Катування, спроби суїциду і бажання помсти: Асєєв відверто розповів про полон бойовиків

Перші фрагменти рукописів, які Станіслав Асєєв написав ще у полоні, а потім виніс за допомогою танкіста Пантюшенка, публікує "Радіо Свобода".

Спроби суїцида.

Станіслав Асєєв стверджує, що більшість спроб суїциду, які військовополонені здійснюють у полоні бойовиків, є виключно демонстративними.

Втім був виняток, коли людина у стані шоку після тортур намагалася цвяхом порвати собі вени.

Друга справжня спроба пов'язана теж саме з тортурами.

Вона була від чоловіка, якого разом з сином катували на одному столі.

Коли син помочився під себе через недобровільне скорочення м'язів, батька почали змушувати на це дивитися та жартували щодо цього.

Станіслав Асєєв пише, що йому знадобилося близько двох років, щоб дійти до головної думки, яку він виніс з полону бойовиків: "Свідомо вибрати життя там, де все говорить на користь смерті – у цьому і є відповідь на усі питання".

Любити життя там, де кричать від тортур і гавкають під нарами – блюзнірство.

Правда перед собою змушує визнати, що суїцид тут –здорова думка,.

– наголошує у рукописах журналіст.

Тортури бойовиків.

Судячи з записів Станіслава Асєєва, улюбленим типом тортур з боку бойовиків було встромлення електродів в анальні проходи бранців.

При цьому після цього непоодинокими були випадки, коли наглядачі переконували бранців, що їм не варто покінчувати з життям.

Втім бойовики не обмежувалися фізичними тортурами – були й моральні знущання.

Для цього, наприклад, вони катували людей на очах у їхніх родичів.

Так у камеру до Асєєва одного разу заселили чоловіка, на очах в якого катували сина.

Та цим все не обмежилося, катували його сина протягом цілого тижня в один і той же час – з 7 до пів на 9 вечора.

Тому щодня, коли наступала ця година, чоловік просто закривався у кутку і постійно повторював: "терпи, сину, терпи, терпи!".

Рукописи, у яких Асєєв розповідає про пережите в полоні бойовиків.

Своїх бойовики катували ще гірше, ніж "укрів".

Станіслав Асєєв стверджує, що насправді бойовики знущалися не лише з тих, кого вважали так званими "укропами".

Під цю категорію приписували усіх, кого звинувачували у "шпигунстві".

За його словами, на усіх цих людей дивилися з оглядом на можливий обмін, тому вони повинні були мати "товарний вигляд".

Відтак у людей не мало бути помітних шрамів, опіків чи переломів.

Натомість значно гірше поводилося з так званим "ополченням".

За словами журналіста, бойовики, яких у чомусь звинуватили, були просто м'ясом, тренувальний матеріал, який можна буквально вбити у підлогу.

Жоден російський телеканал ніколи не візьме у них інтерв'ю, жодне місцеве видання ніколи про них не напише.

Цих людей не існувало, їх страждань не було, вони – ніхто,.

– заявиви Асєєв.

Помста – єдина мотивація вижити.

Станіслав Асєєв зазначає, що реальне бажання покінчити життя самогубством у полоненого триває лише певний час після тортур.

Натомість коли людина відходить від шоку, то зникає і дурне бажання.

Згодом з'ясовується, що є ціла низка факторів, які стоять між життям у полоні та смертю.

Та багато полонених кажуть, що не готові покінчувати з життям, позаяк суїцид перекреслить усе, через що вони вже пройшли.

Виходить, що кожен новий день тортур був лише стимулом пережити наступний.

"Від себе я додам, що у списку причин, щоб жити, у декого справді залишалося тільки одне – бажання помститися", – заявив Асєєв.

Що відомо про Станіслава Асєєва?Журналіст під псевдонімом "Станіслав Васін" працював на окупованих територіях та писав для "Радіо Донбас.

Спочатку він просто безслідно зник, а пізніше бойовики визнали, що утримують його.

За "шпигунство" на користь України так званий "суд" бойовиків у 2017 році засудив його до 15 років ув'язнення у підвалах донецьких бойовиків.