Маніпуляції року або рік маніпуляцій. Підсумки огляду телетижневиків 2019 року

2019 рік — рік двох виборів і повної зміни влади в Україні — був карколомним і вирішальним для політики, але мало що змінив у житті підсумкових програм центральних телеканалів.

За винятком каналу ZIK, який увійшов у 2019-й самобутнім каналом із регіональним бекґраундом, а перетворився на ще один інформаційно-пропагандистський ресурс Віктора Медведчука.

У тижневику 5 каналу побільшало революційних ноток, натомість «ТСН.

Тиждень» від безкомпромісної критики президента (Порошенка) перейшов до гордості та захоплення діями президента (Зеленського).

Згадуємо найяскравіші моменти телетижневиків, зафіксованих нашим моніторингом 2019 року.

«Підсумки тижня», «Інтер».

Рік Бойка.

2019 для «Подробиць тижня» сміливо можна назвати роком Юрія Бойка — як і попередні п’ять.

Лідер «Опозиційної платформи — За життя» бував у студії тижневика «Інтера» щонайменше 17 разів, це не кажучи про його включення, спеціально записані звернення та синхрони в сюжетах.

Спочатку його підтримували як кандидата у президенти, згодом як одного з лідерів «Опозиційної платформи — За життя».

Вдавалися до маніпуляцій, розповідаючи, що він є лідером перегонів на Луганщині, Харківщині, в Маріуполі.

Вочевидь, із розрахунком на те, що люди почують про першість Бойка, але недочують про територію, на якій проводилося дослідження.

Його експертність зашкалювала — Бойко коментував питання томосу, індексацію пенсій, 8 березня, мовний закон, соціальні виплати, мажоритарну систему, земельну реформу, питання війни і миру.

Його колег по партії, Вадима Рабиновича, Нестора Шуфрича, Сергія Льовочкіна, Наталі Королевської і Віктора Медведчука в програмі не бракувало, втім було значно менше.

Під час обидвох виборчих кампаній «Інтер» включив у «Подробиці тижня» ток-шоу «Подробиці вибору», більшістю гостей якого були представники ОПЗЖ, кишенькові експерти та політики-завсідники «Інтера».

Говорячи про вибори, на «Інтері» час від часу повторювали маніпулятивну тезу про те, що вибори проводяться серед суцільних порушень, готуються фальсифікації, й можливі варіанти, за яких результати голосування можуть бути визнані недійсними або ж спровокувати заворушення.

Під час виборчого процесу глядачам закинули сумнів, чи будуть вибори чесними — вочевидь щоби результати не сприймалися надто серйозно.

Втім, були і інші маніпулятивні теми, зокрема критика міністерства охорони здоров'я та його тодішньої очільниці Уляни Супрун.

Ця тенденція збереглася на «Інтері» з 2018 року.

Уляну Супрун та її команду в «Подробицях тижня» регулярно критикували Ольга Богомолець, Ірина Сисоєва та Юрій Бойко.

Її наступниця, Зоряна Скалецька, не викликає такої цікавості у «Інтера».

Ще одним помітним явищем стала підтримка холдингу Віктора Медведчука в ситуації з втратою ліцензій телеканалом «112».

Здається, ще ніколи одне українське медіа так сильно не переймалося проблемами конкурентів.

Ведучий Олексій Ліхман маніпулював і в описі ситуації, говорячи про позбавлення цифрової ліцензії, якої «112» насправді не мав.

Адже Нацрада відмовила у продовженні ліцензії п’ятьом компаніям, які вісім років тому, вигравши конкурс на місця в цифрових мультиплексах для регіонального мовлення, замість власного продукту почали ретранслювати «112».

Маніпулятивним був і підбір коментаторів до теми — голова парламентського комітету свободи слова Нестор Шуфрич, нардепи Юрій Бойко, Вадим Рабинович та Віктор Медведчук, фактичний власник «112».

Останній заявив, що на захист каналу виступили європарламентарі.

Це правда, втім з одним уточненням: ідеться про декількох людей, серед яких і постійний захисник інтересів Медведчука, української проросійської опозиції і, власне, Кремля Нейтан Гіл.

Раніше він виступав проти угоди про асоціацію України з ЄС та захищав Russia Today.

«Деталі тижня», ZIK.

До і після Медведчука.

Для ZIKа та його тижневика «Перші про головне.

Деталі» (згодом «Деталі тижня») рік 2019 був непростим.

Під час виборчих кампаній тижневик ZIKа нікого особливо не підтримував, але в окремій рубриці після перебивки траплялися піарні матеріали на користь Порошенка, Тимошенко чи окремих мажоритарників.

Наприкінці лютого з каналу звільнився Олексій Братущак, мовляв, через те, що на ZIK «зайшов» Порошенко і це вплинуло на редакційну політику.

ZIK увійшов до холдингу з «112» та News.

One, що відобразилося і на його команді, і на редакційній політиці.

«…у мене були домовленості про невтручання в новини і тижневик, і я дякую, що цих домовленостей було дотримано.

Ми могли робити новини і підсумкову програму так, як бачила їх редакція», — сказав, звільняючись, шеф-редактор тижневика Роман Недзельський.

Після зміни власника з каналу звільнилося багато журналістів і редакторів, втім підсумковий тижневик виходив далі, а Катерина Романюк залишилася ведучою проєкту.

Разюче змінилась редакційна політика.

ZIK долучився до «112» та News.

One у прославленні ОПЗЖ та Віктора Медведчука.

Після виборів тижневик час від часу демонструє лояльність до нової влади та її ініціатив, як у випадку з сюжетом про парад на День незалежності.

Тоді глядачам показали марш, який організував Офіс президента і в якому участь взяли прості люди (ветерани, вчителі, медики, діти тощо), повідомили про заощаджені кошти, виконання гімну.

Ведуча Катерина Романюк цитувала народних депутатів та урядовців, які були в захваті від дійства.

Втім на скриншотах, показаних утижневику, чітко було видно, що дописи Борислава Берези, Володимира Омеляна, Дмитра Лінька стосувалися альтернативного маршу, про який у сюжеті не сказали жодного слова.

Траплялися й позаполітичні маніпуляції.

Зокрема, сюжет про візит хасидів або, як їх назвали на ZIKу, «гостей із пейсами», до Умані.

В матеріали розповіли про те, що місцеві мешканці страждають через приїзд хасидів.

Мовляв, прочанам не подобається, що в крамницях торгують жінки, а діти приїжджих крадуть товар, тому тепер перед прилавками натягнули металеву сітку.

Чи йдеться справді про поширену практику, чи про одиничні випадки, не зрозуміло.

Натомість кілька випадків — «шокуючих інцидентів» — журналіст перелічує як складові тенденції: мовляв, хасиди смажили шашлики на балконі квартири, яку винаймали, а потім побили власницю.

І нарешті: «йшлося навіть про зґвалтування неповнолітніх, але у поліції таку інформацію спростували».

Інакше кажучи, на прочан-хасидів вішають ярлик ґвалтівників дітей, попри те, що ця інформація неправдива.

У матеріалі не подали ані достовірних фактів, ані статистики, що засвідчувала б пов’язані з паломництвом брацлавських хасидів до Умані негативні тенденції, але враження від сюжету залишилося однозначне: «гості з пейсами» (одне лише це формулювання заслуговує на судовий позов) — лихо для українського міста.

Хоча в сюжеті є згадка про те, що місцеві мешканці добре заробляють на прочанах.

«Час.

Підсумки тижня», 5 канал.

Воїни світла.

Тижневик 5 каналу 2019 року зазнав відчутних змін — у червні його автор та ведучий Віталій Гайдукевич обрав партійну роботу.

«Ми були змістовні, ми говорили про те, що вважаємо за потрібне ми! І це, насправді, дорого коштує.

Розставлялися, насправді, важливі акценти.

"Підсумки тижня" в ефірі 5-го лишаються, але вже без Віталія Гайдукевича», – повідомив він в ефірі однієї з програм.

Новою ведучою стала Анна Мірошниченко, втім це не вплинуло на редакційну політику.

Протягом року складалося враження, що 5 канал заскучав за званням «рупору революції», тому намагається використати всі можливості заявити про некомпетентність влади.

Відвертих маніпуляцій та порушень в програмі було не так і багато, головні з них стосувалися прагнення показати некомпетентність та невідповідність посаді спочатку кандидата у президенти, а згодом і глави держави Володимира Зеленського (мовляв, шоумен) та його партії «Слуга народу».

Результати президентських виборів на 5 каналі так і не прийняли: «Шоумен без жодного політичного досвіду з величезним відривом переміг чинного главу держави.

Відтепер пароль активації виборців завжди напохваті.

Ерою класичної журналістики та політики замінює епоха блогерства.

Короткий ролик в інстаграмі, як виявилося, здатен завоювати прихильність виборців краще за гучні плакати та багатотисячні зібрання».

Претензій до новообраного президента було чимало, в тому числі і щодо його мовного запасу та лексики: «Політичний лексикон вищої ліги політики збагатився цілою низкою термінів, вони можуть міцно закріпитися в епоху правління шостого президента, але принаймні на початках потребують тлумачення.

Перепрошую, усі ці терміни не були нормою телеефіру, але тепер їх використовує президент, тому переклад Зеленсько — український словник.

«Факинг отрасль» — українською «галузь ІТ зі значними ускладненнями у функціонуванні».

«Чуваки» — «фахівці».

У Зеленського «у нас много факапов» — українською «є чимало збоїв в цих процесах».

«Нет этого всего бла-бла-бла» — українською «відсутні фактори та явища, про які я казав раніше».

У Зеленського «у всех вас много мозгов больше чем у меня» — українською «маю за честь говорити з такими фахівцями як ви».

У Зеленського «не, ну шото у меня есть, конечно» — українською «звісно я теж маю базові знання в цій сфері».

Напевно тут варто наголосити що такі терміни як факінг, чуваки, факапів, бла-бла-бла — це були цитати і цьому є відеодокази».

З часом полум`яна риторика дещо пом`якшала, але загальна тенденція критикувати Зеленського залишилася.

Після історії з Марусею Звіробій та Софією Фединою 5 канал дійшов висновку, що «епоха гідності закінчилася».

А партія «Слуга народу» дослужилася до комплексної критики наприкінці листопада.

«Вони ходять у масках Джокера, ридають у мікрофон, сидять на сайтах знайомств і переписуються з повіями.

Кажуть, що прийшли боротися з корупцією, а самі втрапили в скандал із зарплатами в конверті.

Хочуть здолати кнопкодавство, але самі тиснуть і за себе, і за інших.

А ще хизуються монолітністю, хоча зсередини вже, здається, трохи сипляться», — сказала Анна Мірошниченко та нагадувала, що нові парламентарі обіцяли бути «не такими, як попередники».

Сарказм на адресу «слуг» у сюжеті, наголос на їх розслабленості, недалекості, невідповідності їх поведінки, велика увага до скандалів і прорахунків увінчується висновком: поведінка депутатів впливає на рейтинг, зокрема підтримка президента в порівнянні з вереснем у жовтні знизилася на 7%.

Це маніпуляція — по-перше, зв’язок між діями депутатів і зниженням рівня підтримки Зеленського, хоч і не неможливий, слід було б довести.

По-друге, дані опубліковані в середині жовтня, а саме опитування проводилося 9-11 жовтня — до того, як сталося чимало скандалів із описаних у сюжеті.

Зрештою сама авторка каже, що підтримка Зеленського може падати через «невиконання його передвиборчих обіцянок».

Але загальної картини упередженості це не змінює: сюжет виглядає як політичне замовлення проти «Слуги народу».

Петра Порошенка та його партію «Європейська солідарність» тижневик 5 каналу підтримував неприховано, та до кричущого порушення стандартів у цій підтримці не дійшло.

Будувати заводи чи виробничі лінії під деталь, яка родом із 70-х років, це нонсенс.

Відмовитися від старої техніки ми, поки що, не можемо.

А хто тоді відповідатиме за нову проблему з поставками?».

«Сьогодні.

Підсумки», «Україна».

Арсеній і Олег — красиве і корисне.

Якщо на «Інтері» рік можна назвати роком Бойка, то вибрати символ року для тижневика «України» не так і легко.

Протягом усього року з усіх дірок «Сьогодні.

Підсумки» стирчали Арсеній Яценюк та Олег Ляшко, щопрограми глядачу розповідали про благі діла Ріната Ахметова.

Власник каналу, крім порятунку Донбасу, хвалився тим, що купив 200 машин швидких, які роз'їхалися всією Україною.

Ці швидкі Ахметову згадували довго і, вочевидь, ще не раз згадають.

Виборчий марафон «Сьогодні.

Підсумки» подолали в своєму стилі — підтримували «Опозиційний блок» та Олександра Вілкула і Євгена Мураєва, чинну владу в особі Петра Порошенка і мочили ОПЗЖ та Юрія Бойка.

Наприклад, казали, що Юрія Бойка висуває сам Юрій Бойко.

Мовляв, після вигнання з «Опоблоку» він сподівався балотуватися від ОПЗЖ, але ця політсила так і не спромоглася провести з'їзд.

Про вибори розповідала рубрика «Україна контролює президента», в якій можна було побачити фактично всіх кандидатів.

Арсеній Яценюк з'являвся в «Сьогодні.

Підсумки» особливо часто.

Його показували і як засновника фонду «Відкрий Україну», і як лідера «Народного фронту», в як колишнього очільника уряду, приплітали його до будь-яких тем: виборів, у яких він не брав участі, формуванні Кабміну, економічних реформ тощо.

Він навіть став головним героєм останнього тижневика перед президентськими виборами, де як речник суспільного інтересу імітував діалог із Порошенком і Зеленським.

Яценюк роздавав поради, як потрібно будувати державу, дотримуватися «червоних ліній», говорити з європейськими лідерами і Путіним.

Така увага до політика, який фактично полишив активну діяльність, дивує й викликає підозри.

Чи не щовипуска глядачі також бачать та чують лідера Радикальної партії Олега Ляшка.

На виборах його активно піарили, хоча це не допомогло.

Особлива слава прийшла до Олега Валерійовича наприкінці року, коли побився з Андрієм Герусом.

«Бійка тижня» перетворилася на довгограючу платівку, яку на «Україні» використовували понад місяць, щоби виправдати появу Ляшка в ефірі.

Тим більше, що експерти в «Сьогодні.

Підсумки» «атаку на Ляшка» (точніше, порушення кримінального провадження) назвали «політичним терором і показовим покаранням з метою охолодити запал опозиції».

Але немає причин не бачити лідера радикалів в ефірі в новому році — тем для його піару не бракуватиме, адже говорити Ляшко може про все, від корів до геополітики.

Із програми в програму переходила і критика Ігоря Коломойського, його компаній та прагнення повернути ті активи, які він утратив.

«З бідних по нитці — багатому сорочка.

І не одна.

П’ять місяців тому в Україну після двох років відсутності повернувся олігарх Ігор Коломойський», — розповів Олег Панюта в одному з жовтневих тижневиків.

Зверніть увагу на означення «олігарх».

Можна по-різному сприймати це слово — як лайку чи як визнання особливої ваги бізнесмена, — але незаперечний факт: «Україна» називає свого власника, про якого згадує в кожному випуску новин кілька разів, не «олігарх Рінат», а просто — Рінат.

«Проєкти, до яких раніше доклав руку бізнесмен, коштували кожному українцеві тисячі гривень, а державі обернулися багатомільярдними збитками».

Не зрозуміло, чи йдеться про окремі приватні й державні збитки, чи мільярди збитків держави — це і є тисячі гривень, які втратили громадяни.

Із сюжету стає зрозумілим, що йдеться про «Приватбанк», за який Коломойський вимагає компенсації, компанію «Міжнародні авіалінії України», щодо якої тривають суди, «Укрнафту», з якої виводиться прибуток, бо нафта постачалася компаніям Коломойського за заниженою ціною.

І нарешті гаряча тема — «Центренерго», яке перестає купувати вугілля на українських державних шахтах і натомість купує російське.

Розкривають і новітній задум підступного Коломойського: знизити заднім числом зелені тарифи, аби здешевити світло для феросплавних підприємств, які належать Коломойському (і Пінчуку, але його в матеріалі не зачіпають).

Позиції Коломойського або його бізнесу в таких матеріалах традиційно немає, як і незалежних експертних оцінок.

Без сумніву, щонайменше частина закидів до Коломойського слушна, хоча журналісти «України» не обтяжують себе добором переконливих доказів та посиланням на джерела, а натомість звинувачують голослівно.

Були й інші приводи для критики.

Зокрема «Людина Коломойського» Андрій Герус схвалив поставки російського вугілля в Україну — пам'ятаємо, що саме за це він і «відгріб» від народного месника Олега Ляшка.

Пізніше, глядачам постійно нагадували, що мрії Коломойського повернути «Приватбанк» можуть стати на заваді отримання чергового траншу Міжнародного валютного фонду, без чого Україна приречена.

Одним із маніпулятивних випадів з боку «Сьогодні.

Підсумки» в бік колег стала історія навколо стеження за журналістами «Радіо Свобода».

Проте Олег Панюта назвав іншу причину: мовляв, вони з «Радіо Свобода» давно співпрацюють, тому ця тема їх зачепила.

Тому провели власне розслідування і звернулися до цієї компанії.

А ведучий повідомив, що на запит охоронна компанія продемонструвала записи камер спостереження, що зафіксували невідомих людей, які вели приховану зйомку: «За останні місяці все відбувалося близько двохсот разів, понад півтори сотні біля офісу ESM і майже півсотні, поблизу житла акціонера кампанії.

Жодних ознак, що невідомі люди є журналістами — нема».

За словами Олега Панюти, на відео з камер, отриманих від «Дельта-Донбас», люди без розпізнавальних знаків спостерігають за офісом.

«На що це більше схоже: роботу журналістів, як кажуть колеги із програми “Схеми”, чи аматорське шпигунство з поганим маскуванням, як нарікають охоронці, — судіть самі.

Отже, що ж ми побачили? Власне, перешкоджання журналістській роботі ми не побачили, натомість, судячи з дат на відео, приховане спостереження за офісом ESM і будинком її акціонера відбувалася мало не щодня.

Ну, а в підсумку ситуація, в якій ті, хто стежив, нервують, бо начебто стежать за ними.

Натомість, чому просто не дотримуватися вимоги закону і професійних стандартів та засвідчити, що ти саме журналіст?», — поставив він риторичне питання.

Про методи збирання інформації під час журналістського розслідування можна сперечатись, але те, що зробили журналісти «України», з розслідуванням не має нічого спільного.

Радше це відвертий захист інтересів та репутації власника телеканали, хоч би й ціною маніпулятивного звинувачення колег-журналістів із іншого ЗМІ.

«Факти тижня.

100 хвилин», ICTV.

Іронія і трохи Пінчука.

Деякі зміни в 2019 році відбулися і в тижневику ICTV — з серпня Оксану Соколову змінила Оксана Гутцайт, ведуча щоденних новин.

Другим ведучим програми залишився Сергій Кудімов.

Говорячи про «Факти тижня.

100 хвилин» маємо констатувати, що це порівняно якісний продукт із мінімумом порушень і маніпуляцій.

Під час виборчої кампанії автори програми максимально давали висловитися фактично усім ключовим кандидатам.

Хіба що рубрика «Передвиборчі факти» з особливим теплом ставилася до Анатолія Гриценка.

В одному сюжеті прокручуваний сайт ЦВК із зареєстрованими кандидатами зупиняється на обличчі саме цього кандидата.

Гриценко часто фігурував у піар-дайджестах програми, тоді як інші тижневики не згадували його взагалі.

Були поодинокі згадки про власника каналу Віктора Пінчука.

Якщо раніше «мецената і філантропа» згадували у зв'язку з відкриттями виставок в центрі сучасного мистецтва та сніданками в Давосі чи форумами YES, в 2019 був ще один привід — він придбав квартири для звільнених бранців Кремля.

В цілому ж «Факти тижня.

100 хвилин» зробили ставку на незаангажованість, іронічну подачу матеріалу і велику увагу до розважальних тем, від інопланетних цивілізацій до нових подробиць вбивства Михайла Круга.

Тиждень», «1+1».

Руки геть від президента!.

Тижневик «1+1» зосередився на м’якій підтримки Зеленського і його політичної сили, а також на критиці Петра Порошенка.

Саме в «ТСН.

Тижні» траплялась досить нетипова останнім часом для тижневиків відверта «чорнуха».

Спочатку Порошенко загрожував чесним виборам, коли виділив два мільярди гривень на те, щоби купити три мільйони голосів; потім у Сумах затримали працівників штабу, які видавали гроші за голосування; мережа, ще з часів Черновецького, функціонувала і в Києві і мала 35 штабів.

Приплели Порошенка і до виборів у Молдові.

За версією «1+1», у тому, що кампанія Порошенка стала такою агресивною, був винен ізраїльський експерт, який придумав «мочити» Зеленського.

Схожу тактику, за словами співведучого «ТСН.

Тижня» Сергія Швеця (обраний нардепом від «Слуги народу»), використовували політтехнологи Януковича 2004 року, поділивши Україну на сорти.

Робота ізраїльтянина на штаб Порошенка так і не була доведена — у штабі заперечували, а сам Клугхавт заявляв, що не був в Україні.

А напередодні другого туру виборів Порошенко, за версією «ТСН.

Тижня», «роздавав слонів» — нагороди і посади на зло Зеленському.

Саме Порошенко стояв і за «переворотом» у Конституційному суді.

Під час парламентських перегонів від експрезидента не відчепилися — розповідали, як у нього здають нерви при вигляді червоних кульок тощо.

З програми в програму переходило і «мочилово» київської влади.

Незбалансовані претензії до Віталія Кличка, вочевидь, з'явилися в ефірі «ТСН.

Тиждень» не просто так, адже колишній генеральний директор «1+1», нині нардеп від «Слуги народу» Олександр Ткаченко говорив, що, можливо, балотуватиметься на посаду мера Києва.

Журналіст Сергій Гальченко пройшов випробування на «поліграфі», щоби довести, що його сюжет про «масштабну столичну аферу» з готелем «11 дзеркал» не замовний і не інспірований.

Медійник закликав очільника Києва зробити те саме, але той назвав ситуацію «цирком».

Кличко заявив, що продовжить судитися з каналом і не буде давати коментарі його журналістам.

Великим полем для маніпуляцій стало відмивання ініціатив влади.

Зокрема, закону про ФОП.

В одному з тижневиків, критику владних ініціатив щодо нововведень в діяльності ФОПів показали через неоднозначного героя.

Нас знайомлять із продавцем тканини й фурнітури Азізом Еркімбаєвим.

Він продає переважно імпортний товар (бо, за його словами, «в Украине своего текстиля нет»).

Далі нам дають зрозуміти, що товар цей, скоріш за все, контрабандний, і жодних документів про його походження в Азіза немає.

Тепер він невдоволений тим, що документи потрібно буде мати, а ще вести облік товару — це, мовляв, марудно й дорого.

Якщо глядач іще не перейнявся антипатією до крамаря Азіза, то скоро це станеться, адже далі, коментуючи збільшення ліміту обігових коштів до двох з половиною мільйонів гривень, підприємець наркає: «Порог 2,5 миллиона — это ни о чем! С рентабельностью в 10%, например, 250 тысяч в год я заработаю.

Делим это на 12 месяцев.

Грубо говоря, 20 тысяч в месяц!».

Гроші, які й не снились більшості пересічних глядачів, — це замало для зажерливого ФОПа.

Аби картина не була цілком однозначною, глядачам показують іншого героя — ветерана війни на Донбасі Сергія Вербицького, який нарікає на податкову: мовляв, спеціально ловила на помилках і штрафувала.

Але в законі ФОП Сергій проблем не бачить: «Мені дуже подобається цей закон, що я можу смартфоном людям давати чек».

Крім того в сюжеті розкриваються схеми «псевдо-ФОПів» — великих мереж, закладів, що працюють як кілька різних підприємців.

Розрахункові апарати із фіскальними чеками мають вивести нечесних підприємців із тіні», — говорить журналістка, наводячи синхрони ініціатора законів — нардепа від «Слуги народу» Данила Гетманцева.

Далі вона пояснює, що нові закони допоможуть побороти контрабанду, але для цього потрібно ще й реформувати митницю (коментує керівник митної служби Максим Нефьодов).

І насамкінець заспокійливе: «Всі ФОПи мають два роки, аби ознайомитися і підготуватися до нових правил гри.

Окрім тих, хто у ризиковій групі, як Азіз і Сергій.

Перевірки ведення повного обліку, видача фіскальних чеків, — усе з жовтня наступного року».

Симптоматично, у підводці до сюжету ведуча говорила про те, що невдоволені законами підприємці прийшли на мітинг до Офісу президента.

Втім єдиним голосом «невдоволених» залишився продавець тканини Азіз.

«Відмазування» владних ініціатив не було аж таким постійним і тотальним, але траплялось не раз.

А вже будь-яку подію, в якій владу можна було показати переможницею, «ТСН.

Тиждень» зображав помпезно й суто позитивно.

Натомість у «ТСН.

Тижні» 2019 року важко було знайти критику або бодай скепсис на адресу Зеленського та його команди.

Хоча задля справедливості слід сказати, що, наприклад, ситуація у прифронтовій зоні напередодні розведення військ була змальована в матеріалах «1+1» не так однозначно й тенденційно, як на «Інтері» (все гаразд, розводьте швидше) чи 5 каналі (зрада, розводити не можна).

І тривожна новина з життя тижневика «1+1»: його ведуча Алла Мазур оголосила, що хвора на рак.

Бажаємо їй якнайшвидшого і якнайлегшого видужання.

Цей звіт підготовлено за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Данії.

Зміст звіту є виключно відповідальністю ГО «Детектор медіа»; висновки та погляди, викладені в тексті, не обов'язково представляють позицію Міністерства закордонних справ Данії.