Посиденьки. Огляд маніпуляцій у тижневиках 29 листопада — 1 грудня 2019 року

Паризькі посиденьки.

Зустріч у нормандському форматі має відбутися 9 грудня.

Втім, для тижневиків 29 листопада — 1 грудня підготовка до неї була однією з центральних тем.

Аналіз ситуації, що склалася, прогноз можливих рішень, напуття президенту Зеленському — те, що пропонували глядачам практично всі тижневики.

Але були й оригінальні.

«Інтер» використав нормандську зустріч як привід для піару «Опозиційної платформи — За життя».

За словами ведучого «Подробиць тижня» Олексія Ліхмана, передбачити результат, із яким Зеленський повернеться з переговорів, неважко (який саме результат мався на увазі, невідомо).

Мовляв, на зустрічі обговорюватимуть політичну частину мінських домовленостей, а до неї немає однозначного ставлення в українському політикумі.

Також говоритимуть про амністію для бойовиків, особливий статус окупованих частин Донецької та Луганської областей, місцеві вибори на цих територіях.

Українські політики реагують по-різному: «Батьківщина», «Європейська солідарність» закликають не йти на політичні компроміси і креслять для Зеленського червоні лінії, а «Голос» узагалі закликає вийти з мінських домовленостей.

Інша річ «ОПЗЖ» — у випуску Віктор Медведчук наголошує, що мінські домовленості безальтернативні, а Юрій Бойко висловлюється про «червоні лінії» ледь не зневажливо.

В сюжеті немає жодного аналізу можливих наслідків зустрічі й навіть натяків на те, що компроміс на умовах Кремля може вивести людей на вуличні протести.

@video=//www

Натомість 5 канал, який останнім часом стає дедалі відвертіше опозиційним, демонструє зовсім іншу риторику.

Перед «зустріччю з ворогом», де президент України «вперше подивиться в очі Путіну», тут вимагають від Зеленського відповідей на запитання про порядок денний зустрічі, про позицію, яку він висловить, і козирі, які Україна приготувала до зустрічі.

Однак, за словами ведучої Анни Мірошниченко, Офіс Зеленського відповідей не дає.

За словами ведучої, Росія диктує України свої умови, а Франція та Німеччина, які братимуть участь у зустрічі, ставляться до Кремля занадто м’яко.

«Зеленський їде до Парижа, бо хоче миру, і Путін каже, що теж хоче, але умови цієї дружби нам невідомі», — каже ведуча.

У сюжеті передчуття поразки навіть посилюється: мовляв, українська влада грає за кремлівськими правилами, виконує вимоги Москви й немає гарантії, що у Франції вона відстоюватиме інтереси нашої держави.

Колишній міністр закордонних справ Володимир Огризко прогнозує, що якщо Зеленський погодиться на вибори на окупованих територіях та остаточне відведення військ, це стане початком катастрофи.

Водночас українці (таке от сміливе узагальнення 5 каналу!) не погоджуються на капітуляцію, про що свідчать багатотисячні протести — і вони повторяться, якщо рішення саміту не сподобається суспільству.

5 канал явно скучає за часами, коли був головним рупором революції.

@video=//www

Тижневик каналу «Україна» спробував дотриматися нейтралітету, описуючи позиції учасників зустрічі, але схвильованість майбутніми результатами зустрічі очевидна.

У сюжеті чимало уваги приділили конфліктам усередині Євросоюзу, мовляв, між Ангелою Меркель та Емманюелем Макроном немає порозуміння, що може вплинути на їхні позиції під час зустрічі.

Росія ж вимагатиме від України прямих переговорів із лідерами бойовиків, узгодження закону про особливий статус, повної амністії та зняття блокади, при цьому сама не братиме жодних зобов’язань, адже не визнає себе стороною конфлікту.

Підсумки» передбачають, що попередні домовленості між Москвою та Києвом означають врегулювання конфлікту за російським сценарієм.

«Якщо рандеву цього президентського квартету не зірветься в останню мить, то найкращим результатом буде хоча б домовленість про черговий обмін полоненими», — не надто оптимістично резюмує авторка сюжету Наталія Кравченко.

«Факти тижня» ICTV спробували проаналізувати вихідні позиції учасників переговорів.

«Французька газета Le Figaro написала, що мова йде про перегляд послідовності виконання пунктів Мінська-2.

Але як їх поміняти, якщо і у Банкової, і у Кремля абсолютно протилежні позиції? Київ вимагає: спочатку безпека, а потім вибори.

Москва — навпаки, спочатку вибори, а потім безпека.

І це той випадок, коли від перестановки доданків сума суттєво змінюється», — йдеться в сюжеті Максима Крапівного.

Журналіст передбачає, що в пакеті з домовленостями про мир можуть іти домовленості про газ — Росія спробує нав’язати Києву прямі поставки газу.

Експерти, які все це коментують — журналіст Сергій Гармаш, політкоментатор Вадим Карасьов та колишній міністр закордонних справ Павло Клімкін.

Чинний міністр Вадим Пристайко також є в сюжеті: цитують озвучений ним перелік головних питань для української сторони — повернення військовополонених, припинення вогню, розуміння, що відбувається з кордоном.

За словами Пристайка, якщо зустріч нічого не дасть, Україна готова вийти з мінських домовленостей.

Втім у «Фактів тижня» є джерело, яке повідомляє, що нічого епохального не станеться: «Результати саміту вже прописані у спільному комюніке — це новий обмін полоненими і розведення сил ще на кількох ділянках.

Два пункти, які кожна зі сторін зможе подати як свою перемогу».

@video=//www

«1+1», аналізуючи українські перспективи у Франції, підтягує широкий контекст: тут і поступ в інтеграції Білорусі з Росією, і виступ колишнього в’язня Кремля Олега Сенцова у Страсбурзі на врученні премії імені Сахарова — режисер закликав не вірити Росії, яка хоче бачити Україну на колінах, і продовжити боротьбу.

Наголошують на тому, що Франція відверто заграє з Росією, словом, міжнародно-політична кон’юнктура грає проти нас — у разі чого, якщо Зеленський не досягне великого успіху, винними в цьому можна назвати пів Європи.

Жіночі посиденьки.

Тижневик ICTV повідомив про розвиток справи Марусі Звіробій та Софії Федини, звинувачуваних у погрозах на адресу президента, дуже лаконічно.

Мовляв, у жовтні за висловлювання на адресу Володимира Зеленського проти авторок відео відкрили кримінальне провадження, а в четвер детективи Державного бюро розслідувань провели обшук у помешканні Звіробій.

Ані спроб навішувати ярлики, ані прагнення донести, що чиясь позиція правильна або хибна.

Натомість 5 канал та «1+1» використали цю тему для шпильок на адресу опонентів своїх власників.

5 канал говорить про наступ на свободу слова.

Мовляв, влада переслідує Федину і Звіробій лише за те, що вони не стримали емоцій, коментуючи стиль спілкування президента з ветеранами у прифронтовій зоні.

Пізніше авторка сюжету Ганна Рибалка назве ефір Марусі й Софії «жіночими посиденьками», під час яких «те, що у філіжанці, приперчили гострою реакцією на поїздку президента Зеленського».

Ще одне означення для того, що робили Федина і Звіробій, — «дівочі звернення».

Схоже на сексизм, чи нам здалося?.

На думку ведучої програми «Час.

Підсумки тижня» Анни Мірошниченко, переслідування Марусі Звіробій схоже на «публічну прочуханку, аби іншим не захотілося повторити щось подібне, або за принципом бий чужих, щоб свої боялись» (зазвичай використовують формулювання «бій своїх, аби чужі боялись, але 5-му видніше).

Дії слідчих ведуча називає непереконливими, незрозумілими й безглуздими, й наводить доволі дивний аргумент: «Олег Сенцов, приміром, не має однозначної позиції, він не підтримує ані дівчат, ні тих, хто проводив обшуки».

Здається, правосуддя й виконання законів в Україні не залежать від думки навіть таких визнаних моральних авторитетів, як Олег Сенцов.

Ведуча додає, що чимало людей підтримали авторок відео; про те, чи є такі, що їх засудили, вона не повідомляє.

«Епоха гідності закінчилася», «влада закликає фільтрувати базар» — усі ці формулювання не залишають сумнівів у тому, на чиєму боці 5 канал.

Таку позицію балансують дещицею критики з уст депутатки від «Слуги народу» Ірини Верещук, яка називає заклики Федини і Звіробій неприпустимими.

З незалежним експертним аналізом висловлювань у відео в контексті українського законодавство в сюжеті не склалося.

Окремо розповідають про обшуки в помешканні Марусі Звіробій — мовляв, о 6:45 83-річній бабусі, матері та чотирирічній доньці склали товариство восьмеро слідчих ДБР, співробітники СБУ та спецпризначенці.

Обшук тривав шість годин, а ветеранку звинуватили в погрозах державному діячеві та замаху на життя.

Втім, адвокат Звіробій стверджує, що офіційно повідомлення про підозру їй не оголошували, письмово не вручали, а сама вона називає справу політичним замовленням.

Не обійшлося і без сарказму — за словами ветеранки, «"Альфа", ДБР, СБУ.

От вони зобов'язані були вилучить пластиковий дитини пістолет.

Це важно».

Підтвердження її слів від силовиків у матеріалі немає.

Політичними репресіями підозру проти себе назвала й Софія Федина.

Мовляв, так намагаються відволікти увагу суспільства від прямих переговорів із Путіним.

Позиція ДБР виглядає в сюжеті доволі непереконливо.

Глядачам повідомили, що Бюро святкує свій перший день народження та подарунки незвичайні: «Одних відправили під варту, іншим оголосили підозру, особливо небезпечних — обшукали.

20 спецпризначенців у квартирі з немовлям.

Руки за голову — і до стінки.

Юлія Толопа з позивним "Валькірія" пригадує обшук у своїй квартирі.

Його влаштували кілька років тому через знайомство з волонтерами, яких звинувачували в шахрайстві».

ДБР закидають те, що замість переслідувати корупціонерів у владі воно зосереджене на військових, ветеранах і волонтерах.

І знов про «наступ на свободу слова» — глядачам нагадують висловлювання депутатки від «Слуги народу» й донедавна журналістки «1+1» Ольги Василевської-Смаглюк, що свободи слова в Україні забагато.

Пізніше депутатка пояснила свою позицію, зокрема, для «Радіо Свобода», але тут це скандальне висловлювання без контексту.

Якщо на 5 каналі навіть не припускають, що погрози президенту можуть вважатися серйозним правопорушенням, то Алла Мазур з «1+1» озвучує риторичне питання про межу між погрозами та емоціями.

Глядачам показують найжорсткіші уривки відео й нагадують привід обурення Федини та Звіробій — розмову Зеленського з ветеранами, яку детально обговорювали місяць тому.

Про обшук тут розповіли без драматичних подробиць.

Дали й позицію Марусі Звіробій, а також таку узагальнену позицію: «Опоненти Зеленського заговорили про загрозу силової диктатури, кінець епохи гідності і повернення епохи Януковича».

Хто саме мається на увазі, не уточнили.

Натомість викрутили ситуацію так, що, мовляв, цей випадок погроз і мови ворожнечі не єдиний: «У прямому телеефірі на каналі, який пов'язують з кумом Путіна Медведчуком, скандальний екснардеп і прихильник Кремля Михайло Добкін видав таке.

“Необходимо на месяц, два, максимум три ввести в стране военное положение и по законам военного времени на центральной площади там, где пролилась первая кровь людей, повесить Порошенка, Турчинова, этого чуда из руководства "Свободы" Тягнибока, да, а Парубия повесить вверх ногами на Доме профсоюза в Одессе”».

Алла Мазур іронізує: чи вважатимуть соратники Петра Порошенка й ці висловлювання проявом емоцій, гарантованим свободою слова, чи все-таки погрозами? Запитання риторичне, хоче не завадило би почути відповідь і від «Європейської солідарності», й від ДБР.

@video=//www

Соціологічні посиденьки.

Були часи, коли без маніпуляцій соціологічними рейтингами в тижневиках не минав жоден вікенд.

Останнім часом, навіть коли опитування проводять, тележурналісти звертають на них порівняно небагато уваги (наприклад, не стали особливо важливою подією результати суперечливого опитування на окупованих територіях, проведеного на замовлення «Дзеркала тижня» та Українського інституту майбутнього).

Але цього разу привід був шикарний: Київський міжнародний інститут соціології 22–25 листопада провів опитування, яке засвідчило зниження рівня підтримки президента Зеленського до 52 %.

На «Інтері» ствердили, що результати дослідження стали не дуже приємними для влади.

На думку Олексія Ліхмана, «урядовці дбають більше про те, як задовольнити кредиторів і порадувати інвесторів, тому зростає невдоволення виборців».

Мовляв, падати рейтинг Зеленського почав іще в жовтні, а в листопаді падіння тривало.

Зростає й негативне ставлення до президента — вже 19 % не сприймають дій Зеленського.

Ще гірша динаміка в рейтингів підтримки Кабінету міністрів та Верховної Ради.

Причина, на думку анонімних аналітиків «Подробиць тижня», в тому, що тарифи на житлово-комунальні послуги зросли або не були знижені відповідно до здешевлення газу.

А також у тому, що більшість громадян не підтримує ініціативу партії Зеленського відкрити ринок сільськогосподарських земель.

Тарифи й земля — дві улюблені теми «Опозиційної платформи — За життя», тож і тут не обійшлося без її представників.

Віктор Медведчук нагадав, що 64 % (звідки ці цифри, невідомо) проти продажу землі й вимагають вирішення цього питання на референдумі.

Всеукраїнські референдуми — ще одна улюблена тема як «ОПЗЖ», так і самого Медведчука.

Пізніше у студії побував її головний завсідник Юрій Бойко, який припустив, що рейтинги Зеленського падають, бо він обманув виборців, а уряд показує «непрофессионализм, безбашенность и безалаберность».

За прогнозами Бойка, далі Зеленського в народі любитимуть іще менше.

Дали висловитись, утім, і представниці монобільшості — народній депутатці Роксолані Підласі зі «Слуги народу».

Вона сказала, що до зниження рівня підтримки в партії ставляться спокійно.

А ось політкоментатор Володимир Фесенко пояснив: рейтинг Зеленського впав, бо до того був аномально високим.

Хоча й земельне питання відіграло свою роль.

Про те, що владу розлюбили через продаж землі, говорили й на другому каналі «ОПЗЖ» — ZIK.

Причинами зниження довіри до Зеленського і «Слуги народу» «Деталі тижня» назвали також плани на тотальну приватизацію та наміри легалізувати гральний бізнес.

Тут посилаються на опитування Фонду демократичні ініціативи та КМІС за 4–19 листопада, коли підтримка президента ще становила 62 % (а тепер, отже, стрімко обвалилася).

Такий очевидний хід, як залучення фахівців КМІС до коментування результатів їхнього опитування, телевізійникам на думку не спадає.

Саме вони могли би зробити більш обґрунтовані припущення про причини зниження підтримки влади.

@video=//www

«1+1» також повідомив про «втрату 21 % симпатиків» Зеленського та пояснили це «початком осіннього політичного сезону, коли пішла розова про долю Донбасу, землі і тарифів», а також економічними ініціативами Зеленського.

За словами Алли Мазур, команда Зеленського не змогла переконати громадян у необхідності приватизації великих промислових підприємств та відкриття ринку сільськогосподарської землі, а ще люди чекають обіцяного припинення вогню на Донбасі, зростання зарплат і пенсій, зниження тарифів.

До речі, аргумент, що влада все зробила правильно, але не змогла це пояснити суспільству, — не новий: його активно використовував Микола Азаров, коментуючи масові протести часів Революції гідності.

Наостанок «ТСН.

Тиждень» нагадав глядачам, що 53 % українців все одно вважають Зеленського ефективнішим за Порошенка, пославшись на дослідження компанії «Рейтинг».

Посиденьки з газом і «Приватбанком».

Рінат Ахметов, який рятує Донбас, Арсеній Яценюк, який врятував Україну від імпорту енергоносіїв, та Олег Ляшко, який рятує її зараз від імпорту російської електроенергії замість ахметовської — трійця, без якої не минає жоден випуск тижневика каналу «Україна».

Ляшка знов запросили до студії, цього разу говорити не про його бійку з Андрієм Герусом — ця тема потроху вихолола — а про енергетичну незалежність України (чи то пак, її залежність від Ахметова, а не когось іншого).

«Внутрішня ціна в Росії на газ 78 доларів.

В Україні 235 доларів.

Вони нам можуть запропонувати за 80 доларів, але питання, що вони захочуть взамін?» — каже Ляшко й рекомендує видобувати більше газу в Україні, аби не купувати російський.

Дешевий газ і електроенергію політик порівнює з наркотиками: «Спочатку задешево дають наркоту, потім, коли людина залежна, піднімають ціну вдесятеро.

От так само дешева електрика, дешевий російський газ занадто дорого нам буде коштувати для нашої безпеки, для нашого суверенітету.

І головне — для нашої економіки».

Про вигоду для ахметовських підприємств Ляшко мовчить.

@video=//www

«Україна» поки що дала спокій Ігореві Коломойському, натомість канал ZIK у тижневику про нього не забуває.

За словами ведучої «Деталей», у грудні вирішуватиметься питання про черговий кредит Міжнародного валютного фонду.

Й головне питання, яке непокоїть потенційних кредиторів, — «Приватбанк».

Сюжет Дмитра Будкевича починається з переговорів із МВФ, але не реальних, а з серіалу «Слуга народу».

Одним із спікерів у сюжеті є колишній народний депутат Сергій Лещенко, який виступає як не зрозуміло хто, адже вже не є ні політиком, ні журналістом.

А ось Віктор Медведчук — політик, який контролює канал ZIK — виступає цього тижня експертом із різних питань.

Наприклад, критикує уряд за великі борги із зарплатні та радить Верховній Раді розігнати Кабмін і звільнити Олексія Гончарука.

На «Інтері» Медведчук коментує і ринок землі, і переговори в нормандському форматі, і закон про особливий статус окупованих територій, який «ОПЗЖ» хоче зробити постійним.

Тим часом Юрій Бойко, який вочевидь передбачає готовність Зеленського йти назустріч Кремлю у Франції, раптом висловився на підтримку президента: «Я категорически не согласен с теми политиками, в основном, конечно, из бывшей власти, которые рассказывают про какие-то красные черты, куда ему ходить, куда не ходить.

Уже "зрада" у нас звучит.

Где вы были раньше, когда конфликт за 5 лет унес тысячи жизней человеческих? Палец о палец не ударили, теперь начинают критиковать».

Треба думати, що монополія на поради Володимиру Зеленському повинна залишатися в «ОПЗЖ».

До речі — можливо, Юрій Бойко забув, — і він, і Віктор Медведчук також є представниками колишньої влади.

Шкода, що ведучий Олексій Ліхман не мав сміливості нагадати про це політичному патронові.

«Подробиці тижня» («Інтер»), 29 листопада.

Коливання курсу валют.

Транш МВФ.

Соціологічне дослідження.

Закінчилися гроші на виплату лікарняних.

Політична криза у Грузії.

НАБУ розкрило сірі схеми Вадима Альперіна.

Продовжили арешт Пашинського.

Ошукані інвестори новобудов.

Квартирне питання у США.

Дотримання ПДР.

Українці у грецьких тюрмах.

Зустріч у нормандському форматі.

Новини з фронту.

«Чорна п'ятниця».

«Деталі тижня» (ZIK), 30 листопада.

Справи високопосадовців.

Телефонна розмова Зеленського і Путіна.

Сценарії газових домовленостей.

Соціологічні опитування.

Кредит від МВФ.

Скандали в політиці.

Фальсифікат ліків.

Напади на центри лікування еболи в Конго.

Новини із фронту.

Нові домовленості про розведення.

Перехід КПВВ на зимовий час.

Перепис населення в електронному вигляді.

Робота за кордоном.

Заборгованості по зарплаті.

Міжнародні новини.

Пластична хірургія.

Вибух в банку в Києві.

Трон з доларів.

У Києві почали встановлювати ялинку.

Підсумки тижня» (5 канал), 1 грудня.

Підготовка до Нормандської зустрічі.

Фронтові зведення.

Газове питання.

Обшуки в Марусі Звіробій.

Видобуток бурштину.

Зміна клімату.

Подарунки тижня.

Підсумки» (Україна), 1 грудня.

Заборгування зарплат.

Газові ризики.

Олег Ляшко про енергонезалежність.

Напередодні зустрічі Нормандської четвірки.

Ахметов рятує Донбас.

Стрілянина в центрі Києва.

«Чорна п'ятниця».

Медична реформа.

Статки українців.

Вивезення сміття.

Прогули у школі.

Вживання наркотиків дітьми.

Прибирання за тваринами.

«Факти тижня» (ICTV), 1 грудня.

Статистика ДТП.

Підготовка до нормандського формату.

Газовий шантаж.

Трамп в Афганістані.

Запобіжний захід Садовому.

Купівля портфелів у вищих ешелонах влади.

Жінки на службі спецслужб.

Справа Альперіна.

Особисті поїзди диктаторів.

Перший день зими.

Комедійний серіал «Козаки».

Снігова людина.

Тиждень» («1+1»), 1 грудня.

Вбивство дитини в центрі Києва.

Чорна п’ятниця.

День подяки.

Страхова ціна на газ.

Будівельні норми.

Справа Федини і Звіробій.

Закон про кримінальну відповідальність за незаконне збагачення.

Зміни в Європейській Раді та Єврокомісії.

Apple визнав Крим російським.

Домашнє насильство.

Якість сосисок.

Найдорожча сукня України.

Незаконне будівництво.

Пограбування німецького музею.

Напередодні нормандського формату.

Індекс індички.

Цей звіт підготовлено за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Данії.

Зміст звіту є виключно відповідальністю ГО «Детектор медіа»; висновки та погляди, викладені в тексті, не обов'язково представляють позицію Міністерства закордонних справ Данії.