертість і підтримку молодих кінодіячів, а ще за твій чудовий акцент.

Але найбільше люблю за нескінченний ентузіазм.

Ти такий самий, як 50 років тому.

Справжній боєць.

У час, коли стільки речей випадкові чи фейкові, ти – цілісність», – сказав Вім Вендерс Вернеру Герцогу.

Сам же лауреат зізнався, що завжди мріяв бути добрим солдатом кіно.

«Але солдат не буває один, мені пощастило мати брата Лукаса Степетича, який десятиріччями займається фінансами, контрактами, продажами й усіма організаційними питаннями.

Він зробив багато речей можливими», – зазначив режисер.

Вернер Герцог.

Пан Герцог також зауважив, що радіє різноманіттю європейського кіно: «Я дуже “регіональний” і пишаюся тим, що я баварський режисер, а от німецьким режисером себе в повній мірі не відчуваю.

Співпраця європейських країн зробила можливим те, що країни, які надто малі, щоб мати стійку індустрію кіновиробництва, раптом видали чудові й помітні фільми.

Я назву тут Данію, Румунію.

Європейська солідарність зробила це можливим».

77-річний режисер живе в Лос-Анжелесі, тож, за власними словами, дивиться на Європу збоку.

«Я чую скарги з Німеччини та інших країн, що ЄС у поганій формі, що тут фінансова криза, британці хочуть вийти та інше.

Все правда.

Та є одна важлива річ щодо Європи, про яку я думаю.

В часи хіппі вставляли квіти в дула рушниць – це були дурні спроби, які не приносило мир.

Часом конфлікти тільки зростали.

Деякі режисери вважають, що миру можна досягти медитацію, але на практиці це не працює.

У ЄС же є дуже конкретна цінність – після всіх катаклізмів 20-го століття і тисячоліття до цього виник реально функціонуючий проект миру.

Це найбільший проект миру, який світова історія колись бачила.

Нам треба цьому порадіти», – зазначив Вернер Герцог, забираючи свою статуетку зі сцени під овації публіки, яка вшанувала митця стоячи.

Відзнаку «Європейські досягнення у світовому кіно» Європейська кіноакадемія цьогоріч присудила французькій акторці Жюльєт Бінош, яка активно знімається й у Голлівуді.

Із найтеплішими словами її вручила колега – режисерка Клер Дені.

Жюльєт Бінош.

«У 14 років я побувала на виставі, і велика радість, яку я отримала від неї, заохотила мене теж дарувати радість людям.

Мистецтво – це про те, щоб віддавати, щоб віднаходити нове, ділитися, і створювати нові світи для когось.

Я хочу дати пораду… чи-то розповісти секрет іншим акторам: обирайте фільми, будьте відповідальним за цей вибір перед світом.

Є велика прірва, яку ми маємо разом подолати.

Нам уже достатньо жорстокості й убивств людей у кіно, ми, мабуть, можемо запропонувати і щось інше.

У світі не все гаразд, ми у великій кризі.

Нам треба бути все більш правдивими, люблячими, кращими слухачами.

Відкривати свої серця», – зазначила Жюльєт Бінош.

А ще – подякувала dсім режисерам і продюсерами, з якими працювала, своїм агентам і асистентці, а ще – усім няням своїх дітей.

Зірку фільмів «Три кольори: синій», «Англійський пацієнт», «Шоколад» та» теж вітали стоячи.

Церемонія цьогоріч видалася особливо теплою – попри відсутність багатьох переможців.

Ведучим – акторкам Аісте Діржюте (Литва) та Анні Брюггеманн (Німеччина), вдавалося розвеселити публіку й знервованих номінантів.

Ведучі церемонії Аісте Діржюте та Анні Брюггеманн.

Ну а наступного року церемонію нагородження зустрічатиме Рейк’явік! Будемо сподіватися, на нагороду претендуватимуть і українські фільми.

Як писав «Детектор медіа», до лонглиста премії Європейської кіноакадемії цьогоріч входили повнометражна драма українського режисера Нарімана Алієва «Додому» та короткометражна стрічка Дмитра Сухолиткого-Собчука «Штангіст».

Режисери обох стрічок цьогоріч стали членами Європейської кіноакадемії.