Як живе український студент в епіцентрі спалаху коронавірусу та що робить посольство: ексклюзив

Український студент на ім'я Діма проживає в епіцентрі спалаху коронавірусу – у місті Ухань.

З міркувань безпеки він попросив не вказувати його прізвище, втім охоче розповів про те, як нині живе закрите місто.

Хлопець пояснив, що кілька перших випадків захворювання з'явилися в районі Уханю "по той бік ріки" від нього – Ханькоу.

Втім на це особливо ніхто не звертав уваги, адже це були одиничні випадки.

На сполох забили минулого тижня – коли вірус почав передаватись серед населення і люди стали масово хворіти.

Втім Діма запевняє – влада цього разу почала діяти справді швидко, адже вона не хоче повтору 2002-2003 років.

У 2002 році у Китаї розпочалась епідемія коронавірусу SARS, який через ігнорування влади швидко поширився і забрав життя близько 900 осіб по всьому світу менше, ніж за рік.

Тоді верхівку Китаю звинуватили у розпалі епідемії – вона піддалася жорсткій критиці як і світових лідерів, так і громадян.

За словами Діми, цього разу КНР одразу почала діяти рішуче та вживати всіх необхідних заходів, адже у них є мотивація – залишитись на своїх посадах.

Вони зараз роблять усе, аби залишитися на своїх посадах.

Громадські місця у районі Ханькоу почали закривати ще до того, як про епідемію масово затрубили ЗМІ.

Наприклад, його друзі працюють в одному з клубів цього району, який зачинили буквально за один день одразу після того, як оцінили небезпеку вірусу.

Як живуть місцеві жителі Уханю та чи вистачає продуктів.

Ми зараз не виходимо з дому і взагалі мало хто виходить.

Сьогодні їздили у ближній супермаркет скупитися, то по дорозі бачили дві-три машини.

У самому супермаркеті ситуація така ж.

Вулиці Уханю справді пусті, втім це не лише через коронавірус.

В період Китайського Нового року люди щорічно масово роз'їжджаються в інші міста та провінції, й частина з них встигла виїхати до закриття.

Ті ж мешканці, що лишились, намагаються не виходити на вулицю, а хто ходять, то у масках або навіть у протигазах.

За його словами, у супермаркеті повно продуктів, обирай, що хочеш: м'ясо, овочі та фрукти – все є.

Єдина проблема – це маски.

На них тепер шалений попит і разом з тим дефіцит, тому на цьому багато хто наживається.

Тому звичайна маска, яка раніше коштувала 2-3 юані, нині вартує 50, тобто приблизна ціна звичайної медичної маски становить 175 гривень.

Як завжди, місто виконує свої санітарні норми – по ньому їздять машини та миють вулиці, й це цілком звична річ.

Єдине, що змінилось – двірники прибирають на вулицях у масках та плащах, "але не у таких, як на фото та відео, неначе хімзахист з Чорнобиля, а у звичайних", – заспокоює Діма.

Китайський народ не надто панікує, адже він сильний.

Вони тримаються до останнього, особливо старше покоління – вони дуже загартовані.

Як контролюють вірус в студентських гуртожитках.

Як типовий студент, Діма проживає у кампусі.

У ньому посилена охорона і пускають лише за документами (студентськими).

Якщо заходить чужа людина з іншого університету, її потрібно зустріти на пропускному пункті та надати свій пропуск, аби гість зміг пройти.

Після спалаху вірусу, кожному хто заходить у гуртожиток – вимірюють температуру спеціальним градусником і якщо все нормально – пропускають.

Що стосується самих студентів – вочевидь, про них турбуються.

Щоранку всі спускаються на пропускний пункт, міряють температуру, записуються та розписуються.

Якщо у когось вона висока або є симптоми застуди – студента направляють до лікарні, де той здає усі необхідні аналізи.

До слова, у кампусі Діми ще не було зафіксовано жодного спалаху коронавірусу, й у підозрюваних виявляли лише звичайний грип.

Окрім того, студенти постійно контактують з викладачами за допомогою китайської соцмережі We.

Там вони звітують про стан свого здоров'я, а ті, хто встиг виїхати з міста – сповіщають ще й про своє місце перебування.

Ходить багато фейкових новин.

У місті справді позакривали аеропорти, метро, вокзали, громадський транспорт теж не їздить.

Є чутки, що від завтра обмежать і рух машин, втім хлопець не знає, чи це правда.

Нас просять сильно не поширювати інформацію у соціальних мережах, адже фейків ходить насправді багато.

Деяким людям пишуть з російських телеканалів щось на кшталт “хто може познімати відео, що у місті відбувається, не за безкоштовно”.

Втім ніхто не знає навіть, що знімати, бо всі вулиці просто пусті,.

– розповідає хлопець.

Діма пояснює, що безліч відео серед тих, які трапляються у мережі – насправді з 2002-2003 років.

Оскільки відеозаписи старі та описують ситуацію минулої епідемії – вони не відповідають дійсності.

Була ситуація, коли студенти поширювали між собою інформацію, що нібито конкретного дня будуть літати літаки та розприскувати дезінфекційний засіб – але цього не було.

Діма не розуміє, чому навколо терміну будівництва лікарні стільки галасу.

За його словами, у Китаї абсолютно все будується у надзвичайно швидкому темпі.

Вони все будують швидко і в темпі.

За час проживання в цій країні я зрозумів, що вони все будують надзвичайно швидко.

Китай для мене – одне велике будівництво.

За 5 днів вони спокійно зможуть побудувати лікарню, тим паче, будують її за схемою пекінської, яку створили під час епідемії SARS.

Посольство України не може допомогти.

За словами хлопця, коли все почалось, українські студенти, що проживають в Уханю, почали писати в Посольство України, яке розташоване в Пекіні.

Натомість їм відповіли, що нічим не можуть допомогти й порадили своїми силами покинути Ухань чи Китай.

Разом з тим, Посольство Казахстану саме знайшло своїх студентів та написало їм.

Воно надало своїм громадянам усю необхідну інформацію і запевнило, що у крайньому разі їх зможуть евакуювати.

Редакція направила до МЗС України інформаційний запит, аби вони прокоментували цю ситуацію.