Досвід Ізраїлю, як розвинутої інноваційної економіки

Врахуємо, що це країна, яка з'явилася на політичній карті світу в 1948 році й впродовж всієї історії становлення і розвитку вела безкомпромісну боротьбу за власне виживання в несприятливому зовнішньополітичному оточенні.

Станом на кінець 2018 року річний обсяг ВВП країни становив 350,81 млрд доларів США, зростання ВВП – 3,4%.

Обсяг виробництва зріс на 6%, приріст прямих іноземних інвестицій – 56,7 млрд.

доларів, експорт товарів послуг збільшився на 5,4%, в абсолютних значення Ізраїль експортував товарів і послуг на 95,6 млрд доларів США.

Що ж стало запорукою успіху Ізраїлю в економічній площині?.

Завдяки державній підтримці впровадженню інновацій у виробництво Ізраїль став країною високих технологій, що продукує сучасну конкурентоспроможну на світових ринках продукцію оборонного призначення, програмне забезпечення, засоби цифрового зв'язку, біотехнології, фармацевтичні препарати і вироби з використанням надсучасних інноваційних нанотехнологій.

В цій країні також динамічно розвивається виробництво електронного і біомедичного обладнання, хімічних речовин, транспортного обладнання і продуктів харчування.

Ізраїльскі підприємства широко використовують найкращий досвід таких партнерів як США і країни Євросоюзу, але не обмежуються вузьким колом країн для налагодження співпраці.

Податкова політика.

З власного досвіду спілкування з ізраїльськими підприємцями та урядовцями можу сказати, що важливою складовою стимулювання економічного розвитку країни є її податкова політика.

Система сплати податків підприємствами і громадянами суттєво сприяє економічному зростанню країни.

Залежно від рівня розвитку економіки, зовнішньоекономічною кон'юнктури урядові установи визначають оптимальний рівень ставок оподаткування доходів фізичних осіб та підприємств.

В Україні ці ставки є високими, а з урахуванням стану розвитку економіки, низького рівня фінансового контролю, адміністрування і стягнення податків за високими ставками є проблематичним.

Ні для кого не секрет, що в нашій країні від сплати податків ухиляються як фізичні, так і юридичні особи.

В Ізраїлі натомість діє прогресивна система оподаткування.

З мінімальної заробітної плати, яка становить близько однієї тисячі доларів США, податок на доходи не стягується.

Сенс ізраїльської податкової системи полягає в тому, щоб стимулювати людей до праці, не заганяючи при цьому громадян з низькими доходами за межу бідності.

В Ізраїлі діє шестиступенева прогресивна система оподаткування доходів громадян.

Оподаткування доходів розпочинається з 10% для доходів у розмірі 6310 шекелів (1700$), і сягає 48-50% для заможних громадян, щомісячні доходи яких перевищують 12 тисяч доларів США.

Але при цьому зі збільшенням доходів податкова ставка зростає лише для кожного наступного рівня більшої суми доходів, без врахування мінімального неоподаткованого рівня і попереднього рівня ставки податку на доходи.

Завдяки цьому сума нарахованого податку за кожним окремим рівнем додається до попереднього меншого рівня податкової ставки, а не стягується за єдиною високою ставкою для всієї суми доходу громадянина.

Така система дає змогу справедливо розподіляти податкове навантаження для громадян з різними рівнями доходів, а кваліфікованим працівникам з високим рівнем заробітної плати не доводиться сплачувати податки в розмірі 40-50% від усього рівня нарахованої заробітної плати.

Отже, в Ізраїлі податки на доходи не стягуються з робітників, які виконують низькокваліфіковану працю і завдяки прогресивній системі оподаткування держава стимулює до праці як низькокваліфікованих, так і висококваліфікованих працівників.

Такий підхід до оподаткування доходів громадян свідчить про те, що в цій країні основним ресурсом економіки уряд вважає людський капітал, а не сировину чи виробничі засоби.

В Ізраїлі також діє багато програм, які стимулюють розвиток інноваційного бізнесу.

Компанії можуть отримувати від держави гранти на впровадження у виробництво інновацій, а також додаткові податкові стимули.

При цьому держава повністю контролює процес надання стимулів і чітко визначає критерії поняття “інновації”.

За махінації і зловживання передбачено великі штрафи або 7 років ув'язнення.

Ця система також стимулює іноземні компанії до розміщення своїх виробничих потужностей на території країни, інвесторам надаються привабливі податкові умови.

При виведенні капіталу за кордон, він додатково обкладається податком в розмірі 21%.

Ринок праці Ізраїлю демонструє високий рівень гнучкості і мобільності щодо залучення трудових ресурсів із-за кордону.

Найбільша федерація праці Ізраїлю "Гістадрут" в умовах коливань на зовнішніх ринках або фінансових криз забезпечує консенсусні рішення щодо згоди найманих працівників на короткострокове скорочення заробітної плати з метою подальшого її відновлення під час економічного зростання.

Спеціальні економічні зони.

Сучасний Ізраїль – це країна, в якій ефективно діють "стартапи" із впровадження технологічних розробок ізраїльських учених і дослідників у промислове виробництво.

Систематичні наукові дослідження проводяться в наукових і навчальних закладах, вони використовуються як для випуску високотехнологічних виробів в оборонній сфері так і в традиційних галузях промисловості.

Спеціальні економічні зони та індустріальні парки сприяють регіональному економічному розвитку, зокрема, на рівні муніципалітетів.

Діяльність зон і парків контролюють спеціальні урядові комісії, тому оборудки з оптимізацією оподаткування чи вимиванням державних коштів неможливі.

Одне із найважливіших завдань функціонування СЕЗ та індустріальних парків – якісна підготовка підприємства до роботи на глобальному високонкурентному ринку.

Тому всі компанії, які працюють в цих зонах і парках, систематично проходять процедуру скрупульозного аудиту.

Одним із принципово важливих етапів аудиту є оцінка рівня створення доданої вартості в процесі впровадження інновації і виробництва продукції.

Якщо рівень доданої вартості високий, якість продукції відповідає жорстким вимогам, держава може надавати цій компанії додаткові податкові пільги.

Державний протекціонізм чи відкритий ринок?.

На основі викладених фактів, ми бачимо, що в Ізраїлі широко використовується державний протекціонізм, підтримка власного виробництва як у промисловому, так і аграрному секторах.

При цьому для підприємств створені умови внутрішньої конкуренції, а для інвесторів – система податкового стимулювання.

Цей протекціонізм безпосередньо пов'язаний з програмою стимулювання експорту країни на зовнішні ринки та обмеження будь-якого диктату в економічній сфері зі сторони зовнішніх, у тому числі міжнародних структур.

Поєднання цих інструментів дає змогу виробляти якісну продукцію.

Відсутність протекціонізму, внутрішньої конкуренції і стимулювання експорту – це фактори, що є контрпродуктивним для економічного розвитку країни.

Вважаю, що Україні необхідно переглянути систему надання державних дотацій і податкових пільг, оскільки вона є неефективною і не сприяє зростанню реального сектору економіки.

Фінансовий сектор та суспільний консенсус.

У найскладніших умовах фінансовий сектор і банківська система Ізраїлю завдяки якісній системі регулювання та дотриманні принципу поміркованої участі в ризикованих операціях вберегла ізраїльські банки від хвилі надання незабезпечених кредитів, інвестицій в авантюрні фінансові інструменти, наслідки яких виявилися катастрофічними під час фінансової кризи в США, Великобританії і в тому числі в Україні.

Завдяки цьому реальний сектор економіки цієї країни мав стабільне джерело залучення фінансових ресурсів навіть під час світової фінансової кризи.

Важливим елементом стабільності фінансової та економічної системи країни є також суспільний консенсус між владою – Кнессетом, урядом, учасниками ринку, зокрема фінансового та громадськістю.

Готовність ізраїльського споживача надати "кредит довіри" своїй економіці та урядовим структурам стала одним із головних чинників підтримки сталого зростання ВВП країни впродовж багатьох років поспіль.

Ізраїльський досвід може бути дуже корисним для України, особливо за умови досягення суспільного консенсусу і вироблення єдиної державної політики щодо підтримки вітчизняних підприємств.

На прикладі цієї країни бачимо, що справжня державна економічна політика полягає не лише у швидкому зростанні за оптимальних умов і розширенні ринків збуту, а й в умінні зберегти стабільність під час періодів економічного спаду – тобто розумному державному протекціонізмі.

Підтримка експортоорієнтованих секторів економіки і державне регулювання в умовах фінансово-економічних криз повністю виправдало себе в ізраїльській економіці.

Україні необхідно використовувати ізраїльський досвід у сферах оподаткування, стимулювання виробництва, аккумуляції людського капіталу і впроваджувати інновацій у промислове виробництво.

Завдяки цьому продукція наших підприємств може стати конкурентоспроможною і затребуваною як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках.