Ревіталізована Лодзь: чому варто їхати до найкреативнішого міста Польщі

25 січня, 2020, 09:02.

Максим Вікулов.

.

Однє з найбільших промислових міст Польщі, переживши депресію 90-х, нині стрімко розвивається, змінюючись буквально на очах, і демонструючи фантастичний прогрес у сфері міської інфраструктури, урбаністичних рішень, економіки, освіти і туризму.

700-тисячна Лодзь – абсолютно нетипове місто польське місто.

На відміну від Кракова і Варшави, Гданська і Вроцлава, що розбудовувалися в Середньовіччі навколо феодальних замків і ринкових площ, історія Лодзі пов’язана зі стрімкою промисловою урбанізацією XIX ст., а зовнішньо місто нагадує старі квартали Манчестера або Чикаго.

У 1823 році російський намісник Польщі (більша частина якої після поділів Речі Посполитої та Наполеонівських воєн опинилася під владою імперії Романових) призначив регіон центом текстильної промисловості.

Податкові пільги разом з наявністю великої кількості деревини та води (місто постало на 19-ти річках!) спричинили справжній промисловий та містобудівний бум.

До Лодзі потяглися підприємці та робітники не лише з Польщі, але також чехи, євреї та німці, сформувавши багатонаціональний характер міста.

Серед десятків великих промислових підприємств, що постали протягом позаминулого століття, особливо вирізнялися текстильні імперії Людовика Геєра, Кароля Шайблера та Ізраєля Познанського, чиї тканини та одяг не лише домінували на теренах Російської імперії, але також експортувалися по всій Європі і далеко за її межами.

Лише уявіть: у 1860-х роках три чверті текстилю, який носили в Китаї, вироблялося саме в Лодзі.

Поряд з великими фабриками виростали робітничі містечка "замкнутого циклу" - зі школами та ремісничими училищами, пожежними станціями, магазинами.

Найбагатший з фабрикантів, Шайблер, навіть випускав свою "валюту" - щоправда, її приймали лише на території відповідного містечка.

Пьотрковський тракт, що став центром міського життя, швидко забудувався розкішними будинками і віллами промисловців.

Протягом першої половини XX ст.

міська промисловість продовжувала бурхливий розвиток, і на відміну від більшості польських міст, Лодзь не була знищена під час Другої Світової.

За комуністичних часів влада спробувала диверсифікувати виробництво, зробивши акцент на популярній у ті часи радіоелектроніці.

Крім того, місто стало ще й столицею польської кіноіндустрії, а також потужним культурним та освітнім центром: тут постали Студія художніх фільмів, Академія музики, Вища школа театру і кіно.

Чисельність населення сягнула 900 тисяч.

Криза 90-х, банкрутство та зупинка підприємств болюче вдарили по промисловому місту.

Запустілі цехи прийшли в занепад, люди втратили роботу, активна молодь потягнулася в розташовану поруч Варшаву.

Як і будь-де, депресію супроводжував сплеск злочинності.

Загалом - картина, знайома жителям майже всіх промислових міст України.

Але, на відміну від більшості міст пострадянського простору, Лодзь знайшла в собі сили почати кардинальне оновлення – настільки кардинальне, що ми можемо казати про появу нового урбаністичного бренду.

Міська влада прийняла рішення оголосити всі промислові будівлі віком старше 50 років історичними пам’ятками і заборонити їх знесення.

Керівництво Лодзі залучило до розробки стратегії розвитку регіону громадськість, вчених, економістів, промисловців.

Стали думати, як залучити в місто інвесторів, і вирішили створити тут спеціальну економічну зону, звільнивши на перших порах підприємства від податків, надавши бізнесу кредити на вигідних умовах, а порожні будівлі колишніх текстильних фабрик віддавши у недорогу оренду.

Вчені розробили план розвитку міста, тісно пов'язаний зі стратегією розвитку всього регіону і держави.

І незабаром на реалізацію цих ідей почали надходити кошти від ЄС.

Нове життя старих фабрик.

Відправною точкою ревіталізації (термін, який можна перекласти як "Повернення до життя") промислового міста стала колишня ткацька фабрика Ізраєля Познанського.

З 2003 по 2006 рік 13 історичних будівель, що входили до комплексу, повністю відреставрували, зберігши первинний вигляд та цілковито змінивши всередині.

В комплексі "Мануфактура", що постав у колишніх цехах текстильної імперії, розташувалися понад 300 магазинів, ресторанів і пабів, кінотеатри, театр, дискотека, стіна для скелелазіння.

Комплекс "Мануфактура".

Можна пограти в боулінг та більярд, записатися на курси іноземної мови.

На території комплексу розташований мистецький музей MS2 та музей текстильної промисловості, в якому можна ознайомитися з повним циклом перетворення бавовни на готовий виріб.

У найбільшій будівлі розташований фешенебельний готель Andel’s з конференц-центром та відкритим басейном на даху.

В центрі комплексу кілька будівель знесли, створивши прогулянково-розважальну площу з літніми майданчиками і фонтаном.

Наразі в "Мануфактурі" проходять головні фестивалі та виставки, виступи артистів, кінопокази і лекції.

Палац Познанського поруч з "Мануфактурою".

Зараз там міський музей.

Слідом за "Мануфактурою" настала черга й інших об’єктів.

Один з них – комплекс "Ксьонжи млин" - колишній промисловий гігант підприємця Кароля Шайблера, що являв собою справжнє місто у місті.

Житлові будинки позаминулого століття, в яких люди до останнього часу жили без елементарних зручностей, поступово реконструюють державним коштом.

В результаті на постає квартал нових зручних помешкань зі старовинною атмосферою.

Квартири в таких будівлях користуються особливою популярністю серед творчих людей і митців.

Саму ж основну будівлю фабрики Шайблера, побудовану у неоготичному стилі, перетворили на сучасні апартаменти у стилі лофт.

Активно йдуть реставраційні роботи також у цехах колишньої горілчаної мануфактури, на місці якої незабаром постане комплекс "Монополіс".

Поруч з офісами підвищеної комфортності та ресторанами там постане театр, літня сцена, виставкові зали, дитячий клуб, бібліотека, басейн з фітнес-центром і музей горілчаного виробництва.

Між корпусами нового комплексу передбачено створення зеленої зони.

Загалом же на ревіталізацію старих фабричних комплексів і створення привабливої для туристів інфраструктури місто підписало майже 300 контрактів на проєкти на суму 7,5 млрд злотих (біля 2 млрд євро).

Більше половини цієї суми буде профінансовано коштами ЄС.

Реалізовані на цей час інвестиції в рамках ревіталізації принесуть жителям Лодзі в першій половині 2020 року 355 квартир, а завдяки 30 запланованим до кінця року інвестиціям буде підготовлено 87 приміщень для громадських функцій.

Програма ж до 2023 року передбачає 145 будівель, близько 1000 квартир, майже 200 установ у сфері послуг, понад сотню офісів та 29 вулиць, суттєве розширення велосипедної інфраструктуру та пішохідних тротуарів, а також повне озеленення міста.

Так само планується зробити пішохідно-велосипедними всі (!) центральні вулиці, зараз буквально на очах розширюються тротуари та споруджуються численні велодоріжки.

У 2024 році місто прийме "Грін Експо" - всесвітню виставку рішень у міському озелененні.

Якщо модерним центром Лодзі стала "Мануфактура", то її історичним серцем була і залишається вулиця Пьотрковська – одна з найдовших торгівельних вулиць Європи (4,2 км), забудована розкішними будинками XIX – віллами купців і фабрикантів, багато оздобленими кам’яницями, банками, костьолами і, звісно, виробничими приміщеннями.

Вулиця Пьотриковська.

На території одного з таких – чулочної фабрики Франтішка Раміша – у 1990-х виник стихійний китайський ринок.

Наразі в рамках ревіталізації його перетворили на креативний простір OFF Piotrkowska, зі студіями та майстернями художників, дизайнерськими та архітектурними бюро.

Саму ж Пьотрковську реконструювали і повністю віддали пішоходам, зробивши найдовшою пішохідною вулицею Європи.

Під час реконструкції кожен охочий міг зробити внесок, натомість отримавши іменну цеглину з викарбуваним на ній ім’ям.

Наразі таких цеглинок на Пьотрковській більше 13 тисяч.

На вулиці – безліч магазинів, кав’ярень, літніх площадок, а також – затишних двориків та лавочок.

Креативні скульптури увіковічнюють промислових магнатів та відомих особистостей, чиє життя та кар’єра були пов’язані з містом.

Поруч з Пьотрковською знаходиться справжній трамвайний вокзал, відомий у народі як "стайня Єдинорога".

Справа в тому, що там перетинаються кілька трамвайних ліній, і з "вокзалу" можна доїхати майже до кожного куточка міста.

Популяризуючи науку.

Наступний об’єкт вразив автора цих рядків найбільше.

На території колишньої теплової електростанції відкрили величезний Центр науки і техніки EC1.

Справжні турбіни та генераторні установки, які інтерактивно "запускаються" в режимі реального часу, наочно і детально познайомлять відвідувача з процесом виробництва електричної енергії.

Окрема зала являє собою диспетчерську ТЕС – з безліччю приладів і панелей управління.

В іншій кімнаті моделюються процеси отримання енергії в реакторі атомної електростанції.

Поруч – зали, де можна власноруч дослідити основні постулати ньютонівської механіки, познайомитися з правилом важеля та правилом блока, поекспериментувати з принципами вітро- та хвилеутворення, взаємодієї моделей суден у воді.

А після цього дослідити мікро- та макросвіти, використовуючи різноманітні телескопи та мікроскопи, і взагалі – заново відкрити закони оптики і переломлення світла.

Окрема експозиція присвячена космосу.

Диспетчерська ТЕС.

Інтерактивна модель роботи реактора АЕС.

Тут можна перевірити і закріпити фізику за 6-й клас.

А тут - "погратися" в кораблики.

У центрі розвішені постери про те, що 2019 рік у Польщі оголошено роком математики.

І це - не проста формальність: за результатами міжнародного тестування школярів PISA, Польща зайняла 10 місце з математики та 11 з природничих наук, поступившись таким визнаним лідерам, як Сінгапур, Японія та Південна Корея, але випередивши більшу частину провідних країн Заходу - включно зі Сполученими Штатами, Великою Британією та Німеччиною.

В іншому крилі електростанції у 2018 році відкрили планетарій - найновіший у Польщі і один з найновіших у Європі (за рівнем оснащеності його порівнюють з планетарієм у швейцарському Люцерні), з неймовірною якістю зображення і об’ємним звуком.

У планетарії – велика база астрономічних об’єктів, включаючи як небесні тіла Сонячної системи, так і тисячі зірок за її межами.

Під час віртуального туру можна наочно дізнатися про різні категорії галактик, "побувати" на екзотичних планетах та навіть "порушити" закони фізики.

Один з найновіших планетаріїв Європи.

Нарешті, у третій частині комплексу розташовані бібліотека, Театр звуку зі студіями звукозапису, та національний центр кіно культури.

Модернові ворота до міста.

Відразу ж за надсучасним науковим центром знаходиться транспортний центр "Лодзь-Фабрична".

На місці залізничного вокзалу часів російського царизму у 2016 році постала модернова мультимодальна підземна транспортна станція, що нагадує термінал одного з провідних аеропортів.

Під скляним склепінням з металевим каркасом - реконстуйований цегляний фасад XIX століття.

"Вестибюль" лодзинського транспортного комплексу.

На її трьох рівнях розташовані залізничний вокзал, автобусна станція і виходи до міського транспорту.

Усі рівні сполучаються десятками ліфтів, ескалаторів та навіть травалаторів.

Комплекс настільки масштабний, що його простори нагадують міські вулиці; в той же час, зали очікування - по-европейськи затишні.

Наразі залізнична станція - тупикова і, відповідно, напівпорожня, але за кілька років буде завершено підземний 6,4-кілометровий тонель до іншої станції, поєднавши дві залізничні гілки і перетворивши Лодзь на важливий транспортний вузол.

А оскільки тонель буде мати кілька проміжних станцій, то Лодзь автоматично стане другим польським містом після Варшави, що матиме власне метро.

Система комунікацій у підземному вокзалі.

Столиця польського кіно..

З 1945 року, коли у Лодзі була створена Студія художніх фільмів, місто також стало столицею польського кінематаграфу.

Ще через три роки було засновано Вищу школу кіно, телебачення і театру імені Леона Шиллера.

Серед її випускників - Барбара Брильська, Роман Поланскі, Кшиштоф Зануссі, Анджей Вайда.

Імена цих та ряду інших діячів польського кіно викарбувані на Алеї зірок, що на вулиці Пьотрковській.

Наразі Школа продовжує працювати, залишаючись елітарним ВУЗом: так, річний набір на акторський факультет становить 20 місць при близько 400 бажаючих; на 8 місць режисерського факультету претендують майже 200 абітуріентів.

У Лодзі серед інших знімалися такі відомі картини, як шпигунсько-пригодницький серіал "Ставка більша за життя", кримінальна комедія "Ва-банк", соціальна драма "Земля обітована", номінований на Оскар фільм "Холодна війна".

Девід Лінч зняв у Лодзі психологічну драму "Внутрішня імперія" (в якому місто зображувало Лос-Анджелес).

"Алея зірок".

Крім цього, в Лодзі з 1947 року також працює студія мультиплікаційних фільмів "Се-Ма-Фор".

Зараз скульптури Медведика Вухастика та інші герої топових польських мультиків з'являються на вулицях міста у рамках нового туристичного маршруту "Лодзь казкова".

А загальну історію польського кінематографу можна дослідити в однойменному музеї, який розташований в колишньому палаці фабриканта Шайблера.

Трохи експонатів музею.

Також у Лодзі народилися і творили такі всесвітньо відомі митці, як піаніст Артур Рубінштейн, поет Юліан Тувім, та письменник і сценарист Анджей Сапковський - автор мегапопулярної наразі саги про "Відьмака".

..і стріт-арту.

В останні роки стріт-арт став ще однією візитівкої Лодзі.

2009 року було створено польский фонд Urban Forms, котрий допомагає художникам з цілого світу знайти в місті майданчик для втілення своїх задумів.

Десятки стін було віддано митцям, наслідком чого стала поява цілої "стріт-галереї" в масштабах міста.

Лодзь стала мегапопулярною серед муралістів, і нині міська влада щороку виділяє певну кількість площ під все нові й нові стріт-об'єкти.

Зображення Артура Рубінштейна роботи бразильського художника Eduardo Kobra.

Робота відомого бельгійця ROA.

Ревіталізація, радикальне оновлення міської інфраструктури та пошук нових урбаністичних смислів не лише зробили життя містян приємним і комфортним, але й дали неабиякий поштовх розвитку економіки і туризму.

В той час, як старі фабрики у центрі міста перетворюються на торгівельні об'єкти і науково-культурні атракції, за містом відкриваються заводи компаній Dell, Bosch, Siemens, Zelmer.

У центрі чимало офісів IT-розробників.

Стрімко збільшується туристичний потік - чимало людей хочуть на власні очі побачити історію успіху міста, яке так швидко та ефектно перебороло депресію.

За словами голови правління Лодзинської туристичної організації Томаша Коралевського, 2016 року Лодзь відвідало 700 тисяч туристів, у 2018-му їх було вже понад 1 млн, а за результатами 2019 року розраховують прийняти 1,1 млн гостей.

ЮНЕСКО включила Лодзь разом з англійським Манчестером до категорії "креативних міст світу", а авторитетний міжнародний туристичний довідник "Lonely Planet" у категорії міст на кожну кишеню другим найбільш рекомендованим містом у світі для відвідин у 2019 році назвав Лодзь.

Як добратися: прямого авіасполучення між Лодзю та українськими містами поки що немає.

Тож найбільш логічно дістатися до Варшави (як це зробити написано у нашому матеріалі, присвяченому польській столиці), а вже звідти автобусом (відходить від станції метро Млочіни) або поїздом поїхати до Лодзі.

Відстань між містами - близько 140 км, орієнтований час в дорозі - 1,5-2 години, ціна питання - від 25 злотих (4 євро).

Крім того, багато автобусних маршрутів з України до Варшави пролягають далі - до Лодзі або навіть Познані.

Де зупинитися: варіантів розташування у Лодзі безліч: від недорогих апартаментів, які можна зняти на Airbnb - до фешенебельних готелів, на зразок уже згадуваного Andel’s.

Втім автор цих рядків порекомендував би hotel Tobaco Lodz (вул.

Коперніка, 64).

Розташований у приміщенні ревіталізованої табачної фабрики, готель пропонує відразу ж поринути у справжню атмосферу міста.

Ціна двохмісного номеру у стилі лофт зі сніданком - від 1400 грн.

Де поїсти:.

Stary Rynek 2 - розташований за однойменною адресою на площі Старий Ринок ресторан, зали якого оформлені в аристократичному стилі кінця XIX - початку XX ст.

Gargoly - затишний ресторан у дворику на вул.

Пьотрковська, 43.

В обох закладах - дуже смачні страви і приємнє обслуговування.

Превалює "лодзинський варіант" польської кухні, що вбрав у себе як власне польські (з акцентом на річкові й рибні страви), так і єврейські і німецькі мотиви.

Якщо ж схочеться випити пива, найкраще завітати до пабу Piwoteka Narodowa, де пивовар Міхал Вжешкевич варить крафтовий напій з найрізноманітнішими фруктовими ароматами, досягаючи відповідного ефекта завдяки використанню різноманітних видів хмелю.

Загалом у колекції пивовара - десятки сортів крафтового пива.

Матеріал було написано за підсумками поїздки журналістів українських видань до Польщі.

Автор дякує за організацію поїздки Закордонний осередок Польської туристичної організації в Києві в особі директора офісу Влодзімєжа Щурека, прес-менеджера Юлії Косинської, та Кшиштофа Кави, а за теплий прийом - Лодзинську туристичну організацію в особі голови правління Томаша Коралевського та Ольги Легчіліної.