National Interest: В 2020 році Третя світова війна могла б початися в 5 місцях

15:23, 17 січня 2020.

Світ.

Минулого року в аналогічному списку видання була й Україна, але цього року її немає серед потенційних місць спалаху глобального конфлікту.

У США почався виборчий рік.

І перспективи для глобальної стабільності лишаються невизначеними.

Зовнішня політика президента Дональда Трампа конфліктує з підходами його попередників.

І, вірогідно, саме вона буде грати центральну роль в передвиборчому змаганні.

Кілька поточних криз можуть не просто змінити хід американських виборів, а й потенційно перерости в більш широкий глобальний конфлікт.

Про це на сторінках National Interest пише процесор школи дипломатії й міжнародної торгівлі Університету Кентукі доктор Роберт Фарлі.

Він перелічує п’ять місць, в яких у 2020 році могла б початися нова світова війна.

Автор попереджає, що жодна точка з його списку не є більш чи менш вірогідною.

Тож, на думку Фарлі, Третя світова війна могла б початися з конфлікту між Іраном й Ізраїлем.

Власне, вони вже ведуть конфлікт низької інтенсивної по всьому Близькому Сході.

Іран підтримує антиізраїльські сили в Секторі Газа, в Лівані, Сирії й інших країнах.

У свою чергу, ізраїльські військові не соромляться атакувати іранські сили по всьому регіону.

Ізраїль також намагався тихо збудувати коаліцію проти Ірану на дипломатичному рівні.

В цей час Тегеран доклав багато зусиль у розвитку відносин з бойовиками й недержавними угрупованнями.

Не важко собі уявити, щоб ситуація переросла в більш інтенсивну й широку війну.

Якщо Іран вирішить повернутися до ядерної програми або вирішить покарати Саудівську Аравію більш жорстко, Ізраїль може спокуситися на організацію більш масштабних ударів або ударів на іранській території.

Такий конфлікт буде мати цілий спектр наслідків, загрожуючи глобальним поставкам нафти.

Потенційно в нього можуть вступити США чи Росія.

Наступне місце в списку – Туреччина.

Проблеми у відносинах між Анкарою й Вашингтоном в минулому році лише зростали.

Напруга різко посилилася, коли США несподівано дали Туреччині «зелене світло» на зачистку прикордонних регіонів Сирії від лояльних до американської сторони курдів, а потім зробили розворот на 180 градусів і навіть пригрозили Анкарі санкціями.

Тим часом, американський арсенал ядерної зброї досі зберігається на турецькій авіабазі «Інджирлік».

Певні заяви президента Раджепа Таїпа Ердогана вказують на те, що у нього є амбіції збудувати для своєї країни подібну зброю.

Стан американо-турецьких відносин настільки погіршився, що в НАТО бояться за майбутнє альянсу.

Ніхто не чекає, що Ердоган може спробувати конфіскувати американську ядерну зброю.

І навіть якби це сталося, навряд чи Туреччина змогла б розблокувати всі запобіжні системи на боєголовках.

Але Ердоган не славиться схильністю розбиратися в проблемах до кінця.

Й це в сукупності з іншими негараздами може поставити Вашингтон й Анкару на межу.

Звісно, Росія теж балансує на краю проблеми.

Ще одне місце, де, на думку автора, може початися великий глобальний конфлікт – це Кашмір.

Впродовж минулого десятиліття розрив у неядерних силах Індії й Пакистану лише зростав, навіть на тлі спроб Ісламабаду компенсувати це ядерною зброєю.

Всупереч (а може й завдяки) цьому, напруга між давніми ворогами лишалася на низькому рівні, аж поки прем’єр-міністр Нарендра Моді не скоротив автономію Кашміру й не змінив політику щодо громадянства для інших регіонів Індії.

Ці кроки спричинили певний безлад на індійській території й викрили давню ворожнечу між Нью-Делі й Ісламабадом.

Подальші внутрішні проблеми Індії можуть дати Пакистану (чи екстремістським групам на його території) привід думати, що настала хороша можливість для певного роду вторгнення.

На думку автора, навряд чи це почнеться через традиційну військову операцію.

Швидше за все, це будуть теракти в Кашмірі, а може й не тільки.

Зважаючи на підйом Китаю й розвиток відносин між Нью-Делі й Вашингтоном, цей конфлікт може стати катастрофічним для всього світу.

Ще одне місце, де в 2020 році може спалахнути велика війна, - це Корейський півострів.

Ще рік тому була надія, що переговори між США й Північною Кореєю можуть суттєво й на довго скоротити напругу в регіоні.

Нажаль, суть проблеми, яка лежить у внутрішніх проблемах обох країн, а також складна стратегічна головоломка не дозволили домовленостям вижити.

Напруга між США й КНДР тепер на найвищому рівні з 2017 року.

А наближення американських виборів підриває відносини ще більше.

Адміністрація Дональда Трампа, здається, здається продовжує сподіватися, що угода з Північною Кореєю дозволить покращити електоральні перспективи у листопаді.

Але Пхеньян більше не цікавлять умови, які пропонує Трамп, й він дедалі активніше демонструє це.

Нещодавно КНДР пообіцяла США «різдвяний подарунок».

У Вашингтоні почали підозрювати, що йдеться про відновлення ядерних чи ракетних випробувань.

Як виявилося, нічого такого не сталося.

Але якщо Північна Корея все ж повернеться до випробувань зброї, адміністрація Трампа може відчути необхідність силового втручання.

Чинний президент США заробив репутацію того, хто змішує дипломатію з особистими відносинами.

Він може відчути, що Кім Чен Ин його зрадив.

І це робить ситуацію ще більш невизначеною.

Південно-Китайське море в 2020 році теж лишається потенційним місцем для спалаху війни.

Американо-китайські відносини перебувають у нестабільній точці.

Нова торговельна угода може пом’якшити напругу.

Але її імплементація лишається під питанням.

Економічні труднощі в Китаї змусили країну згорнути деякі з військово-морських програм.

Так само скорочення оборонного бюджету змусило США зробити свої суднобудівельні амбіції більш поміркованими.

Водночас, Китай старанно працював над покращенням відносин з Росією в той час, як США сварилися зі своїми союзниками Південною Кореєю й Японією.

За таких умов навряд чи якась зі сторін наважиться піти на ризик й почати конфлікт.

Але президент Дональд Трамп зробив велику ставку на конфронтацію з Китаєм.

І він може посилити ескалацію у 2020 році.

Зі свого боку лідер КНР Си Цзиньпін постав перед серйозними викликами вдома.

Таким чином, у обох сторін є причини почати дипломатичну й економічну ескалацію, яка може призвести до військової конфронтації в Південно-Китайському морі.

Загалом, на думку автора, перспектива того, що в 2020 році почнеться глобальна війна, насправді дуже низька.

Всі чекають результатів виборів в США й кращого розуміння напрямку, в якому далі буде рухатися американська політика у наступні 4 роки.

Однак, кожен конфлікт розвивається за власною логікою.

Тож Пакистан, Індія, Ізраїль, Іран, Туреччина чи Росія можуть відчути потребу діяти з огляду на обставини.