Як українці шиють дизайнерські речі зі вживаного одягу

Українські майстри шиють модні речі зі старого одягу, зменшуючи кількість вивезених на звалище відходів.

У нашій країні вже працює близько 20 соціально-відповідальних ініціатив з апсайклінгу(виготовлення нових речей з вживаних) з різної сировини, передає Укрінформ.

Перешивати, переробляти або модернізувати можна майже будь-який одяг з синтетичними волокнами, каже дизайнер Соломія Бутковська з Івано-Франківська.

"Споживач віддає перевагу апсайклінгу(виготовлення нових речей) з деніму, вовни або льону, а не поліестеру, - пояснює вона.

– Приміром, Яся Хоменко шиє сорочки зі вживаного котону, бренд Remade - рюкзаки і сумки зі старих шкіряних курток, я працюю з аутлетом брендів: тканинами-відрізками, які залишились від виробництва, і апсайклю вовняні вироби, переважно піджаки".

Виготовляти дешеві вироби з вторинної сировини не вийде, продовжує дизайнерка.

«На одну сукню йде близько п'яти піджаків, - каже Соломія Бутковська.

- З огляду на витрати часу і коштів на обробку тканини, індивідуальне моделювання, власне пошиття - собівартість готового продукту низькою не буває, але якщо створити якісний конкурентний дизайнерський продукт, то й світова зірка надягне модну річ від українського бренду, який працює на базі сировини з секонд-хенду».

Торік у Парижі співачка Селін Діон продемонструвала асиметричні джинси від Ксенії Шнайдер, вартістю 400 доларів.

«З 1000-2500 предметів одягу, вироблених ним кожен сезон, близько третини створені з вживаного мотлоху, - розповідає Соломія Бутковська.

- І ці речі продаються в країнах ЄС, США, Японії, Австралії».

За словами проектного менеджера київського благодійного магазину "Ласка" Лери Непеїної, зазвичай вживана тканина гниє на звалищах.

«Наш соціальний бізнес перешиває старий одяг у нові модні речі, продає їх, а виручені кошти йдуть на благодійність, - пояснює вона.

– Ми просимо приносити чистий, випраний, у хорошому стані одяг, але люди зносять у магазин все, що під руку потрапило – цей мотлох пускаємо на виробництво плетених килимків».

Майстер Ольга Гаєвська з Києва кілька років тому налагодила домашнє виробництво сумочок зі старої джинсового і шкіряного одягу.

"Я - фанат сумочок, якось спробувала пошити сумку на звичайній побутовій машинці - і вийшло, - згадує вона.

- У магазині секонд-хенду купила дешевий плащ, розпорола, випрала - прекрасна сировина вийшла".

Ольга Гаєвська купила промислову машинку, налагодила збір старих джинсів і почала шити сумки з деніму, а потім відкрила інтернет-магазин.

"Перешивати вживаний одяг було кращим варіантом - я ж не професіонал, витрачаю тільки на фурнітуру, навіть підкладки роблю з куплених у "секонді" тканин і сорочок - пояснює Ольга Гаєвська.

- Пара старих штанів, сорочка - і з сировини вартістю кілька десятків гривень виходить сумочка вартістю 600-700 гривень, рюкзачок зі старої шкіри в інтернеті коштує не менше, ніж 900 грн, а за кордон можна продати у кілька разів дорожче, приміром, на міжнародному майданчику Etsy.

Багато українців цінують корисне починання і відгукуються на апсайклінг.

"Мої клієнти - соціально відповідальні громадяни, бережуть природу і люблять унікальні речі", - каже Ольга Гаєвська.

Однак в Україні ринку повторно перероблених речей практично немає, говорить член ГО "Природа над усе!" Олег Андрос.

«Апсайклінг має бути справжнім бізнесом зі стартовим капіталом, рекламою, менеджментом та іншими атрибутами підприємств, а не волонтерською діяльністю двох людей, - розповідає він.

- За відсутності стартового капіталу, апсайклінг - тільки наша мрія і практична діяльність проекту "Котогородок", більшість матеріальних ресурсів якого використані вдруге".

В Україні практику апсайклінгу як способів екологічно позбутися від непотрібних речей потрібно розширювати, переконаний Олег Андрос.

«Речі не потраплять на звалище, не будуть забруднювати навколишнє середовище фарбами і пластиком, - пояснює він.

З 2013 року у Києві магазини H&M збирають вживаний одягу будь-яких виробників.

"Шукаємо шляхи дати одягу нове життя і закликаємо до цього наших покупців, - пояснила керівник відділу маркетингу та зв'язків з громадськістю H&M Ольга Олійник.

- У всі наші магазини можна принести пакет з непотрібним одягом і текстилем будь-якого бренду - це все відправляється у спеціально встановлені бокси, а покупцеві для заохочення додатково даємо купон на знижку 40 гривень при покупці від 800 гривень".

Всі пакети з боксів відправляються у Німеччину глобальному партнеру I:CO (I:Collect), продовжує вона.

"H&M отримує невеликі донації за одяг і передає їх потім у WWF або інші організації на різні благодійні ініціативи, - розповідає Ольга Олійник.

- А I:CO сортує весь отриманий текстиль і обирає його подальший шлях: "Rewear, Reuse, Recycle: якщо одяг у хорошому стані, його передають на second-hand, речі у неналежному вигляді, але з хорошої тканини, використовуються як побутовий текстиль: ганчір'я для автомобілів, прибирання.

"На переробку йде невисокий відсоток текстилю, адже технологія, і правда, дуже дорога, - пояснює Ольга Олійник.

- Однак отриманий в процесі матеріал знову закуповує фешн-рітейл і створює колекції з матеріалів вторинної переробки".

Примітно, що Кембриджський словник вибрав словом 2019 року "апсайклинг".

В Україні вживаний одяг повторно не використовується і не переробляється.

На сукні йде п'ять старих піджаків, а перешиті джинси коштують $ 400.

Гори старих речей держава поки не хвилюють, хоча воно і приєдналося до Цілей сталого розвитку, прийнятим ООН.