Відставка уряду Росії: для чого це Путіну і на що чекати Україні

Чого боїться Путін?.

Останнім часом у експертних колах РФ не виключали, що російський уряд може піти у відставку.

Але це сталося в той момент, коли найменше очікували – одразу після свят.

Це вказує на те, що ми бачимо не якісь хаотичні дії, а послідовну, цілеспрямовану стратегію грандіозних змін у політичній системі РФ.

І експерти сходяться на думці: все для того, щоб Путін якомога довше зберігав владу.

Як зазначив у коментарі 24 каналу політолог Андрій Окара, у посланні Путіна прозвучали деякі вкрай важливі для майбутнього Росії речі.

Зокрема, таке словосполучення як "Держрада".

Також російський лідер підкреслив: Конституція нова не потрібна, достатньо внести певні поправки до чинної.

Що збирається змінити в російській конституції Путін?.

- Обмежити пріоритет міжнародного права.

- Змінити процедуру призначення уряду країни.

Прем'єра, а також його заступників і міністрів буде затверджувати парламент;.

- По-новому призначати керівників силових відомств.

Президент призначатиме їх після консультацій з Радою Федерації;.

- Буде змінено пункт про заборону одній і тій самій людині обіймати посаду президента більше 2 термінів поспіль;.

- Кандидат у президенти перед балотуванням буде змушений прожити в Росії 25 років (поки що діє віковий ценз в 10 років);.

- Президент не може мати іноземне громадянство або посвідку на проживання (навіть у минулому).

Логічно, що після таких заяв відбулися якісь дуже серйозні кадрові або політичні кроки.

Тому що, якщо кажеш: "битиму", то треба бити.

А, якщо не б'єш, тоді сила слів множиться на нуль,.

– пояснив Андрій Окара.

Експерт додав, що принциповий момент цієї відставки – це побоювання змови силовиків.

Путін, очевидно, подивився фільм про декабристів "Союз порятунку" і діє за логікою, яка існує в цьому кіно.

Наразі йдеться про спробу посилення президента і ослаблення силовиків.

Яким чином їх можна послабити? Наприклад, підірвавши ресурсну базу їхнього угруповання.

Скажімо, спробувати позбавити тих чи інших членів угруповань опори в нафтогазовій та інших галузях.

Також Окара зазначив: це, що сталося, можна вважати стартом передвиборного циклу в Росії.

Так, Путін розпочав своє послання федеральним зборам з обіцянок про збільшення соціальних виплат для населення.

Тут ставка була зроблена на молодь.

Адже пенсіонери і так, за замовчуванням, за Путіна.

Сама Держрада, про яку згадав Путін – це поки що орган з досить розмитими повноваженнями, який існує давно, але наразі не введений в конституційне поле РФ.

Однак, політолог зазначає: можна здогадуватися, що саме Путін очолить його в 2024 році.

І ця посада буде головною в російській політичній системі.

Політичний експерт Віктор Каспрук своєю чергою у коментарі 24 каналу зазначив: ситуація склалася таким чином, що в Росії відбувся політичний дефолт.

Довіра до Путіна опустилася до рівня 38% і в Кремлі розуміють, що такими темпами виграти вибори буде проблематично.

Тому вони вирішили діяти на упередження і відвести удар, як від Медведєва, так і від Путіна, за катастрофічні наслідки, до яких призвела їхня політика.

Фактично це схоже на спробу закрити пробій у державному кораблі Росії хоча б на певний час.

Як надовго – це питання риторичне.

Тому що, якщо російська економіка ляже, можна чекати на народні бунти.

І, якщо вони будуть масові, це може призвести до, щонайменше, державного перевороту, на який можуть наважитися або спецслужби, або ж військові,.

– пояснює Віктор Каспрук.

Путін розуміє, що, якби раптом прийшли нові люди в російську політику – нинішній владі, йому зокрема, прийдеться дуже жорстко відповідати за скоєне за 20 років.

Тому це, щонайменше, є відтягуванням часу розплати перед російським народом.

Про що говорять нові призначення?.

Дмитро Медведєв пішов з посади прем’єр-міністра Росії і Путін йому тут же пообіцяв крісло заступника Ради безпеки РФ.

За словами Віктора Каспрука, це може бути ознакою того, що Путін в подальшому взагалі не бачить себе на ні посаді прем'єр-міністра, ні президентом країни.

А претендує на роль "батька нації", який буде над усім, буде давати вказівки і все контролювати, але ні за що не відповідати.

Тобто стане таким собі російським аятолою – відповідником іранського Хаменеї.

І тут Медведєв буде потрібен Путіну, як вічний заступник.

Вони зможуть міняти маріонеток – президентів і прем'єр-міністрів – і жодні вибори не будуть впливати на їхню подальшу політичну долю.

Михайло Мішустін став прем'єр-міністром РФ / kremlin.

Одразу ж визначилися і з наступником Медведєва – уже 16 січня новим прем’єр-міністром став Михайло Мішустін, очільник Федеральної податкової служби.

Про його можливе призначення на цю посаду ходили чутки – Андрій Окара зазначав це 24 каналу ще до офіційного оприлюдення імені нового прем’єра.

За його словами, Мішустін – людина успішна і з досить хорошою репутацією.

І це – абсолютно не той випадок, коли в критичній ситуації робляться якісь швидкі ходи.

Все було заздалегідь розраховано і підготовлено.

Як пояснив Віктор Каспрук, Мішустін – персона, яка має довіру Путіна і, водночас, якщо йому скажуть, що треба піти з посади – він все виконає беззаперечно.

Тобто ця людина – повністю контрольована і не має політичних амбіцій чи бажання підвищити свій ранг у російському політичному істеблішменті за рахунок Путіна чи Медведєва.

Головний редактор Carnegie.

ru Олександр Баунов своєю чергою зазначає, що Мішустін – не технічний прем’єр, а повноцінний учасник кастингу на роль наступника Путіна.

Путін вирішує завдання, як зберегти свою політичну спадщину в історії, як передати владу, щоб зроблене ним за 20 років не піддавалося повній ревізії..

Правда, сама президентська роль в майбутньому дизайні влада не буде дорівнювати ролі Путіна сьогодні, у чому і є головний сенс конституційної реформи,.

– пише Баунов.

Ризики для України.

В цілому на російсько-українські відносини ці зміни в уряді РФ не вплинуть ніяк.

Однак, за словами експертів, все ж варто бути готовими до ескалації конфлікту.

Вони хочуть убезпечити себе на всіх фронтах: політичному, соціальному, економічному.

І, якщо подивитися на агресивні дії Путіна на міжнародній арені, які не припиняються, виглядає, що вони готуються до гри без правил.

І саме тут є небезпека для України,.

– зазначає Віктор Каспрук.

За словами експерта, для України ризик у тому, що Путін не відмовиться від будь-якого бажання знищити українську державність, як і від проекту "Новоросія".

І Україна має бути готова до всього.

Передусім – до відбиття нового етапу агресії з боку Російської Федерації, можливо навіть уже навесні.

Андрій Окара своєю чергою зазначає: якісь зміни, пов'язані з Кримом, можливі тільки коли Путін піде з політики взагалі.

А от з приводу Донбасу справді існують великі ризики: регіон може стати розмінною монетою чи тим фактором, який буде задіяний у внутрішніх російських розбірках.

Тому ескалація конфлікту – цілком можлива.

Виклик для світу.

Насправді проблемою є не сама зміна уряду в Росії.

Питання – значно глибше і значно серйозніше.

Під час свого виступу Путін фактично оголосив держпереворот у системі управління РФ.

І це було б справою лише росіян, якби їхній лідер не запропонував такі зміни до Конституції, згідно з якими міжнародне право для Росії більше не буде мати жодного значення.

Як пояснив у коментарі 24 каналу екс-міністр закордонних справ України Володимир Огризко, якщо країна – постійний член Ради безпеки ООН – оголошує міжнародне право для себе нечинним, це означає, що ми фактично починаємо процес переходу в міжнародний хаос.

Це – виклик для всіх: і для України, і для світу.

Це – неприйнятно.

Я не можу собі уявити, яка країна тепер підписуватиме якісь угоди з Росією (окрім КНДР, Ірану чи їм подібних).

Тому що в будь-який момент російська сторона може заявити, що ця угода не відповідає інтересам РФ і виконуватися не буде.

Те ж саме стосується і всіх чинних на сьогодні міжнародно-правових інструментів.

Йдеться про міжнародні конвенції, договори тощо – на чому власне стоїть сучасний світ,.

– зазначає експерт.

Таким чином Росія убезпечує себе від суду в Гаазі за МН17, злочини на Донбасі, анексію Криму, окупацію частини території Грузії тощо.

Усі ці речі вони фактично виводять за дужки, ставлячи на перше місце власне бачення того, що відбувається.

Однак Володимир Огризко нагадує: такої ж думки був свого часу третій президент Югославії Слободан Милошевич, якого зрештою здали в Гаагу власні соратники.

Експерт переконаний, що те ж саме чекає на Путіна: "Якщо він доведе Росію до стану агонії, то, безумовно, знайдуться сили, які потім прийдуть до влади і почнуть шукати винних.

А тікати йому нікуди".