"Безпрецедентний прояв зла": Голокост - кровоточива рана на тілі людства

"Голокост - безпрецедентний прояв зла, який не можна просто залишити в минулому і віддати забуттю", - генсек ООН Кофі Аннан.

Генеральна асамблея ООН 1 листопада 2005 року у своїй резолюції встановила 27 січня Міжнародним днем пам'яті жертв Голокосту.

Дата була обрана не випадково – саме цього дня було звільнено концентраційний табір "Аушвіц", він же "Освенцим".

Що таке голокост?.

У широкому сенсі слово "голокост" означає переслідування і масове знищення нацистами деяких соціальних, а також етнічних груп, наприклад євреїв, хворих, циган, гомосексуалістів.

У більш вузькому сенсі це слово означає переслідування і знищення саме євреїв, які жили в Німеччині, а також на союзних та окупованих територіях під час Другої світової війни.

Слово "голокост" перекладається з давньогрецької як "всеспалення".

Катастрофа європейського єврейства.

Політика Гітлера проти євреїв почалася з його призначення канцлером Німеччини в 1933 році.

Створюється один з перших концтаборів у Німеччині – Дахау, робочих місць позбавляються чиновники і лікарі єврейської національності, вводяться квоти в навчальних закладах.

Ситуація ускладнюється і набирає обертів аж до прийнятих в 1935 році Нюрнберзьких расових законів.

Нюрнберзькі закони здійснювали ізоляцію євреїв за расовою ознакою.

Постанови, які слідували за ними, спочатку закрили євреям доступ практично до всіх професій, потім обмежили свободу пересування, а також ввели в посвідчення особи й обов'язкову спеціальну позначку про расову приналежність – "єврей".

У підсумку євреї опинилися поза законом і були віддані сваволі поліції.

Але і на цьому Гітлер не зупинився.

Після аншлюсу Австрії переслідувань зазнали й австрійські євреї, а з 9 на 10 листопада за особистим наказом фюрера відбулася "Кришталева ніч".

По всій нацистській Німеччині, частині Австрії і Судетській області прокотилася серія скоординованих атак, які було здійснено воєнізованими загонами СА та цивільними.

"Кришталева ніч" знаменує собою початок "остаточного вирішення єврейського питання".

Остаточне вирішення єврейського питання.

Незважаючи на те, що вперше Гітлер застосував термін "остаточне вирішення єврейського питання" ще в 1919 році, до "кінцевої мети" нацисти приступили саме під час Другої світової війни.

Після того, як 1 вересня 1939 року Німеччина напала на Польщу, переслідувань зазнали і польські євреї.

Вже 21 вересня з'явилися польські єврейські гетто, а Німеччина почала транслювати антисемітські радіопередачі в Північній Африці і на Близькому Сході для того, щоб залучити до своєї діяльності арабський світ.

Проте в 1940 році у євреїв була можливість хоча б вижити – у Німеччині обговорювали план "Мадагаскар", який передбачав депортацію євреїв на острів Мадагаскар та створення там колонії полонених.

Проте пізніше від цієї ідеї відмовилися.

Під час військових дій нацисти вбивають тисячі людей, однак особлива увага дістається саме євреям і циганам.

Створюються гетто, паралельно з'являються концентраційні табори смерті.

З 1941 року існували чотири табори, які спеціалізувалися виключно на знищенні людей – "Хелмно", "Треблінка", "Белжец" і "Собібор".

Пізніше ще два було для цього пристосовано – "Аушвіц" ("Освенцим") і "Майданек".

У таборах смерті живими залишалася лише невелика група людей – для того, щоб було кому прибирати трупи з газових камер, а опісля спалювати їх.

Інші підлягали негайному знищенню.

Для вбивства євреїв у 1941 році використовували навіть особливі автомобілі – газвагени.

Їхній кузов було призначено для того, щоб отруювати пасажирів чадним газом.

Проте, незважаючи на всі звірства, що тривали вже не один рік, рішення про масове знищення євреїв було прийнято 20 січня 1942 року.

Вже у лютому відбулися перші масові розстріли – в селі Хащувате, Україна, розстріляли 986 євреїв.

У Білорусі 2 березня було знищено Мінське гетто – близько п'яти тисяч осіб.

З лютого по березень ліквідують польські гетто – їхніх жителів відправляють у табори смерті.

Але це – лише початок масштабних убивств цілої раси.

У концтаборі "Хелмно", який став першим місцем, де почалося масове знищення євреїв, було вбито 320 тисяч осіб.

З них євреї – 98%.

У таборі смерті "Треблінка-2" за рік його існування було вбито від 750 до 810 тисяч осіб.

З них 99,5% - євреї.

У концтаборі "Белжец" кількість загиблих становить щонайменше 434,5 тис.

За рік існування "Собібора" на його території вбили близько 250 тисяч євреїв.

Жертвами табору "Майданек" стали близько 80 тисяч осіб, з них 60 тисяч були євреями.

"Аушвіц-2", він же "Біркенау", він же "Освенцим" - один із найбільших концтаборів нацистської Німеччини.

Його жертвами стали від 1,4 до 4 мільйонів людей, переважно євреїв.

Оцінити кількість загиблих під час геноциду євреїв складно, але за приблизними підрахунками, ця цифра сягає шести мільйонів осіб – ця кількість вказується у вироках Нюрнберзького трибуналу.

Нацистська Німеччина знищила близько 60% єврейського населення Європи і близько третини – світу.

Праведники світу.

Звання праведників народів світу присвоюють людям, які рятували євреїв, ризикуючи життям, у період нацистської окупації.

У світі цього звання удостоєно 25 513 осіб з 51 країни світу.

Всі 117 жителів села Ньївланде, Нідерланди, і понад 40 мешканців французького села Шамбон-сюр-Ліньйон були праведниками світу.

Жителі Ньївланде під час Другої світової війни вирішили, що мешканці кожного будинку повинні сховати єврейську сім'ю чи хоча б одного єврея.

За ініціативою місцевого пастора і його дружини жителі Шамбон-сюр-Ліньйона ховали євреїв по всій території комуни.

Так вони врятували від смерті від 3 до 5 тисяч осіб.

Найвідомішими праведниками світу вважаються Рауль Валленберг, Ірена Сендлер, Тіуне Сугіхара, Оскар Шиндлер.

Користуючись дипломатичним статусом, Валленберг видавав євреям "захисні паспорти" Швеції.

Окрім цього, погрозами покарання за військові злочини він переконав деяких німецьких генералів не виконувати накази про вивезення євреїв у табори смерті і запобіг знищенню Будапештського гетто.

Раулю Валленбергу вдалося врятувати близько 100 тисяч угорських євреїв.

Ірена Сендлер була співробітницею варшавського Управління охорони здоров'я та членом польської підпільної організації.

Вона часто відвідувала Варшавське гетто і стежила там за хворими дітьми.

Завдяки цьому їй і її товаришам вдалося вивезти з гетто 2,5 тис.

Їх вивозили в кузові машини, через підвали будинків, водостічні люки.

Іноді дітей виносили навіть у мішках, корзинах і картонних коробках.

Тіуне Сугіхара служив японським дипломатом у Каунасі, Литва.

Він видавав утікачам японські транзитні візи, завдяки яким був можливий виїзд на Далекий Схід через територію СРСР.

Сугіхара врятував понад 6 тисяч польських і литовських євреїв від нацистів.

Оскар Шиндлер "виторгував" у нацистських чиновників змогу приймати на свої заводи в Польщі євреїв з концтабору Плашув.

Він активно використовував таку можливість і за час війни врятував близько 1,2 тис.

Після закінчення війни багато хто з євреїв, які залишилися живими, вважав за краще покинути Європу.

Як напрямки для еміграції найчастіше обирали Ізраїль і США.

Помста за Голокост.

Абба Ковнер, ізраїльський поет і прозаїк, який став партизаном і підпільником, у 1945 році створив таємну організацію "Нокмим", до якої входило 50 осіб.

Найамбітнішим і руйнівним планом "Нокмим" був намір отруїти водогони в Гамбурзі, Мюнхені, Нюрнберзі та Франкфурті.

Тим самим організація би вбила шість мільйонів німців – саме стільки євреїв загинули під час Голокосту.

Однак операція була зірвана британською військовою поліцією.

Після цього члени угруповання перейшли до запасного плану.

Вони отруювали військовополонених, які перебували у в'язницях Нюрнберга і Дахау, миш'яком, захованому в хлібі.

Отруєними виявилися 2283 німецьких військовополонених, загинули близько 350.

У світі існують десятки музеїв Голокосту, сотні пам'ятників жертвам, Голокост відображено у літературі, кіно, музиці, образотворчому мистецтві.