Е-бан. Можновладці закривають рота журналістам у соцмережах

Провали Офісу Президента в комунікаціях (в історіях з Оманом та Іраном) призвели до чергової порції обурення журналістів у соцмережах.

Але цього разу виявилася ще одна проблема.

Медійники почали повідомляти про історії, коли посадовці їх банять або обмежують можливість коментувати.

Інститут масової інформації опитав більш ніж пів сотні медійників, щоб зрозуміти, якого масштабу набувають подібні історії.

З’ясувалося, що це непоодинокі випадки.

Банять журналістів не лише представники команди Зеленського, а й уже колишні посадовці.

Та й у регіонах медійники дедалі частіше стикаються з такими випадками.

У розмові з ІМІ ці обмеження журналісти назвали порушеннями та навіть цензурою.

Бан за Оман.

Поки країна відходила від новорічних свят, у журналістів з’явилася гаряча тема для розслідування.

А от з якою метою – невідомо.

Намагання кількох медійників отримати інформацію від Юлії Мендель призвело до того, що прессекретарка просто розфрендила їх у фейсбуці.

Про такий випадок 5 січня повідомила кореспондентка інтернет-видання "the.

Бабель" Марія Жартовська.

У розмові з ІМІ Жартовська згадує, що й раніше в журналістів виникали складнощі з отриманням від Офісу Президента навіть найпростішої інформації, як-от склад делегацій для участі в зустрічі в нормандському форматі чи в Генасамблеї ООН.

Також обмежену інформацію офіс дав і в історії з Оманом.

Йшлося про “заплановані зустрічі на найвищому рівні”.

“Тому логічно, що ми спробували дізнатись у прессекретаря Зеленського інформацію через фейсбук, відповідь була “писатимемо в новинах”, після чого видалила з друзів через кілька хвилин.

Її реакцію я вважаю деструктивною, тому що один з обов'язків прессекретаря – комунікація з журналістами.

І в цьому випадку я не бачу бажання комунікувати якісно і відповідати на наші запитання”, – розповіла Жартовська.

Тоді статус фб-друзів Мендель втратили й медійники з інтернет-видання “Букви” Петро Терентьєв та Катерина Рошук.

“З наших видалила Мендель на стадії Оману Рошук і Терентьєва, і Марту, яка писала їй смс.

Вийшло, що ми отримали відповідь від оманського видання щодо його поїздки, а Мендель так і не відповіла”, – повідомила ІМІ головна редакторка інтернет-видання “Букви” Тетяна Ніколаєнко.

Це не перші випадки, коли медійники скаржаться на подібну поведінку Мендель у соцмережах.

Блокувати або розфренджувати “старих” фб-друзів прессекретарка Зеленського почала з перших днів.

Про такі випадки журналісти пишуть у закритих групах.

“Як тільки не так прокоментиш, вона блочить чи розфренджує”, – повідомила ІМІ одна медійниця.

Це відчув на собі й автор.

Мендель розфрендила після критичного посту про провал комунікації команди Зеленського в перші дні після збиття українського літака в Ірані.

Журналісти помиляються, коли кажуть, що представники команди Зеленського почали обмежувати спілкування медійників у соцмережах з моменту зміни влади у 2019-му.

Це почалося ще до перемоги на президентських виборах.

Наприкінці березня редакція проєкту журналістських розслідувань “Слідство.Інфо” повідомила: “адміністратори Команди Зе просто ЗАБЛОКУВАЛИ нашу сторінку”.

Сталося це після виходу матеріалу про італійську “Зе-віллу”.

Тоді в Зе-команді це списали на помилку.

Так, у коментарі “Українській правді” Михайло Федоров сказав, що акаунт журналістів заблокували випадково, ймовірно через "божевільні бот-атаки" провладного контексту.

У січні 2020-го також на підставі “атаки ботів” Банкова закрила коментарі під постами Офісу Президента в інстаграмі та ютубі.

У коментарях Громадському Мендель зазначила, що можливість для обговорення, коментарів та зворотного зв’язку була і залишається на офіційній сторінці Офісу Президента у фейсбуці, а також на особистих сторінках Зеленського.

Трендом обмеження на спілкування в соцмережах вважає журналіст проєкту журналістських розслідувань “BIHUS.

info” Данило Мокрик.

ІМІ він розповів про цілу низку посадовців, які запровадили обмеження для нього.

“Останнім мене забанив Руслан Рябошапка.

Це сталося після того, як я написав декілька критичних постів про його дії в справі беркутівців, що він видав незаконні два документи.

Я про це написав декілька постів, тегав його з того міркування, що буде якась відповідь.

Генеральна прокуратура тоді ніяк не коментувала.

У результаті він мене просто забанив без жодної комунікації.

Бан – це не єдина історія.

Є люди, які тебе розфренджують, і ти втрачаєш можливість коментувати.

У мене така історія з Віктором Чумаком, який першим з керівництва Генеральної прокуратури почав коментувати історію зі справою беркутівців.

Він написав пост “можете кидати в мене каміння”.

Я прийшов не те що “каміння кидати”, а підкидувати камінців.

Йому не сподобалося, і він мене розфрендив”, – розповів ІМІ Мокрик.

Також Мокрик згадав, що банили його і представники попередньої влади – перший заступник голови Нацполіції В'ячеслав Аброськін та прессекретарка Генпрокурора Юрія Луценка Лариса Сарган.

На Сарган поскаржився ІМІ й колишній шеф-редактор РБК-Украина Сергій Грішин.

Також він згадав і інші випадки.

“Уляна Супрун неодноразово банила профільних журналістів, які писали про МОЗ.

Наприклад, Дмитра Уляницького, який писав в РБК про медицину.

І це було не раз.

Коли ми зв’язувалися з її пресслужбою, вони казали, що сталася технічна помилка”, – розповів Грішин.

Регіональні історії.

Обмеження в соцмережах для журналістів – тренд не лише столичних чиновників.

Ціла низка медійників з регіонів поскаржилися ІМІ на такі дії представників місцевих органів влади.

“Мене у фейсбуці заблокував депутат Луцької міської ради Микола Яручик.

Я йому у фейсбуці в коментарях ставила запитання про пісок.

Він пісок привозив у пісочниці)) Такий був піар-хід.

Мені було цікаво, чи пісок законно видобуто, щоб назвав фірму, звідки привіз.

Але депутат відмовлявся відповідати на запитання в коментарях.

А потім заблокував”, – розповіла ІМІ журналістка-фрілансерка з Волині Мая Голуб.

“У Херсоні це звичайна практика.

Банять цілими фракціями.

Блокують чиновники, депутати, журналісти.

Один місцевий "політтехнолог" проводив тренінг про комунікації у фейсбуку, так той узагалі банить за будь-яке незручне запитання”, – повідомив медійник з Херсона Сергій Нікітенко.

У Миколаєві журналістів у соцмережах заблокували одразу два керівники облдержадміністрації.

“Я знімав декілька розслідувань про Олексія Савченка, голову Миколаївської ОДА часів Петра Порошенка, та його оточення, через це він заблокував мою сторінку, і я не мав можливості залишати коментарі під його постами у фейсбуку”, – згадав колишній журналіст миколаївського інтернет-видання “Преступности.

НЕТ” Андрій Лохматов.

“У нас новий голова ОДА Олександр Стаднік зареєструвався у фейсбуці й одразу ж заблокував мене.

У цьому немає нічого особливого, крім того, що ми не були у френдах і я не пам'ятаю, щоб писав щось на його сторінці”, – розповів головний редактор інтернет-видання “Ник.

Вести” Олег Деренюга.

Колишня журналістка з Миколаєва Олександра Ющишена звернула увагу ІМІ на зміни, які місцева мерія в січні 2020-го запровадила щодо фейсбук-сторінки Контактного центру.

Розпорядженням мера Олександра Сєнкевича була введена премодерація.

Ющишена обурюється, що там так само закривають можливість жителям міста коментувати проблемні питання.

“Пожалуй, Геббельс бы был в полном восторге от возможностей современного мира”, – підсумувала нововведення мерії Ющишена.

Е-бан – цензура?.

В обмеженнях для журналістів у доступі до сторінок можновладців, а тим більше до сторінок прессекретарів, медійники бачать порушення.

“Це – відмова мені на дискримінаційній основі в доступі до інформації, яку вони публікують не як приватні особи, не те що вони котиків постять або фоточки зі своєї відпустки, а от офіційні повідомлення я з першоджерела, яким зараз часто є фейсбук для журналістів, я отримувати не можу”, – заявив ІМІ журналіст проєкту журналістських розслідувань “BIHUS.

info” Данило Мокрик.

“Я вважаю, що це цензура.

Журналісти можуть використовувати всі канали комунікації, щоб отримати інформацію, зокрема і фейсбук.

Пані Мендель використовує свій особистий акаунт у робочих цілях, розміщуючи там інформацію про роботу Президента”, – вважає кореспондентка інтернет-видання “the.

Бабель” Марія Жартовська.

Чи є в таких діях чиновників порушення, а тим більше цензура, роз’яснює юрист Інституту масової інформації.

“Саме по собі блокування й обмеження коментарів вважати цензурою трохи натягнуто.

Треба дивитися на мотиви таких дій.

Якщо це була реакція на правомірну (законну) журналістську діяльність, то блокування можна розглядати як протиправний вплив на журналіста, а за це в законодавстві передбачено кримінальну відповідальність (стаття 171 Кримінального кодексу “Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів” передбачає покарання від штрафу до трьох років обмеження волі)”, – вважає юрист ІМІ Роман Головенко.

Натомість Данило Мокрик згадує американський досвід.

“Я напишу про рішення Окружного суду в США, який 2018 року визнав незаконним бан, який Трамп наложив на одного з юзерів у твітері.

Бо, вважає суд, це порушення права на свободу слова (Перша поправка).

Бо сторінки політиків і чиновників у соцмережах, каже суд, – це “публічний форум” для дискусій, який забезпечує влада громадянам.

І не може бути так, що одні громадяни там можуть висловитися, а інші – ні.

Таку позицію вже прийняли для себе й інші суди в США.

Відтоді практика розвинулася в інших кейсах”, – написав Мокрик у себе на фб-сторінці.

Журналіст припустив, що в Україні подібне “вряд лі колись буде”.

Проте, як кажуть, від тюрми та від суми не зарікайся.

Може, і українська Феміда нарешті почне розглядати е-бани як порушення законодавства і карати тих, хто намагається обмежувати журналістів у соцмережах.